Рішення

від 10.09.2013 по справі 927/970/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

Україна

Господарський суд Чернігівської області

м.Чернігів,пр.Миру,20 Тел.678-853

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

05 вересня 2013р. справа №927/970/13

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Віо-Захід»,

вул. Генерала Шухевича,6/29, м. Луцьк, Волинська обл., 43000

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ДК-Лидер»

вул.Щорса,2а, кв.1, м. Чернігів, 14000

Про стягнення 59 456грн. 84коп.

Суддя Книш Н.Ю.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 50 434,00грн. за поставлений товар згідно договору №5 від 10.01.11р., 3 979,44грн. пені за період з 01.12.12р. по 10.06.13р., 5 043,40грн. штрафу згідно п.12.3 договору.

Представник позивача в судовому засіданні 13.08.13р. надав Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців згідно якого в реєстрі станом на 08.08.13р. значиться Товариство з обмеженою відповідальністю «ДК-Лидер», ідентифікаційний код 36823582, місцезнаходження м. Чернігів, вул.Щорса,2а, квартира 1.

Представник позивача в судовому засіданні 27.08.13р. надав доповнення до позовної заяви №23/08-13 від 23.08.13р., в якому зазначив, що відповідач підписав та завірив печаткою всі сторінки договору поставки №5 від 10.01.2011р., включно з додатком, але не заповнив додаток, тобто не вписав даних про прізвище, імена, посади, зразки підписів уповноважених на приймання товару осіб, з передбаченої додатком інформації відповідач проставив лише зразок печатки. Позивач зазначає, що начальник відділу збуту Шелест В.О. неодноразово по телефону проводив переговори з директором відповідача Коломієць Л.М. з приводу належного оформлення додатку, проте останній ухилявся від належного оформлення додатку, який так і залишився без належного оформлення. Позивач повідомляє, що приймання товару відповідачем засвідчувалось на видаткових накладних позивача підписами та печаткою відмінною від зразка печатки, проставленої у додатку, проте, належність печатки на накладних відповідачу підтверджується зазначеними на печатці написами: «ідентифікаційний код 36823582, товариство з обмеженою відповідальністю «ДК-ЛИДЕР». Позивач зазначає, що на видатковій накладній №ВО-0001057 від 12.11.12 р. є підпис в отриманні товару відповідачем, але відсутня печатка, а отримання товару по вказаній видатковій накладній підтверджується податковою накладною №39 від 12.11.12р., що передача товару по накладних №ВО-0000985 від 22.10.12р., №ВО-001004 від 29.10.12р. підтверджується відповідно податковими накладними №79 від 22.10.12р. та №98 від 29.10.12р. Часткова оплата відповідачем в сумі 5000грн. за товар по видатковій накладній №ВО-0000985 від 22.10.12р. підтверджується випискою КБ «Приватбанк» за період з 01.11.12р. по 30.11.12р., вартість частини товару на суму 334,87грн. по накладній від 22.10.12р. №ВО-0000985, не прийнятого відповідачем підтверджується тим, що у вказаній видатковій накладній зазначена товарна позиція №21 «Стегенце апетитне» на суму 334,87грн., а у відповідну податкову накладну №79 від 22.10.12р. товарна позиція №21 «Стегенце апетитне» не включена. Позивач вважає, що заборгованість відповідача за товар поставлений позивачем та правильність податкових накладних позивача опосередковано підтверджуються даними податкового обліку АС «Податковий блок» за період з 01.01.11р. по 31.12.12р. по контрагенту ТОВ «ДК-ЛИДЕР», де в жовтні та листопаді зафіксовані ідентичні показники по сумам податкових зобов'язань ПДВ, задекларованих позивачем та сум податкового кредиту ПДВ, задекларованих відповідачем. Крім того, позивача зазначив, що в результаті усунення арифметичних помилок, допущених при проведенні розрахунку, який додавався до позовної заяви, згідно з новим розрахунком основна заборгованість відповідача становить 49376,44грн., пеня 5428,57грн., штраф 4937,64грн., що порівняно з розрахунком доданим до позовної заяви сума позову збільшилась на 285,81грн., та просив стягнути з відповідача основний борг у сумі 49376,44грн., пеню у сумі 5428,57грн., штраф у сумі 4937,64грн., судовий збір у сумі 1720,50грн., витрати представника, пов'язані з явкою в суд, у сумі 1804,30грн.

