Рішення

від 06.09.2013 по справі 910/9188/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9188/13 06.09.13

За позовомКомунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Омітех» Простягнення 45 702,99 грн. Суддя Куркотова Є.Б.

Представники: Від позивача:Мазурок Я.В. Від відповідача: Сущенко С.М.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство «Київжитлоспецексплуатація» (надалі - «Підприємство») звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Омітех» (надалі - «Товариство») про стягнення 45 702,99 грн.

В обґрунтування своїх вимог, позивач посилається на порушення відповідачем умов договору про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньобудінкових інженерних систем ЦО та їх абонентських уводів №1202 від 01.09.2005 р. в частині здійснення оплати наданих послуг у повному обсязі та у визначені договором строки, що стало підставою для звернення до суду з вимогами про стягнення заборгованості в сумі 43 665,44 грн., пені у розмірі 1 781,66 грн., інфляційної складової боргу у розмірі 5,03 грн. та 3% річних у розмірі 250,86 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 18.05.2013 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 19.06.2013 р.

18.06.2013 р. через канцелярію суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого останній заперечував в задоволені позовних вимог оскільки відповідач не є власником приміщення за адресою: м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 51-Б , і як наслідок споживачем теплової енергії, а тому не зобов'язаний сплачувати поставлену позивачем теплову енергію.

В судовому засіданні 19.06.2013 р. оголошено перерву до 10.07.2013 р.

05.07.2013 р. через канцелярію суду від представника відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, яке мотивоване тим, що на розгляді Господарського суду м. Києва знаходиться справа №910/12136/13 за позовом ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Омітех» до КП «Київжитлоспецексплуатація» про розірвання договору №1202/42 від 01.09.2005 р., до вирішення якої, вирішення спору у справі №910/9188/13 є неможливим.

Розглянувши заявлене представником відповідача клопотання про зупинення провадження у справі суд відзначає наступне.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним.

Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

При цьому, пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що випливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі, в тому числі йдеться про факти, які мають приюдиційне значення. (згідно із ч. 2 абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

З доданої відповідачем ухвали Господарського суду м. Києва від 27.06.2013 р. про порушення провадження у справі №910/12136/13 вбачається, що предметом позовних вимог у даній справі є розірвання договору про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньобудінкових інженерних систем ЦО та їх абонентських уводів №1202 від 01.09.2005 р.

В той же час, предметом спору у справі 910/9188/13 є стягнення заборгованості за вищезазначеним договором за надані послуги у період з жовтня 2012 р. по квітень 2013 р.

Із змісту ч. 2 п. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України вбачається, що внаслідок розірвання договору у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Таким чином, приймаючи до уваги положення наведеної статті, вирішення спору у справі №910/12136/13, не впливає та не припиняє обов'язку відповідача з виконання грошового зобов'язання з оплати наданих позивачем послуг на підставі діючого Договору до моменту його розірвання, а отже не є обставиною, що унеможливлює розгляд справи 910/9188/13.

В судовому засіданні 10.07.2013 р. оголошено перерву до 22.07.2013 р.

За розпорядженням Заступника Голови Господарського суду м. Києва від 22.07.2013 р. у зв'язку із перебуванням судді Куркотової Є.Б. у відпустці, з метою дотримання процесуальних строків, справу №910/9188/13 передано для розгляду судді Прокопенко Л.В.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 22.07.2013 р. справу №910/9188/13 прийнято до провадження судді Прокопенко Л.В., розгляд справи призначено на 28.08.2013 р.

23.08.2013 р. через канцелярію суду від представника позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, за змістом якої останній просив стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 46 887,89 грн. за спожиті послуги у період з жовтня 2012 р. по липень 2013 р., інфляційну складову боргу у розмірі 2,88 грн., 3% річних у розмірі 581,81 грн. та пеню у розмірі 3 046,48 грн.

На підставі п. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України судом прийнято заяву про збільшення розміру позовних вимог до прийняття рішення по справі, а відтак має місце нова ціна позову у розмірі 50 519,06 грн. в межах якої вирішується спір у даній справі.

