Рішення

від 03.09.2013 по справі 908/2533/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 14/3/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.09.2013 р. Справа № 908/2533/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна», 71503 м. Енергодар Запорізької області, а/с 98

до відповідача Комунального підприємства «Підприємство комунальної власності» Енергодарської міської ради, юридична адреса - 71503 м. Енергодар Запорізької області, пр. Будівельників, 17 оф. 5-1; поштова адреса - 71503 м. Енергодар Запорізької області, п/в 3 а/с 376

про стягнення 87 578,62 грн.

Суддя Сушко Л.М.

За участю уповноважених представників сторін:

від позивача: Гардер А.Г., довіреність №4 від 10.04.2013 р.

від відповідача: Литвиненко Є.В., довіреність №2744 від 16.07.2013 р.

Суть спору:

Розглянуто позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна» (далі ТОВ «Україна») до відповідача Комунального підприємства «Підприємство комунальної власності» Енергодарської міської ради (далі КП «ПКВ» ЕМР) про стягнення 87 578,62 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 26.07.2013 р. порушено провадження у цій справі, розгляд якої призначено на 13.08.2013 р. Розгляд справи відкладався.

В судовому засіданні 03.09.2013 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі Договору поставки №03-13/п від 10.01.2013 р., (далі Договір), а також видаткової накладної №РН-0000013 від 27.02.2013 р., позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 86 414,04 грн. Проте, відповідач свої зобов'язання щодо оплати товару не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість в розмірі 86 414,047 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача на свою користь. Крім того, за несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати товару, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати в сумі 105,69 грн., та 3% річних в сумі 1058,89 грн.

Відповідач позов в частині стягнення основного боргу в сумі 86 414,04 грн., визнав повністю, проти стягнення інфляційних втрат та 3% річних заперечив. Крім того, заявив усне клопотання про розстрочення виконання судового рішення строком на 1 рік, яке обґрунтоване тяжким матеріальним становищем.

За клопотанням представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксування судового процесу.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін суд встановив наступне.

10.01.2013 р. між ТОВ «Україна» - «Постачальник» (позивач у справі) та КП «ПКВ» ЕМР - «Покупець» (відповідач у справі) укладено Договір.

За умовами п.п. 1.1, 1.2 Договору, Постачальник зобов'язався передати в зумовлені цим договором строки іншій стороні - Покупцеві Товар, згідно зі специфікацією (Додаток №1), а Покупець зобов'язався прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму. Найменування, кількість, асортимент і номенклатура поставленого товару, який підлягає передачі Покупцю за цим Договором, визначені в специфікації (Додаток №1), яка є невід'ємною частиною договору.

Згідно п. п. 3.1, 3.2. Договору, ціна товару зазначена у специфікації, яка є невід'ємною частиною договору. Загальна вартість договору становить 16 883,40 грн., в тому числі ПДВ 2813,90 грн.

Пунктом 3.3. Договору сторони узгодили, що оплата за поставлений товар проводиться шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, протягом 15 календарних днів після постачання товару.

20.01.2013 р. між ТОВ «Україна» та КП «ПКВ» ЕМР укладено Додаткову угоду №1 до Договору, за умовами якої у зв'язку зі збільшенням об'єму товару, відповідно до Договору, Постачальник зобов'язався передати Покупцеві матеріали згідно зі специфікацією (Додаток №1 до даної Додаткової угоди №1) (п. 1 Додаткової угоди №1).

Згідно п. 2 Додаткової угоди №1, її вартість становить 67 602,60 грн., в тому числі ПДВ 14081,00 грн.

Пунктом 3 Додаткової угоди №1 змінено загальну вартість Договору з 16 883,40 грн., в тому числі ПДВ 2813,90 грн., на 84 486,00 грн., в тому числі ПДВ 14 081,00 грн.

Згідно видаткових накладних № РН-0000011 від 15.01.2013 р., та № РН-0000012 від 29.01.2013 р., відповідачеві передано товар на загальну суму 84 486,00 грн.

Вказаний товар отриманий представником КП «ПКВ» ЕМР - Івайловою О.А. на підставі довіреностей № 11 від 15.01.2013 р. та № 30 від 29.01.2013 р. Про отримання товару свідчать підписи на видаткових накладних, які оформлені з урахування вимог чинного законодавства України.

Для оплати поставленого товару виставлено рахунки-фактури №СФ-0000033 від 15.01.2013 р. на суму 16 883,40 грн. та № СФ-0000034 від 28.01.2013 р. на суму 67 602,60 грн.

Крім того, за замовленням відповідача на умовах Договору за видатковою накладною № РН-0000013 від 27.02.2013 р. позивачем поставлено товар на суму 1928,04 грн.

