Рішення

від 11.09.2013 по справі 927/1051/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Чернігівської області

14000, м. Чернігів, пр-т Миру, 20 тел. 698-166, 774-462

Іменем України

РІШЕННЯ

„10" вересня 2013 р. справа № 927/1051/13

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Габріель",

вул. Красносільського, 27, кв. 25, м. Чернігів, 14026

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Добриня",

вул. Пушкіна, 34-в, м. Чернігів, 14038

про визнання договору укладеним

Суддя Бобров Ю.М.

Представники сторін:

від позивача: Кутуков С.О., довіреність № б/н від 05.02.2013 р.

від відповідача: участі не взяв.

Позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю „Габріель" подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Добриня" про визнання договору укладеним.

В судовому засіданні оголошувалась перерва.

У позовній заяві позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, посилається, зокрема, на те, що рішенням виконкому Чернігівської міської ради ТОВ „Габріель" було визначено виконавцем послуг з утримання житлового будинку № 34-в по вул. Пушкіна у м. Чернігові та зобов'язано товариство укласти зі споживачами відповідні договори про надання житлово-комунальних послуг.

Під час прийняття по обслуговуванню позивачем зазначеного житлового будинку було виявлено ряд нежитлових приміщень, вбудованих до нього. Ці приміщення, вказує позивач, нерозривно зв'язані з будинком та є його конструктивною складовою. В одному з цих приміщень перебуває ТОВ „Торговий дім „Добриня".

На виконання вищевказаного рішення виконкому Чернігівської міської ради, позивач звертався до відповідача з пропозицією про укладення договору про дольову участь у відшкодуванні витрат, пов'язаних з утриманням приміщень, житлових будинків та прибудинкових територій. Зокрема 01.02.2013р. на адресу відповідача було направлено листа за вих. № 26 з пропозицією укладення договору. До цього листа було додано проект договору в двох примірниках, датованого 01.01.2013р. та додано затверджені тарифи на послуги. Цей лист був отриманий ТОВ „Торговий дім „Добриня" 07 лютого 2013 року.

Позивач у позовній заяві зазначає, що зі свого боку ним були здійснені всі заходи для укладення договору. Проте, передбачених чинним законодавством дій щодо укладення запропонованого договору або обґрунтованої відмови від його укладення, укладення договору з протоколом розбіжностей щодо окремих положень договору, відповідачем вчинено не було.

ТОВ „Торговий дім „Добриня" надіслало ТОВ „Габріель" один примірник договору про дольову участь у відшкодуванні витрат, пов'язаних з утриманням приміщень, житлових будинків та прибудинкових територій, датований та підписаний відповідачем лише 10 липня 2013 року, з виключенням з договору п. 2.2.5 та п. 3.2.2.

У позовній заяві позивач вказує на те, що відповідач фактично користується послугами ТОВ „Габріель" з утримання житлового будинку № 34-в по вул. Пушкіна у м. Чернігові та прилеглої до нього прибудинкової території.

Позивач просить суд визнати з 07 лютого 2013 року укладеним між сторонами, Товариством з обмеженою відповідальністю „Габріель" та Товариством з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Добриня", договір від 01 січня 2013 року без номеру про дольову участь у відшкодуванні витрат, пов'язаних з утриманням приміщень, житлових будинків та прибудинкових територій (про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій) за адресою: вул. Пушкіна, 34-в, м. Чернігів, в редакції, яка була направлена відповідачу для укладення разом з листом від 01 лютого 2013 року за вих. № 26 та отримана відповідачем 07 лютого 2013 року і підписана 10 липня 2013 року.

Отже, позивач просить суд визнати договір укладеним з 07 лютого 2013 року (предмет позову).

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача понесені позивачем судові витрати, в тому числі витрати на послуги адвоката (юридичні послуги) в сумі 1200,00 грн.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та їх обґрунтування, викладені у позовній заяві.

Відповідач у відзиві на позовну заяву (а.с. 42) проти позову заперечує, просить суд справу закрити за відсутністю предмету спору та відмовити позивачу у відшкодуванні витрат.

У відзиві на позовну заяву відповідач вказує, зокрема, що посилання позивача на те, що відповідач користується послугами позивача не відповідає дійсності та не підтверджується документально. Фактично ТОВ „Торговий дім „Добриня" самостійно, як і раніше, продовжує виконувати роботи щодо обслуговування і прочистки вентиляційних каналів, ремонту покрівлі над першим поверхом свого офісу з боку двору, гідроізоляцію отмостки першого поверху по периметру офісу.

Відповідач зазначає, що хоча і не згоден з деякими пунктами наданого йому позивачем договору, але, не бажаючи утягуватися у судову тяганину, він прийняв рішення добровільно, без судового рішення, укласти з позивачем договір про дольову участь у відшкодуванні витрат, пов'язаних з утриманням приміщень, житлових будинків та прибудинкових територій. Підписаний цей договір 10 липня 2013 року.

У відзиві на позовну заяву відповідач просить суд розгляд справи провести без присутності його представника.

Розглянувши подані матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши та оцінивши надані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Згідно п. 3.1 Статуту ТОВ „Габріель" (а.с. 56) основною метою діяльності товариства є провадження господарської та іншої комерційної діяльності, направленої на утримання прибутку в галузі надання всіх видів комунальних і житлово-комунальних послуг фізичним та юридичним особам.