За розпорядженням Голови Господарського суду м. Києва у зв'язку із поверненням судді Куркотової Є.Б. з відпустки, справу №910/9188/13 було передано до розгляду судді Куркотової Є.Б.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.08.2013 р. справу №910/9188/13 прийнято до провадження судді Куркотової Є.Б., розгляд справи призначено на 28.08.2013 р.

В судовому засіданні 28.08.2013 р. представником відповідача подано заяву про припинення провадження у справі, яка мотивована сплатою відповідачем суми основного боргу.

У судовому засіданні судом оголошена перерва до 06.09.2013 р.

В судове засідання представник позивача з'явився, надав письмові пояснення по справі, за змістом яких зазначив, що відповідачем під час розгляду справи сплачено суму основного боргу у розмірі 46 887,89 грн., на підтвердження чого останній надав копії банківських виписок по особовому рахунку, а тому провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення суми основного боргу у розмірі 46 887,89 грн. просив припинити, позовні вимоги в іншій частині позову підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання з'явився, надав письмові пояснення по справі, за змістом яких просив суд відмовити позивачу у стягненні штрафних санкцій, на підставі того, що при сплаті позивачу спірного боргу, відповідачем виявлено переплату боргу у більшому розмірі, оскільки позивачем при розрахунку було застосовано невірний відсоток площі, яку займає Товариство у будинку, що опалюється, а послуги з технічного обслуговування внутрішніх інженерних мереж взагалі не надавались, доказом чого слугує відмова відповідача від підписання актів виконаних робіт.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.09.2005 р. між Підприємством (теплопостачальна організація) та Товариством (споживач) було укладено договір №1202 на надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО та їх абонентських уводів (надалі - «Договір»).

Відповідно до п. 1.1 Договору предметом цього Договору є надання послуг теплопостачання та утримання внутрішньо будинкових інженерних систем центрального опалення (ЦО) та холодного водопостачання та водовідведення (ХВП) та їх абонентських уводів в нежилому приміщенні (будинку) за адресою: м. Київ, вул. Б. Хмельницького,51-Б, а також своєчасна і повна сплата абонентом спожитих теплової енергії та інших послуг, зазначених у цьому Договорі.

Згідно п. 2.2.1 Договору Підприємство зобов'язано розподіляти, надану енергопостачальною організацією в цілому на будинок теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення (під час опалювального сезону), в кількості та в обсягах, що відповідають технічної документації будинку та площі займаній споживачем (Звернення-доручення).

Споживач відповідно до пунктів 2.3.2 та 2.3.3 Договору зобов'язується додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у Звернені-дорученні, не допускаючи їх перевищення, та виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в Додатках №2, 4 до Договору.

За змістом позовної заяви позивач вказує, що відповідач належним чином встановлений Договором обов'язок щодо своєчасної оплати в повному обсязі наданих послуг не виконував, внаслідок чого за відповідачем у період з жовтня 2012 р. по липень 2013 р. виникла заборгованість у розмірі 46 887,89 грн.

Зобов'язання за Договором виконанні позивачем належним чином, що підтверджується наданим договором №032-8395-9 від 01.01.1999 р. на постачання теплової енергії у гарячій воді, укладеним з Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», розрахунками нарахувань за спожиту теплову енергію у будинку №51 літ. Б по вул. Б. Хмельницького, актами прийому виконаного опалення та технічного обслуговування за період з жовтня 2012 р. по липень 2013 р., відповідними платіжні вимоги-доручення.

Проте, відповідач грошове зобов'язання по оплаті наданих послуг не виконував.

За приписами ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з вимогами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій» суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності сплачують комунальні послуги за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. Порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Статтею 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 2 Додатку №2 абонент щомісячно з 14 по 18 число самостійно отримує у Дирекції по експлуатації нежилих будинків акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в Дирекцію), розрахунок фактичного споживання теплової енергії за попередній період, платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії за попередній та поточний місяці та технічного обслуговування, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду та акт виконаних робіт.

Відповідно до п. 3 Додатку №2 оплату за вказаними у п. 2 цього додатку документами, абонент виконує не пізніше 23 числа поточного місяця.

