Рішення

від 03.09.2013 по справі 910/13944/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/13944/13 03.09.13 За позовом Приватного підприємства "Елпіс - Україна"

До Товариства з обмеженою відповідальністю "МФСУ-ТОРГ"

про стягнення 145 717, 00 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники сторін:

Від позивача Дроздовс Олегс (дов. № 117 від 27.05.2013 року)

Від відповідача не з'явився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 03.09.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Приватне підприємство "Елпіс - Україна" (далі за текстом - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "МФСУ-ТОРГ" про стягнення 145 717, 00 грн. боргу за договором купівлі - продажу № 402 від 16.01.2013 року, а також про стягнення з відповідача судових витрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.07.2013 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №910/13944/13, розгляд справи призначено на 07.08.2013 року.

Розпорядженням Керівника апарату Господарського суду міста Києва від 06.08.2013 року "Щодо призначення повторного автоматичного розподілу справ" у зв'язку з тривалим лікарняним судді Чебикіної С. О., справу №910/13944/13 призначено для розгляду судді Бондаренко Г. П.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 07.08.2013 року суддею Бондаренко Г.П. справу № 910/13944/13 прийнято до свого провадження, р озгляд справи призначено на 03.09.2013 року.

02.09.2013 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва подано клопотання про долучення документів по справі.

В судове засідання 03.09.2013 року представник відповідача не з'явився, про причини не явки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 07.08.2013 року не виконав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представником позивача на вимоги ухвали суду надано оригінали документів, копії яких додані до матеріалів справи, для огляду в судовому засіданні.

Представником позивача на вимогу суду надано клопотання про залучення доказів до матеріалів справи.

Враховуючи те, що не з'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, суд зазначає, що у відповідності до п. 3.13. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено: неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, має розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами або, з огляду на обставини конкретної справи, залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК. У наведених випадках відповідні докази не повинні прийматися в подальшому й судом апеляційної інстанції.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

16.01.2013 року між позивачем (за договором - продавець) та відповідачем (за договором - покупець) укладено договір № 402 купівлі-продажу (далі за текстом - договір), відповідно до п. 1.1. якого позивач зобов'язується поставити, а відповідач прийняти та оплатити продукцію у номенклатурі і кількості, за ціною та на умовах, викладених у договорі та у рахунках-фактурах і накладних, які є невід'ємною частиною договору.

Відповідно п. 2.3. договору, дата одержання продукції вважається дата оформлення видаткової накладної.

Згідно п. 3.1. договору, оплата продукції здійснюється згідно з рахунками-фактурою позивача в національній валюті України в безготівкової формі на розрахунковий рахунок позивача.

Пунктом 3.2. договору, вставлено, що відповідач зобов'язаний оплатити продукцію протягом 14 календарних днів з дня одержання продукції на суму, вказану в видатковій накладній. Строк оплати може бути змінений лише за двохсторонньою угодою за наявності заяви відповідача.

Відповідно п.5.1. договору, ціна продукції вказується у відповідних рахунках-фактурах, які є невід'ємною частиною договору.

Згідно п. 6.2. договору, у випадку несвоєчасної оплати за поставлену продукцію відповідач сплачує основну суму боргу, штраф у розмірі 10 % від несвоєчасно оплаченої суми боргу, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожний день несвоєчасної оплати.

Як на те посилається позивач, на виконання умов договору № 402 купівлі-продажу від 16.01.2013 року позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 132470, 00 грн., що підтверджується видатковими накладними № 46 від 23.01.2013 року, № 80 від 31.01.2013 року. У відповідача відповідно умов договору виникло зобов'язання оплатити грошові кошти за поставлений товар, проте, свої зобов'язання відповідачем виконано не було, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість за прострочення оплати у розмірі 132470, 00 грн.

Отже, станом на момент подання позовної заяви (31.05.2013 року) заборгованість за прострочення оплати позивачу грошових коштів за поставлений товар відповідно договору становить 132470, 00 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача 13247, 00 грн. 10% штрафу.

Позивачем в судовому засіданні надано уточнення позовних вимог, в яких просить суд найменування відповідача вважати вірним в наступний редакцій - Товариство з обмеженою відповідальністю «МФСУ-ТОРГ», судом дану заяву задоволено.

