Постанова

від 04.09.2013 по справі 813/3391/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2013 року Справа № 813/3391/13-а

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Мричко Н.І.

за участю секретаря судового засідання Щура В.Р.

представника позивача Ясеницького Є.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Агрокап" до Державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000042200, № 0000052200 від 22.03.2013 року, -

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Агрокап" (далі - ТзОВ "Агрокап") звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у Жовківському районі Львівської області), в якому, з урахуванням заяви про зміну предмета позову від 09.07.2013 р., просить суд скасувати повністю податкове повідомлення-рішення відповідача №0000052200 від 22.03.2013 р., яким зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість позивача на суму 100332 грн. 22 коп.; скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача №0000042200 від 22.03.2013 р. в частині збільшення суми грошового зобов'язання позивача з податку на прибуток на суму 291 366 грн. 15 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що акт перевірки відповідача №873/22-00/33775568 від 14.11.2012р., на підставі якого винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, оформлено з порушенням вимог чинного законодавства, а висновки, викладені в цьому акті, не відповідають фактичним обставинам фінансово-господарської діяльності позивача. Позивач зазначає, що реальність правовідносин між Товариством з обмеженою відповідальністю "Полінка" (далі - ТзОВ "Полінка), Товариством з обмеженою відповідальністю "Бонамакс" (далі - ТзОВ "Бонамакс") підтверджується належним чином оформленими первинними документами. Також вказує, що в акті перевірки податковим органом не наведено будь-яких фактів щодо визнання первинних документів, поданих позивачем під час перевірки, недійсними.

Відповідач подав до суду заперечення на адміністративний позов від 16.07.2013 р., в якому проти позову заперечує, просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову. Свої заперечення обґрунтовує неможливістю підтвердити факт проведення операцій по виготовленню кришки ТзОВ "Полінка", ТзОВ "Бонамакс", оскільки: 1) в ході перевірки позивач не надав документів, які підтверджують доставку сировини на виробниче підприємство ТзОВ "Полінка", не представлено документів, що підтверджують доставку готової продукції на склади ТзОВ "Агрокап", а саме: відсутні товарно-транспортні накладні, прихідні накладні на отримання готової продукції, видаткові накладні на відпуск сировини, невідома інформація про водія та автомобіль, який здійснював перевезення, посадових осіб, відповідальних за відправку та одержання продукції; 2) в ході перевірки позивач не надав документів, які підтверджують доставку сировини на виробниче підприємство ТзОВ "Бонамакс", не представлено документів, що підтверджують доставку готової продукції на склади ТзОВ "Агрокап", а саме: відсутні товарно-транспортні накладні, прихідні накладні на отримання готової продукції, видаткові накладні на відпуск сировини, невідома інформація про водія та автомобіль, який здійснював перевезення, посадових осіб, відповідальних за відправку та одержання продукції;

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав. Додатково пояснив, що позивач здійснював господарську діяльність з контрагентами і в цей період вказані контрагенти подавали податкову звітність, перебували на обліку у відповідних податкових органах та на час здійснення господарської діяльності були зареєстровані як платники ПДВ з видачею відповідного свідоцтва. У зв'язку з цим вважає позовні вимоги обґрунтованими та просить позов задовольнити повністю.

Відповідач в судове засідання явки уповноваженого представника не забезпечив повторно, хоча належним чином повідомлявся про дату, час а місце розгляду справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю, з наступних підстав.

ТзОВ "Агрокап", зареєстроване 19.10.2005 р. Жовківською районною державною адміністрацією як юридична особа, код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ 33775568. Взяте на облік в органах Державної податкової служби з 24.10.2005 р. за №3675, перебуває на обліку в ДПІ у Жовківському районі Львівської області. Місцезнаходження позивача: Львівська область, Жовківський район, с.Солошин, вул.Вокзальна, 18, фактичне місцезнаходження - Львівська область, Жовківський район, с.Солошин, вул.Вокзальна, 18.

На підставі направлень від 17.09.2012р. №299/22-00, №300/2230, №301/2230, 304/17-20, №318/22-00, виданих ДПІ у Жовківському районі Львівської області, згідно з пп. 20.1.4. п.20.1. ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, ст.77, п.82.1 ст.82 Податкового кодексу України та наказу ДПА у Львівській області від 10.05.2011 р. №486 проведена планова виїзна перевірка ТзОВ "Агрокап" (код ЄДРПОУ - 33775568) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011р. по 30.06.2012р., за результатами якої складено Акт перевірки №873/22-00/33775568 від 14.11.2012р.

