Рішення

від 04.09.2013 по справі 916/1776/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" вересня 2013 р.Справа № 916/1776/13

Господарський суд Одеської області у складі судді Мостепаненко Ю.І.,

при секретарі Чебан К.В.

за участю представників сторін:

від позивача - Пелих Ю.С. (довіреність № 1 від 20.05.2013р.),

від відповідача - Павалакі О.Ю. (довіреність № 432 від 29.07.2013р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „МС Оіл Індастрі"

до відповідача - державного підприємства Одеська залізниця

про стягнення 13 693,81 грн.,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю „МС Оіл Індастрі" (ТОВ „МС Оіл Індастрі") звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з державного підприємства Одеська залізниця 13 693,81 грн., з яких: 9 376,00 грн. - сума основної заборгованості, 3 273,67 грн. - пеня, 389,41 грн. - інфляційні нарахування, 654,73 грн. - 3% річних, поклавши на відповідача витрати по сплаті судового збору.

В обґрунтування заявлених позовних вимог ТОВ „МС Оіл Індастрі" посилається на порушення відповідачем вимог укладеного між сторонами договору поставки № 3 від 21.05.2012 р., відповідно до якого позивач поставив відповідачу товар, а відповідач за поставлений товар розрахувався не в повному обсязі, у зв'язку з чим у нього утворилась визначена у позовних вимогах заборгованість.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 08.07.2013 р. порушено провадження по справі № 916/1776/13 за даним позовом, розгляд справи призначено на 12.08.2013 р.

09.08.2013р. до господарського суду Одеської області від позивача надійшла заява (Вх.№ 24136/13) про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої він просить суд стягнути з відповідача 3 343,02 грн. - пені, 380,03 грн. - інфляційних нарахувань та 668,98 грн. - 3% річних, з огляду на те, що відповідачем під час розгляду справи сплачено всю суму основної заборгованості.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.08.2013р. розгляд справи відкладено на 28.08.2013 р. у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача.

Згідно ст. 77 ГПК України в судовому засіданні 28.08.2013р. оголошено перерву до 04.09.2013р.

03.09.2013р. до господарського суду від позивача надійшла заява (вх. № 26386/13) про зменшення розміру позовних вимог, в якій він просить суд стягнути з відповідача 2 246, 42 грн. - пені, 37, 50 грн. - інфляційних нарахувань та 459, 69 грн. - 3 % річних, загалом - 2 743, 61 грн.

У судовому засіданні 04.09.2013р. представник позивача підтримав уточнені позовні вимоги в повному обсязі, відповідач заперечував проти заявленого позову та просив суд відмовити в його задоволенні.

Згідно із приписами ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 04.09.2013р. оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши присутніх представників сторін, суд встановив наступне.

21 травня 2012р. між ТОВ „МС ОІЛ Індастрі" (постачальником) та відокремленим структурним підрозділом - дистанцією колії № 22 ст. Одеса-Сортувальна Одеської залізниці (замовником) укладено договір поставки № 3, відповідно до умов якого постачальник зобов`язався поставити і передати у власність замовнику 16 каністр мастила ECORAIL 2001 PLUS німецького виробництва, а замовник - прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату відповідно до умов даного договору (розділ 1 Договору).

Розділом 2 Договору сторони узгодили, що: датою поставки товару вважається дата підписання видаткової накладної на приймання товару замовником; товар постачається за рахунок та транспортом постачальника на умовах DDP Інкотермс 2000р. на склад замовника за адресою: м. Одеса, вул. 2-га Сортировочна, 3-А (ПЧ-22).

Замовник оплачує товар за ціною, вказаною у рахунку-фактурі (п. 3.1 Договору).

П. 3.3 Договору встановлено, що загальна сума договору складає 29 376грн. (враховуючи ПДВ).

П. 4.1 Договору передбачено, що замовник сплачує постачальнику прийняту партію товару протягом 10 банківських днів з дня його отримання. Днем отримання товару вважається день підписання накладної на приймання товару та підписання видаткової накладної на товар.

Відповідно до п. 8.1 Договору, він набирає чинності з моменту підписання сторонами і діє до 31.12.2012р., а в частині розрахунків до остаточного виконання.

