Рішення

від 03.09.2013 по справі 919/910/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2013 року справа № 919/910/13

Господарський суд міста Севастополя у складі судді Кравченко В.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі господарську справу за позовом

Прокурора міста Севастополя

(99011, м. Севастополя, вул. Павліченко, 1)

в інтересах держави в особі Севастопольської міської Ради

(99011, м. Севастополя, вул. Леніна, 3)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Севюгсервіс"

(99002, м. Севастополь, вул. Михайлівська, 7, кв. 25)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя Головного управління Міндоходів

(99001, м. Севастополь, вул. Героїв Севастополя, 74)

про розірвання договору оренди та зобов'язання повернути земельну ділянку ,

за участю представників:

прокурора - Шульга А.М., посвідчення №005749 від 25.09.2012;

від позивача - Лужанська О.О., довіреність №03-15/5881 від 07.12.2012;

від відповідача - не з'явився;

від третьої особи - не з'явився.

02.08.2013 Прокурор міста Севастополя (далі - прокурор) звернувся до господарського суду міста Севастополя (далі - суд) із позовом в інтересах держави в особі Севастопольської міської Ради (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Севюгсервіс" (далі - відповідач) про розірвання договору оренди земельної ділянки від 06.10.2006 та зобов'язання повернути земельну ділянку.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди земельної ділянки від 06.10.2006 в частині повного та своєчасного внесення орендної плати за землю.

Ухвалою суду від 05.08.2013 порушено провадження у справі, розгляд справи призначений на 19.08.2013. Цією ж ухвалою до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, залучено Державну податкову інспекцію у Нахімовському районі м. Севастополя Головного управління Міндоходів.

В порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України ухвалою суду від 19.08.2013 розгляд справи було відкладено на 03.09.2013 у зв'язку з неявкою представника відповідача у судове засідання та невиконанням відповідачем вимог ухвали суду від 05.08.2013.

Прокурор та представник позивача у судовому засіданні 03.09.2013 підтримали позовні вимоги у повному обсязі та просили їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач не скористався своїми процесуальними правами, наданими йому статтями 22, 59 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, письмовий відзив на позов та документи в обґрунтування заперечень проти позову не надав, у засідання суду явку свого повноважного представника не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно і належним чином (а.с. 26-29, 49-52), про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до роз'яснень пункту 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (пункт 3.9.2. вищезазначеної постанови).

Крім того, відповідно до частини другої статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони, серед іншого, мають право на участь в засіданнях господарського суду. Частина третя вказаної статті зобов'язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони. Отже, явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, при цьому справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Таким чином, основною умовою для відкладення судового розгляду є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З врахуванням вищенаведених норм процесуального закону і рекомендацій, викладених у постанові Пленуму Вищого господарського суду України, суд вважає, що відповідач був повідомлений належним чином про час і місце розгляду справи, його неявка не перешкоджає вирішенню спору, матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

У зв'язку з чим справа підлягає розгляду за відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ:

06.10.2006 між Севастопольською міською Радою (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Севюгсервіс" (Орендар) укладено Договір оренди земельної ділянки (далі - Договір) (а.с. 11-15).

Договір укладений строком на 25 років (пункт 3.1. Договору).

За змістом пунктів 1.1., 2.1. Договору Орендодавець (позивач), відповідно до рішення Севастопольської міської Ради №154 від 07.06.2006 передає, а Орендар (відповідач) приймає у строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 1,9114 га для будівництва та обслуговування бази відпочинку «Энергия», у тому числі:

- земельна ділянка площею - 0,3942 га з віднесенням до земель водного фонду;

- земельна ділянка площею - 1,5172 га з віднесенням до земель рекреаційного призначення,

яка знаходиться: м. Севастополь, вул. Челюскінців, 125.

Відповідно до пункту 2.3. Договору (зі змінами, внесеними додатковою угодою від 31.08.2011 про внесення змін до договору оренди) нормативна грошова оцінка земельної ділянки, з урахуванням коефіцієнтів індексації за 2007-2010 р.р., складає:

14622130 х 1,028 х 1,152 х 1,0 = 18 338 009,55 грн, що підтверджується випискою з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки №4271/1, виданої Севастопольським міським головним управлінням земельних ресурсів 29.08.2006 (а.с.18).

