Постанова

від 03.09.2013 по справі 816/4912/13-а

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/4912/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Чеснокової А.О.,

при секретарі - Пшенишному В.С.,

за участю:

представника позивача - Кравцової В.І.

представника відповідача - Костяного О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Еллада" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міністерства доходів України у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

06 серпня 2013 року позивач ПП "Еллада" (далі за текстом - позивач, платник податків) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ДПІ у м. Полтаві (далі за текстом - відповідач, податковий, контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15 березня 2013 року № 0002111502.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що встановлені актом перевірки порушення фактично не мали місця в його господарській діяльності та вважає, що податковий орган протиправно ставить йому у вину формування податкового кредиту та витрат на підставі податкових накладних та первинних документів, складених ТОВ "Ліга", зазначаючи, що первинні документи та податкові накладні, отримані ним на виконання господарсько-правових угод, оформлені належним чином та дають всі правові підстави для включення сум за цими договорами до податкового кредиту та обліку витрат ПП "Еллада". Позивач також наголошує, що чинним законодавством не передбачено обов'язку платника податків перевіряти свого контрагента на предмет добросовісного виконання останнім податкових зобов'язань.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову, просив відмовити у його задоволенні. Дії ДПІ у м. Полтаві вважає правомірними, а спірне податкове повідомлення-рішення - таким, що відповідає чинному законодавству, внаслідок того, що податковим органом встановлено порушення позивачем податкового законодавства, зокрема, віднесення до складу податкового кредиту сум за господарськими операціями з контрагентом, діяльність якого носить ряд ознак фіктивності.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ПП "Еллада" (ідентифікаційний код 23556763) зареєстровано як юридичну особу державним реєстратором виконавчого комітету Полтавської міської ради 26 червня 2008 року, свідоцтво серії А00 № 789862 (а.с. 12), підприємство перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Полтаві та є платником податку на додану вартість, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100127063 від 09 липня 2008 року серії НБ № 213231. (а.с. 13)

Відповідачем в період з 01 лютого 2013 року по 07 лютого 2013 року проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питань правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Ліга" (податковий номер 24609852) за період з 01 січня 2012 року по 30 квітня 2012 року.

Висновки податкового органу пов'язуються із здійсненням позивачем господарської діяльності з ТОВ "Ліга", яке, згідно отриманих матеріалів перевірки від іншого податкового органа, здійснювало діяльність по ланцюгу постачання, що не мала реального характеру (фінансово-господарські операції фактично відсутні), встановлено відсутність об'єктів оподаткування, а тому, на думку посадової особи податкового органу, яка здійснювала перевірку, зазначені у первинній документації товари контрагентом позивача фактично не поставлялись, оскільки останній не мав адміністративно-господарських можливостей для виконання взятих на себе зобов'язань, а також у зв'язку із тим, що ПП "Еллада" не надало до перевірки документи, що витребовувались контролюючим органом запитом про надання інформації від 10 січня 2013 року № 328/10/15.2 (а.с. 123) на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій.

Так, акт перевірки від 14 лютого 2013 року № 981/15-2/23556763 містить наступні відомості про контрагента позивача ТОВ "Ліга":

актом від 21 грудня 2012 року № 7199/22-4/24609852 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України ТОВ "Ліга" під час здійснення господарських відносин з ТОВ "Інфотерм" (код 31343537) за період червень 2011 року, ТОВ "Олімп" (код ЄДРПОУ 31441243) за період вересень 2011 року, ПП "СВ Гермес" (код 36293292) за період березень 2011 року, ПВП "Форест" (код 25158848) за червень 2011 року, ТОВ "Кафепродакшн" (код 37275541) за період січень 2011 року, ТОВ "Пасіфік" (код 31684481) за період вересень 2011 року, БПП "Сура" (код 30668399) за період вересень 2011 року, встановлено порушення статті 185 Податкового кодексу України в частині допущення ТОВ "Ліга" оподаткування податком на додану вартість безтоварних операцій по ланцюгу постачання із ТОВ "Інфотерм", ТОВ "Олімп", ПП "СВ Гермес", ПВП "Форест", ТОВ "Кафепродакшн", ТОВ "Пасіфік", БПП "Сура".

На підставі викладеної інформації відповідач ДПІ у м. Полтаві дійшов висновку, що податковий кредит позивача за період, охоплений перевіркою, сформований за рахунок господарських операцій з ТОВ "Ліга", реальність виконання яких носить сумнівний характер.

Таким чином, за результатами перевірки 14 лютого 2013 року складено акт № 981/15-2/23556763 (а.с. 15-30), в якому, зокрема, зафіксовано порушення позивачем вимог пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого за завищено податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ "Ліга" на 27573,00 грн. в тому числі:

- за січень 2012 року - на 2603,00 грн.,

- за лютий 2012 року - на 2627,00 грн.,

- за березень 2012 року - на 2816,00 грн.,

- за квітень 2012 року - на 19527,00 грн.,

а також занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на 27573,00 грн., в тому числі:

- за січень 2012 року - на 2603,00 грн.,

- за лютий 2012 року - на 2627,00 грн.,

- за березень 2012 року - на 2816,00 грн.,

- за квітень 2012 року - на 19527,00 грн.,

На підставі акта перевірки від 14 лютого 2013 року № 981/15-2/23556763 податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 15 березня 2013 року № 0002111502, яким позивачу збільшено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на 27573,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 6893,26 грн. (а.с. 31).

