cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 910/13536/13 03.09.13
За позовом Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи
Полока Віктора Юрійовича
До Товариства з обмеженою відповідальністю «Довіра - Т»
Про стягнення 17 900, 23 грн.
Суддя Бондаренко Г. П.
Представники сторін:
Від позивача Сеник П. Р. (дов. № 2973 від 17.12.2012 р.)
Від відповідача не з'явився
Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 03.09.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Суб'єкт підприємницької діяльності фізична особа Полока Віктор Юрійович (далі за текстом - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Довіра - Т» (далі за текстом - відповідач) про стягнення 17 900, 00 грн., з яких 17 022, 00 грн. безпідставно отриманих за договором № 07/2 купівлі - продажу від 12.07.2011 року, 672, 95 грн. 3 % річних, 205, 28 грн. інфляційні втрати, також позивач просить покласти на відповідача витрати по оплаті судового збору.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.07.2013 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/13536/13, розгляд справи призначено на 13.08.2013 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.08.2013 року в порядку ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 03.09.2013 року, в зв'язку з неявкою відповідача в судове засідання, необхідністю надання додаткових доказів до матеріалів справи.
03.09.2013 року через відділ канцелярії господарського суду міста Києва представником позивача подано доповнення до позовних вимог.
В судове засідання 03.09.2013 року представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Представником позивача в судовому засіданні надано усні пояснення по суті поданих доповнень до позовної заяви.
Подані позивачем доповнення до позовної заяви розцінені судом, як заява про збільшення позовних вимог, прийнято до розгляду в порядку ст. 22 ГПК України, в подальшому розгляд справи проходить з врахуванням поданої заяви про збільшення позовних вимог.
Відповідно до заяви про збільшення позовних вимог, позивач просить суд стягнути з відповідача 17022, 00 грн. безпідставно отриманих грошових коштів, 222, 50 грн. інфляційних втрат, 856, 23 грн.3 % річних та 4281, 15 грн. не отриманого прибутку.
Позовні вимоги мотивовані не виконанням з боку відповідача умов договору № 07/2 купівлі - продажу від 12.07.2011 року.
Відповідно до поданої позивачем довідки ЄДРПОУ, адреса відповідача є тією ж, яка вказана у позовній заяві, а саме: м. Київ, вул. Вербицького, 1.
Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.
За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців на відповідача.
Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
12.07.2011 року між позивачем, як покупцем, та відповідачем, як продавцем, укладено договір № 07/2 купівлі - продажу (далі за текстом - договір), відповідно до п. 1.1. якого продавець зобов'язався поставити та передати у власність покупця стекло банку 3 л., стекло банку 5 л., кришку закаточну відповідно до специфікації, яка є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити ї в порядку та на умовах, обумовлених договором.
Відповідно до п. п. 3.2., 4.1. договору строки поставки продукції, вартість, асортимент та об'єми продукції, а також умови оплати погоджуються в специфікаціях, які додаються до договору.
Відповідно до специфікації до договору сторони погодили, що вартість товару становить 17 022, 00 грн.
12.07.2011 року відповідач виставив позивачу рахунок - фактуру № 10/21 на оплату товару погодженого в специфікації до договору на суму 17 022, 00 грн. 12.07.2011 року позивачем було сплачено на користь відповідача 17 022, 00 грн., що підтверджується квитанцією 3058.126.1. та 24.
Згідно п. 9.6. договору, даний договір діє до 31.12.2011 року.
За твердженням позивача, товар обумовлений договором та оплачений позивачем поставлений відповідачем не був.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
За своєю правовою природою договір № 07/2 купівлі - продажу від 12.07.2011 р. є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.
В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Як встановлено судом, позивач свої зобов'язання за договором виконав, сплатив відповідачу 17 022, 00 грн. попередньої оплати за договором, що становить 100 % вартості товару, поставка якого погоджена сторонами. Відповідач свої зобов'язання по поставці оплаченого товару впродовж дії договору не виконав. На дату винесення рішення по справі строк дії договору закінчився, а отже і закінчився строк поставки товару.
Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Згідно ст. 1214 ЦК України, особа яка набула майно або зберігала його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона могла одержати або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна. У разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними.
Враховуючи, що відповідно до договору відповідач отримує грошові кошти в розмірі 17022, 00 грн. за поставку позивачу товару, що товар обумовлений договором поставлений позивачу не був, відповідач грошові кошти в розмірі зазначеному вище отримав без достатньої правової підстави, і відповідно до положень ст. 1212 ЦК України зобов'язаний повернути позивачу, проте як встановлено судом на момент винесення рішення по справі не повернув.
Отже, враховуючи зазначене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача безпідставно отриманих 17 022, 00 грн. обґрунтовані, доведені доказами та відповідно є такими, що підлягають задоволенню.
Позивач також просить суд стягнути з відповідача 3 % річних в розмірі 856, 23 грн. та інфляційну складову боргу в розмірі 222, 50 грн. за період з 01.01.2012 р. по 03.09.2013 р., відповідно до ст. 625 ЦК України.
Згідно ст. 229 ГК України та ст.625 ЦК України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача індексу інфляції нарахованого на суму боргу та 3 % річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 ЦК України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних та індексу інфляції нарахованого на суму боргу підлягають задоволенню відповідно до наведеного в позовній заяві розрахунку. При здійсненні перевірки розрахунку 3% річних та індексу інфляції, нарахованих позивачем, судом встановлено, що ним правильно здійснено вказаний розрахунок.
Кріт того, позивач просить суд стягнути з відповідача 4 281, 15 грн. неодержаного прибутку за період з 01.01.2012 року по 03.09.2013 року.
Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки. Згідно ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками відповідно до даної норми є також, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до твердження позивача, оскільки в разі вчасного повернення відповідачем суми наданої позики він міг здійснити депозитний вклад з відсотковою ставкою 15 % річних, та за період з 01.01.2012 року по 03.09.2013 року отримати прибуток у розмірі 4 281, 15 грн.
У відповідності до ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є, в тому числі, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
За ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно зі ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;
Зі змісту ст. 623 Цивільного кодексу України слідує, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача та викладені останнім твердження про те, що кошти в розмірі 4281,15 грн., позивач міг отримати з можливості здійснити депозитний вклад з відсотковою ставкою 15 % річних на період з 01.01.2012 року по 03.09.2013 року є, в силу ч. 4 ст. 623 Цивільного кодексу України, за якою при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання, недоведеними з підстав відсутності достатніх доказів вжитих позивачем заходів щодо їх одержання /неодержаних доходів (упущеної вигоди)/.
Отже, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 4 281, 15 грн. не обґрунтовані, не доведені, і відповідно не підлягають задоволенню.
Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, стягненню з відповідача підлягають 17 022, 00 грн. безпідставно отриманих грошових коштів, інфляційна складова боргу в розмірі 222, 50 грн. та 3 % річних нарахованих на суму боргу в розмірі 856, 23 грн.
Відповідно до ст.49 ГПК України витрати по оплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд -
ВИРІШИВ:
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Довіра - Т» (02068, м. Київ, вул. Вербицького, буд. 1; код ЄДРПОУ 32768717; з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем) на користь фізичної особи - підприємця Полока Віктора Юрійовича (55104, Миколаївська область, Кривоозерський район, смт. Криве озеро, вул. Карла Маркса, 1; ідентифікаційний код 2294807976) 17 022 (сімнадцять тисяч двадцять дві) грн. 00 коп. основної заборгованості, 222 (двісті двадцять дві) грн. 50 коп. інфляційних збитків, 856 (вісімсот п'ятдесят шість) грн. 23 коп. 3 % річних, та 1 391 (одну тисячу триста дев'яносто одну) грн. 41 коп. судового збору.
3. В задоволенні інших вимог відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 06.09.2013р.
Суддя Г.П. Бондаренко
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 03.09.2013 |
Оприлюднено | 11.09.2013 |
Номер документу | 33382160 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Бондаренко Г.П.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні