Рішення

від 04.09.2013 по справі 919/713/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2013 року справа № 919/713/13

Господарський суд міста Севастополя, у складі судді Харченка І.А., розглянувши матеріали справи

за позовом Комунального підприємства "Севтеплоенерго" Севастопольської

міської Ради

(99011, м. Севастополь, вул. Л.Павліченко, 2

ідентифікаційний код: 03358357)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нефтида"

(99029, м. Севастополь, пр. Ген. Острякова, 25

ідентифікаційний код: 22287692)

про стягнення заборгованості у розмірі 76 322,52 грн,

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

за участю представника позивача - Іванова П.П., довіреність № 18 від 03.01.2013;

представник відповідача не з'явився,

Суть спору:

Комунальне підприємство "Севтеплоенерго" Севастопольської міської ради (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Севастополя (далі - суд) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нефтида" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 76 322,52 грн.

Ухвалою суду від 25.06.2013 порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду у судовому засіданні, в порядку статті 65 Господарського процесуального кодексу України зобов'язано сторін надати докази, необхідні для своєчасного та правильного розгляду справи.

Ухвалою суду від 13.08.2013 розгляд справи продовжено до 04.09.2013, розгляд справи відкладено до 04.09.2013.

У судове засідання відповідач явку уповноваженого представника не забезпечив. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно - рекомендованою кореспонденцією з повідомленням.

Відповідач скористався правом, наданим йому статтю 59 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) та надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні. Зазначив, що, по-перше, балансоутримувачем будівель за адресою пр.Генерала Острякова,25 є КП «Житло сервіс-15», по-друге, відповідач посилається на неправильне застосування позивачем тарифів, вважає, що тарифи повинні застосовуватися відповідно до додатку №2 рішення сесії Севастопольської міської ради №382 від 04.07.2006.

У судовому засіданні представник позивача надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, наполягав на задоволенні позову.

Зі змісту ст.22 ГПК України вбачається, що явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, а тому справа може розглядатись без їх участі, якщо засідання нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. У випадку нез'явлення в господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Враховуючи, що явка представника відповідача не визнавалась судом обов'язковою, заслухавши думку представника позивача, який не заперечував проти розгляду справи у відсутність представника Відповідача, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність представника Відповідача за наявними в ній матеріалами.

Згідно зі статтею 85 ГПК України, у засіданні суду були оголошені вступна та резолютивна частини рішення, з повідомленням про дату складення повного рішення.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача суд, -

В С Т А Н О В И В :

27.10.2005 між позивачем та відповідачем укладено договір № 233/у купівлі-продажу теплової енергії при наявності вузла обліку (надалі - Договір), згідно умов якого продавець (позивач) зобов'язувався передати покупцю (відповідачу) теплову енергію до межі балансової та експлуатаційної відповідальності своєчасно і належної якості, а покупець -прийняти та оплатити одержану теплову енергію за встановленими тарифами (п.1.1 Договору) (арк с. 8-10).

Договір вступив у силу з 26.05.2005 та його було укладено строком на три роки. Відповідно до пункту 10.3. Договору після спливу строку дії Договору його щороку було пролонговано на наступний рік. Станом на день розгляду справи Договір є дійсним.

Відповідно до пункт 3.1 Договору облік гарячої води проводиться вузлом обліку. Дані про прилади обліку гарячої води зазначаються в Додатку №1,1а, який є невід'ємною частиною Договору.

Додатковою угодою №6 від 14.03.2012 до Договору сторони погодили змінити умови Договору, виключивши з нього Додаток №1 (арк. с 13).

Відповідно до пункту 1 додатку №1а до Договору об'єктом обслуговування є гуртожиток за адресою: пр.Генерала Острякова, 25 (арк. с 12).

Розділом 4 Договору встановлено, що розрахунковим періодом є календарний місяць. Плата за теплову енергію при наявності вузла обліку теплової енергії та гарячої води проводиться за показаннями у відповідності з пунктами 10-13 «Правил надання послуг по централізованому опаленню холодною та гарячою водою і водовідведенню» на підставі двостороннього акту по показникам вузлу обліку.

Покупець щомісячно до 15 числа розрахункового періоду може проводити авансові платежі по всіх видах теплопостачання, передбачених даним договором, на підставі виставленого Продавцем рахунку у сумі не менше 50% від суми нарахування за спожиту теплову енергію в попередньому розрахунковому періоді, з подальшим перерахунком за фактичну відпущену теплову енергію (п. 4.3. договору).

Остаточний розрахунок за теплову енергію проводиться в строк до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, згідно з тарифами, що діяли на день отримання теплової енергії. Рахунок вважається отриманим, якщо покупець не заявить про неотримання рахунку за розрахунковий місяць (п.4.4. договору).

