Рішення

від 04.09.2013 по справі 1519/22698/2012

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

Справа № 1519/22698/2012

Пр. №2/521/96/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2013 року м. Одеса

Малиновський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого - судді Сегеди О.М.,

при секретарі - Бондаренко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Публічного акціонерного товариства «Українська Страхова компанія «Гарант-Авто», третя особа: ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

встановив:

У грудні 2012р. ОСОБА_2 звернувся до суду з зазначеним позовом до ОСОБА_3, посилаючись на те, що 06.01.2012р. о 15 годин 45 хвилин, ОСОБА_3, керуючи автомобілем марки «Мітсубісі» д/з НОМЕР_2, скоїв виїзд на перехрестя вул. Пушкинської-Успенської в м. Одесі, на забороняючий сигнал світлофору, в результаті чого скоїв зіткнення з автомобілем «Тойота», д/н НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2

Причиною зіткнення транспортних засобів стало порушення водієм ОСОБА_3 п.п. 8.7.3 Правил дорожнього руху України (далі-Правила). Вина ОСОБА_3 підтверджується постановою Апеляційного суду Одеської області від 16.08.2012р., відповідно до якої він був визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП України.

Позивач зазначав, що внаслідок даного ДТП автомобілю «Тойота», який належить йому на праві власності були завдані механічні пошкодження. Згідно з висновком №351 від 11.09.2012р. вартість матеріального збитку транспортного засобу, заподіяного у результаті ДТП автомобілю «Тойота» д/н НОМЕР_1, становить 94634,06 грн. Крім того, він поніс витрати на проведення незалежної судової авто товарознавчої експертизи та складання висновку в розмірі 1300,00 грн.

Посилаючись на те, що діями відповідача ОСОБА_3 йому була спричинена не тільки матеріальна, але і моральна шкода, яку він оцінює в 5000,00 грн., позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь суму матеріальної шкоди в розмірі 94634,06 грн. та зобов'язати ОСОБА_3 відшкодувати завдану йому моральну шкоду у розмірі 5000,00 грн., а також стягнути з останнього на його користь вартість проведеної експертизи в сумі 1300,00 грн. та судові витрати.

Ухвалою суду від 15.01.2013р. за заявою позивача до участі у справі в якості співвідповідача була залучено Публічне акціонерне товариство «Українська Страхова компанія «Гарант-Авто» (далі - ПАТ «УСК «Гарант-Авто»), оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3, була застрахована ПАТ «УСК «Гарант-Авто» (а.с.76).

Ухвалою суду від 04.09.2013р. до участі у справі в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги було залучено ОСОБА_4, власника автомобіля марки «Мітсубісі» д/з НОМЕР_2 (а.с.167).

Позивач та його представник, діюча за ордером від 16.08.2013р. та за угодою від 24.07.2013р. у судовому засіданні підтримали позовні вимоги до ОСОБА_3 і ПАТ «УСК «Гарант-Авто» та просили їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_3, діючий за угодою від 18.03.2013р. в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, та просив суд відмовити в їх задоволенні у повному обсязі, про що надав суду заперечення (а.с.87-89).

Представник ОСОБА_4, діючий за угодою від 01.04.2013р. в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, та просив суд відмовити в їх задоволенні у повному обсязі (а.с.143-145).

Представник ПАТ «УСК «Гарант-Авто», діючий за довіреністю від 20.12.2012р. у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, та просив суд відмовити в їх задоволенні, про що надав суду заперечення, в обґрунтування яких зазначав, що оскільки ОСОБА_3 на адресу ПАТ «УСК «Гарант-Авто» заяви про настання ДТП не надавав, то підстав для виплати страхового відшкодування по ДТП, що трапилась 06.01.2012р. немає (а.с.78, 91-92).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи сторін, проаналізувавши і оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно ч.3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Кодексом.

Суд вважає, що правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі-Закон України №1961-1У) та розділом третім главою 82 книги п'ятої ЦК України, тому при винесенні рішення суд застосовує норми матеріального права, якими регулюються правовідносини, які виникли між сторонами.

Судом встановлено, що 06.01.2012р. о 15 годин 45 хвилин, ОСОБА_3, керуючи автомобілем марки «Мітсубісі» д/з НОМЕР_2, скоїв виїзд на перехрестя вул. Пушкинської -Успенської в м. Одесі, на забороняючий сигнал світлофору, в результаті чого скоїв зіткнення з автомобілем «Тойота», д/н НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2, якому автомобіль належить на праві власності, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу (а.с.9).

Причиною зіткнення транспортних засобів стало порушення водієм ОСОБА_3, п.п. 8.7.3 Правил, що підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення від 08.02.2012р.(а.с.157).

Постановою Апеляційного суду Одеської області від 16.08.2012р. була визнана вина ОСОБА_3 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП України та у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення провадження відносно нього за ст. 124 КпАП України було закрито (а.с. 21-24).