Представник позивача у судовому засіданні 27.08.13р. усно пояснив, що ціна позову становить 59742,65грн., що витрати представника, пов'язані з явкою в суд, у сумі 1804,30грн. позивач просить стягнути як судові витрати згідно ст. 44 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши подане позивачем доповнення до позовної заяви, суд дійшов висновку, що позивачем фактично зменшено розмір позовних вимог в частині стягнення боргу на суму 1057,56грн. та в частині стягнення штрафу на суму 105,76грн., збільшено розмір позовних вимог в частині стягнення пені на суму 1449,13грн.

Враховуючи процесуальне право позивача до прийняття рішення по справі зменшити, збільшити розмір позовних вимог, суд згідно ухвали від 27.08.13р. приймає зменшення позивачем розміру позовних вимог в частині стягнення боргу на суму 1057,56грн. і в частині стягнення штрафу на суму 105,76грн., та збільшення розміру позовних вимог в частині стягнення пені на суму 1449,13грн., оскільки це не суперечить законодавству та не порушує нічиї права та охоронювані законом інтереси. Суд розглядає позовні вимоги з урахуванням зменшення та збільшення позивачем розміру позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні 27.08.13р. виклав позовні вимоги та просив їх задовольнити у розмірі, зазначеному у доповненні до позовної заяви від 23.08.13р. №23/08-13, а також просив стягнути судовий збір у сумі 1720,50грн., витрати представника, пов'язані з явкою в суд, у сумі 1804,30грн.

Від позивача надійшов лист №30/08-13 від 30.08.13р., в якому зазначив, що розрахунок позовних вимог від 23.08.13р. порівняно з розрахунком від 26.07.13р. змінився таким чином: основна заборгованість зменшилась на 1057,56грн. (50434-49376,44=1057,56грн.), сума пені збільшилась на 1449,13грн. (5428,57-3979,44=1449,13грн.), сума штрафу зменшилась на 107,76грн. (5043,4-4937,64=107,76грн.), відповідно до п.1 ст.55 ГПК України ціна позову визначається стягуваною сумою - 59742,65грн. Згідно п.8.4, 8.5 договору від 10.01.11р. №5 якщо після 14 календарних днів з моменту надання відповідачу акту звірки взаємних розрахунків позивач не отримає примірник акту, то вважається, що набирає чинності акт звірки взаємних розрахунків в редакції позивача, що акт звірки надісланий позивачем відповідачу цінним листом від 19.08.13р. №19/08-13, станом на 30.08.13р. позивач не отримував від відповідача ні акту звірки, ні будь-якої відповіді на лист від 19.08.13р. №19/08-13. Також позивач зазначив, що витрати представника позивача, пов'язані з явкою в господарський суд Чернігівської області становлять 1804,30грн. і ґрунтуються на ст.44 ГПК України, п.140.1.7 ст.140 Податкового кодексу України, п.1, 6.2, 6.5 Постанови Пленуму ВГСУ від 21.02.13р. №7 та навів перелік розрахункових документів та їх вартість. Окрім того, позивач просить розглянути справу 05.09.13р. без участі представника відповідача за наявними у справі документами.

Суд зазначає, що позивачем при визначенні суми, на яку зменшилися позовні вимоги в частині стягнення з відповідача штрафу, допущена арифметична помилка, а саме сума штрафу фактично зменшилась на 105,76грн. (5043,40грн.-4937,64грн.=105,76грн.), а не 107,76грн., як зазначає позивач у листі від 30.08.13р. за №30/08-13.