Перевіркою встановлені такі порушення:

1) п.п.138.10.3, п.п.138.10.5 п.18.10 ст.138, п.п.139.1.9. ст.139, п.141.1 ст.141, п.44.1 ст.44 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VІ, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 536 513 грн., в т.ч. за третій квартал 2011 року на суму 385 090 грн., за четвертий квартал 2011 року на суму 103 157 грн., за перший квартал 2012 року на суму 18 328 грн., за другий квартал 2012 року на суму 29 938 грн.

2) п.198.3 ст.198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VІ, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 157 944 грн. в т.ч. за липень 2011 року на суму 67 459 грн., за грудень 2011 року на суму 90 485 грн., завищено від'ємне значення, яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного періоду на загальну суму 183 084 грн., в т.ч. за травень 2011 року на суму 8 247 грн., за червень 2011 року на суму 15 773 грн., за серпень 2011 року на суму 66 183 грн., за вересень 2011 року на суму 38 109 грн., за жовтень 2011 року на суму 9 615 грн., за грудень 2011 року на суму 40 351 грн., за квітень 2012 року на суму 999 грн., за травень 2012 року на суму 1 044 грн., за червень 2012 р. на суму 2763 грн.

3) ст.1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.1994 р.

На підставі Акту перевірки №873/22-00/33775568 від 14.11.2012р. ДПІ у Жовківському районі Львівської області винесено податкові повідомлення-рішення, зокрема в контексті даного спору позивачем оскаржуються:

- податкове повідомлення-рішення від 22.03.2013 р. №0000042200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на суму 309074грн. 46 коп. (в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на суму 291 366 грн. 15 коп.);

- податкове повідомлення рішення від 22.03.2013 р. №0000052200, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 100 332 грн. 22 коп.

Висновки Акту перевірки №873/22-00/33775568 від 14.11.2012р. в частині порушення ст.1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.1994р. позивачем під сумнів не ставляться. Також позивачем не оспорюється податкове повідомлення-рішення від 22.03.2013 р. №0000042200, в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на суму 17 708 грн. 31коп.

Таким чином позивач оспорює лише висновки відповідача про безтоварність господарських операцій з двома контрагентами ТзОВ "Полінка" та ТзОВ "Бонамакс", внаслідок чого, на думку податкового органу, відбулося неправомірне завищення валових витрат та збільшення розміру від'ємного значення податку на додану вартість позивача. Не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішенням та діями ДПІ у Жовківському районі Львівської області позивач звернувся до суду.

Суд при вирішенні спору по суті виходить з такого.

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТзОВ "Полінка" (код ЄДРПОУ - 34642678), суд зазначає наступне.

Між позивачем та ТзОВ "Полінка" укладено договір від 15.06.2011 р. №2011/06/15, відповідно до умов якого замовник ТзОВ "Агрокап" доручає, а виконавець ТзОВ "Полінка" бере на себе зобов'язання виконати за завданням та з сировини замовника з використанням власних розхідних матеріалів роботи, а саме виготовити 20 млн. штук кришки СКО 1-82 літографованої торгівельної марки "Смакота", а замовник зобов'язується прийняти ці роботи та оплатити їх.

Позивач здійснював взаємовідносини з ТзОВ "Полінка" у липні 2011 року на суму 1178737грн. 20 коп., в т.ч. ПДВ 196 456 грн. 20 коп.

Відповідач обґрунтовує безтоварність господарських операцій позивача з ТзОВ "Полінка" відсутністю документів, які підтверджують доставку сировини на виробниче підприємство ТзОВ "Полінка", документів, що підтверджують доставку готової продукції на склади ТзОВ "Агрокап", а саме: товарно-транспортних накладних, прихідних накладних на отримання готової продукції, видаткових накладних на відпуск сировини, інформації про водія та автомобіль, який здійснював перевезення, посадових осіб, відповідальних за відправку та одержання продукції.

На підтвердження реальності здійснення господарської операції позивач надав копії таких документів: договору від 15.06.2011 р. №2011/06/15 та актів здачі-приймання робіт (надання послуг) №1 від 08.07.2011 р. на суму 360 000 грн., в т.ч. ПДВ 60 000 грн., №2 від 11.07.2011 р. на суму 414 000 грн., в т.ч. ПДВ 69 000 грн., №3 від 22.07.2011 р. на суму 404 737 грн. 20 коп., в т.ч. ПДВ 67 456 грн. 20 коп.

