Постанова

від 29.08.2013 по справі 805/12023/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 серпня 2013 р. Справа №805/12023/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 11 год. 20 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Зінченка О.В.,

при секретарі судового засідання Кобець О.А.,

з участю:

представника позивача - Кірьякулової Г.В.,

відповідач - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в Новоазовському районі Донецької області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 6 106,45 грн.,-

В С Т А Н О В И В:

15 серпня 2013 року управління Пенсійного фонду України в Новоазовському районі Донецької області (далі - позивач, УПФУ в Новоазовському районі) звернулося до суду з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - відповідач, ФО-П ОСОБА_2) про стягнення заборгованості з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 6 106,45 грн.

В обґрунтування вимог позивач посилається на те, що фізична особа-підприємець ОСОБА_2 знаходиться на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Новоазовському районі Донецької області як платник єдиного внеску. Відповідач має заборгованість перед бюджетом в загальній сумі 6 106,45 грн. Заборгованість складається з непогашених зобов'язань по сплаті єдиного внеску за період з січня 2012 року по квітень 2013 року у сумі 5 766,45 грн. та штрафних санкцій у розмірі 340 грн. за несвоєчасне подання звітності за 2011 рік та 2012 рік, що підтверджується вимогою № 127-у від 03 травня 2013 року, яка була направлена за адресою відповідача, розрахунком заборгованості, рішеннями № 179 та 180 від 16 квітня 2013 року. Сума заборгованості відповідача залишається несплаченою у розмірі 6 106,45 грн. Просив суд стягнути з відповідача зазначену суму боргу на користь управління Пенсійного фонду України в Новоазовському районі Донецької області.

У судовому засіданні представник позивача надала пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила суд їх задовольнити.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців фізична особа-підприємець ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: 87613, АДРЕСА_1 (арк. справи 23).

Частиною 4 статті 33 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) передбачено, що у разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх поштової адреси судовий виклик або судове повідомлення надсилаються: юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.

Оскільки відповідач повідомлявся судом про дату, час і місце розгляду справи рекомендованим листом за адресою його реєстрації, а саме: 87613, АДРЕСА_1, який повернутий на адресу суду з відміткою пошти «за зазначеною адресою не проживає», суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи.

За таких обставин, з урахуванням положень частини 4 статті 128 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача, на підставі наявних у справі доказів.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до пункту 12 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у період до перетворення Пенсійного фонду України в неприбуткову самоврядну організацію він функціонує як центральний орган виконавчої влади на підставі норм цього Закону (крім норм, зазначених в абзаці шостому пункту 1 цього розділу) та Положення про Пенсійний фонд України, яке затверджує Президент України. Бюджет Пенсійного фонду України в зазначений період затверджує Кабінет Міністрів України.

Згідно підпункту 5 пункту 4 Положення про Пенсійний фонд України, яке затверджене указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 384/2011, Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань організовує, координує та контролює роботу головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, управлінь у районах, містах, районах у містах, а також управлінь у містах та районах щодо забезпечення додержання підприємствами, установами, організаціями та громадянами актів законодавства про пенсійне забезпечення; забезпечення надходжень від сплати збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, ведення обліку цих надходжень, інших коштів відповідно до законодавства, забезпечення ведення реєстру застрахованих осіб; здійснення контролю за додержанням законодавства, про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інших платежів за достовірністю поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, призначенням (перерахунком) і виплатою пенсій, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці та іншими виплатами, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, інших джерел, визначених законодавством; стягнення у передбаченому законодавством порядку своєчасно не нарахованих та/або не сплачених сум страхових внесків та інших платежів; застосовування фінансових санкцій, передбачених законом та інше.

Отже, позивач - управління Пенсійного фонду України в Новоазовському районі Донецької області, є органом виконавчої влади, який в цих правовідносинах здійснює повноваження, покладені на нього пунктом 12 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 384/2011.

Відповідач - ОСОБА_2 є фізичною особою-підприємцем, що зареєстрована 02 грудня 2005 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 (арк. справи 23). Відповідач є страхувальником та платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що зареєстрований як платник єдиного внеску в управлінні Пенсійного фонду України в Новоазовському районі Донецької області за реєстраційним номером 05-45-11-2228.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону України «Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Пунктом 10 зазначеної норми Закону визначено, що страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.

