Рішення

від 03.09.2013 по справі 905/3063/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ   83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46 Р І Ш Е Н Н Я    іменем України 03.09.2013                                                                                                     Справа № 905/3063/13                                Господарський суд Донецької області у складі Головуючого судді Соболєвої С.М., суддів А.М.Осадчої, Ю.В. Сич при секретарі Табачніковому В.Г., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом «Іллічівського судноремонтного заводу» у формі товариства з обмеженою відповідальністю, м. Іллічівськ Одеської області до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Тренспортно-експедиційна компанія Транс Інвест», м.Маріуполь Донецької області про стягнення 61117,96 грн., за участю уповноважених представників: від позивача: не з'явився; від відповідача: не з'явився, ВСТАНОВИВ: Позивач, «Іллічівський судноремонтний завод» у формі товариства з обмеженою відповідальністю, м. Іллічівськ Одеської області, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Тренспортно-експедиційна компанія Транс Інвест», м.Маріуполь Донецької області про стягнення 61117,96 грн., з яких 59276,33 грн. основний борг, 1534,69 грн. пеня, 306,94 грн. річні проценти. В обґрунтування своїх вимог Позивач посилається на укладання договору №55693  додаткової угоди до нього №1 від 20.11.2012р. від 05.11.2012р. із відповідачем, невиконання останнім свого обов'язку з оплати наданих послуг, внаслідок чого виникла заборгованість та підстави для нарахування штрафних санкцій. На підтвердження викладених у позові обставин Позивач надав копії Договору №55693 від 05.11.2012р., Додаткової угоди №1 від 20.11.2012р., Актів №145 від 30.11.2012р., № 154 від 31.12.2012р., №3 від 31.01.2013р., Виконавчих калькуляцій за стоянку гес «Куяльник» у період з 01.01.2013р. по 31.01.2013р., з 05.11.2012р. по 30.11.2012р., з 01.12.2012р. по 31.12.2012р., Акту №б/н від 01.11.2012р., листів. 09.07.2013р. представником Позивача через канцелярію господарського суду Донецької області долучено до матеріалів справи Прибуткові касові ордери №21 від 22.01.2013р., №24 від 23.01.2013р., №27 від 29.01.2013р., №37 від 04.02.2013р., №39 від 05.02.2013р. 16.07.2013р. представником Позивача подано клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів. Розпорядженням в.о. голови господарського суду Донецької області від 16.07.2013р. призначено судову колегію для розгляду справи №905/3063/13 у складі Головуючого судді Соболєвої С.М., суддів Осадчої А.М., Сич Ю.В. Згідно письмових пояснень представника Позивача від 01.08.2013р., призначеням платежів за прибутковими ордерами №21 від 22.01.2013р., №24 від 23.01.2013р., №27 від 29.01.2013р. є оплата послуг саме за стоянку т/х «Куяльник» за договором №55693 від 05.11.2012р. У підтвердження вказаних обставин представником Позивача долучено Довідку «Іллічівського судноремонтного заводу» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю вих..№ 84300-168 від 26.07.2013р., Довідку про знаходження т/х «Куяльник» на ТОВ «ІСРЗ» «Іллічівського судноремонтного заводу» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю № 84300-169 від 29.07.2013р.,рахунки №2414 від 30.11.2012р., №2521 від 27.12.2012р., №89 від 31.01.2013р., №90 від 31.01.2013р., копію Договору №51675 від 14.09.2011р. Відповідно до письмових пояснень Представника Позивача від 03.09.2013р., залишкова заборгованість Відповідача перед Позивачем складає 59276,33 грн. Представник Відповідача у судове засідання не з'явився, причин неявки не повідомив та не надав витребувані судом документи. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, а саме шляхом направлення ухвал суду на юридичну адресу згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серія АВ №436503. Суд вважає за можливе розглянути спір, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в справі матеріалами.     Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності. Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що  кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначенням статей 32-36 Господарського процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. 