Рішення

від 05.09.2013 по справі 902/1050/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05 вересня 2013 р. Справа № 902/1050/13

Провадження № 14/902/75/13

Господарський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Тварковського А.А.,

за участю:

секретаря судового засідання Німенко О.І.

представників:

позивача: Афанасьєва О.М., довіреність №577 від 18.03.2013р, паспорт серії НА 307747 виданий Ізяславським РВ УМВС України в Хмельницькій області 17.03.1997р.;

у відсутності представника відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом : приватного підприємства "Авантис" (вул. Депутатська, 23-А, оф. 2, м. Київ, 03115)

до : товариства з обмеженою відповідальністю "Чечельницьке" (вул. Леніна, 59, с. Бритавка, Чечельницький район, Вінницька область, 24823)

про стягнення 132028,80 грн. заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство "Авантис" звернулося до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Чечельницьке" 132028 грн. 80 коп. заборгованості.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 24.07.13р. за вказаним позовом порушено провадження у справі №902/1050/13 з призначенням її до розгляду.

08.08.2013р. ухвалою суду розгляд справи відкладено до 05.09.2013р. через неявку в судове засідання представника відповідача та неподання ним витребуваних судом доказів

В судовому засіданні (05.09.13р.) представник позивача (Афанасьєв О.М.) позов підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в ньому.

Натомість, відповідач повноважного представника в судове засідання повторно не направив, витребуваних доказів не надав, хоча завчасно та належним чином двічі повідомлявся про судовий розгляд справи, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення останньому. Відтак його процесуальна позиція щодо заявленого позову суду невідома. При цьому, з огляду на належне повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи (повідомлення про вручення поштового відправлення вх. 7506 від 27.08.2013р.) та зважаючи на достатність наявних у справі доказів для об'єктивного прийняття рішення, суд дійшов висновку розглядати справу за його відсутності.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

20.06.2012р. між приватним підприємством "Авантис" (позивач, постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Чечельницьке" (відповідач, покупець) укладено договір поставки №200612-02 (а.с. 12-15).

Згідно із п. 1.1 Договору постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити нафтопродукти (товар) у відповідності з умовами, визначеними цим договором та/або додатками до нього, які є невід'ємною його частиною.

Відповідно до п. 2.1 Договору асортимент, ціна, кількість та вартість партії товару узгоджується сторонами в кожному випадку окремо при поставці партії товару та визначається у рахунках-фактурах (видаткових накладних) або додатках, що являються невід'ємною частиною договору.

Право власності на товар, а також всі пов'язані з ним ризики, переходить від постачальника до покупця з моменту передачі товару та підписання уповноваженою особою покупця відповідних документів, які засвідчують прийом-передачу товару (видаткової накладної та/або товарно-транспортної накладної, та/або акту прийому-передачі товару) в пункті (п. 3.4 Договору).

Згідно із п. 5.1 Договору оплата товару за договором проводиться покупцем в безготівковій формі в національній валюті України, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, протягом 1 (одного) календарного дня з моменту поставки товару, якщо інше не обумовлено додатком до договору. Моментом поставки товару (п. 3.4 Договору) є перехід права власності товару покупцю.

Судом встановлено, що взяті на себе зобов'язання відповідно до умов Договору позивач виконав належним чином, передавши відповідачу товар (дизельне паливо підвищеної якості ) у кількості 13090 кг. на суму 157706 грн. 82 коп. на підставі видаткової накладної №РН-121218-08 від 18.12.2012р., на якій присутні підписи обох сторін щодо передачі та приймання товару (а.с. 10).

Товар був прийнятий відповідачем на підставі довіреності №00181 від 18.12.2012р. (а.с. 10) в повному обсязі без будь-яких зауважень та без претензій, що підтверджується підписом уповноваженої особи відповідача на вказаній видатковій накладні. Однак, останній свої договірні зобов'язання виконав частково, за поставлений товар розрахувався лише в сумі 50000грн.

Таким чином, зважаючи на вище викладене, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість по оплаті отриманого товару в сумі 107706 грн. 82 коп.

Непроведення відповідачем розрахунків за отриманий товар спонукало позивача звернутися з відповідним позовом до суду.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З моменту укладення сторонами договору поставки №200612-02 від 20.06.2012р. між ними виникли зобов'язання, які регулюються параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України "Поставка".

Згідно із ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу (ч. 1 ст. 693 ЦК України).

