Рішення

від 05.09.2013 по справі 905/5205/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м. Донецьк, вул. Артема, 157, тел. 381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.09.2013 Справа № 905/5205/13

Господарський суд Донецької області у складі: судді Фурсової С.М.,

при секретарі судового засідання Степанян К.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду справу за позовом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Донецькій області (83100, місто Донецьк, вулиця 50-річчя СРСР, будинок № 149; код ЄДРПОУ - 25906635)

до публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Донецьке обласне управління публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (83048, місто Донецьк, вулиця Університетська, будинок № 87-Б; код ЄДРПОУ - 09334702)

про стягнення надлишково перерахованих коштів у розмірі 29 877,90 гривень,

за участю представників учасників судового процесу:

від позивача: Морозова Ю.А. (довіреність б/н від 12.07.2013)

від відповідача: Карапетян А.Р. (довіреність б/н від 16.06.2013)

С У Т Ь С П О Р У :

Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Донецькій області звернулося до господарського суду Донецької області з позовом, в якому просить стягнути з публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Донецьке обласне управління публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» надлишково перераховані за період з 17 квітня 2002 року по 30 квітня 2013 року страхові виплати на загальну суму 28 877,90 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на безпідставну відмову відповідача щодо повернення йому зайво перерахованих сум страхових виплат відповідно до договору на зарахування та виплату від 12 червня 2007 року №23-66/1-48/37/ВВ-07/НЮ на ім'я Глущенка Анатолія Платоновича в зв'язку з його смертю.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 22 липня 2013 року позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі та її призначено до розгляду у судовому засіданні на 30 липня 2013 року.

30 липня 2013 року через відділ діловодства господарського суду Донецької області надійшов відзив на позовну заяву б/н від 30 липня 2013 року, в якому відповідач просить відмовити в позові.

Відзив вмотивовано тим, що кошти з рахунків фізичних осіб установи банку можуть бути списані тільки за дорученням (розпорядженням) власників цих рахунків або на підставі рішення суду. Банк не є власником грошових коштів, які знаходяться на особових рахунках фізичних осіб (в тому числі і Глущенка Анатолія Платоновича). Також останній у відзиві зазначає, що банк не має права на суму коштів, що знаходяться на рахунку фізичної особи, а обов'язок банку здійснити дії щодо особового рахунку клієнта (в тому числі списати кошти з особового рахунку клієнта) виникає лише у визначених законодавством випадках. До наведеного відзначає, оскільки спадкоємці померлого є його родичі, публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії - Донецьке обласне управління публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» не є належним відповідачем у справі.

Розгляд справи відкладався за правилами статті 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Ухвалою господарського суду Донецької області від 30 липня 2013 року розгляд справи відкладено на 14 серпня 2013 року у зв'язку з неявкою представника позивача та задоволенням його клопотання про відкладення розгляду справи.

14 серпня 2013 року через відділ діловодства господарського суду Донецької області надійшла уточнена позовна заява, в якій позивач, не змінюючи підстав та предмету позову, просить звернути увагу на помилкове зазначення в позовній заяві прізвища «Падалка М.Я.», замість вірного «Глущенка А.П.», а також невірне зазначення в прохальній частині суми позову « 1375929877,90 гривень за період з 17.04.2002 по 30.04.2013», замість вірних « 29 877,90 гривень за період з 17.04.2002 по 30.05.2013».

При вирішенні спору по суті, господарський суд враховує допущені в позовній заяві помилки.

14 серпня 2013 року в судовому засіданні оголошено перерву до 05 вересня 2013 року.

Представник позивача Морозова Ю.А. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, надала пояснення, аналогічні викладеним у позові.

Представник відповідача Карапетян А.Р. в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, надав пояснення, аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши уповноважених представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши надані суду докази в порядку статті 43 ГПК України, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, яки є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, господарський суд -

В С Т А Н О В И В :

12 червня 2007 року між відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» в особі філії - Донецьке обласне управління відкрите акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії - Донецьке обласне управління публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (в контексті договору - банк) та Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Донецькій області (в контексті договору - клієнт) укладено договір на зарахування та виплату № 23-66/1-48/37/ВВ-07/НЮ (далі - Договір), відповідно до умов якого клієнт доручає, а банк бере зобов'язання здійснювати розрахункове-касове обслуговування шляхом зарахування на поточні рахунки або карткові рахунки фізичних осіб, які відкриті в установах банку, та здійснювати на першу вимогу виплату власникові розрахунків з цих рахунків страхових платежів на оплатній основі через установи банку (пункт 1.1 Договору).