Відповідач відзив на позов не надав, повноваженого представника в судове засідання не направив. Заяв та клопотань від відповідача до суду не надходило. Ухвали про порушення провадження у справі від 31.07.13р. та про відкладення розгляду справи від 13.08.13р., від 27.08.13р., направлені на адресу відповідача, вказану у позовній заяві і яка відповідає місцезнаходженню юридичної особи за інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, повернулися до суду з відміткою відділу поштового зв'язку «за закінченням терміну зберігання».

У відповідності до ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

До повноважень господарського суду не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, а тому, за загальним правилом особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, якщо ухвала суду надіслана на поштову адресу зазначену у позовній заяві.

Судом надсилались відповідачу ухвали про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи за адресою, вказаною в позовній заяві, яка є місцезнаходженням відповідача згідно відомостей із Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, на підставі чого суд доходить висновку, що відповідач належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи.

Нез'явлення відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, тому клопотання позивача про розгляд справи без участі представника відповідача за наявними у справі документами, підлягає задоволенню.

Рішення приймається за наявними у справі матеріалами на підставі ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані матеріали, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, господарський суд встановив:

Відповідно до частини 1 статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини (пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України).

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 ст.265 Господарського кодексу України, яка кореспондується з ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як свідчать матеріали справи та не спростовують сторони, 10.01.2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Віо-Захід» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДК-Лидер» був укладений договір №5 опт, відповідно до п.2.1 якого постачальник (позивач у справі) зобов'язується поставити покупцю (відповідачу у справі) товар, визначений цим договором, а покупець зобов'язується прийняти такий товар та своєчасно його оплачувати в порядку та на умовах, передбачених даним договором, а також здійснювати реалізацію товару, передпродажну підготовку та мерчандайзинг.

Відповідно до п. 3.1. ціна товару визначається з врахуванням ПДВ та вказується у накладних, які є невід'ємною частиною даного договору. Асортимент та кількість товару, що поставляється, визначаються у накладних на підставі замовлення покупця.

Згідно п.6.1 договору поставка товару здійснюється постачальником на умовах СРТ: місце розвантаження (склад, магазин, торгова точка тощо) покупця згідно міжнародних правил тлумачення комерційних термінів «Інкотермс-2000». Поставка товару відповідно до п.6.2 договору здійснюється на підставі замовлення покупця узгодженого з постачальником. Строк поставки товару складає не менше 3 календарних днів з моменту подачі покупцем замовлення (п.6.3 договору). Місце розвантаження товару: Чернігівська обл., м. Чернігів, провулок Старобілоуський, 4 (п.6.4 договору).

Згідно ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У п. 6.10 договору сторони встановили, що поставка вважається виконаною з моменту прийняття товару та підписання товарно-супровідних документів покупцем. Датою прийняття товару є фактична дата прийняття зазначена в накладній, довіреності на отримання товару (п.7.10 договору).

Згідно п.7.13 договору, прийнявши товар, покупець повинен повернути постачальнику накладну завірену печаткою покупця та підписаною уповноваженим представником покупця, повноваження якого підтверджуються довіреністю на прийняття товару або наданим покупцем генеральним дорученням на отримання товару (Додаток №1) із зазначенням прізвища, ім'я по батькові, паспортних даних працівників уповноважених приймати товар.

Позивачем подано підписаний сторонами додаток №1 до договору №5 опт від 10.01.2011р., копія якого знаходиться в матеріалах справи (а.с.41), в якому не заповнені реквізити генерального доручення та не визначені прізвище, ім'я, по батькові, посада, та не наведено зразок підпису особи, якій відповідач ТОВ «ДК-Лидер» доручає отримання товару від позивача ТОВ «Віо-Захід» за договором №5 опт від 10.01.2011р. Вказаний додаток №1 містить відбиток зразка печатки товариства з обмеженою відповідальністю «ДК-Лидер», ідентифікаційний код 36823582.