Вказаний товар отриманий представником КП «ПКВ» ЕМР - Івайловою О.А. на підставі довіреності № 54 від 27.02.2013 р. Про отримання товару свідчить підпис на видатковій накладній, яка оформлена з урахування вимог чинного законодавства України.

Для оплати поставленого товару позивачем виставлено рахунок-фактуру № СФ-0000036 від 27.02.2013 р. на суму 1928,04 грн.

Проте, відповідачем отриманий товар на загальну суму 86 414,04 грн. не оплачений, претензії щодо якості поставленого товару ним не пред'являлися.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Божник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

ТОВ «Україна» звернувся до КП «ПКВ» ЕМР з претензією №1 (вих. №27 від 04.06.2013 р.) щодо сплати заборгованості за поставлений товар у сумі 86 414,04 грн. та штрафних санкцій за несвоєчасну оплату товару.

Претензія отримана 07.06.2013 р. уповноваженим представником відповідача, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення зі штрих-кодом 7150301870946 та 7150302003707.

Претензія відповідачем залишена без відповіді, заборгованість не сплачена до теперішнього часу.

Відповідно до матеріалі справи дії сторін, зокрема, передача позивачем товару відповідачу за видатковими накладними та прийняття товару відповідачем, свідчать про виникнення між сторонами господарських правовідносин поставки.

Згідно із ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього грошову суму.

Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Факт отримання товару відповідачем і видаткові накладні, надані позивачем на підтвердження своїх вимог, є підставами для виникнення обов'язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар. Поставки з товару відображено у податкових накладних, які залучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України та 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Оскільки відповідачем поставлений товар не оплачений, то у позивача виникло право вимагати оплату товару.

Суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 86 414,04 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення 3% річних в сумі 1058,89 грн., та 105,69 грн. втрат від інфляції.

Відповідно до вимог п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.

Перевіривши правильність розрахунку суми втрат від інфляції та 3% річних, судом встановлено, що зазначений розрахунок позивачем виконано вірно, тому стягненню підлягає 3% річних в сумі 1058,89 грн. та втрати від інфляції в сумі 105,69 грн.

Також, відповідачем КП «ПКВ» ЕМР заявлене усне клопотання про розстрочення виконання судового рішення строком на 1 рік. Зазначене клопотання обґрунтоване тяжким матеріальним становищем.

Пунктом 6 ст. 83 ГПК України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Надання розстрочки виконання рішення можливе за наявності обставин, що ускладнюють або роблять його неможливим. Відсутність грошових коштів для сплати кредиторських зобов'язань не є достатньо обґрунтованою підставою для надання відстрочки виконання рішення.

Будь-яких доказів в обґрунтування необхідності надання розстрочки виконання рішення відповідачем не надано.

За таких обставин, клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення судом не задовольняється.

Разом з тим, відповідач не позбавлений права на звернення з заявою про розстрочку або відстрочку виконання рішення в порядку ст. 121 ГПК України.

Також, позивач просить крім судового збору, стягнути з відповідача витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката в сумі сплаченого гонорару у розмірі 3200,00 грн.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить і оплата послуг адвоката.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру».

Відшкодування витрат здійснюється за наявності документального підтвердження витрат: угодою про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Позивачем на підтвердження понесених витрат на оплату послуг адвоката надано Договір №2 від 04.05.2013 р. щодо надання юридичних послуг та правової допомоги адвоката, акт №1 від 07.08.2013р. здачі-приймання виконаних робіт з надання послуг юридичної консультації та правової допомоги адвоката, рахунок №5 від 07.08.2013 р. на суму 3200,00 грн., платіжне доручення №58 від 08.08.2013 р. на суму 3200,00 грн.

За таких обставин, окрім судового збору, стягненню з відповідача підлягають також витрати позивача на оплату послуг адвоката.

Судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна» до відповідача Комунального підприємства «Підприємство комунальної власності» Енергодарської міської ради про стягнення 87 578,62 грн. задовольнити.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Підприємство комунальної власності» Енергодарської міської ради (юридична адреса - 71503 м. Енергодар Запорізької області, пр. Будівельників, 17 оф. 5-1; поштова адреса - 71503 м. Енергодар Запорізької області, п/в 3 а/с 376, код ЄДРПОУ 32166551) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна» (71503 м. Енергодар Запорізької області, а/с 98, код ЄДРПОУ 25215440) 86 414 (вісімдесят шість тисяч чотириста чотирнадцять) грн. 04 коп. основного боргу, 105 (сто п'ять) грн. 69 коп. інфляційних втрат, 1058 (одну тисячу п'ятдесят вісім) грн. 89 коп. 3% річних, 1751 (одну тисячу сімсот п'ятдесят одну) грн. 58 коп. судового збору, 3 200 (три тисячі двісті) грн. 00 коп. витрат на послуги адвоката. Видати наказ.

Суддя Л.М. Сушко

Рішення оформлено та підписано відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України 09.09.2013р.