На виконання умов договору від 15.06.2011 р. №2011/06/15 позивач придбав у ПрАТ "Західно-Український консорціум" жерсть білу рулонну в кількості 172,33 т. Факт придбання, оплати та транспортування сировини до ТзОВ "Полінка" підтверджується такими доказами: видатковими накладними (том 1 а.с. 73-79), платіжними дорученнями і виписками з банку (том 1 а.с. 80-93), товарно-транспортними накладними (том 1 а.с. 94- 102).

З вказаної сировини ТзОВ "Полінка" виготовило 13 097 080 штук кришки. Готова продукція доставлена позивачу та його контрагентам ТзОВ "Торговий дім", ТзОВ "Довіра", ТзОВ "Профіль", ПП "Тетра", що посвідчується видатковими накладними (том 1 а.с. 103- 109, 146- 149, 205- 214), ВДМ (том 1 а.с. 114-131), товарно-транспортними накладними (том 1 а.с. 142- 145, 150- 152), які згідно з п.11.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за №128/2568, є основними документами, що посвідчують факт перевезення вантажу.

На підтвердження реальності господарських операцій з контрагентами щодо транспортування кришки, виготовленої ТзОВ "Полінка", позивач надав суду копії таких документів: договору поставки №05/11-tin від 01.03.2011 р., договору дистибюції №000100 від 01.05.2011 р., договору поставки №000068 від 01.03.2011 р., договору дистрибюції №АК-000079 від 19.04.2010 р., контракту №000048 від 01.03.2011 р. з додатками, договору доручення №55/1219 від 13.07.2011 р., договору на транспортно-експедиційне обслуговування і перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні від 01.11.2010 р., генерального договору №18 від 01.01.2011 р., договору найму транспортного засобу від 27.04.2011р.

Оплата за отримані товари проведена позивачем в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями з призначенням платежів в повній відповідності до отриманих послуг та виписками з банківських рахунків (том 1 а.с. 132- 141).

В підтвердження віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за період, що перевірявся, ТзОВ "Агрокап" надало суду податкові накладні, складені ТзОВ "Полінка", що не мають жодних недоліків та порядок їх заповнення відповідає діючому законодавству. Суми ПДВ за цими податковими накладними включені підприємством ТзОВ "Агрокап" в податковий кредит відповідного періоду та відповідають даним податкової декларації по ПДВ.

Податкові накладні: від 22.07.2011р. №101, від 28.07.2010р. №100, які отримані від ТзОВ "Полінка", внесені в реєстр податкових накладних та задекларовані в податковій звітності в відповідному звітному періоді в складі інших отриманих податкових накладних, що сторонами не заперечується.

Крім того, в період здійснення господарських операцій ТзОВ "Полінка", було включене до ЄДРПОУ та було платником податку на додану вартість. Доказів відсутності статусу платника податку на додану вартість у ТзОВ "Полінка" чи анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість у ТзОВ "Полінка" з боку відповідача представлено не було.

Таким чином, суд дійшов висновку, що надані позивачем докази в повній мірі підтверджують факт реальності здійснення господарських операцій з ТзОВ "Полінка".

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТзОВ "Бонамакс" (код ЄДРПОУ - 36313931), суд зазначає наступне.

Між позивачем та ТзОВ "Бонамакс" укладено Договір про надання послуг № 20-06-10 від 10.05.2011р., відповідно до умов якого замовник ТзОВ "Агрокап" дає доручення, а виконавець ТзОВ "Бонамакс" зобов'язується надати послуги за дорученням та з використанням матеріалів замовника виконати роботу, а саме виготовити кришки СКО 1-82, а замовник зобов'язується прийняти роботу та оплатити її.

Позивач здійснював взаємовідносини з ТзОВ "Бонамакс" у період з травня до серпня 2011 року, а також у грудні 2011 року на суму 341 434 грн. в т.ч. ПДВ на суму 56 905 грн. 67коп.