Відповідно до п.8.1 договору товар повинен бути оплачений покупцем на протязі 14 календарних днів з моменту його прийняття, включно з днем прийняття товару. Днем оплати товару відповідно до п.8.3 договору є день зарахування грошових коштів в касу постачальника.

Як стверджує позивач, ним на виконання вказаного вище договору здійснена поставка відповідачу товару на загальну суму 54 376,44грн. згідно видаткової накладної №ВО-0000985 від 22.10.12р. на суму 19 302,80грн., з якої, за твердженням позивача відповідачем не отримано частини товару вартістю 334,87грн. товарна позиція №21 «стегенце апетитне» (фактично за змістом видаткової накладної це товарна позиція за №22), у зв'язку з чим вартість переданого товару становить 18 967,93грн.; видаткової накладної №ВО-001004 від 29.10.12р. на суму 16 633,48грн., №ВО-0001057 від 12.11.12р. на суму 18 775,03грн., оригінали яких залучені до матеріалів справи (а.с.51-56).

Як свідчить відмітка на видатковій накладній №ВО-0000985 від 22.10.12р. та розрахунок, наданий позивачем, частина товару по вказаній видатковій накладній не прийнята відповідачем, а саме на суму 334,87грн. - товарна позиція №22 «стегенце апетитне».

Відповідач за отриманий товар по накладній №ВО-0000985 від 22.10.12р. розрахувався частково сплативши 20.11.12р. 5 000,00грн., що підтверджується випискою КБ «Приватбанк» (а.с.44).

Таким чином, заборгованість відповідача за отриманий товар по накладній №ВО-0000985 від 22.10.12р. на день розгляду справи становить 13 967,93грн., що підтверджується матеріалами справи.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

За таких обставин, борг у сумі 13 967,93грн. за отриманий відповідачем товар по видатковій накладній №ВО-0000985 від 22.10.12р. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Згідно п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Обов'язок доказування визначається предметом спору. За загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Суд критично оцінює надані позивачем оригінали видаткових накладних №ВО-001004 від 29.10.12р. на суму 16633,48грн., №ВО-0001057 від 12.11.12р. на суму 18 775,03грн. на підтвердження факту отримання відповідачем товару виходячи з наступного.

Дослідивши текст поданого позивачем оригіналу видаткової накладної №ВО-001004 від 29.10.12р. (а.с.53-54), суд звертає увагу на те, що вона виготовлена на 2 аркушах, перший з яких містить, останній напис на першому аркуші з інформацією наступного змісту: «всього на суму шістнадцять тисяч шістсот тридцять три гривні 48 копійок ПДВ: 2772,24грн. Вага Брутто-655,66кг», підпис невідомої особи, на якій розташований відбиток печатки позивача; другий аркуш - містить інформацію про вартість такого змісту: «надцять тисяч двісті вісімдесят одна гривня 95копійок», яка ніяким чином не пов'язана з текстовою та цифровою інформацією наведеною на першому аркуші видаткової накладної №ВО-001004 від 29.10.12р., а у графі «відвантажив(ла)» - розташовано відбиток печатки позивача без підпису уповноваженої особи та у графі «отримав(ла)» - розташовано підпис невідомої особи (поряд з підписом відсутні відомості про прізвище та ініціали особи, яка підписалася) та відбиток печатки для документів товариства з обмеженою відповідальністю «ДК-Лидер», ідентифікаційний код 36823582.

Таким чином, немає можливості встановити, що наданий позивачем в якості другого аркуша видаткової накладної №ВО-001004 від 29.10.12р. документ дійсно є продовженням вказаної видаткової накладної, а відповідно унеможливлює встановлення беззаперечного факту отримання відповідачем товару саме на суму 16633,48грн. по видатковій накладній №ВО-001004 від 29.10.12р.

Подана позивачем видаткова накладна №ВО-0001057 від 12.11.12р. на суму 18775,03грн. в графі «отримав» містить підпис тільки невідомої особи (поряд з підписом відсутні відомості про прізвище та ініціали особи, яка підписалася на ній) та не містить відбитку печатки відповідача, що також унеможливлює встановлення особи, яка своїм підписом засвідчила отримання товару.