05.11.2012р. між ТОВ «Транспортно-експедиційна компанія «Транс Інвест» (Замовник) та «Іллічівським судноремонтним заводом» в формі Товариства з обмеженою відповідальністю (Завод) уклали договір №55693, за яким Завод надає Замовнику, причал для стоянки та надання послуг для з/с Куяльник, флаг України, що іменуються «Судно» (п.1.1). «Судно» знаходиться на енергозабезпеченні Заводу (п.2.1.). Відповідальність за збереження Судна та всі заходи безпеки, в період стоянки несе Замовник (п.2.2.). Сторони у п.3.1. договору домовились про те, що вартість стоянки Судна на причалі Заводу складає 360 грн. на добу, в тому числі 20% з ПДВ 60 грн. (без врахування вартості електроенергії, що споживається). Кінцева вартість стоянки та надання послуг визначається за виконавчою калькуляцією та оформлюється протоколом погодження ціни (п.3.2). До виходу з судна заводу (підписання акту приймання-передачі судна) Замовник сплачує 100% вартості надання послуг згідно Виконавчої калькуляції та Акту приймання-передачі судна (п.5.). Послуги за договором вважаються виконаними (фактично наданими) по даті Акту виконаних робіт (послуг), підписаного замовником, які оформлюються представниками сторін. Актом здачі-приймання судна (п.4.3.). Строк стоянки судна на Заводі з 05.11.2012р. по 20.11.2012р. (п.4.1.). Додатковою угодою №1 до Договору №55693 від 05.11.2012р. сторони погодили продовження строк стоянки Судна та надання послуг до 31.12.2012р. (п.1.). На виконання умов вказаного договору сторонами складений та підписаний Акт приймання судна для відстою від 01.11.2012р. За вимогами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються. За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується сплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Згідно зі ст.903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Так, за умовами п.5.1. вищевказаного договору, до виходу судну з Заводу (підписання акту приймання-передачі судна) Замовник сплачує 100% вартості надання послуг згідно Виконавчої калькуляції та Акту здачі-приймання судна. Як вбачається з фактичних правовідносин, що настали між Позивачем, та Відповідачем по справі, сторони своїми конклюдентними діями змінили строк дії договору, передбачений п.1 Додаткової угоди №1 від 20.11.2012р. до Договору №55693 від 05.11.2012р., а саме Позивач продовжив надання послуг зі стоянки судна після 31.12.2012р., а Відповідач прийняв означені послуги. Про вказане свідчить зокрема Акт виконаних послуг при стоянці №3 від 31.01.2013р. Конклюдентні дії особи виявляють її волю встановити правовідношення, але не у формі усного чи письмового волевиявлення, а своєю поведінкою, щодо якої можна зробити певний висновок про конкретний намір цієї особи. Сторони за договором №55693 від 05.11.2012р. також визначили, що послуги за контрактом вважаються виконаними (фактично наданими) по даті Акту виконаних робіт (послуг), підписаного Замовником, які оформлюються представниками сторін (п.4.3.). В матеріалах справи є наявними Акти №145 від 30.11.2012р. (надання послуг зі стоянки судна з 05.11.2012р. по 30.11.2012р.), №154 від 31.12.2012р. (надання послуг зі стоянки судна з 01.12.2012р. по 31.12.2012р.), №3 від 31.01.2013р. (надання послуг зі стоянки судна з 01.01.2013р. по 31.01.2013р.). Враховуючи те, що вказані акти містять посилання на договір №55693 від 05.11.2012р., підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками сторін, суд приходить до висновку, що вказані акти є належними доказами факту надання послуг позивачем у спірний період, а саме з 05.11.2012р. по 31.01.2012р. на загальну суму 97691,87 грн. Враховуючи норми п.5.1. Договору №55693 від 05.11.2012р., господарський суд приходить до висновку, що строк виконання зобов'язання Відповідача зі сплати суми заборгованості за надання послуг Позивача є таким, що настав 31.01.2013р. При цьому Позивач вказує про часткову сплату Відповідачем наявної суми заборгованості згідно Прибутково-касових ордерів: -          №21 від 22.01.2013р. на суму 10000 грн.; -          №24 від 23.01.2013р. на суму 10000 грн.; -          №27 від 29.01.2013р. на суму 10000 грн.; -          №37 від 04.02.2013р. на суму 10000 грн.; -          №39 від 05.02.2013р. на суму 10000 грн.; -          №34 від 01.02.2013р. на суму 10000 грн. Як вбачається з вищевказаних прибуткових касових ордерів №37 від 04.02.2013р., №39 від 05.02.2013р., №34 від 01.02.2013р. Відповідачем сплачено послуги за стоянку т/х Куяльник; згідно прибуткових касових ордерів №27 від 29.01.2013р., №24 від 23.01.2013р., №21 від 22.01.2013р. – за ремонт т/х Куяльник. Крім цього Позивачем долучено до матеріалів справи Договір №51675 від 14.09.2011р., за яким ТОВ «Транспортно-експедиційна компанія «Транс Інвест» передав, а «Іллічівський судноремонтний завод» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю прийняв замовлення на доковий ремонт згідно ремонтної відомості з/с «Куяльник». Водночас господарський суд вказує, що відповідно до п. 1.2 ст. 1 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні від 15 грудня 2004 року № 637 (далі – Положення) із змінами і доповненнями, касовий ордер - первинний документ (прибутковий або видатковий касовий ордер), що застосовується для оформлення надходжень (видачі) готівки з каси. Відповідно до п. 3.10 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Національного банку України від 15.12.2004 № 637, прибуткові касові ордери і квитанції до них, а також видаткові касові ордери і видаткові відомості мають заповнюватися бухгалтером чорнилом темного кольору чорнильною або кульковою ручкою, за допомогою друкарських машинок, комп'ютерних засобів чи іншими способами, які забезпечили б належне збереження цих записів