З метою реалізації положень Договору, зарахування страхових коштів на особові рахунки фізичних осіб відбувається шляхом перерахування коштів з розрахункового рахунку Маріупольського відділення Фонду № 37177400901052, відкритого ГУДКС України у Донецькій області (МФО 834016, код ЄДРПОУ 25968665), на розрахунковий рахунок Філії - Донецьке обласне управління відкрите (публічне) акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» № 25600000201459, код банку 335106, код ЄДРПОУ 09334702.

За умовами пункту 2.1.2 Договору клієнт зобов'язується зобов'язати робітників - одержувачів страхових платежів до початку виплат, відкрити в установах банку поточні або карткові рахунки фізичних осіб.

Відповідно до пункту 4.2 Договору (в редакції додаткової угоди від 27.08.2007) в разі смерті одержувач страхових виплат, банк на підставі письмового повідомлення клієнта при наявності завіреної в установленому порядку копії свідоцтва про смерть одержувача страхових виплат, протягом трьох банківських днів з моменту отримання такого письмового повідомлення, перераховує на розрахунковий рахунок клієнта суми страхових виплат, що були зараховані на рахунок одержувача після його смерті, та відповідно ЦК України не повинні входити до спадкової маси потерпілого (вкладника банку).

Цей Договір набуває чинності з моменту підписання сторонами і діє до 31 грудня 2010 року. Договір вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо жодна із сторін за місяць до запланованої дати припинення строку його дії не попередила іншу сторону про припинення дії цього Договору (пункт 6.1 Договору).

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази надіслання на адреси сторін заяв про припинення дії Договору, та представниками сторін підтверджується, що вказані заяви не надсилались, господарський суд приходить до висновку, що строк дії Договору було пролонговано на той самий термін і на тих самих умовах, які були ним передбачені, та у спірний період Договір був чинним.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, на обліку у Відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Маріуполі з 10 жовтня 2001 року перебував Глущенко Анатолій Платонович, який ушкодив здоров'я внаслідок нещасного випадку на виробництві, який з ним стався 20 жовтня 1998 року.

За твердженням позивача, Глущенко Анатолію Платоновичу було призначено страхову виплату, яку він отримував через відкритий публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» рахунок.

29 травня 2013 року Відділенню виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Маріуполі стало відомо про смерть Глущенка Анатолія Платоновича.

Згідно статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до приписів статті 25 частини 4 цього Кодексу цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

Згідно копії свідоцтва про смерть серії 1-НО № 616903, виданого 16 квітня 2002 року відділом реєстрації актів громадянського стану Орджонікідзевського районного управління юстиції міста Маріуполя Донецької області, Глущенко А.П. помер 16 квітня 2002 року (а.с. 8).

У претензії за вихідним № 05-46/01-1400 від 05 червня 2013 року, отримання якої відповідачем підтверджується підписом представника відповідача, позивач просив відповідача повернути на його розрахунковий рахунок зараховані на рахунок № 61304, відкритий на ім'я Глущенка Анатолія Платоновича після дня його смерті, страхові виплати на загальну суму 29 877,90 гривень за період з 17 квітня 2002 року по 30 квітня 2013 року (а.с. 9).

У відповідь на претензію відповідач (лист за № 23-66/1-48_1/3165 від 21.06.2013) зазначив, що питання повернення коштів, заявлених у претензії № 05-46/01-1400 від 05.06.2013, є можливим тільки на підставі рішення суду (а.с. 19).

Оцінюючи подані сторонами докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Підстави для виникнення цивільних прав та обов'язків викладено в статті 11 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України); такими підставами є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти, безпосередньо акти цивільного законодавства; також у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду (тобто, йдеться про випадки, коли цивільні права та обов'язки до прийняття судового рішення не виникли).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що відповідно до статті 1071 ЦК України грошові кошти (щомісячна страхова виплата), перераховані ним через установу відповідача на ім'я застрахованої особи після її смерті, мають бути списані з рахунку останньої - клієнта банку на підставі рішення суду в розмірі суми переплати.

З розрахунку до позову вбачається, що спірна сума страхових виплат нарахована та перерахована позивачем на особовий рахунок Глущенка А.П. вже після його смерті (за квітень 2002 року - травень 2013 року), а тому правовідносини, пов'язані з одержанням цих виплат, не регулюються статтею 1227 ЦК України, оскільки зайво перераховані страхові виплати не можуть входити до складу спадщини.

Згідно статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Матеріали справи не містять доказів, що підтверджують виплату спірних коштів застрахованій особі чи його спадкоємцям.