Згідно п. 9.2 Договору, за несвоєчасну оплату замовник виплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення.

На виконання вимог договору позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру № МС-0000017 від 21.06.2012р. та поставив відповідачу, а відповідач прийняв товар на загальну суму 29 376грн., що підтверджується видатковою накладною № МС-0000017 від 21.06.2012р. Товар було отримано на підставі належним чином оформленої довіреності, на якій міститься печатка відповідача та підпис його представника.

В порушення умов зазначеного договору поставки №3 від 21.05.2012р., відповідач за одержаний товар не розрахувався у встановлений договором строк (до 06.07.2012р.), здійснивши оплати лише:

- 29.08.2012р. в сумі 10 000грн.;

- 07.12.2012р. в сумі 10 000грн.;

- 23.07.2013р. в сумі 9 376грн., -

що і стало підставою для звернення позивача до суду з позовом та уточненнями до нього, згідно яких він просить суд стягнути з відповідача 2 246, 42 грн. - пені, 37,50 грн. - інфляційних нарахувань та 459, 69 грн. - 3% річних.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Ст. 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від

зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що визначено в ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Із встановлених обставин справи вбачається, що за поставлений позивачем товар за видатковою накладною № МС-0000017 від 21.06.2012р. загальною вартістю 29376грн. відповідач розрахувався з порушенням строків, узгоджених сторонами в п. 4.1 Договору від 21.05.2012р.

При цьому, жодних заперечень щодо порушення строків виконання зобов`язання відповідачем суду не надано.

Згідно ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання. Водночас, вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Як вище встановлено господарським судом, умовами укладеного між сторонами договору передбачено, що:

- замовник сплачує постачальнику прийняту партію товару протягом 10 банківських днів з дня його отримання (п. 4.1 Договору);

- за несвоєчасну оплату замовник виплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення (п. 9.2 Договору).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд, перевіривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем пені за прострочення виконання зобов'язання у розмірі 2 246,42грн. грн. за період: з 07.07.2012р. по 23.07.2013р., встановив, що позивачем нараховано пеню з порушенням вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України (більш ніж 182 дні). Згідно зазначеного, суд зробив власний розрахунок пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період: з 07.07.2012р. по 07.01.2013р. з урахуванням офіційних святкових днів у 2012 та 2013 роках.

Розрахунок пені

Сума боргу (грн.)Період простроченняСума пені за період прострочення 29 376 07.07.2012 - 29.08.2012 650,12 19 376 30.08.2012 - 07.12.2012 794,10 9 376 08.12.2012 - 07.01.2013 119,12 Всього: 1563,34

Отже, загальна сума пені, що підлягає стягненню з відповідача становить - 1 563,34грн.

Ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем 3% річних, здійснений за період: з 07.07.2012р. по 23.07.2013р. у розмірі 459,69 грн., встановив його відповідність обставинам справи щодо прострочення оплати відповідачем, а також умовам чинного законодавства.

Що стосується вимог позивача про стягнення витрат від інфляції, то суд, перевіривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем інфляційних нарахувань у розмірі 37,50 грн., встановив, що за період з 07.07.2012р. по 23.07.2013р. сукупний індекс інфляції мав від`ємне значення, що виключає наявність інфляційного збільшення суми боргу за вказаний період.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Під час розгляду справи відповідачем не було належним чином доведено суду та доказано виконання своїх зобов'язань.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення уточнених позовних вимог зі стягненням з відповідача 1 563,34грн. - пені та 459,69 - 3% річних.

На підставі ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача та відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд вирішив:

1 . Позов задовольнити частково.

2 .Стягнути з державного підприємства Одеська залізниця (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, код ЄДРПОУ 01071315) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „МС Оіл Індастрі" (65123, м. Одеса, вул. Висоцького 16 А, кв. 175, код ЄДРПОУ 37549077) 1 563 (одну тисячу п'ятсот шістдесят три) грн. 34 коп. - пені, 459 (чотириста п'ятдесят дев'ять) грн. 69 коп. - 3% річних та 1 268 (одну тисячу двісті шістдесят вісім) грн. 70 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст складено та підписано 09.09.2013 року.

Суддя Мостепаненко Ю.І.