На виконання умов вказаного договору, позивач свої зобов'язання виконав у повному обсязі, у зв'язку з чим відповідачу були виставлені відповідні рахунки-фактури, а саме: рахунок-фактура № 233/у від 14.08.2012 за серпень 2012 на суму 3700,33 грн; рахунок-фактура № 233/у від 18.09.2012 за вересень 2012 на суму 3700,33 грн; рахунок-фактура № 233/у від 17.10.2012 за жовтень 2012 на суму 3700,33 грн; рахунок-фактура № 233/у від 17.10.2012 за квітень 2012 на суму 3700,33 грн; рахунок-фактура № 233/у від 16.11.2012 за листопад 2012 на суму 3700,33 грн; рахунок-фактура № 233/у від 14.12.2012 за грудень 2012 на суму 3700,33 грн; рахунок-фактура № 233/у від 25.12.2012 за грудень 2012 грн у розмірі 7862,30 грн; рахунок-фактура № 233/у від 24.01.2013 за січень 2013 на суму 3700,33 грн; рахунок-фактура № 233/у від 29.10.2013 за січень 2013 на суму 9728,10 грн; рахунок-фактура № 233/у від 19.02.2013 за лютий 2013 на суму 3700,33 грн; рахунок-фактура № 233/у від 26.02.2013 за лютий 2013 на суму 8309,44 грн; рахунок-фактура № 233/у від 25.03.2013 за травень 2013 на суму 18230,52 грн (арк.с.19-30).

Проте, відповідач, у порушення умов Договору, свої зобов'язання перед позивачем не виконував, належним чином не проводив розрахунок за отриману теплову енергію, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в сумі 73733,00 грн.

Дана обставина обумовила звернення Позивача до господарського суду з відповідними вимогами до Відповідача про стягнення заборгованості.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши та провивши оцінку наданим доказам, заслухав представника позивача, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом перевірено розрахунок позивача щодо суми основного боргу та визнано його вірним (арк. с.15).

Суд відхиляє посилання відповідач на те, що відповідач не є утримувачем будівель, на які здійснюється постачання теплової енергії, оскільки відповідно до підпункту б) пункту 10.4. Договору Договір може бути розірваним достроково у разі, зокрема, переходу права власності на приміщення або закінчення строку дії договору оренди на приміщення.

Порядок зміни та розірвання договору регламентований главою 53 ЦК України та ст. 188 ГК України.

В силу ст.651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом; договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Як встановлено ст. 188 ГК України, сторона, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати письмову пропозицію іншій стороні про зміну будь-яких умов договору.

Згідно ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Таким чином, якщо договір був укладений у письмовій формі додаткову угоду до нього має бути укладено в письмовій формі.

Відповідачем не доведено, що протягом дії Договору він звертався до позивача з пропозицією щодо зміни умов договору у з в'язку з поверненням приміщень власнику.

Суд також відхиляє посилання відповідача на неправомірне застосування тарифів на поставку теплової енергії, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 2 статті 19 Закону України «Про Національну комісію регулювання ринку комунальних послуг України» Національна комісія регулювання електроенергетики України виконує функції державного регулювання у сфері постачання теплової енергії , централізованого водопостачання та водовідведення до закінчення процесу формування Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України , яке має бути завершене до 1 січня 2011 року. До встановлення Національною комісією регулювання електроенергетики України тарифів на теплову енергію , транспортування теплової енергії магістральними та міськими ( розподільчими) мережами , постачання теплової енергії , а також тарифів на послуги централізованого водопостачання та водовідведення діють тарифи , які встановлені відповідно органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування в встановленому законом порядку.

Пункт 13 Положення про Національну комісію регулювання електроенергетики України , затвердженого Указом Президента України від 21 квітня 1998 року № 335/ 98 , чинного на момент виникнення правовідносин , встановлено , що НКРЕ в рамках своїх повноважень на основі та на виконання законодавства приймає рішення у вигляді постанов і розпоряджень , які є обов'язковими для виконання підприємствами , установами , організаціями усіх форм власності .

Керуючись наведеними зазначеним вище законодавством повноваженнями , Національної комісії регулювання електроенергетики України НКРЕ 14 грудня 2010 прийняла постанову № 1723 , якою були затверджені тарифи на теплову енергію Комунальному підприємству «Севтеплоенерго » Севастопольської міської Ради .

Пунктом 2 рішення Севастопольської міської ради від 22.12.2011 року № 424 Севастопольська міська Рада своїм рішенням від 22.02.11 № 424 зобов'язала КП «Севтеплоенерго» СМР з 01.02.11, відповідно до п. 2.1 застосувати тарифи на теплову енергію для всіх категорій споживачів, згідно з постановою НКРЕ від 14.12.10 р. № 1723 за приладами обліку і в перерахунку за опалювальну площу ; відповідно до п. 2.2 прийняти всі організаційно - правові заходи, необхідні для застосування тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії , затверджених постановою НКРЕ; відповідно до пункту 2.3. у разі зміни державним регулятором тарифів на виготовлення, транспортування та постачання теплової енергії забезпечити його використання в строки, встановлені у відповідних постановах про встановлення тарифів (арк. с. 78).