Відповідно до пункту 4.1. Договору (зі змінами, внесеними додатковою угодою від 06.10.2008 про внесення змін до договору оренди), річна орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється згідно з Методикою визначення розмірів орендної плати при укладенні договорів оренди землі, затвердженої рішенням Севастопольської міської Ради від 14.10.2003 № 1348 (в редакції від 13.02.2008), у розмірі 3,5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (а.с.16).

Пунктом 4.2. Договору (зі змінами, внесеними додатковою угодою від 31.08.2011 про внесення змін до договору оренди) встановлено, що величина річної орендної плати за користування земельною ділянкою згідно з розрахунком складає:

- на період до 05.05.2011 р.: 18 338 009,55 * 0,035*2 = 436 092,94 грн;

- на період з 05.05.2011 р.: 18 338 009,55 * 0,035 = 423 783,86 грн (а.с.18).

Наведений розрахунок річної орендної плати щорічно корегується відповідно до пункту 4.5. Договору (пункт 4.3. Договору), зокрема нарахування розміру орендної плати здійснюється з урахуванням індексу інфляції. Розмір річної орендної плати підлягає щорічному перерахунку в строк до 01 лютого поточного року у залежності від щорічно індексованої грошової оцінки земельної ділянки.

Відповідно до пункту 4.4. Договору (зі змінами, внесеними додатковою угодою від 31.08.2011 про внесення змін до договору оренди) орендна плата за землю сплачується Орендарем щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного періоду (податкового) місяця, в національній валюті України на бюджетний рахунок міста Севастополя (а.с.18).

Згідно з пунктом 4.6. Договору, в строк до 15 лютого поточного року щорічний розрахунок орендної плати, узгоджений з Орендодавцем, подається Орендарем державній податковій інспекції за місцем розташування земельної ділянки.

У пункті 9.2.2. за літерою «ж» Договору вказано, що Орендар зобов'язаний своєчасно вносити орендну плату відповідно до розділу 4 Договору та щорічно до 20 січня надавати Орендодавцю довідку про платежі з орендної плати за рік, що сплинув, засвідчену податковою інспекцією.

За умовами Договору (пункти 12.3., 12.4.) дія Договору припиняється шляхом його розірвання:

- за взаємною згодою сторін;

- за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором та ін.;

- з інших підстав, визначених законом.

Орендодавець може розірвати договір в односторонньому порядку у випадках:

- використання орендарем земельної ділянки не за цільовим призначенням;

- несплати орендарем протягом трьох місяців орендної плати в повному обсязі.

За невиконання обов'язків за договором оренди земельної ділянки сторони несуть відповідальність згідно із законами України та цим Договором (пункт 13.1. Договору).

Відповідно до пункту 13.7. Договору у випадку, якщо Орендар протягом строків, визначених у Договорі, не виконав частину або усі умови та обов'язки, обумовлені в ньому, договір розривається з вини та за рахунок Орендаря в порядку, визначеному у цьому Договорі.

12.10.2006 сторонами Договору підписаний Акт приймання-передачі земельної ділянки (а.с. 55), згідно з яким Орендодавець передав, а Орендар прийняв земельну ділянку, площею 1,9114 га, за адресою: м. Севастополь, вул. Челюскінців, 125. Таким чином суд установив, що позивач (Орендодавець) свої зобов'язання за Договором виконав належним чином, а саме - передав земельну ділянку Орендарю (відповідачу).

Невиконання орендарем договірних зобов'язань в частині сплати орендної плати стало підставою для прийняття Севастопольською міською Радою рішення від 12.03.2013 №5411 про розірвання з Товариством з обмеженою відповідальністю "Севюгсервіс" договору оренди земельної ділянки від 06.10.2006, зареєстрованого 23.10.2006 під №040666100099, земельної ділянки загальною площею 1,9114 га, розташованої по вул. Челюскінців, 125, наданої для будівництва і обслуговування бази відпочинку «Энергия» (а.с.21).