Відповідно до п.2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996р. №99, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.1996р. за №293/1318, сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

При цьому, згідно із п.15 вищеназваної Інструкції відповідальність за дотримання постачальником встановленого порядку відпуску за довіреністю цінностей покладається на посадових осіб підприємства-постачальника, які мають право підписувати первинні документи на відпуск цінностей.

Позивачем не подано довіреностей відповідача на отримання товару по спірним видатковим накладним №ВО-001004 від 29.10.12р. на суму 16633,48грн. та №ВО-0001057 від 12.11.12р. на суму 18775,03грн., та вказані видаткові накладні не містять посилання на дату та номер довіреності, виданої особі, яка отримувала товар.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до ст.1 вказаного Закону первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В розумінні вищевказаних норм Закону саме видаткова накладна є тим первинним документом, який фіксує факт здійснення господарської операції, зокрема, передачу-приймання суб'єктами господарювання товарно-матеріальних цінностей.

Слід зазначити, що у разі встановлення чинним законодавством вимог до певних документів, для надання їм юридичної сили і доказовості, останні повинні відповідати цим вимогам.

Частиною 2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2.4. Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.95р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. №168/704, визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Подані позивачем примірники видаткових накладних №ВО-001004 від 29.10.12р. на суму 16633,48грн. та №ВО-0001057 від 12.11.12р. на суму 18775,03грн. не відповідають вище вказаним вимогам діючого законодавства України.

Відтак, позивачем не доведено належними та допустимими засобами доказування факт передачі товару на суму 16633,48грн. по видатковій накладній №ВО-001004 від 29.10.12р. та на суму 18775,03грн. по видатковій накладній №ВО-0001057 від 12.11.12р. на суму 18775,03грн. саме відповідачу.

Надані позивачем копії податкових накладних порядковий номер 79 від 22.10.12р. на суму 18967,93грн., №98 від 29.10.12р. на суму 16633,48грн. та № 39 від 12.11.12р. на суму 18775,03грн. не приймаються судом як доказ отримання відповідачем товару, оскільки, податкова накладна не є первинним бухгалтерським документом, який підтверджує факт отримання товару, а є лише звітним податковим документом згідно податкового законодавства, що подається до податкової інспекції, і може оформлятись згідно вимог Податкового кодексу України по першій події.

Так само, суд не може прийняти як доказ отримання відповідачем товару по вказаним вище накладеним, надану позивачем довідку Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області від 22.08.13р. №2909/10/22.1 з відомостями з АС «Податковий блок», оскільки вказана довідка не є первинним документом, який фіксує факт здійснення господарської операції (поставки позивачем та отримання товару уповноваженою особою покупця). Окрім того, вказана довідка не містить відомостей, відповідно до яких можна ідентифікувати первинні документи щодо поставки позивачем товару по спірним видатковим накладним, та його безпосереднього отримання уповноваженою особою відповідача.

Відповідно до ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки позивач не довів належними доказами факт передачі товару саме відповідачу, тому у відповідача відсутній обов'язок оплатити товар, в зв'язку з чим суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача боргу в сумі 35408,51грн. за поставлений товар по видатковим накладним №ВО-001004 від 29.10.12р., №ВО-0001057 від 12.11.12р. необґрунтовані і задоволенню не підлягають.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 5 428,57грн., з яких 1 619,32грн. пені за період з 05.11.12р. по 12.08.13р. по видатковій накладній №ВО-0000985 від 22.10.12р., 1843,80грн. пені за період з 12.11.12р. по 12.08.13р. по видатковій накладній №ВО-001004 від 29.10.12р., 1965,45грн. пені за період з 26.11.12р. по 12.08.13р. по видатковій накладній №ВО-0001057 від 12.11.12р.; штраф в сумі 4 937,64грн., розрахований у відповідності до п.12.3 договору із суми боргу 49 376,44грн.