Слід зазначити, що обов'язок банку здійснити певні дії щодо особового рахунку клієнта (в тому числі здійснити повне чи часткове списання грошових коштів з особового рахунку клієнта) виникає лише у передбачених законодавством випадках.

Так, частиною другою статті 1071 ЦК України передбачено, що банк може списати грошові кошти з рахунку клієнта на підставі його розпорядження, а також без розпорядження клієнта - на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.

Приписами частини першої статті 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Згідно з положеннями частин першої та другої статті 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Відповідно до частини першої статті 28 та частин першої та дев'ятої статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» страховими виплатами є грошові суми, які згідно із статтею 21 цього Закону Фонд соціального страхування від нещасних випадків виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку. Страхові виплати провадяться щомісячно в установлені Фондом соціального страхування від нещасних випадків дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду. За бажанням одержувачів ці суми можуть перераховуватися на їх особові рахунки в банку.

Пунктами 1.8 та 1.9 Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого постановою Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань № 24 від 27 квітня 2007 року передбачено спосіб одержання потерпілими суми страхових виплат шляхом їх перерахування на особові рахунки в банку, а також те, що повернення зайво виплачених сум проводиться на підставі постанови робочих органів виконавчої дирекції фонду, якщо потерпілі або особи, які мають на це право, не заперечують проти підстав і розміру відрахування.

Положеннями статей 1066, 1067 ЦК України врегульовано правовідносини між банком та його клієнтом за договором банківського рахунку; за умовами договору банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка) грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Відповідно до пунктів 1.3, 1.39 статті 1, пункту 7.1.2 статті 7 та статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», гроші, переказані платником отримувачу, з моменту їх зарахування на рахунок переходять у власність отримувача; списання примусове - списання коштів, що здійснюється стягувачем без згоди платника на підставі встановлених законом виконавчих документів у випадках, передбачених законом; банк на договірній основі повинен здійснювати зберігання коштів, проводити розрахунково-касові операції за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Положення статті 1071 ЦК України встановлюють підстави списання коштів з рахунку клієнта: за розпорядженням останнього - власника рахунку та на підставі судового рішення, прийнятого відносно власника рахунку щодо примусового стягнення з нього грошових коштів, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.

Таким чином, банк не має права на суму коштів, що знаходиться на рахунку фізичної особи, а обов'язок банку здійснити певні дії щодо особового рахунку клієнта, зокрема, списати кошти з особового рахунку, виникає лише у визначених законодавством випадках.

Господарський суд повторно наголошує, що положення частини другої статті 1071 ЦК України встановлюють обов'язок банку виконати судове рішення, прийняте за наслідками захисту прав стягувача щодо особи - володільця рахунку (отримувача грошових коштів) незалежно від волевиявлення останнього.

Виходячи зі змісту системного аналізу положень статей 1066, 1067, 1071, 1212 ЦК України та пункту 7.1.2 статті 7 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» банку не є набувачем спірних страхових коштів в розумінні статті 1212 ЦК України, а лише вчиняє дії по обслуговуванню рахунку клієнта.

В матеріалах справи відсутні докази існування відповідного розпорядження клієнта або судового рішення, прийнятого стосовно володільця рахунку чи його спадкоємців, а також відсутні докази порушення банком прав позивача невиконанням цього рішення.

Доказів неправомірності дій відповідача відповідно до обставин, викладених у частині другій статті 1071 ЦК України, матеріали справи не містять, а також не зазначено інших матеріально-правових підстав позову, що доводили б виникнення у відповідача цивільного обов'язку вчинити певні дії щодо особового рахунку померлої застрахованої особи.

Сукупність вищевикладеного свідчить, що з урахуванням приписів статей 1219, 1227 ЦК України спірна сума страхових коштів не входить до складу спадщини та не може бути успадкована спадкоємцем (спадкоємцями) застрахованої особи.

Господарський суд враховує, що наведеної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України при здійсненні касаційного перегляду рішень господарських судів у справах зі спорів, що виникають з аналогічних підстав (постанови Вищого господарського суду України від 15.08.2011 у справі № 13/5026/240/2011, від 22.05.2012 у справі № 32/641-47/311, від 09.10.2012 у справі № 5006/41/1/2012, від 18.12.2012 у справі № 06/13/5026/2779/2011, тощо).

Разом з тим, господарським судом враховано імперативні приписи пункту 1 статті 1215 ЦК України, згідно яких не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

З матеріалів справи не вбачається, господарським судом не встановлено та позивачем не доведено, що спірна сума страхових коштів перерахована позивачем на особовий рахунок застрахованої особи не на добровільних засадах, за наявності рахункової помилки з боку позивача або недобросовісності з боку набувача, в зв'язку з чим, ця сума в якості безпідставно набутої не підлягає поверненню заявнику.