Отже, загальна заборгованість відповідача за договором № 402 купівлі-продажу від 16.01.2013 року на момент подання позовної заяви (31.05.2013 року) та вирішення спору (03.09.2013 р.) складає 145717, 00 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «МФСУ-ТОРГ» підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

За своєю правовою природою договір № 402 купівлі-продажу від 16.01.2013 року є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Як встановлено судом, позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору № 402 купівлі-продажу від 16.01.2013 року поставлено відповідачу товар на суму 132470, 00 грн., що підтверджується видатковими накладними № 46 від 23.01.2013 року, № 80 від 31.01.2013 року.

У відповідача відповідно умов договори виникло зобов'язання оплатити грошові кошти за поставлений товар, проте, свої зобов'язання відповідачем не було виконано, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість за прострочення оплати у розмірі 132470, 00 грн.

Позивачем умови договору № 402 купівлі-продажу від 16.01.2013 року виконані в повному обсязі, у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору. Відповідачем, в свою чергу, жодних претензій щодо невідповідності поставки умовам договору не заявлялось та суду не надано.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 132470, 00 грн. відповідачем суду не надано.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем на момент винесення рішення за договором в сумі 132470, 00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати товару, у відповідності до п. 3.2. договору є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 132470, 00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Станом на 07.02.2013 року заборгованість відповідача перед позивачем становила 70000, 00 грн., станом на 15.02.2013 р. - 132470, 00 грн.

Позивач крім суми основного боргу, просить стягнути з відповідача штраф у відповідності до п. 6.2 договору.

Згідно п. 6.2. договору, у випадку несвоєчасної оплати за поставлену продукцію відповідач сплачує основну суму боргу, штраф у розмірі 10 % від несвоєчасно оплаченої суми боргу, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожний день несвоєчасної оплати.

У відповідності до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

У відповідності до ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

У відповідності до п. 66 Положенням про поставку продукції виробничо-технічного призначення, яке затверджене постановою Ради Міністрів СРСР від 25.07.1988 року №888 (далі по тексту - Положення), за безпідставну відмову від акцепту платіжної вимоги (повністю чи частково), а також за ухилення від оплати продукції при інших формах розрахунків покупець (платник) сплачує постачальнику штраф у розмірі 5 відсотків суми, від уплати якої він відмовився чи ухилився.

Постановою Верховної Ради України "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства СРСР"№1545-ХІІ від 12.09.1991р. встановлено, що до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.

У відповідності до п. 6 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" зазначено, що закони та інші нормативні акти, прийняті до набуття чинності Конституцією, є чинними в частині, що не суперечить їй (ст. 1 розділу XV Конституції). У зв'язку з цим при розгляді справи суд може на підставі Постанови Верховної Ради України від 12 вересня 1991 р. "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства СРСР" застосувати нормативні акти колишнього Союзу РСР, які не суперечать Конституції і законам України.

З огляду на вищевикладене та на те, що розмір штрафу за несвоєчасну оплату поставленого товару встановлено законодавством, а саме п. 66 Положення, враховуючи прострочення відповідачем грошового зобов'язання щодо оплати поставленого товару, суд задовольняє вимогу про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 5% за прострочення оплати товару, що становить 6623,50 грн. (132470, 00 * 5 %).

Відповідно до ч. 2 ст. 4-3 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 38 ГПК України сторонами доказів.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, доведеними належними доказами частково, і відповідно підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МФСУ-ТОРГ" (03150, м. Київ, вул.. народного Ополчення, буд. 1, оф. 315; код ЄДРПОУ 32486086; з будь - якого рахунку виявленого державним виконавцем) на користь Приватного підприємства "Елпіс - Україна" (01013, м. Київ, вул.. Будіндустрії, 7 ;Код ЄДРПОУ - 32956789) 132470 (сто тридцять дві тисячі чотириста сімдесят) грн. 00 коп. основного боргу, 6623 (шість тисяч шістсот двадцять три) грн. 50 коп. штрафу та 2768 (дві тисячі сімсот шістдесят вісім) грн. 47 коп. судового збору.

3. В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 06.09.13 року.

Суддя Г.П. Бондаренко