Згідно ст.61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до ч.3, 4 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Тому суд при винесенні рішення не з'ясовує обставин справи, які підтверджують вину відповідача у спричиненні механічних пошкоджень автомобілю марки «Тойота», д/н НОМЕР_1.

Так, згідно із ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, а ч.2 ст.1192 ЦК передбачає, що розмір збитків , що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове майно, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч.2 ст.1187 ЦК ).

Встановлено, що автомобіль марки «Мітсубісі» д/з НОМЕР_2 належить на праві власності ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу (а.с.159).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 в момент ДТП здійснював управління автомобілем марки «Мітсубісі» д/з НОМЕР_2 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на ім'я ОСОБА_4

За ст. 398 ЦК України право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передано власником, а також на інших підставах, встановлених законом.

Встановлено, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3, як володільця автомобіля марки «Мітсубісі» д/з НОМЕР_2 була застрахована ПАТ «УСК «Гарант-Авто» на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АА/7975831 від 06.12.2011р. з терміном дії один рік, що підтверджується запереченням ПАТ «УСК «Гарант-Авто» від 14.03.2013р. (а.с.91-92).

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_3 на законних підставах управляв автомобілем марки «Мітсубісі» д/з НОМЕР_2.

Згідно з ч.3 ст.1 Закону України №1961-1У потерпілі - це треті юридичні та фізичні особи, життю, здоров'ю та/або майну яких внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортним засобом заподіяна шкода.

Відповідно до ст.8 Закону України №1961-1У обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Встановлено, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що трапилась 06.01.2012р. з вини ОСОБА_3 автомобілю марки «Тойота», д/н НОМЕР_1, який належить позивачу на праві власності були завдані механічні пошкодження, що підтверджується актом огляду транспортного засобу (а.с.67-68).

Згідно з висновком №351 автотоварознавчого дослідження транспортного засобу, складеного 18.09.2012р. дійсна ринкова вартість автомобіля марки «Тойота», д/н НОМЕР_1 складає 94634,06 грн., а вартість відновлювального ремонту вказаного транспортного засобу складає 137422.11 грн. (а.с.31-69).

За проведення незалежної експертизи та складання висновку позивач сплатив 1300,00 грн., що підтверджується квитанцією №159 від 05.09.2012р. (а.с.9).

Статтею 22 Закону України №1961-1У встановлено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особі.

Згідно зі ст.29 Закону України №1961-1У1У із змінами, внесеними згідно із Законом №5459-У1(5459-17) від 16.10.2012р. у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлюваним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого в порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до п.22.1 ст.22 Закону України № 1961 -1У у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 9 Закону №1961-1У встановлено, що розмір страхової суми за шкоду заподіяну майну потерпілих, становить 50 тисяч гривень на одного потерпілого.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем 15.01.2013р. було направлено на ім'я Голови Правління ПАТ «УСК «Гарант-Авто» заяву про настання страхового випадку та отримання страхового відшкодування (а.с.127).

З письмової відповіді ПАТ «УСК «Гарант-Авто» від 16.01.2013р. № 025 на ім'я позивача вбачається, що розмір страхового відшкодування, який був розрахований відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» складає 50000,00 грн. і вказана сума повинна бути перерахована на розрахунковий рахунок позивача (а.с.127).

Таким чином, даний лист вказує на те, що дорожньо-транспортна пригода, яка трапилася 06.01.2012р. була визнана ПАТ «УСК «Гарант-Авто» страховим випадком та компанією було прийняте рішення про виплату позивачу страхового відшкодування в розмірі 50000,00 грн.

З пояснень позивача та представника ПАТ «УСК «Гарант-Авто» встановлено, що ПАТ «УСК «Гарант-Авто» виплату позивачу страхового відшкодування не здійснило, так як вважає, що оскільки ОСОБА_3 заяви про настання ДТП на адресу ПАТ «УСК «Гарант-Авто» не надавав, то підстав для виплати страхового відшкодування по ДТП, що трапилась 06.01.2012р. немає

За заявою позивача 18.09.2012р. був проведений огляд пошкодженого автомобіля та складений висновок №351 авто товарознавчого дослідження транспортного засобу, складеного 18.09.2012р. дійсна ринкова вартість автомобіля марки «Тойота», д/н НОМЕР_1 складає 94634,06 грн., а вартість відновлювального ремонту вказаного транспортного засобу складає 137422.11 грн. (а.с.31-69).

Судом встановлено, що вказаний висновок №351 ні позивачем, ні іншими учасниками процесу не оскаржувався і всі з ним були згодні. Даний факт сторонами не заперечувався.

В судовому засіданні клопотання про проведення судової авто товарознавчої експертизи сторонами не заявлялися.

В задоволенні клопотання ОСОБА_4 про призначення автотехнічної експертизи ухвалою суду від 04.09.2013р. було відмовлено, оскільки вина ОСОБА_3 в скоєнні ДТП, що сталася 06.01.2012р. була встановлена постановою Апеляційного суду Одеської області від 16.08.2012р.