Відповідач обґрунтовує безтоварність господарських операцій позивача з ТзОВ "Бонамакс" відсутністю документів, які підтверджують доставку сировини на виробниче підприємство ТзОВ "Бонамакс", документів, що підтверджують доставку готової продукції на склади ТзОВ "Агрокап", а саме: товарно-транспортних накладних, прихідних накладних на отримання готової продукції, видаткових накладних на відпуск сировини, інформації про водія та автомобіль, який здійснював перевезення, посадових осіб, відповідальних за відправку та одержання продукції.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивач надав копії таких документів: договору № 20-06-10 від 10.05.2011р. та актів здачі-приймання робіт (надання послуг) №Б-00000001 від 26.05.2011 р. на суму 36 135 грн. в т.ч. ПДВ 6022 грн. 50коп.; №Б-00000002 від 01.06.2011 р. на суму 42 540 грн. в т.ч. ПДВ 7090 грн.; №Б-00000003 від 15.06.2011 р. на суму 52 095 грн. в т.ч. ПДВ 8682 грн. 50 коп., №Б-00000004 від 04.07.2011 р. на суму 72 150 грн. в т.ч. ПДВ 12025 грн., №Б-00000005 від 02.08..2011 р. на суму 62 190 грн. в т.ч. ПДВ 10365 грн., №Б-00000006 від 18.08..2011 р. на суму 75 840 грн. в т.ч. ПДВ 12640 грн., №Б-00000007 від 06.12.2011 р. на суму 484 грн. в т.ч. ПДВ 80 грн. 67 коп.

Також позивач надав суду докази, які підтверджують факт придбання ним сировини для кришок, її транспортування до ТзОВ "Бонамакс", відвантаження та транспортування готової продукції, а саме видаткові та товарно-транспортні накладні (том 2 а.с.8-105, 120-169), які згідно з п.11.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за №128/2568, є основними документами, що посвідчують факт перевезення вантажу.

На підтвердження реальності господарських операцій з контрагентами щодо виготовлення, транспортування та продажу кришок, виготовлених ТзОВ "Бонамакс", позивач надав суду копії таких документів: договору на виконання поліграфічних послуг №18/03/11 від 18.03.2011 р., договору №111 від 30.12.2010 р., договору №2103 від 21.03.2011 р., договору поставки №L11-19 від 03.03.1011 р., договору купівлі-продажу №44/160 від 14.04.2011 р., договору купівлі-продажу №1 від 15.03.2011р., договору поставки товару №44-М від 19.11.2010 р., договору поставки №437 від 01.06.2011 р., договору №10 від 03.11.2010 р., договору поставки №9/11 від 01.02.2011 р., договору поставки товару №121/11 від 01.05.2011р., договір №20/03/11 від 20.03.2011 р., договору купівлі-продажу №04/08/10 від 04.08.2010 р. з додатками, договору купівлі-продажу №179 від 01.07.2011 р.

Віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за період, що перевірявся, ТзОВ "Агрокап" підтвердило податковими накладними, складеними ТзОВ "Бонамакс", що не мають жодних недоліків та порядок їх заповнення відповідає діючому законодавству. Суми ПДВ за цими податковими накладними включені підприємством ТзОВ "Агрокап" в податковий кредит відповідного періоду та відповідають даним податкової декларації по ПДВ.

Податкові накладні, які отримані від ТзОВ "Бонамакс", внесені в реєстр податкових накладних та задекларовані в податковій звітності у відповідному звітному періоді в складі інших отриманих податкових накладних, що сторонами не заперечується.

Крім того, в період здійснення господарських операцій ТзОВ "Бонамакс", було включене до ЄДРПОУ та було платником податку на додану вартість. Доказів відсутності статусу платника податку на додану вартість у ТзОВ "Бонамакс" чи анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість у ТзОВ "Бонамакс" з боку відповідача представлено не було.

Таким чином, суд дійшов висновку, що надані позивачем докази в повній мірі підтверджують факт реальності здійснення господарських операцій з ТзОВ "Бонамакс".

Суд не бере до уваги твердження відповідача про те, що

Судом також встановлено, що отримання робіт/товарно-матеріальних цінностей від підприємств ТзОВ "Полінка", ТзОВ "Бонамакс" здійснювалось матеріально-відповідальними особами позивача.

Згідно ч.1 ст.3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, визначення якої закріплено в п. 1.32 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені га на користь першої особи.