Відповідач - ТОВ „Торговий дім „Добриня" є суб'єктом підприємницької діяльності і, згідно Свідоцтва на право власності на нерухоме майно (а.с. 43), є власником нежилого приміщення, яке розташоване за адресою: Чернігівська обл., м. Чернігів, вул. Пушкіна, 34-в. Отже, відповідач є власником окремої частини багатоповерхового жилого (житлового) будинку, який є об'єктом комунальної власності, власником самостійного об'єкту права власності, який використовується відповідачем для здійснення підприємницької діяльності.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначаються Законом України „Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004 р. № 1875-IV (далі - Закон № 1875).

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону № 1875 законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону № 1875 визначення виконавця житлово-комунальних послуг відповідно до цього Закону в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, належить до повноважень органів місцевого самоврядування.

Як свідчать матеріали справи, п. 1 рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 18.06.2012 р. № 140 „Про визначення виконавця послуг з утримання житлового будинку та внесення змін до рішення виконавчого комітету міської ради від 22 травня 2012 року № 125" (а.с. 7), на яке посилається позивач, ТОВ „Габріель" визначено виконавцем послуг з утримання житлового будинку № 34-в по вулиці Пушкіна.

Цим рішенням (п. 3) також зобов'язано виконавця послуг з утримання житлових будинків укласти зі споживачами, які є власниками квартир, орендарями чи квартиронаймачами у багатоквартирних будинках, договори на надання відповідних житлово-комунальних послуг у порядку та строки, передбачені Законом України „Про житлово-комунальні послуги".

Цивільний кодекс України містить загальні положення щодо процедури укладення договорів (другий розділ Книги п'ятої ЦК України). Дані положення треба застосовувати при укладенні договорів між суб'єктами господарювання, оскільки згідно з ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Загальний порядок укладення господарських договорів визначено ст. 181 ГК України.

Згідно ч. 3 ст. 179 ГК України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язковим для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорії суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 19 Закону № 1875 відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах; учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

Отже, обов'язковість укладення між відповідачем (споживачем) та позивачем (виконавцем) договору про надання житлово-комунальних послуг передбачена Законом № 1875.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача з листом від 01.02.2013р. вих. № 26 (а.с. 10) з пропозицією укладення договору про дольову участь у відшкодуванні витрат, пов'язаних з утриманням приміщень, житлових будинків та прибудинкових територій, додавши до цього листа два примірники проекту цього договору (а.с. 12). Цей лист відповідач отримав 07.02.2013р. (а.с. 11).

Проте, відповідач, маючи заперечення щодо окремих умов договору, протоколу розбіжностей не склав, а направив позивачу листа № 11/Н від 13.02.2013 р. (а.с. 14) з проханням уточнити та роз'яснити деякі положення запропонованого позивачем договору.

В подальшому сторонами здійснювалася переписка щодо погодження умов договору (а.с. 15-23), примірник договору було підписано відповідачем 10.07.2013 р. При цьому, як свідчить копія цього примірника договору (а.с 53), відповідачем не були погоджені окремі умови договору, зокрема, не була погоджена дата укладення договору. Отже, окремі умови договору залишилися сторонами не погоджені.

Відповідно до ч. 1 ст. 187 ГК України спори, що виникають при укладенні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.

Згідно ч. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі, зокрема, типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступити від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

За змістом ч.3 ст. 184 ГК України укладення господарських договорів на основі типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування типового договору.

Зокрема, п. 1 ч. 3 ст. 19 Закону № 1875 передбачено обов'язок споживача укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору (а.с. 75).

Типовий договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 р. № 529 (а.с. 79-85).

Отже, свобода договору, закріплена у ст.ст. 6, 627 ЦК України, яка полягає у тому, що сторони є вільними у викладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, не є безмежною.

У разі якщо актом цивільного законодавства передбачена обов'язковість положень цього акту для сторін договору, сторони не в праві відступати від їх положень (ч. 3 ст. 6 ЦК України).

За змістом ч. 3 ст. 6, ч. 1 ст. 630 ЦК України, ч. 1 ст. 187 ГК України, ст.ст. 19-21 Закону № 1875, постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 р. № 529 „Про затвердження типового договору про надання послуг з утримання і споруд та прибудинкових територій" умови типового договору, що набули юридично обов'язкового значення в силу актів цивільного законодавства, є обов'язковими для сторін договору. Відмова споживача послуг від укладення договору в такому разі суперечить вимогам абз. 2 ч. 3 ст. 6, ст. ст. 627, 630 ЦК України та ст.ст. 19, 20 Закону № 1875.

У разі такої відмови відповідно до положень ст.ст. 3, 6, 12-15, 20, 630, 640, 642, 643 ЦК України виконавець послуг в праві звернутися до суду за захистом свого права, яке підлягає захисту на підставі п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, ч. 2 ст. 20 ГК України (визнання права), шляхом визнання договору укладеним на умовах, передбачених нормативними актами, що містить відповідний обов'язок.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 10 жовтня 2012 року № 6-110цс12 (а.с. 67, 73).

Але, як вбачається із підготовленого виконавцем (позивачем) договору (а.с. 12), він не відповідає формі та змісту (умовам) типового договору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2009р. № 529 (а.с. 80-85).

За вищенаведених обставин, здійснюючи оцінку правильності обрання позивачем у справі способу захисту порушеного права чи охоронюваного законом інтересу, суд доходить висновку, що предмет позову у даній справі не відповідає встановленим чинним законодавством способам захисту прав. Отже, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

В судовому засіданні 10.09.2013р., на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 11.09.2013 р.

Суддя Ю.М. Бобров