протягом установленого для зберігання документів терміну. Виправлення в касових ордерах та видаткових відомостях забороняються. Враховуючи вищевикладене, господарський суд не приймає посилання Позивача на помилковість визначення платежів у прибуткових касових ордерах №27 від 29.01.2013р., №24 від 23.01.2013р., №21 від 22.01.2013р. та не приймає їх як належні докази сплати Відповідачем заборгованості саме за договором №55693 від 05.11.2012р. В порушення статей 525 та 526 ЦК України, які передбачають, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, грошове зобов'язання Відповідача перед Позивачем не виконано і на момент прийняття рішення суду. Вказане Відповідачем не спростовано. Таким чином, у Відповідача перед Позивачем є несплаченою сума заборгованості за договором №55693 від 05.11.2012р., яка становить 67691,87 грн. Зважаючи на межі позовних вимог, суд задовольняє позовні вимоги Позивача у повному обсязі, а саме щодо стягнення з Відповідача основного боргу у сумі 59276,33 грн. Крім суми основного боргу позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України нараховано та пред'явлено до стягнення  три проценти річних в сумі 306,94 грн. Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний уплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Згідно Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012р. «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права», передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням зокрема процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (п.2.). Означене встановлено Верховним судом України у Постанові від 12.12.2011р. (про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 02.08.2011р. у справі №07/238-10), та вказано, що зокрема 3% річних нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання. Таким чином, враховуючи вищевказане, дату настання виконання Відповідачем обов'язку з оплати наданих послуг Позивачем, межі позовних вимог, господарський суд приходить до висновку про правомірність визначення Позивачем періоду нарахування 3% річних у період з 01.02.2013р. по 04.04.2013р. З врахуванням даного за допомогою програми інформаційно-пошукової системи «Законодавство», суд дійшов висновку про те, що 3% річних підлягають задоволенню у сумі 306,94 грн. Також Позивач просить суд стягнути 1534,69 пені за несвоєчасне виконання Відповідачем грошового зобов'язання. Згідно ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Згідно з частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Згідно розділу 6 Договору №55693 від 05.11.2012р., у випадку затримки оплати договору з боку Замовника, останній сплачує Заводу пеню у розмір подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день затримки. З врахуванням даного за допомогою програми інформаційно-пошукової системи «Законодавство», суд дійшов висновку про те, що сума пені підлягає задоволенню у сумі 1534,69 грн. Судові витрати у справі покладаються на Відповідача згідно ст.49 ГПК України. Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1, 4-2, 4-3, 22, 32-38, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд ,- ВИРІШИВ: 1. Позовні вимоги «Іллічівського судноремонтного заводу» у формі товариства з обмеженою відповідальністю, м. Іллічівськ Одеської області, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тренспортно-експедиційна компанія Транс Інвест», м.Маріуполь Донецької області про стягнення 61117,96 грн., з яких 59276,33 грн. основний борг, 1534,69 грн. пеня, 306,94 грн. річні проценти - задовольнити. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тренспортно-експедиційна компанія Транс Інвест» (87817, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Чорноморська, 6, п/р 26007013003054 у Маріупольському від. №1 АТ «СБЕРБАНК РОССИИ», МФО 320627, код ЄДРПОУ 37661384) на користь «Іллічівського судноремонтного заводу» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (68093, Одеська область, м.Іллічівськ, с.Малодолинське, вул. Космонавтів, 61, п/р №26003010123227 в ПАТ «БАНК Восток», м.Дніпропетровськ, МФО 307123, код ЄДРПОУ 32333962) 61117,96 грн., з яких 59276,33 грн. основний борг, 1534,69 грн. пеня, 306,94 грн. річні проценти та відшкодування сплаченого судового збору у сумі 1720,5 грн. 3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили. 4. В судовому засіданні 03.09.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. 5. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.ст.84, 85 Господарського процесуального кодексу України. 6. Повний текст рішення складено 09.09.2013р.            Головуючий суддя                                                                                              С.М. Соболєва            Суддя                                                                                                                 А.М. Осадча      Суддя                                                                                                                 Ю.В. Сич