Отже, в числі обов'язкових ознак господарської діяльності в відповідності до вищезазначених норм: здійснення їх суб'єктами господарської діяльності в сфері громадського виробництва; скерованість на виготовлення і реалізацію продукції, виконання робіт або надання послуг; результати цієї діяльності (продукція. оботи, послуги), які мають вартісний характер і ціновий вираз.

Згідно із статтею 1 Закону України від 16.07.99 р. N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незвершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні"від 16.07.1999 року № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Виходячи з вимог вказаного вище Закону, відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до вимог п. 3.2 ст. 3 цього Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до пп. 2.4 п. 2 Положення "Про документальне забезпечення запасів в бухгалтерському обліку", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 05.06.1995 року № 168/704, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному вираженні), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Згідно з пп. 2.15 -2.16 п. 2 вказаного Положення, первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документів обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна зв'язку показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним документам, встановленому порядку приймання, зберігання та витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, юридичним або фізичним особам.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні. Виходячи з вимог Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-ХІV, обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку. Таким чином, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені до вимог чинного законодавства.

Стаття 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні"від 16.07.1999 року № 996-ХІV встановлює вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з положеннями цієї статті, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При цьому, згідно з ч. 2 цієї статті, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Отже, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні відповідати вимогам чинного законодавства України. При цьому, фактичні витрати на послуги повинні оформлятися відповідними документами, які б підтверджували фактичне виконання тієї чи іншої господарської операції.

Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені ст. 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-ХІV.

Із встановлених вище обставин суд робить висновок, що надані позивачем докази в повній мірі підтверджують обставини щодо здійснення поставки позивачу товару (робіт, послуг), а відповідні первинні документи є тими документами, на підставі яких ведеться податковий та бухгалтерський облік згідно ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні".

Щодо доводів відповідача про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, на час укладення та виконання договорів контрагенти позивача мали всі необхідні для здійснення господарських операцій підтверджуючі документи та обсяг відповідних повноважень, а, тому вимоги щодо умов укладання та виконання угоди жодною із сторін, в розумінні ст.203 Цивільного кодексу України, порушені не були.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину (ст.204 ЦК України) - якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). До оспорюваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст.234 ЦК України). Доказів (рішень судів) про визнання вказаних вище договорів недійсними відповідачем суду не представлено.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст.228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника -фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст.228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставши можуть бути доведені лише обвинувальним вироком суду. Наявність умислу позивача чи ТзОВ "Полінка", ТзОВ "Бонамакс" відповідачем не доведена та доказів суду не надано.

Статтею 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків; допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

Отже, необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладання з метою, що завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Проте, відповідачем не надано жодних доказів, які б підтверджували те, що укладення договорів, на підставі яких виникли взаємовідносини між позивачем та ТзОВ "Полінка", ТзОВ "Бонамакс" не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків.

Суд враховує те, що відповідно до ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч.1 ст.19 Конституції України).

Таким чином, із урахуванням встановлених обставин у справі та доказів якими вони обґрунтовуються, суд вважає, що висновки органу державної податкової служби, викладені в акті перевірки щодо неможливості підтвердження факту проведення операцій по виготовленню кришок ТзОВ "Полінка", ТзОВ "Бонамакс", не підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому, позивачем не допущені порушення податкового законодавства в межах цього спору.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення №№0000052200 від 22.03.2013 р. є протиправним та підлягає скасуванню повністю, а податкове повідомлення-рішення №0000042200 від 22.03.2013 р. підлягає скасуванню в частині збільшення суми грошового зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Агрокап" з податку на прибуток на суму 291 366 грн. 15 коп.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до вимог ст. 94 КАС України понесені позивачем судові витрати (судовий збір) відшкодовуються йому за рахунок Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 4, 7-11, 14, 69-71, 72, 86, 87, 94, 159, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення винесене Державною податковою інспекцією у Жовківському районі Львівської області Державної податкової служби від № 0000042200 від 22.03.2013 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 291 366 (двісті дев'яносто одна тисяча триста шістдесят шість) грн.16 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення винесене Державною податковою інспекцією у Жовківському районі Львівської області Державної податкової служби від № 0000052200 від 22.03.2013 року

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Агрокап" сплачений судовий збір в розмірі 2 294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. 00 коп.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі у відповідності до ч. 3 ст. 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження

Повни текст постанови виготовлений 10.09.2013 року.

Суддя Мричко Н.І.

Суддя Мричко Н.І.