Одночасно, за змістом п. 3.5 зазначеного Додатку крім сплати вартості спожитої теплової енергії абонент сплачує на рахунок Дирекції по експлуатації нежилих будинків вартість послуг по технічному обслуговуванню внутрішньобудинкових систем і інженерного обладнання відповідно Додатку №1 з оформленням актів виконаних робіт.

Пунктом 2.2 Додатку №4 встановлено, що абонент зобов'язаний своєчасно (протягом 10 днів з дня одержання платіжних документів) і в повному обсязі сплачувати вартість послуг по технічному обслуговуванню системи ХВП і каналізації за тарифами, затвердженими Головним управлінням житлового господарства.

Отже, враховуючи приписи ст. 530 Господарського кодексу України та п.п. 2, 3, 3.5 Додатку №2 та п. 2.2 Додатку №4, грошове зобов'язання відповідача по оплаті вартості наданих послуг на момент подачі позову настало.

Заперечуючи проти позовних вимог відповідач надав відзив на позовну заяву, за змістом якого зазначив, що з 08.10.2012 р. відповідач не є власником приміщення загальною площею 309,4 кв. м. за адресою: м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 51-Б , і як наслідок споживачем теплової енергії, тому він не зобов'язаний сплачувати поставлену позивачем теплову енергію, а власником приміщень є Товариство з обмеженою відповідальністю «Статус груп Київ», що підтверджується копією свідоцтва про право власності індексний номер 210731 від 30.01.2013 р. та витяг з державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний номер №210893.

03.06.2013 р. відповідач звернувся до відповідача із листом №0240 за змістом якого проінформував позивача про звільнення після закінчення опалювального сезону 2012-2013 р. нежитлових приміщень за адресою м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 51-Б загальною площею 309,4 кв. м., що належали останньому на праві приватної власності, внаслідок передачі їх у власність та на баланс Товариству з обмеженою відповідальністю «Статус груп Київ», а відтак укладений між позивачем та відповідачем Договір №1202, у зв'язку із зміною власника є припиненим та розірваним.

Проте позивач листом №06/60 від 10.06.2013 р. надав відповідь про неможливість розірвання спірного Договору, оскільки заміна балансоутримувача виконується лише на підставі оформленого належним чином договору купівлі-продажу, а тому до зазначеного моменту пропонував відповідачу виконувати свої договірні зобов'язання в частині погашення заборгованості за надані послуги.

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Пунктом 6.1 Договору визначено, що Договір набуває чинності з 18.02.2005 р. та діє до 31.12.2006 р.

Відповідно до п. 6.4 Договору, Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Згідно із ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями п. 6.2 Договору визначено, що договір припиняє свою дію у випадках: закінчення строку, на який він був укладений, взаємної згоди сторін про його припинення; прийняття рішення Господарським судом; передбачених п. 4.3.1 Договору.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Матеріали справи не містять доказів звернення відповідача до позивача із заявою про припинення дії договору, або розірвання договору на момент звернення позивачем із позовом до суду про стягнення спірної заборгованості, а тому договір є чинним та таким, що підлягає виконанню.

Докази розірвання Договору у судовому порядку на момент звернення та розгляду справи також відсутні.

В свою чергу п. 7.3 Договору сторони погодили, що у випадках звільнення або передачі абонентом (відповідачем) свого об'єкту або його частини іншій організації Дирекція повинна бути повідомлена в 3-денний термін відповідним двостороннім актом (листом) здаючого та приймаючого об'єкт. У цьому разі договір буде припинений тільки при повній сплаті «абонентом» заборгованості за спожиту теплову енергію.

Відтак враховуючи умови п. 7.3 Договору, перехід права власності на спірне майно до іншої особи, не звільняє відповідача від виконання обов'язків покладених на нього умовами договору зі сплати вартості послуг до моменту розірвання Договору, тим більш враховуючи не повідомлення позивача про звільнення нежитлового приміщення та передачі на нього права власності іншій особі до звернення позивача із позовом до суду, а також існування заборгованості ТОВ «Омітех» за Договором.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Товариство обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач зобов'язання за договором виконував належним чином, зауважень щодо кількості та якості наданих послуг від відповідача не надходило, та враховуючи, що заборгованість відповідача у розмірі 46 887,89 грн. підтверджується матеріалами справи, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за спожиті послуги у визначеному розмірі є правомірними.

В той же час, під час розгляду справи відповідач повідомив та надав докази (платіжні доручення №74 від 30.08.2013 р. та №71 від 27.08.2013 р.) перерахування на користь позивача коштів у розмірі 46 887,89 грн. в якості сплати суми основного боргу за спожиті послуги у період з жовтня 2012 р. по липень 2013 р.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 46 887,89 грн. підлягає припиненню згідно п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, за відсутністю предмета спору у даній частині позовних вимог.

В свою чергу, проти визначеного позивачем розміру заборгованості відповідач заперечував, посилаючись на застосування КП «Київжитлоспецексплуатація» при розрахунку суми, що заявлена до стягнення, невірного відсотку опалювальної площі, яку займає відповідач.

Проте, такі доводи не приймаються судом до уваги, оскільки вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи. При цьому, господарський суд виходить з наступного:

Згідно з п. 12 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які затверджені Постановою №630 від 21.07.2005р. Кабінету Міністрів України, у разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії споживач оплачує послуги згідно з їх показаннями пропорційно опалюваній площі (об'єму) квартири (будинку садибного типу) за умови здійснення власником, балансоутримувачем будинку та/або виконавцем заходів з утеплення місць загального користування будинку. У разі нездійснення таких заходів споживач не сплачує за опалення місць загального користування будинку.

Згідно з п. 2.2.1 Договору №1202 позивач зобов'язався розподіляти надану енергопостачальною організацією теплову енергію у вигляді гарячої води в цілому на будинок.

Відповідно до п. 1.1 Договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 18.02.2005 р., площа приміщень, що були придбані позивачем, складає 316,8 кв.м.

При цьому, таку ж площу було вказано позивачем і в актах прийому виконаного опалення та технічного обслуговування, на підставі яких заявлено позов, та застосовано при розрахунку заборгованості відповідача.

Із змісту п. 7.9 Договору №1202 вбачається, що звернення-доручення та додатки до Договору є невід'ємною частиною цього Договору.

Статтею 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Пунктом 4 Додатку №1 до Договору сторони встановили, що площа технічного обслуговування теплосистеми приміщень відповідача становить 316,80 кв.м.

Як вбачається з розрахунків нарахувань за спожиту теплову енергію у будинку №51 літ. Б по вул. Б. Хмельницького за жовтень 2012 р. та квітень 2013р., загальна опалювальна площа будинку складає 2660,00 кв.м., а опалювальною площею приміщення позивача є 316,80 кв.м, що становить 11,9098% від загальної.

Положеннями п. 7.5 Договору №1202 визначено, що умови даного Договору можуть бути зміненні за взаємною згодою сторін з обов'язковим складанням відповідного документа.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Доказів внесення сторонами змін до договору щодо розміру опалювальної площі приміщення відповідача (з 316,8 кв.м. на 309,4 кв.м.) у встановленому договором та закону порядку матеріали справи не містять, а відповідачем зворотного не наведено.

Приймаючи до уваги, що послуги позивача надавались у кількості, якості та згідно визначеній сторонами у Договорі площі нежитлового приміщення, за відсутності будь-яких запереч відповідача щодо їх надання та пропозицій щодо зміни умов договору, твердження Товариства про необґрунтованість розрахунку позовних вимог за спірний період та невірного визначення проценту займаної площі судом відхиляються.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач про існування заборгованості був обізнаний. Зокрема, позивачем було представлено суду копії реєстрів видачі платіжних доручень за жовтень, листопад, грудень, 2012 р., січень, лютий, березень, травень, червень, липень 2013р., з яких вбачається що представник відповідача вчасно отримував відповідні платіжні доручення.

Господарським судом враховано, що нормами діючого законодавства та умовами договору не передбачено, що підписання актів приймання наданих послуг є виключною підставою для їх оплати. Факт надання позивачем послуг теплопостачання та технічного обслуговування, утримання внутрішньобудинкових інженерних систем центрального опалення, гарячого водопостачання та їх абонентських уводів підтверджується іншими матеріалами справи, та відповідачем належними доказами не спростовані.