Відповідно до ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Штрафними санкціями у розумінні ст.230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання. Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов'язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Відповідно до п. 12.2. договору у випадку прострочення покупцем оплати товару відповідно до п.8.1, то він безумовно сплачує постачальнику за кожен день прострочення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент прострочення, від суми заборгованості.

Відповідно до п. 12.3. договору у випадку прострочення покупцем оплати товару більш ніж на 7 календарних днів, то він додатково безумовно сплачує постачальнику штраф у розмірі 10% від вартості неоплаченого товару.

У п.12.9 договору сторони встановили, що до вимог про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами, пені та штрафів застосовується трирічний строк позовної давності.

Відповідно до ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Таким чином, у відповідності до п.8.1 договору відповідач повинен був розрахуватися за отриманий товар по видатковій накладній №ВО-0000985 від 22.10.12р. у строк до 05.11.12р. включно, враховуючи, що останній день строку платежу припадав на вихідний день 04.11.12р.

Дослідивши поданий позивачем розрахунок пені, суд доходить висновку, що позивачем при здійсненні нарахування пені за прострочку виконання відповідачем зобов'язання по оплаті товару, отриманого по видатковій накладній №ВО-0000985 від 22.10.12р., безпідставно не враховані положення ч.5 ст. 254 Цивільного кодексу України та ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, згідно якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Аналіз змісту договору №5 опт від 10.01.11р. свідчить про те, що умови договору не містять домовленості сторін щодо нарахування пені у більший строк ніж шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення пені за прострочку виконання відповідачем зобов'язання по оплаті товару, отриманого по видатковій накладній №ВО-0000985 від 22.10.12р., підлягають частковому задоволенню у сумі 1072,55грн. за період з 06.11.12р. по 06.05.13р., а в решті стягнення пені вимоги не підлягають задоволенню як безпідставно нараховані після спливу шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконаним.

Оскільки, позивачем не доведено виникнення у відповідача зобов'язання щодо сплати заборгованості за отриманий товар по видатковим накладним №ВО-001004 від 29.10.12р., №ВО-0001057 від 12.11.12р., а відповідно і прострочки виконання грошового зобов'язання з боку відповідача, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3809,25грн. пені, розрахованої по видатковим накладним №ВО-001004 від 29.10.12р., №ВО-0001057 від 12.11.12р. задоволенню не підлягають.

Позовні вимоги в частині стягнення штрафу підлягають частковому задоволенню в сумі 1396,79грн., виходячи із суми боргу по видатковій накладній №ВО-0000985 від 22.10.12р. в розмірі 13967,93грн. В решті стягнення штрафу позовні вимоги задоволенню не підлягають з аналогічних підстав, наведених судом щодо відмови у задоволенні вимог про стягнення пені.

Оскільки, відповідач в порушення вимог чинного законодавства та умов договору взяті на себе зобов'язання не виконав, суму боргу по видатковій накладній №ВО-0000985 від 22.10.12р. своєчасно не сплатив, господарський суд, доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню в частині стягнення боргу у сумі 13967,93грн., в частині стягнення пені в сумі 1072,55грн., в частині стягнення штрафу в сумі 1396,79грн. В решті позову відмовити.

Враховуючи, що спір виник з вини відповідача у зв'язку з несвоєчасним виконанням договірних зобов'язань по видатковій накладній №ВО-0000985 від 22.10.12р. та відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір у сумі 473,37грн. пропорційно задоволеним вимогам.