ПП "Еллада", вважаючи висновки, викладені в акті перевірки від 14 лютого 2013 року № 981/15-2/23556763 упередженими, такими, що не відповідають фактичним обставинам та виходять за межі компетенції відповідача, не погоджуючись із позицією податкового органа щодо правомірності донарахування податкових зобов'язань, вважає спірне податкове повідомлення-рішення необґрунтованим, протиправним, таким, що суперечить законодавству з питань оподаткування, обмежує та порушує права, свободи та інтереси позивача, оскільки прийняте без урахування фактичних обставин, з порушенням чинного законодавства, а також без наявності правових підстав для винесення, внаслідок чого звернулося до суду з вимогою визнати протиправним та скасувати спірне податкове повідомлення-рішення.

Надаючи оцінку спірному податковому повідомленню-рішенню від 15 березня 2013 року № 0002111502, суд виходить з наступного.

Матеріалами справи підтверджено, що ДПІ у м. Полтаві на адресу позивача надіслано листа про надання інформації щодо взаємовідносин платника з його контрагентом ТОВ "Ліга" від 10 січня 2013 року № 328/10/15.2 (а.с. 123). Судом встановлено, що зазначений запит позивачу вручено 11 січня 2013 року, що підтверджується особистим підписом представника підприємства у зазначеному вище документі та не заперечувалось представником позивача в судовому засіданні.

Листом ПП "Еллада" від 18 січня 2013 року № 01 (а.с. 124) від 10 січня 2013 року № 328/10/15.2 про надання інформації та документів відмовлено податковому органу у наданні документів з посиланням на те, що первинна документація є конфіденційною та не підлягає розголошенню.

Як пояснив представник позивача в судовому засіданні, документи були надані на виконання листа податкового органу, проте вже після закінчення перевірки підприємства.

Позивачем на підтвердження реальності господарських правовідносин з ТОВ "Ліга" були надані до суду договори, рахунки-фактури, податкові накладні, видаткові накладні, докази оплати.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі договору відповідального зберігання від 04 січня 2012 року № 41 (а.с. 50) ТОВ "Ліга" (Поклажодавець) позивачу (Зберігач) передано на зберігання труби сталеві (Товар), в асортименті, згідно до Додатку до договору від 04 січня 2013 року № 41. Поклажодавцем виписано рахунки-фактури, податкові та видаткові накладні (а.с. 51-65). Розрахунки між вказаними суб'єктами господарювання здійснено у безготівковій формі, що підтверджується матеріалами справи.

Інших первинних документів та доказів на підтвердження правомірності реалізації переданих на зберігання ТМЦ позивачем не надано, разом із тим, умовами зазначеного вище договору передбачається складення й інших первинних документів, зокрема, додаткової угоди.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем, на виконання умов договору відповідального зберігання від 04 січня 2013 року № 41, укладено договори відповідального зберігання металопродукції від 03 січня 2012 року № 01 (а.с. 66) з ТОВ "ТД Інтерсталь сервіс" (Зберігач) та від 02 квітня 2012 року № 03 з ТОВ "Синтек-М" (Зберігач) (арк.с. 67).

Як пояснив в судовому засіданні представник позивач, металопродукція, яка була прийнята на відповідальне зберігання у ТОВ "Лига" по договору зберігання № 41 від 04 січня 2012 року, реалізовувалась ПП "Еллада" на підставі вищезазначеного договору.

Суд вважає необхідним зазначити, що зміст договору зберігання, передбачений статтями 936-955 Цивільного кодексу України, виключає перехід права власності на майно, що передане на зберігання Зберігачеві до зберігача. Таким чином, виключається можливість правомірного розпорядження даним майном ПП "Еллада" в частині реалізації переданої на відповідальне зберігання металопродукції третім особам, що у свою чергу дає підстави вважати, що між позивачем та ТОВ "Ліга" мали укладатись інші господарсько-правові угоди, які б врегульовували правовий режим продажу майна.

Крім того, документи, які надані ПП "Еллада" до суду на підтвердження реалізації отриманої від ТОВ "Ліга" металопродукції, містять певні недоліки, а саме: копії податкових накладних не містять підпису особи, яка склала зазначені податкові накладні. Зазначена обставина позбавляє суд можливості визнати факт реалізації товару, придбаного ТОВ "Ліга", доведеним.

До того ж суд зауважує, що позивачем не надані докази транспортування ТМЦ.

Відповідно до підпунктів 11.1, 11.3-11.9 пункту 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів.

Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів, Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри.

Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається узамовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику.

Перевізник здає вантажі у пункті призначення вантажоодержувачу згідно з товарно-транспортною накладною (типова форма товарно-транспортної накладної, подорожнього листа вантажного автомобіля затверджена наказом Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України № 488/346 від 29 грудня 1995 року).

