Ухвала

від 03.09.2013 по справі 2а/0570/15451/2012

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" вересня 2013 р. м. Київ К/800/6437/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - судді суддів:Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І., Тракало В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Приватного малого підприємства «Современник» до Управління Пенсійного фонду України в м. Харцизьку Донецької області про скасування рішення про застосування фінансових санкцій за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м.Харцизьку Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2013 року,

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2012 року Приватне мале підприємство «Современник» звернулось до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Харцизьку Донецької області, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату страхувальниками страхових внесків №288 від 07 листопада 2012 року.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2013 року, позовні вимоги Приватного малого підприємства «Современник» задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Управління Пенсійного фонду України в м.Харцизьку Донецької області №288 від 07 листопада 2012 року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду на суму штрафу у розмірі 4939,40 грн.

У касаційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в м. Харцизьку Донецької області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах доводів касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Приватне мале підприємство «Современник», зареєстроване виконавчим комітетом Харцизької міської ради 02 лютого 1994 року, код ЄДРПОУ 22033827, перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Харцизьку Донецької області.

На підставі пункту 2 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» 07 листопада 2012 року відповідачем прийнято рішення №288 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду України, яким підприємству нарахована пеня у сумі 4939,40 грн. за період з 05 квітня 2007 року по 24 липня 2012 року.

Відповідно до рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Харцизьку Донецької області № 288 від 07 листопада 2012 року, а також картки особового рахунку приватного малого підприємства «Современник», фінансові санкції застосовані до позивача після набрання чинності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Тобто, на час прийняття спірного рішення про застосування до приватного малого підприємства «Современник» фінансових санкцій норма пункту 2 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» втратила чинність.

Вирішуючи спір та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, вірно виходив з того, що оскаржуване рішення відповідачем прийнято на підставі пункту 2 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», приписи якої були виключені у зв'язку з прийняттям Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», тому рішення про застосування фінансових санкцій підлягає скасуванню.

Згідно з пунктом 2 частини дев'ятої статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне і пенсійне страхування» суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

01 січня 2011 року набрав чинності Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Пунктом 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону визнано такими, що втратили чинність частини 1-9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

За період до 1 січня 2011 року відносини, що виникали між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, регулювалися Законом України «Про загальнообов'язкове державне і пенсійне страхування». Зазначеним Законом визначалися платники страхових внесків, порядок їх нарахування, обчислення та сплати страхових; внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.

Відповідно до абзацу п'ятого пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що набрав чинності з 1 січня 2011 року, стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

Згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Таким чином, органи пенсійного фонду з 1 січня 2011 року не вправі за порушення, вчинені до та після 1 січня 2011 року, нараховувати штрафи та пені, визначені статтею 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки передбачені відповідними нормами склади правопорушень та санкції втратили чинність, і їх застосування з 1 січня 2011 року суперечить статті 58 Конституції України незважаючи на зміст пункту 7 Перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли вірних висновків, що Управлінням Пенсійного фонду України в м. Харцизьку Донецької області протиправно винесено рішення від 07 листопада 2012 року про застосування до позивача фінансових санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату страхувальниками страхових внесків на підставі пункту 2 частини дев'ятої статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне і пенсійне страхування», оскільки зазначена норма Закону втратила чинність з 1 січня 2011 року згідно із Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», і не діяла на дату прийняття відповідачем оскаржуваних рішень.

Враховуючи викладене, рішення Управління Пенсійного фонду України в м.Харцизьку Донецької області про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату страхувальниками страхових внесків №288 від 07 листопада 2012 року є неправомірним та підлягає скасуванню.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи допущені порушення норм матеріального та процесуального права. Оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, а тому підстави для їх зміни чи скасування відсутні.

Відповідно до вимог частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Тому колегія суддів, перевіривши у межах касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, приходить до висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Харцизьку Донецької області залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий: Я.Л. Іваненко

Судді: М.І. Мойсюк

В.В. Тракало