Також, позивач просить стягнути з відповідача витрати представника позивача, пов'язані з явкою в господарський суд Чернігівської області в сумі 1804,30грн. як судові витрати на підставі ст.44 Господарського процесуального кодексу України, п.140.1.7 ст.140 Податкового кодексу України, п.1, 6.2, 6.5 Постанови Пленуму ВГСУ від 21.02.13р. №7, обґрунтовуючи їх понесення вартістю квитків № 10550 та №11544 по 120,00грн. на автобус на проїзд 12.08.13р. та 26.08.13р. на маршрут Луцьк-Київ, вартістю квитків №14733 та №10886 по 120,00грн. на автобус на проїзд 13.08.13р. та 27.08.13р. на маршрут Київ-Луцьк, вартістю квитків №047337, №011546 та №019631 по 50,00грн. на автобус на проїзд 12.08.13р., 13.08.13р. та 26.08.13р. на маршрут Київ-Чернігів, вартістю квитка №056372 50,00грн. на автобус на проїзд 27.08.13р. на маршрут Чернігів-Київ, добовими витратами у сумі 458,80грн. (за 2 доби), готельним рахунком №5393 від 12.08.13р. з фіскальним чеком готелю «Україна» від 12.08.13р. на суму 332,75грн., готельним рахунком №5962 від 26.08.13р. з фіскальним чеком готелю «Україна» від 26.08.13р. на суму 332,75грн.

Згідно ст.44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно п.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи. До інших витрат у розумінні статті 44 ГПК відносяться, зокрема: суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 названого Кодексу); витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов'язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду, за умови, що таку явку судом було визнано обов'язковою.

Відповідно до п.6.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» судовим експертам, перекладачам, іншим особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень, відшкодовуються: вартість проїзду до місця виклику і назад залізничним, автомобільним, водним і повітряним транспортом; страхові платежі за державне страхування на транспорті, вартість попереднього продажу проїзних документів, проїзд автомобільним транспортом (крім таксі) до залізничної станції, аеропорту, якщо вони знаходяться за межами населеного пункту; найом жилого приміщення; добові в розмірах, встановлених законодавством про службові відрядження; судовому експерту відшкодовуються також витрати, пов'язані з дослідженням об'єкту судової експертизи, якщо останній знаходиться в іншому населеному пункті, ніж експертна установа (або експерт проживає в іншому населеному пункті) і не може бути доставлений до цієї установи (або експерту). В усіх зазначених випадках відшкодуванню підлягає мінімальна вартість проїзду та мінімальна (для населеного пункту, в якому знаходиться господарський суд) вартість проживання в готелі. Документально підтверджені відомості про таку вартість та про фактичні витрати на проїзд і проживання подаються заінтересованими особами.

Відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України сторони мають право брати участь в господарських засіданнях та користуватися рівними процесуальними правами і відповідно до ст.33 вказаного кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як свідчать матеріали справи, позивач скористався своїм правом участі в господарських засіданнях у даній справі, та відкладення розгляду справи 13.08.13р. та 27.08.13р. відбулося також у зв'язку з неподанням сторонами витребуваних судом документів, в тому числі позивачем.

Проаналізувавши вимоги вказаних вище норм, суд доходить висновку, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача витрат представника позивача, пов'язаних з явкою в господарський суд Чернігівської області, в сумі 1804,30грн. не є витратами в розумінні ст.44 Господарського процесуального кодексу України, оскільки явка представника позивача не була визнана судом обов'язковою, а також господарським судом не викликався представник позивача Грядунов В.І. юрисконсульт для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи, у розумінні статті 30 Господарського процесуального кодексу України. За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат представника позивача, пов'язаних з явкою в господарський суд Чернігівської області, в сумі 1804,30грн. не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 254, 525, 526, 549, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 216, 217, 265, 231, 232 Господарського кодексу України, Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. ст. 33, 34, 44, 49, 75, 77, ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДК-Лидер» (вул.Щорса,2а, кв.1, м. Чернігів, р/р 2600710210 у ПАТ «Полтава-банк» МФО 331489, код 36823582) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Віо-Захід» (вул. Генерала Шухевича,6/29, м. Луцьк, Волинська обл., р/р 26000394091100 в АТ «УкрСиббанк», МФО 351005, код 33845341) 13967грн. 93коп. боргу, 1072грн.55коп пені, 1396грн.79коп. штрафу та 473грн.37коп. судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

Повний текст рішення складено 10.09.2013р.

Суддя Н.Ю.Книш