Водночас є хибною думка позивача про те, що відповідач наділений повноваженнями розпоряджатися рахунками своїх клієнтів, оскільки з моменту зарахування цих коштів на рахунки клієнтів вони стають їх власністю та наступне ними розпорядження здійснюються банком виключно у межах угод, укладених ними з клієнтами або у без договірний спосіб - на підставі рішення суду, що приймається по відношенню до власників рахунків щодо примусового стягнення з них грошових коштів.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 84 ГПК України у мотивувальній частині, зокрема, вказуються доводи, за якими господарський суд відхилив клопотання і докази сторін.

Розглядаючи клопотання представника відповідача про залучення належного (-их) відповідачів у справі, господарський суд зазначає наступне.

Стаття 24 ГПК України не містить імперативної норми, що зобов'язала б господарський суд залучити до участі у справі іншого відповідача, а передбачає таку можливість лише за наявності достатніх для цього підстав.

Оскільки позовні вимоги містять вимоги, що могли б бути виконані виключно відповідачем у справі, за відсутності інших даних які б свідчили про наявність підстав для залучення іншого відповідача, враховуючи вимоги позивача щодо задоволення його позовних вимог саме по відношенню до відповідача та відсутності, на його думку, підстав для залучення до участі у справі інших відповідачів, господарський суд, керуючись, окрім іншого, положеннями пункту 1.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» відмовляє в задоволенні зазначеного клопотання.

Розглядаючи клопотання представника позивача про зупинення провадження у справі, господарський суд зазначає наступне.

14 серпня 2013 року через відділ діловодства господарського суду Донецької області надійшло клопотання представник позивача, в якому останній просить зупинити провадження у господарській справі № 905/5205/13 до вирішення Орджонікідзевським районним судом міста Маріуполя Донецької області цивільної справи № 265/6033/13-ц за позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Маріуполі до Глущенко Лариси Василівни, територіального відокремленого без балансового відділення філії - Донецьке обласне управління публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» про визнання права на отримання грошових коштів.

Клопотання вмотивовано тим, що розгляд господарської справи № 905/5205/13 в подальшому неможливий, оскільки розгляд Орджонікідзевським районним судом міста Маріуполя Донецької області цивільної справи № 265/6033/13-ц, предметом спору якого є стягнення спірних коштів у розмірі 29 877,90 гривень, які знаходяться на розрахунковому рахунку, відкритому на ім'я Глущенка Анатолія Платоновича, є також предметом розгляду господарської справи.

Питання зупинення провадження у справі регулюються статтею 79 ГПК України. Частиною першою вказаної статті унормовано право, а не обов'язок господарського суду зупинити провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове й повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду в кожному конкретному випадку слід з'ясувати як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом, чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, що розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення, та є істотними для даної справи.

Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Сама по собі взаємопов'язаність двох справ ще не свідчить про неможливість розгляду та прийняття рішення у іншій справі. Тобто, йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, певної черговості розгляду вимог.

Враховуючи відсутність підстав, що унеможливлюють розгляд господарського спору, розгляд Орджонікідзевським районним судом міста Маріуполя Донецької області цивільної справи № 265/6033/13-ц не може бути перешкодою для встановлення відповідно до статті 43 ГПК України істотних обставин у справі № 905/5205/13 при її розгляді господарським судом.

За приписами статті 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу статті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією України і Законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. За змістом положень вказаних норм, право на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Відповідно до пункту 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 № 6 «Про судове рішення», рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Інших аргументів, які б підтверджувалися належними та допустимими доказами, та які б свідчили про існування цивільного обов'язку відповідача виконати вимогу позивача, доказів порушення відповідачем прав та охоронюваних законом інтересів позивача станом на час вирішення спору, позивачем суду в порушення приписів статей 4-3, 33, 34 ГПК України, не надано, що зумовлює висновок суду про відмову в задоволенні позову.

Судові витрати покладаються на позивача відповідно до приписів статті 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р I Ш И В :

В задоволенні позовних вимог Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Донецькій області до публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Донецьке обласне управління публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» про стягнення надлишково перерахованих коштів у розмірі 29 877,90 гривень - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили через десять днів з дня складення та підписання повного його тексту та може бути оскаржене через господарський суд Донецької області до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня складення та підписання повного тексту рішення.

У судовому засіданні 05.09.2013 проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 10.09.2013.

Суддя С.М. Фурсова