Згідно з п.19 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» №4 від 01.03.2013р. з урахуванням змісту статті 979 ЦК та статті 16 Закону України «Про страхування» у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний виплатити страхове відшкодування, а інші умови договору страхування є підставою для відмови у виплаті лише в тому разі, якщо таке порушення положень договору страхувальником перешкодило страховику переконатись, що ця подія є страховим випадком. Наприклад, несвоєчасне повідомлення страхувальником страховика без поважних на те причин про настання страхового випадку (п.5 ч.1 ст. 989 ЦК, п.5 ч.1 ст.991 ЦК) може бути підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування у тому разі, якщо воно позбавило страховика можливості дізнатися, чи є ця подія страховим випадком.

Відповідно до ч.1ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідачів на його користь суми матеріальної шкоди в розмірі 94634,06 грн. та стягнення вартості проведення експертизи в сумі 1300,00 грн. підлягають задоволенню, у зв'язку з чим з ПАТ «УСК «Гарант-Авто» слід стягнути в межах ліміту страхове відшкодування в розмірі 50000,00 грн., оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3, була застрахована ПАТ «УСК «Гарант-Авто» на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АА/7975831 від 06.12.2011р., а з ОСОБА_3 слід стягнути різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) в розмірі 44634,06 грн.

Відповідно до ст.26-1 Закону України №1961-1У страховиком (у випадках, передбачених підпунктами «г» і «г1» пункту 41.1 та підпунктом «в» пункту 41.2 статті 41 цього Закону,-МТСБУ) відшкодовується потерпілому-фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.

Таким чином, з змісту Закону України №1961-1У вбачається, що вказаним законом не передбачено відшкодування страховиком моральної шкоди за шкоду заподіяної майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Власник права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди підлягають задоволенню частково на підставі ст.23 ЦК України і відшкодовувати їх повинен відповідач ОСОБА_3

Під моральною шкодою розуміються втрати немайнового характеру внаслідок моральних та фізичних страждань, або інших негативних явищ, завданих фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч.2 ст. 1187).

Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Звертаючись до суду з вимогою про відшкодування моральної шкоди у розмірі 5000,00грн. позивач послався на те, що йому було завдано моральну шкоду, яка виразилась у фізичних та моральних стражданнях, пов'язаних з пошкодженням належного йому транспортного засобу. Пошкодження автомобіля спричинила йому нервові переживання, так як він був позбавлений можливості користуватися та розпоряджатися автомобілем. Крім того, сума відшкодування так і не була йому виплачена.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості.

З урахуванням характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань позивача, ступеня вини осіб, які завдали моральної шкоди та враховуючи при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди вимоги розумності і справедливості, фактичні обставини справи, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про відшкодування йому моральної шкоди підлягають задоволенню частково і з відповідача ОСОБА_3 слід стягнути на користь позивача в відшкодування моральної шкоди по 1000,00 грн.

Оскільки позивач має право на відшкодування моральної шкоди, то таке відшкодування відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

З цих підстав, з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача необхідно стягнути моральну шкоду в розмірі 1000,00 грн.

Пунктом 14 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» №4 від 01.03.2013р. встановлено, що ухвалюючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватись за призначенням, але має певну цінність, суд з урахуванням принципу диспозитивності, тобто за заявою заподіювача шкоди, одночасно повинен вирішити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.

Оскільки відповідачі не зверталися до суду з заявою про передачу їм після відшкодування збитків пошкодженого автомобіля, то суд при винесенні рішення дане питання не розглядав.

Судовий збір у справі складає 946,35грн., які сплачені позивачем при зверненні до суду.

Керуючись ст.ст. 11,15,16, 979, 1166, 1167, 1187, 1194 ЦК України ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Приватного акціонерного товариства "Українська Страхова компанія "Гарант-Авто", третя особа: ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська Страхова компанія "Гарант-Авто" на користь ОСОБА_2 суму страхового відшкодування в розмірі 50000,00 (п'ятдесят тисяч) гривень 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 суму матеріальної шкоди в розмірі 44634 (сорок чотири тисячі шістсот тридцять чотири) гривні 06 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 суму моральної шкоди в розмірі 1000 (одна тисяча) гривень 00 коп.

Стягнути в рівних частках з Приватного акціонерного товариства "Українська Страхова компанія "Гарант-Авто" та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 за проведення експертизи 1300 (одна тисяча триста) гривень 00 коп., по 650,00 (шістсот п'ятдесят) гривень з кожного.

Стягнути в рівних частках з Приватного акціонерного товариства "Українська Страхова компанія "Гарант-Авто" та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 суму судового збору в розмірі 946 (дев'ятсот сорок шість) гривень 35 коп., по 473,17 (чотириста сімдесят три) гривні 17 коп. з кожного.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя: О.М. Сегеда