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.632 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Виходячи з викладеного, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 107706 грн. 82 коп. за поставлений товар правомірною та обґрунтованою, з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 13532 грн. 79 коп. пені за період з 20.12.2012р. по 15.03.2013р., 8939 грн. 67 коп. пені за період з 16.03.2013р. по 06.06.2013р., 1114 грн. 75 коп. 3% річних за період з 20.12.2012р. по 15.03.2013р. та 734 грн. 77 коп.- 3% річних за період з 16.03.2013р. по 06.06.2013р., за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно із ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В силу ч.ч.1,2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Приписами ч.6 ст.232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив строк виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається із п. 6.3 Договору у випадку порушення покупцем строків оплати, зазначених в п. 5.1 Договору покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,1% від повної вартості за кожний день прострочення оплати.

Водночас, відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно із ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім того, в п. 3 інформаційного листа ВГС України № 01-06/224/2012 від 27.02.2012 року "Про доповнення до інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 N 01-06/249 "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів" зазначається, що договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". Яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Отже, яким би способом не визначався у договорі розмір неустойки, він не може перевищувати той розмір, який встановлений законом як граничний. Тому, позивачем при обрахуванні пені не враховано норми Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Суд, використовуючи програму «ЛІГА.ЗАКОН», вірно визначивши періоди нарахування пені (враховуючи часткову оплату основного боргу), зробив її перерахунок (порядок проведення підрахунку заборгованості та штрафних санкцій затверджений листом Верховного Суду України від 03.04.1997р. № 62-97) відповідно до норм чинного законодавства, відтак визначив її розмір в сумі 9911 грн. 99 коп. (5493 грн. 89 коп. пені за період з 20.12.2012р. по 14.03.2013р. + 3718 грн. 10 коп. пені- за період з 15.03.2013р. по 06.06.2013р.), яка в сукупності є меншою ніж та, що заявлена позивачем, а тому решта заявлених до стягнення пені в сумі 12560 грн. 47 коп. задоволенню судом не підлягає.

Разом з тим, позивачем не вірно визначено періоди для стягнення 3% річних з 20.12.2012р. по 15.03.2013р. та з 16.03.2013р. по 06.06.2013р, оскільки правильними періодами їх нарахування (враховуючи часткову оплату основного боргу) є періоди з 20.12.2012р. по 14.03.2013р. та з 15.03.2013р. по 06.06.2013р.

Відтак, здійснивши обрахунок 3% річних із суми заборгованості в розмірі 157806 грн. 82 коп. за період прострочення з 20.12.2012р. по 14.03.2013р., суд визначив їх в сумі 1101 грн. 79 коп., яка в сукупності є меншою ніж та, що заявлена позивачем, а тому решта заявлених до стягнення 3% річних в розмірі 12 грн. 96 коп. задоволенню судом не підлягає.

Натомість, перерахунком заявлених позивачем до стягнення 3% річних із суми заборгованості в розмірі 107706 грн. 82 коп. за період прострочення з 15.03.2013р. по 06.06.2013р., суд отримав їх в сумі 743 грн. 62 коп., яка є також дещо більшою ніж та, яка заявлена в позові (734 грн. 77 коп.), а тому враховуючи те, що в даному випадку підстав, визначених п.2 ч.1 ст.83 ГПК України, для виходу за межі позовних вимог у суду немає, до стягнення підлягає заявлена позивачем в межах позовних вимог сума 3% річних в розмірі 734 грн. 77 коп.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Враховуючи наведене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, ст.ст. 82, 84, 85, 86, 87, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Чечельницьке" (вул. Леніна, 59, с. Бритавка, Чечельницький район, Вінницька область, 24823, код ЄДРПОУ 34363802) на користь приватного підприємства "Авантис" (вул. Депутатська, 23-А, оф. 2, м. Київ, 03115, код ЄДРПОУ 32308954) 107706 грн. 82 коп. заборгованості; 9911 грн. 99 коп. пені; 1836 грн. 56 коп.- 3% річних та 2389 грн. 11 коп. витрат зі сплати судового збору.

В задоволенні 12560 грн. 47 коп. пені та 12 грн. 96 коп.- 3% річних відмовити.

Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

Копію рішення надіслати відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 10 вересня 2013 р.

Суддя Тварковський А.А.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу (вул. Леніна, 59, с. Бритавка, Чечельницький район, Вінницька область, 24823)