Також, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 3 046,48 грн. нархованої позивачем у період лютого 2013 р. по липень 2013 р., інфляційної складової боргу у розмірі 2,88 грн. та 3% річних у розмірі 581,81 грн., що нараховані у загальний період з жовтня 2012 року по липень 2013 р. за кожен місяць окремо.

Судом встановлено, що відповідач у визначений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно із положень ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є пеня.

Згідно із ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 2.3.7 Договору за несвоєчасну сплату передбачених цим Договором нарахувань абонент сплачує на користь Дирекції пеню у розмірі 0,5% від суми прострочених платежів за кожний день прострочки, але не більше 2-ох облікових ставок НБУ, що діяли на період внесення платежу.

Проте суд відзначає, що позивачем заявлено вимогу про стягнення пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за прострочення виконання грошового зобов'язання по сплаті вартості теплової енергії, вартості технічного обслуговування систем ХВП, вартості технічного обслуговування системи центрального опалення шляхом об'єднання всіх платежів у загальну суму по наростаючій сумі заборгованості за кожен місяць окремо.

Проте, зобов'язання з оплати вартості послуг з постачання теплової енергії та вартості послуг технічного обслуговування системи центрального опалення згідно п. 3 Додатку №2 абонент повинен виконувати не пізніше 23 числа поточного місяця.

Оплату вартості послуг з технічного обслуговування систем ХВП згідно з п. 2.2 Додатку №4 протягом 10 днів з дня одержання платіжних документів.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а тому нарахування штрафних санкцій (пені) за прострочення оплати вартості наданих послуг повинна нараховуватися за перші шість місяців від дня прострочення нарахованої суми платежу за кожен місяць, а не за останні шість місяців до подачі позовної заяви, як визначено позивачем у наданих розрахунках.

Таким чином, суд здійснює перерахунок заявленої до стягнення пені від суми вартості послуг нарахованих за кожен місяць окремо за шість місяців, з урахуванням настання строків грошового зобов'язання визначених у додатках до Договору.

На підставі викладеного за перерахунком суду з урахуванням наданого позивачем розрахунку, встановлених судом періодів нарахування за перші шість місяців від дня прострочення нарахованої суми платежу, розмір пені за прострочення виконання грошового зобов'язання по сплаті комунальних платежів, що підлягає стягненню з відповідача, становить 2 741,62 грн.

В іншій частині заявленої до стягнення пені у розмірі 304,86 грн. необхідно відмовити оскільки вона обрахована не вірно.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За перерахунком суду розмір 3% річних та інфляційних збитків за прострочення виконання грошового зобов'язання становить 702,74 грн. та 29,38 грн. відповідно.

Оскільки позивачем заявлено вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляційних збитків за прострочення виконання грошового зобов'язання по вартості наданих послуг у розмірах, які є меншими, ніж визначений судом, то з урахуванням відсутності підстав для виходу за межі позовних вимог, такі вимоги задовольняються у розмірі, заявленому позивачем до стягнення.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 2 741,62 грн., 3% річних у розмірі 581,81 грн. та інфляційних втрат у розмірі 2,88 грн.

В частині стягнення суми основного боргу у розмірі 46 887,89 грн. провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Комунального підприємства «Київжитлоспецесплуатація» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Омітех» (01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницьцого, 51; ідентифікаційний код 30524339) на користь Комунального підприємства «Київжитлоспецесплуатація» (01001, м. Київ, вул. Володимирська, 51-А; ідентифікаційний код 03366500) пеню у розмірі 2 741 (дві тисячі сімсот сорок одна) грн. 62 коп., інфляційну складову боргу у розмірі 2 (дві) грн. 88 коп., 3% річних у розмірі 581 (п'ятсот вісімдесят одну) грн. 81 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 710 (одна тисяча сімсот десять) грн. 10 коп.

3. Провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 46 887,89 грн. припинити.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Є.Б. Куркотова

Дата підписання повного тексту рішення - 09.09.2013 р.