Таким чином, у позивача, як отримувача товарів, обов'язково має залишатись один примірник товарно-транспортної накладної. Оприбуткування товарів без наявності товарно-транспортної накладної в разі фізичного переміщення товарів в просторі за допомогою автомобільного транспорту, нормами чинного законодавства не передбачено.

Враховуючи вищевикладене, товарно-транспортна накладна належить до первинної бухгалтерської документації, наявність якої для всіх суб'єктів господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковою, що у свою чергу спростовує доводи позивача про необов'язковість вищевказаного документа.

Відповідно до вимог пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

З огляду на наведені законодавчі приписи підставою для зменшення платником об'єкта оподаткування (податкових зобов'язань) податком на додану вартість - на суму цього податку, нараховану на вартість отриманих товарів, є факт реального постачання товарів та безпосередній зв'язок витрат на оплату цих товарів з господарською діяльністю платника податків, що передбачає використання у власній господарській діяльності придбаних (послуг) або ж призначення останніх для такого використання. У свою чергу факт безпосереднього зв'язку витрат з господарською діяльністю платника податків може бути встановлений з врахуванням якісних характеристик товарів, які б однозначно свідчили про призначення придбаних товарів для використання в господарській діяльності платника податків, відповідали б змісту цієї діяльності.

Отже, наявність договорів, видаткових та податкових накладних, а також платіжних документів, не є єдиною умовою формування валових витрат підприємства. При цьому будь-які документи, складені на підтвердження факту здійснення окремої господарської операції, набувають статусу документа за своїм суттєвим навантаженням лише у разі фактичності здійснення господарської операції, з приводу якої складається відповідний документ, тобто, зміст господарської операції превалює над її формою.

Відтак, відсутність хоча б одного з наведених елементів, навіть за наявності певних первинних документів, виключає можливість формування платником податків податкового кредиту, оскільки господарська операція має бути фактично здійснена, а первинні документи мають відображати її реальність, що і є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Вирішуючи питання про реальність здійснення господарських операцій та використання позивачем у господарській діяльності товару, отриманих від контрагента, суд зазначає наступне.

Як було встановлено в судовому засіданні, позивачем на вимогу контролюючого органу до перевірки не надано первинних документів: податкових та видаткових накладних, актів виконаних робіт, копій угод, контрактів та договорів, виписок з банку, відомостей про наявність чи відсутність заборгованості за придбаний товар, сертифікатів якості, ТТН, документів на підтвердження завантаження-відвантаження металопродукції, передбаченої договором з ТОВ "Ліга".

Вищевикладені обставини унеможливили підтвердження ДПІ у м. Полтаві реальності здійснення операцій між ТОВ "Ліга" та позивачем, в зв'язку із чим відповідач дійшов висновку, що зазначені операції не мали реального характеру та призвели до штучного формування позивачем свого податкового кредиту з метою мінімізації податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платниками податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначаються Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або полія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зімни майнового стану платника податків.

Виходячи з вимог частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05 червня 1995 за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Згідно пунктів 2.4 та 2.16 вищезазначеного Положення, визначено, що первинні документи для надання ним юридичної сили та доказовості повинні мати обов'язкові реквізити і бути підписані посадовою особою, відповідальною за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну та фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані головному бухгалтеру підприємства, установи для прийняття рішення.

З урахуванням частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Частинами 1-2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснення господарської операції.

Згідно пункту 2.4 Положення "Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" первинні документи (на паперових та машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості мають обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складено документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному та вартісному виразі), посади, прізвища та підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до пунктів 2.15-2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Разом із тим, за вищевказаними фінансово-господарськими операціями до перевірки не надано усіх документів, які б підтверджували факт здійснення господарських операцій з поставки товару.

Пункт 85.2. статті 85 Податкового кодексу України зобов'язує платника податків надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Згідно з підпунктом 44.6 статті 44 Податкового кодексу України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності .

Як встановлено судом, до перевірки не надано первинних документів на підтвердження факту здійснення господарських операцій з ТОВ "Ліга". Даний факт підтверджується матеріалами справи та не заперечувався і представниками позивача в судовому засіданні.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що неподання податковому органу під час проведення перевірки саме оригіналів первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, в силу приписів підпункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України, є достатньою підставою для висновку про відсутність таких документів у позивача на момент проведення перевірки та не підтвердження на момент перевірки правомірності формування ним податкових зобов'язань.

Таким чином, податковий орган правомірно встановив наявність порушень у господарській діяльності позивача, що призвело до заниження податку на додану вартість в сумі 27573,00 грн., в зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення від 15 березня 2013 року № 0002111502, - правомірним та не підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів належними та допустимими доказами правомірність прийнятого ним рішення.

Водночас, докази подані позивачем, не підтверджують обставини, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог, та спростовані доводами відповідача.

З огляду на зазначене та беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що викладені у позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позовних вимог Приватного підприємства "Еллада" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міністерства доходів України у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 11 вересня 2013 року.

Суддя А.О. Чеснокова