Згідно пункту 4 частини 1 статті 4 Закону України «Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності

Тобто, відповідач, в розумінні зазначених норм Закону, є страхувальником та на нього покладений обов'язок нараховувати та сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону України «Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з відповідними фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади у галузі статистики.

Пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону України «Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» на платника єдиного внеску покладений обов'язок своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Базою нарахування єдиного внеску для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе та членів сім'ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу (пункт 3 частини 1 статті 7 вказаного Закону).

Відповідно до частини 11 статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», єдиний внесок для платників, до яких відноситься відповідач, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Відповідно до частини 8 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, та членів сімей таких осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (частина 12 статті 9 вказаного Закону).

Згідно з частинами 1, 3, 11 та 14 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» рішення, прийняті органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Територіальний орган Пенсійного фонду за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску до платника єдиного внеску застосовує штрафні санкції у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум (пункт 2 частини 11).

Про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа територіального органу Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.

Суми пені та штрафів, передбачених цим Законом, підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти робочих днів після надходження відповідного рішення. Зазначені суми зараховуються на рахунки органів Пенсійного фонду, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для зарахування єдиного внеску. При цьому платник у зазначений строк має право оскаржити таке рішення до органу Пенсійного фонду вищого рівня або до суду з одночасним обов'язковим письмовим повідомленням про це територіального органу Пенсійного фонду, яким прийнято це рішення.

Так, 16 квітня 2013 року рішенням № 179, прийнятим начальником управління Пенсійного фонду України в Новоазовському районі Донецької області, до відповідача за неподання за встановленою формою звітності за 2011 рік застосовано штрафні санкції у розмірі 170,00 грн. (арк. справи 11).

Крім того, рішенням № 180 від 16 квітня 2013 року, прийнятим начальником управління Пенсійного фонду України в Новоазовському районі Донецької області, до відповідача за неподання за встановленою формою звітності за 2012 рік застосовано штрафні санкції у розмірі 170,00 грн. (арк. справи 10).

Проте, в добровільному порядку відповідач вказані суми не сплатив, в результаті чого утворилась заборгованість зі сплати єдиного внеску у розмірі 340,00 грн.

Частиною 15 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено, що рішення територіального органу Пенсійного фонду про нарахування пені та/або застосування штрафів, передбачених частинами одинадцятою і дванадцятою цієї статті, є виконавчим документом. Суми штрафів та нарахованої пені включаються до вимоги про сплату недоїмки, якщо їх застосування пов'язано з виникненням та сплатою недоїмки.

Відповідно до частини 4 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення.

У разі якщо згоди з органом Пенсійного фонду не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти робочих днів з дня надходження рішення відповідного органу Пенсійного фонду або оскаржити вимогу до органу Пенсійного фонду вищого рівня чи в судовому порядку.

Судом встановлено, що позивачем виставлена вимога про сплату недоїмки від 03 травня 2013 року № Ф-127 у розмірі 5 766,45 грн., нарахованої за період з січня 2012 року по квітень 2013 року, яка направлялася відповідачу листом з поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення (арк. справи 6-7).

Проте, платник єдиного внеску не оскаржував вимогу в адміністративному чи судовому порядку, протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги не сплатив у повному обсязі зазначену у вимозі недоїмку.

Отже, заборгованість по сплаті єдиного внеску у загальній сумі 6 106,45 грн. на час розгляду справи залишається несплаченою, що підтверджується карткою особового рахунку відповідача (арк. справи 5, 24).

Абзацом 7 частини 4 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» територіальним органам Пенсійного фонду України у випадках, зазначених в абзаці шостому цієї частини, надане право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки.

Приймаючи до уваги, що сума єдиного внеску у добровільному порядку відповідачем не сплачена, суд приходить до висновку, що позовні управління Пенсійного фонду України в Новоазовському районі Донецької області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 6 106,45 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалено на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, судовий збір з відповідача, який не є суб'єктом владних повноважень, не стягується.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 121-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 181, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги управління Пенсійного фонду України в Новоазовському районі Донецької області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 6 106,45 грн., - задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса: 87613, АДРЕСА_1) на користь управління Пенсійного фонду України в Новоазовському районі Донецької області (р/р 256083012034 в ДОУ ВАТ «Державний ощадний банк України», МФО 335106, ЄДРПОУ 23413087) заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 6 106 (шість тисяча сто шість) грн. 45 коп.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 29 серпня 2013 року.

Повний текст постанови складений 03 вересня 2013 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Зінченко О.В.