Відповідно до статті 188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

На виконання вимог статті 188 Господарського кодексу України, 17.04.2012 за вих. №03-15/1590 позивачем на адресу відповідача було направлено лист про розгляд питання щодо розірвання Договору у зв'язку з невиконанням істотних умов та обов'язків, передбачених Договором (а.с. 54).

Проте, в матеріалах справи відсутні та суду не надані докази досягнення сторонами згоди щодо розірвання Договору.

Заборгованість відповідача з орендної плати за землю підтверджено та стягнуто за постановами Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 12.10.2012 та від 20.12.2012 у справі №2а-2908/12/2770 у розмірі 1833406,71 грн в дохід місцевого бюджету Нахімовського району м. Севастополя (стягувач - Державна податкова інспекція у Нахімовському районі м. Севастополя Державної податкової служби) (а.с. 40-43).

Порушення орендарем вимог статей 1, 21, 25 Закону України „Про оренду землі" та пунктів 4.4., 9.2.2 Договору, а саме: несплата орендної плати за землю більше трьох місяців стало підставою для звернення прокурора до суду з даним позовом в інтересах держави в особі позивача.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 121 Конституції України на прокуратуру покладається представництво інтересів громадян і держави в судах у випадках, передбачених законом.

За приписами статті 36-1 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

Згідно з абзацом четвертим частини першої статті 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Частиною другою згаданої статті передбачено, що у позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

У Рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 №3-рп/99 зі справи за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України визначено, що державні інтереси є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначеним у частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

При цьому, відповідні повноваження органу місцевого самоврядування визначаються з огляду на вимоги Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Статтею 13 Конституції України проголошено, що земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Виходячи зі змісту статті 12 Земельного кодексу України розпорядження землями територіальної громади міста Севастополя належить до повноважень Севастопольської міської Ради, отже прокурор вірно визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Згідно зі статтею 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права та інтересу. При цьому, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення правовідношення.

Як вбачається із матеріалів справи, 06.10.2006 між сторонами був укладений договір оренди земельної ділянки, який за своєю правовою природою та ознаками є договором оренди землі.

Отже, спірні правовідносини сторін, що виникли із договору оренди землі, є земельними правовідносинами, а тому підпадають під правове регулювання як загальних норм Цивільного кодексу України, так і спеціальних норм Земельного кодексу України та Закону України „Про оренду землі".

Згідно зі статтями 526, 610, 611, 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок розірвання договору. В свою чергу, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 93 Земельного кодексу України та статті 1 Закону України „Про оренду землі" право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно зі статтею 21 Закону України „Про оренду землі", орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

Водночас, статтею 24 Закону України „Про оренду землі" встановлено, що орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати. Отже, укладення договору оренди земельної ділянки зумовлює виникнення у орендаря зобов'язання по внесенню орендних платежів.

Відповідно до статті 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Статтею 32 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Згідно зі частинами першою, другою статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до статті 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчинюється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Статтею 632 Цивільного кодексу України передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін; у випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування; зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом; зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За приписами статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування

Пункт "д" статті 141 Земельного кодексу України визначає, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати. Поняття "систематичності" закріплено в загальних положеннях Цивільного кодексу України про найм (оренду), зокрема, у частині першої статті 782 Цивільного кодексу України, вказано, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

У пункті 12.4 Договору сторони передбачили, що орендодавець може розірвати договір в односторонньому порядку у випадку несплати орендарем протягом трьох місяців орендної плати у повному обсязі.

Пунктом 2.23. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.05.2011 № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" визначено, що розглядаючи справи зі спорів про розірвання договору оренди з підстав заборгованості з орендної плати, потрібно мати на увазі, що згідно зі статтями 1, 13 Закону України „Про оренду землі" основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. Разом з тим доводи про наявність заборгованості з орендної плати мають підтверджуватися належними доказами, наприклад, довідкою, виданою державною податковою інспекцією, про наявність (або відсутність) заборгованості за земельним податком та орендною платою.

