Рішення

від 10.09.2013 по справі 901/2554/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.09.2013 Справа № 901/2554/13 за позовом Кримської республіканської установи «Алупкінський палацово - парковий музей - заповідник»

(вул. Палацове шосе, 10, м. Алупка, 98676)

до товариства з обмеженою відповідальністю «Гаура»

(вул. Чехова, буд. 51, м. Сімферополь, АР Крим, 95001)

про стягнення 86 564.88 грн.

Суддя Радвановська Ю.А.

Представники сторін:

Від позивача: Кириленко Катерина Олександрівна, довіреність № 159 від 18.03.2013р., представник, Кримська республіканська установа «Алупкінський палацо - парковий музей - заповідник»;

Від відповідача: не з'явився, ТОВ «Гаура»;

Суть спору: Кримська республіканська установа «Алупкінський палацо - парковий музей - заповідник» звернулася до господарського суду АР Крим з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Гаура» та просить суд стягнути заборгованість у розмірі 84866.40 грн., 3% річних у розмірі 1443.89 грн. та інфляційні втрати у розмірі 254.59 грн..

Позовні вимоги вмотивовані невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за угодою про розірвання договору щодо повернення коштів.

Представник позивача у судовому засіданні надав заяву про зменшення розміру позовних вимог, просив стягнути з відповідача інфляційні витрати в сумі 169.73 грн., решту позовних вимог підтримав в повному обсязі.

Розглянувши надану заяву, судом було встановлено дотримання позивачем вимог статті 22 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим дана заява була прийнята судом до розгляду.

Представник відповідача явку у судове засідання не забезпечив, витребуваних судом документів не надав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Статтею 64 Господарського процесуального кодексу України врегульовано, що судова кореспонденція у разі ненадання сторонами іншої адреси надсилається за адресою, що зазначена в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України. Таке повідомлення згідно з положеннями вказаної правової норми вважається належним.

Так, з матеріалів справи вбачається, що копії ухвал суду направлялись відповідачу за адресою, яка відповідає адресі, зазначеній у спеціальному витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 23-25), що підтверджується наявною у матеріалах справи копією переліку згрупованих поштових відправлень рекомендованою кореспонденцією (оборотна сторона а.с. 1, 30).

При цьому, рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, надіслане судом на адресу відповідача, повернулось із відміткою представника відповідача про отримання судової кореспонденції (а.с. 27).

Враховуючи те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи та матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства - свободу у наданні сторонами своїх документів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

Однак, відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України.

Зважаючи на вказані обставини, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України представнику позивча роз'яснені процесуальні права та обов'язки.

За клопотанням представника позивача, відповідно до статті 10 Конституції України, статті 12 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», пояснення та клопотання по справі надавалися ним російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

встановив:

07 травня 2012 року між Кримською республіканською установою «Алупкінський палацо - парковий музей - заповідник» (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Гаура» (постачальник) укладений договір поставки № 137, відповідно до пункту 1.2 якого постачальник у відповідності до наданого замовлення зобов'язався передати товар у встановлений строк у власність покупця, а покупець прийняти товар та оплатити його у відповідності до умов даного договору (а.с. 8-9).

Відповідно до пункту 1.3 договору предметом поставки є приймачі телевізійні, провід, кабель вимірювальний, машини електронно - обчислювальні, електрообладнання, акумулятори, кріпильні пристосування, інші пластмаси.

Пунктом 1.4 договору сторони визначили, що сума поставки складає 84 866.40 грн..

Кількість товару, який поставляється за даним договором, підтверджується рахунком - фактурою, накладними на поставку товару, податковими накладними (пункт 2.2 договору).

Відповідно до пункту 6.1 даний договір укладений на період з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2012 року.

Згідно з пунктом 7.2 договору усі зміни та доповнення до даного договору повинні мати письмову форму та бути підписані уповноваженими на те представниками сторін.

Як зазначає позивач, товар, який був поставлений за договором, був оплачений ним в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 491 від 28 травня 2012 року (а.с. 11).

Після монтажу систем було встановлено, що устаткування частково знаходиться в неробочому стані, у зв'язку з чим відповідачу була направлена претензія № 530 від 16 серпня 2012 року про усунення недоліків устаткування та його заміни, та встановлено строк для їх усунення до 31 серпня 2013 року (а.с. 13-14).

У зв'язку з тим, що недоліки усунені не були 19 жовтня 2012 року між сторонами у справі було підписано угоду про розірвання договору поставки № 137 від 07 травня 2012 року (а.с. 18).

Відповідно до пункту 3.1 вказаної угоди покупець згідно з актом приймання - передачі товарно - матеріальних цінностей передає весь товар, отриманий з договором, а постачальник згідно даного акту отримує вказане за договором.

Також, пунктом 3.2 угоди сторони визначили, що постачальник зобов'язується перерахувати грошові кошти за повернений товар в розмірі 84 866.40 грн., в тому числі ПДВ у строк до 31 грудня 2012 року.

На виконання вказаної угоди, позивачем актом від 01 листопада 2012 року було повернено відповідачу товар, отриманий ним за договором поставки № 137 від 07 травня 2012 року (а.с. 15-17).

Однак, відповідач умови угоди не виконав та сплачені позивачем грошові кошти в сумі 84 866.40 грн. до даного часу не повернув.

Вказане з'явилося підставою для звернення Кримської республіканської установи «Алупкінський палацо - парковий музей - заповідник» із даною позовною заявою до господарського суду АР Крим.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Укладені між сторонами договір поставки та угода про його розірвання є підставами для виникнення господарських зобов'язань, які регулюються статтями 173, 174, 175 Господарського кодексу України.

Так, в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ним за актом від 01 листопада 2012 року було повернено відповідачу товар, отриманий ним за договором поставки № 137 від 07 травня 2012 року (а.с. 15-17).

Однак, відповідач умови угоди не виконав та грошові кошти в сумі 84 866.40 грн. до даного часу не повернув.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд визнає доводи позивача про наявність у відповідача обов'язку повернути вартість поверненого товару в розмірі 84866.40 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивач з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог просив стягнути з відповідача інфляційні витрати в розмірі 169.73 грн. та 3 % річних 1443.89 грн., нарахованих на суму заборгованості за період з січня 2013 року по червень 2013 року та за період з 01 січня 2013 року по 26 липня 2013 року відповідно.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом був перевірений розрахунок, складений позивачем, та встановлено, що розмір інфляційних втрат та 3 % річних за періоди, вказані у позові, розраховано вірно, складає 169.73 грн. та 1443.89 грн. відповідно, а отже саме в цих сумах підлягають стягненню з відповідача.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України оплата судового збору покладається на відповідача.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення. Повне рішення складено 11 вересня 2013 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 75, 82-84 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив :

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Гаура» (вул. Чехова, буд. 51, м. Сімферополь, АР Крим, 95001, р/р 26001000089362 в АКБ КРФ «Укрсоцбанк» м. Сімферополь, МФО 300023, ЄДРПОУ 19449719) на користь Кримської республіканської установи «Алупкінський палацово - парковий музей - заповідник» (вул. Палацове шосе, 10, м. Алупка, 98676, р/р 35425002001220 в УДК в АРК м. Сімферополя, МФО 824026, ЄДРПОУ 22250938) 84 866.40 грн. боргу, 169.73 грн. інфляційних витрат, 1443.89 грн. - 3 % річних та 1731.29 грн. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Ю.А. Радвановська