На виконання рішення Севастопольської міської Ради № 424 , згідно з висновком державної інспекції з контролю за цінами в м. Севастополі від 05.03.10 № 01-10, КП «Севтеплоенерго» СМР , наказом по підприємству від 25.02.11 р. № 171 , з 01.02.11 р. застосувало в розрахунках тарифи на теплову енергію, затверджені постановою НКРЕ від 14.12.10 р. № 1723 . Наказом від 25.02.11 р. № 172 КП « Севтеплоенерго» СМР застосувало тарифи на послуги з централізованого опалення для споживачів, згідно з додатком № 1 та додатком № 2 до наказу, де встановлено, що оплата спожитої теплової енергії в опалювальний сезон за наявності приладів обліку теплоносія ( додатково до абонентської плати ) становить 85,955 грн / Гкал (без ПДВ), абонентська плата щомісяця протягом року, незалежно від наявності приладів обліку теплоносія становить 1, 385 грн / м2 (без ПДВ).

Наказом по підприємству від 31.10.11 р. № 627 КП «Севтеплоенерго» СМР застосувало постанову НКРРКП № 114 від 30.09.11 р., згідно з рішенням сесії міськради від 22.02.11 р. № 424 (п. 2.3) і затвердило тарифи відповідно з тарифами на теплову енергію для категорії споживачів «Інші» у розмірі 785,700 грн / Гкал (без ПДВ), при наявності приладів обліку теплоносія.

Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2012 по справі №2а-1147/11/2770, на яку посилається відповідач, скасовано та визнано протиправним лише пункт 1 рішення Севастопольської міської ради від 22.12.2011 року № 424 «Про визнання такими, що втратили чинність, окремих положень рішення міської Ради від 04.07.2006 №382 «Про реалізацію тарифної політики в сфері теплопостачання та гарячого водопостачання». При цьому пункт 2 цього рішення ані змінено, ані скасовано ен було. Та станом на день розгляду справі він є діючим.

За таких обставин, суд вважає, що позивачем було правомірно встановлено тарифи з продажу теплової енергії.

Крім того, суд звертає увагу відповідача на те, що пунктом 4.2.1 Додаткової угоди №6 від 14.03.2012 (арк. с 13), встановлено тариф з абонентської плата у розмірі 1,3850 грн/кв.м.

Враховуючи, що відповідачем не надано суду доказів внесення змін до договору в частині встановлення тарифів з абонентської плати, та те, що відповідно до викладених вище норм Закону Договір є обов'язковим для виконання, суд відхиляє посилання відповідача на те, що тарифи для позивача у вигляді щомісячної абонентської плати за теплопостачання постановами НКРЄ України не встановлювались, а отже не підлягають стягненню.

Враховуючи, що оплата отриманої за Договором теплової енергії є основним обов'язком відповідача, належне виконання якого вимагається Законом та Договором, суд вважає за необхідне задовольнити вимогу позивача в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 73733,00 грн

Крім того, Позивачем заявлені вимоги про стягнення з Відповідача за період продажу теплової енергії з серпня 2013 року по березень 2013 року пені у розмірі 2126,05 грн., 3% річних за період в сумі 434,33 грн та суми збитків від інфляції у розмірі 29,14 грн.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 610, частини третій статті 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 549 ЦК України пеня визначена як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання та обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

При цьому, відповідно до статей 3, 4 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, встановленому за погодженням сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктами 5.2.10 Договору передбачено, що Покупець у разі несвоєчасного внесення плати за отриману теплову енергію сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Суд, перевіривши розрахунок пені, складений позивачем (арк.с.16), вважає його вірним, а вимогу щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 2126,05 грн такою, що підлягає задоволенню.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок позивача 3% річних та інфляційного відшкодування, зроблені позивачем (арк.с 17,18) суд вважає вірними, а тому позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України суд покладає на відповідача витрати по сплаті судового збору.

На підставі викладеного, керуючись статтями 22, 49, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити у повному обсязі.

2 . Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нефтида" (99029, м. Севастополь, пр. Ген. Острякова, 25, ідентифікаційний код: 22287692) на користь Комунального підприємства «Севтеплоенерго» Севастопольської міської Ради (вул. Л. Павліченко, 2, м. Севастополь, 99011, ідентифікаційний код 03358357, р/р 2603700017270 в філії АТ «Укрексімбанк» м.Севастополь, МФО 384986) 76322,52 грн , у тому числі 73733,00 грн основного боргу, 2126,05 грн пені, 3% річних у розмірі 434,33 грн та інфляційне відшкодування у розмірі 29,14 грн, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 1720,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Повний текст рішення складено 09.09.2013

Суддя І.А.Харченко