Постанова

від 08.08.2013 по справі 804/9859/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2013 р. Справа № 804/9859/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіБоженко Наталії Василівни при секретаріПетранцові О.Ю. за участю: представників позивача Лозового О.А., Проненко А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро-Кондитер» до Державної податкової інспекції в Ленінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.07.2013 р. №0000042202 та №0000052202, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпро-Кондитер» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби в якому просить визнати неправомірними та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 11.07.2013 року №0000042202, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 118487,00 грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 16637,50 грн., всього 135124,50 грн. та податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 11.07.2013 року №0000052202, яким збільшено розмір грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 325840,00 грн. та застосовано фінансову санкцію у сумі 81460,00 грн., всього 407300,00 грн..

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач вважає спірні повідомлення-рішення, прийняті на підставі акту перевірки, необґрунтованими, прийнятими без урахування всіх обставин, що мають значення для їх прийняття, що має наслідком їх неправомірність та є підставою для скасування.

Представники позивача у судовому засіданні підтримали заявлені позовні вимоги та просили позов задовольнити повністю, з підстав викладених в позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання призначене на 08.08.2013 року не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Також, в матеріалах справи містять письмові заперечення на адміністративний позов.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази наявні в матеріалах справи, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпро-Кондитер» зареєстроване Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради та знаходиться на обліку в Державній податковій інспекції в Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби, як платник податків.

Державною податковою інспекцією в Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби згідно пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.78.1.1 п.п.78.1.11 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями) на підставі наказу ДПІ у Ленінському р-ні м.Дніпропетровська від 28.03.13 №287 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Дніпро-Кондитер» (код за ЄДРПОУ 37453867) з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 22.12.2010 по 31.12.2012 р. у зв'язку з отриманням постанови старшого слідчого СВ Лівобережної МДПІ м.Дніпропетровська лейтенанта податкової міліції Бояркіної Ю.В. від 30.01.13 р..

За результатами перевірки складений Акт №1999/22-5/37453867 від 06.06.2013 року, яким встановлено порушення ч.1-3, 5-6 ст. 203, ч. 1-2 ст. 215, ч.1 ст. 216, ч.2 ст.228 ЦК України встановлено нереальність здійснення господарських операцій з ТОВ «Камелія Юг» у березні 2011 року, з ТОВ «Союз Кондитер» у березні, липні, серпні, грудні 2011 року; п.п.135.5.4, п. 135, ст. 135 , п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.10 №2755-VI (із змінами та доповненнями) ТОВ «Дніпро-Кондитер» занижено податок на прибуток на суму 325 840 грн., в т.ч. за 1 квартал 2011 року у сумі 325 840 грн.; п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.10 №№2755-VI (із змінами та доповненнями) ТОВ «Дніпро-Кондитер» занижено податок на додану вартість всього у сумі 118487 грн., в т.ч. за березень 2011 року на суму 51941 грн.; за липень 2011 року на суму 55391 грн.; за серпень 2011 року на суму 8355 грн.; за грудень 2011 року на суму 2800 грн..

Позивачем було подано заперечення на Акт перевірки вих. №26 від 01.07.2013 року, за результатами розгляду яких ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області надано відповідь від 02.07.2013 р. №12874/10/225 відповідно до якої заперечення залишено без задоволення.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 11.07.2013 р. №0000042202, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 118487,00 грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 16637,50 грн., всього 135124,50 грн. та №0000052202, яким збільшено розмір грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 325840,00 грн. та застосовано фінансову санкцію у сумі 81460,00 грн., всього 407300,00 грн..

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесеного на підставі такого висновку спірного акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.

Згідно із Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства від 22.12.2010 року за №984 Акт перевірки - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів (пункти 4-6 Порядку №984 від 22.12.2010 року).

Так, в ході документальної перевірки встановлено взаємовідносини між ТОВ «Дніпро-Кондитер» та ТОВ «Союз Кондитер» у лютому 2011 року, саме між підприємством ТОВ «Союз-Кондитер» (Постачальник) та ТОВ «Дніпро-Кондитер» (Покупець) було укладено договір від 17.01.2011 року №1 на постачання кондитерських виробів. Всього у період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 року було поставлено кондитерських виробів на суму 116612,40 грн., в тому числі ПДВ 19435,40 гривень.

Розрахунки проводились в безготівковій формі та заборгованості не має.

До суду наданий договір, податкові накладні, перелік яких міститься в акті перевірки, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, висновки державної санітарно-епідеміологічної експертизи, які містяться в матеріалах справи.

В тому числі, ТОВ «Дніпро-Кондитер» (Покупець) та ТОВ «Камелія-Юг» (Постачальник) уклали договір дистрибьюціі від 10.02.2011 року № 1Юд на постачання продукції. Згідно даного договору було поставлено харчових продуктів у період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 року - 54996,60 гривень.

Розрахунки проводились в безготівковій формі та заборгованості не має.

До суду також надано договір, доповнення до договору №1, №2, податкові накладні, перелік яких міститься в акті перевірки, видаткові накладні, які містяться в матеріалах справи. Щодо транспортування товару надано лист від 06.08.2013 року від ТОВ «Камелія-Юг» відповідно до якого поставка товару здійснювалась ТОВ «Камелія-Юг» та за їх рахунок.