Згідно повідомлення від 19.08.2013 № 919/27-03-20 ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя, яке надано третьою особою у судовому засіданні, Товариство з обмеженою відповідальністю "Севюгсервіс" має заборгованість з орендної плати станом на 19.08.2013 у сумі 1 833 567,21 грн (а.с. 39), яку стягнуто у судовому порядку у розмірі 1 833 406,71 грн в дохід місцевого бюджету Нахімовського району м. Севастополя за постановами Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 12.10.2012 та від 20.12.2012 у справі №2а-2908/12/2770 (а.с. 40-43).

Вищевстановлені обставини свідчать про те, що орендна плата за договором не сплачувалася Орендарем у повному обсязі понад трьох місяців, що являється істотним порушенням умов Договору та підставою для розірвання договору оренди.

Крім того, згідно з частинами другою та третьою статті 653 Цивільного кодексу України, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі розірвання договору зобов'язання припиняється з моменту досягнення домовленості про розірвання договору, якщо інше не встановлено договором. Якщо договір розривається у судовому порядку, зобов'язання припиняється з моменту набрання рішенням суду про розірвання договору законної сили.

Таким чином, Договір оренди земельної ділянки від 06.10.2006 вважатиметься розірваним із дати набрання даним судовим рішенням законної сили.

Згідно з пунктом 9.2.2. за літерою "к" Договору після припинення або розірвання договору орендатор зобов'язаний повернути орендодавцю земельну ділянку в стані, придатному для його використання за цільовим призначенням.

Зважаючи на те, що судом прийнято рішення про задоволення позовної вимоги про розірвання договору оренди, об'єкт оренди - земельна ділянка площею 1,9114 га, що знаходиться в м. Севастополі, вул. Челюскінців, 125 - підлягає поверненню позивачеві.

Таким чином, позовна вимога про зобов'язання відповідача повернути орендовану земельну ділянку Севастопольській міській Раді, яка є похідною від вимоги про розірвання договору, також підлягає задоволенню.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості позовних вимог та наявності підстав для їх задоволення у повному обсязі.

Відповідно до статті 49 ГПК України судовий збір, від сплати якого Прокурор у встановленому порядку звільнений, підлягає стягненню з Відповідача в доход державного бюджету.

Відповідно до Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011, враховуючи те що, суд своїм рішенням задовольняє дві позовні вимоги немайнового характеру, з відповідача підлягає стягненню 2 294,00 грн судового збору у доход державного бюджету

На підставі наведеного, керуючись статтями 43, 49, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Розірвати договір оренди земельної ділянки від 06.10.2006, укладений між Севастопольською міською Радою (вул. Леніна, буд. 3, м. Севастополь, 99011, ідентифікаційний код 24872845) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Севюгсервіс" (вул. Михайлівська, 7, кв. 25, м. Севастополь, 99002; ідентифікаційний код 32992848) відносно земельної ділянки площею 1,9114 га, що знаходиться в м. Севастополі, вул. Челюскінців, 125, зареєстрований 23.10.2006 за № 040666100099 - з дати набрання рішенням у цій справі законної сили.

3. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Севюгсервіс" (вул. Михайлівська, 7, кв. 25, м. Севастополь, 99002; ідентифікаційний код 32992848) повернути Севастопольській міській Раді (вул. Леніна, буд. 3, м. Севастополь, 99011, ідентифікаційний код 24872845) земельну ділянку площею 1,9114 га, що знаходиться в м. Севастополі, вул. Челюскінців, 125 - шляхом підписання акту приймання-передачі .

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Севюгсервіс" (вул. Михайлівська, 7, кв. 25, м. Севастополь, 99002; ідентифікаційний код 32992848, р/р 26002945191101 в СФ АКБ «УСБ», МФО 324195, або з інших рахунків) у доход Державного бюджету міста Севастополя (р/р 31215206783001 у Головному управлінні Державної казначейської служби України у місті Севастополі, МФО 824509, ЄДРПОУ 38022717, код класифікації доходів бюджету 22030001, призначення платежу: судовий збір, код ЄДРПОУ 23013519) 2 294,00 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири грн 00 коп.) судового збору.

Видати накази після набрання рішенням суду законної сили.

Повне рішення складено 09.09.2013.

Суддя В.Є. Кравченко