При цьому, до суду надано договори на підтвердження використання придбаного товару у ТОВ «Союз Кондитер», ТОВ «Камелія-Юг» у власній господарській діяльності позивача, а саме реалізація товару: договори, видаткові накладні.

Однак, як встановлено в судовому засіданні, відповідачем було зроблено висновок про не підтвердження реальності здійснення господарських відносин позивача із ТОВ «Союз Кондитер» та ТОВ «Камелія-Юг» на підставі висновків актів перевірки контрагентів позивача від 11.03.2013 року №819/226/25514941 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Союз-Кондитер» щодо підтвердження господарських відносин платника податків за період лютий 2011 року», який складено у ДПІ Ленінського району м.Дніпропетровська та від 13.11.2012 року №1661/22-0/36973064, який надісланий від Сімферопольської МДПІ АРК ДПС по ТОВ «Камелія-Юг» щодо підтвердження господарських взаємовідносин платника податків за період лютий 2011 року.

Так, згідно статті 61 Конституції України юридична відповідальність має індивідуальний характер.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (стаття 44 Податкового кодексу України).

Відповідно до ст. 83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. Витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ, до яких відносяться: а) процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу; б) комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління; в) від'ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів; г) від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу; ґ) суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу; д) суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; е) витрати з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг); є) витрати, пов'язані з реалізацією заставленого майна; ж) інші витрати, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг; з) інші витрати, передбачені цим розділом (пп.138.1.1 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу).

Пунктом 138.2, статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Зазначена стаття не містить конкретного переліку документів, необхідних для віднесення витрат платником податку до складу валових витрат. При цьому, по операціях з придбання товару належним первинним документом, що підтверджує факт передачі та отримання товару, є видаткова накладна.

Відповідно до підпункту 139.1.9, пункту 139.1, статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Зауваження до форми і змісту податкових та видаткових накладних в акті перевірки відсутні.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Тобто, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцію є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, а визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Таким чином до суду позивачем наданні первинні документи, які підтверджують факт здійснення реальної господарської операції. За даними договорами було придбано товари, які використовувалися позивачем відповідно до основної діяльності підприємства та реалізовані товари згідно господарської діяльності позивача. Наявність отриманого товару та використання його у господарській діяльності відповідачем не спростовано. В тому числі товар був реалізований позивачем згідно його господарської діяльності, що також не спростовано відповідачем. На час укладання та виконання спірних угод сторони були у належному порядку зареєстровані платниками ПДВ. В періоді, в якому здійснювались господарські операції контрагенти позивача були належним чином зареєстровані в Єдиному державному реєстрі. Також податковим органом не доведено належними та допустимими доказами, що укладення договорів не відповідало дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків та те, що договори укладено без мети настання реальних наслідків, судових рішень щодо визнання угод недійсними до суду не надано, висновки акту перевірки по ланцюгу постачання не є належним доказом укладення позивачем не реальних угод, в тому числі судом не встановлено наявність обвинувального вироку суду щодо позивача та його контрагентів, а отже доводи податкового органу ґрунтуються лише на припущеннях, що не є підставою для визнання угод недійсними.

При цьому слід зазначити, що відповідач посилається на акт перевірки від 11.03.2013 року №819/226/25514941 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Союз-Кондитер» щодо підтвердження господарських відносин платника податків за період лютий 2011 року», який складено у ДПІ Ленінського району м.Дніпропетровська, однак згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб підприємців державна реєстрація ТОВ «Союз-Кондитер» припинена - 12.11.2012 року.

В тому числі, в ході судового розгляду справи судом був допитаний у якості свідка директор ТОВ «Союз-кондитер», станом на момент укладення та виконання договору, та підтвердив укладення реального договору між позивачем та ТОВ «Союз-Кондитер».

Також, суд зазначає, що в акті перевірки не має зауважень щодо ненадання первинних документів, а відповідачем в судовому засіданні належним чином не доведено факту відмови позивача в надані первинних документів, оскільки згідно п.85.6 ст. 85 Податкового кодексу у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, такий акт до суду не надано, згідно статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України судом не виявлено.

Згідно ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд, згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Таким чином, з урахуванням доказів у їх сукупності та висновків суду викладених вище, суд приходить висновку, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірність винесення податкових повідомлень-рішень від 11.07.2013 р. №0000042202 та №0000052202, тому позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами ч. 1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства, згідно з якими, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Виходячи з цього, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2294 гривень 00 копійок, що підтверджується платіжним дорученням, що міститься в матеріалах справи, підлягає компенсації з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 11, 71, 72, 86, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро-Кондитер» до Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.07.2013 р. №0000042202 та №0000052202 - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення форми «Р» Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби від 11.07.2013 р. №0000042202 та №0000052202.

Присудити з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро-Кондитер» (код ЄДРПОУ 37453867) судові витрати у розмірі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) гривні 00 копійок.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено згідно з ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Боженко