Ухвала

від 06.09.2013 по справі 46/147-б

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

УХВАЛА

Справа № 46/147-б 06.09.2013

За заявоюПублічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" До Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогресивні технології плюс" (ідентифікаційний код 33994914) Пробанкрутство Суддя Омельченко Л.В.

Представники:

Ліквідатор Корольов В.М. Від ТОВ "Сіті Девелопмент"не з'явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду міста Києва знаходиться справа № 46/147-б про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогресивні технології плюс" на стадії ліквідації банкрута, відносно якого 13.04.2012 р. було винесено постанову у порядку ст. 22 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

У квітні 2013 року ліквідатор звернувся до суду із заявами про визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок, укладених Товариством з обмеженою відповідальністю "Прогресивні технології плюс" з Товариством з обмеженою відповідальністю "Сі Ті Девелопмент" 06.08.2009 р., для розгляду яких судом було призначено судове засідання на 17.05.2013 р.

Ухвалами суду від 17.05.2013 р., 08.07.2013 р. та 29.07.2013 р. розгляд справи та вирішення заявлених ліквідатором вимог про визнання договорів недійсними відкладався відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

05.09.2013 р. від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Нікітіна Е.П. до суду надійшли копії договорів купівлі-продажу від 06.08.2009 р. № 157 та № 160.

У судове засідання, призначене на 06.09.2013 р., з'явився ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогресивні технології плюс".

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сі Ті Девелопмент" уповноваженого представника у судове засідання не направило, витребувані судом документи і докази у справі не подало.

Зважаючи на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Сі Ті Девелопмент" належним чином та неодноразово повідомлялося про дату, час і місце розгляду справи, суд вважає за належне провести розгляд заяв ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогресивні технології плюс" про визнання недійсними договорів боржника за наявними у справі доказами у порядку приписів ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Арбітражний керуючий Корольов В.М. підтримав подані заяви та просив суд визнати недійсними:

- договір купівлі-продажу земельної ділянки від 06.08.2009 р., укладений Товариством з обмеженою відповідальністю "Прогресивні технології плюс" з Товариством з обмеженою відповідальністю "Сі Ті Девелопмент", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Нікітіним Е.П. та зареєстрований за № 157 у реєстрі нотаріальних дій, номер правочину 3563809 (предмет продажу: земельна ділянка № 1, 2, площею 0,2944 га, кадастровий номер 5121085200:01:001:1005, розташована за адресою: Одеська обл., Біляївський район, Усатівська сільська рада, масив № 16);

- договір купівлі-продажу земельної ділянки від 06.08.2009 р., укладений Товариством з обмеженою відповідальністю "Прогресивні технології плюс" з Товариством з обмеженою відповідальністю "Сі Ті Девелопмент", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Нікітіним Е.П. та зареєстрований за № 160 в реєстрі нотаріальних дій, номер правочину 3563899 (предмет продажу: земельна ділянка № 92, площею 1,62 га, кадастровий номер 5121085200:01:001:0036, розташована за адресою: Одеська обл., Біляївський район, Усатівська сільська рада, масив № 16).

В обґрунтування наведених вимог ліквідатор боржника вказує на те, що оспорювані договори є фіктивними внаслідок невідповідності їх загальним підставам дійсності правочинів, вказаних у ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, оскільки не спрямовані на реальне настання правових наслідків, обумовлених ними, внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому прояву, оскільки сторони заздалегідь знали що договори не виконуватимуться, що є підставою для визнання їх недійсними.

За твердженнями ліквідатора боржника, сторонами договору не вчинено жодних дій, з якими пов'язано наміри укладення договорів, оскільки продавцем земельні ділянки покупцю не передавалися, покупцем не вчинялися дії з оформлення за собою таких земельних ділянок, кошти в оплату їх вартості не перераховувалися.

Посилаючись на ч. 5 ст. 203, ст.ст.215, 234 662, 689, 692 Цивільного кодексу України та ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ліквідатор просить визнати такі договори недійсними.

Заслухавши пояснення і правову позицію ліквідатора боржника та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються вимоги ліквідатора, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення спору по суті поданих заяв, суд встановив наступне.

06.08.2009 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Прогресивні технології плюс" в якості продавця та Товариство з обмеженою відповідальністю "Сі Ті Девелопмент" в якості покупця уклали договір купівлі-продажу земельної ділянки № 1, 2, площею 0,2944 га, що розташована за адресою: масив № 16 Усатівської сільської ради Біляївського району Одеської області, кадастровий номер 5121085200:01:001:1005, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства. Вказаний договір було посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Нікітіним Е.П. та зареєстровано за № 157 у реєстрі нотаріальних дій, номер правочину 3563809.

Згідно з п. 4 договору відчужувана земельна ділянка належить продавцю на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серї ЯЖ № 312597, виданого 12.09.2008 р. відділом Держкомзему у Біляївському районі Одеської області на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Соколовим О.Є., зареєстрованого у реєстрі за № 749 від 20.03.2008 р.

Відповідно до договору № 157 продаж земельної ділянки здійснено на суму 310 622,00 грн., які продавець має отримати повністю від покупця протягом 15-ти днів після укладення договору та його нотаріального посвідчення шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок.

У п. 11 спірного договору сторони погодили, що право власності на земельну ділянку виникає у покупця після одержання державного акту на право приватної власності на землю та його державної реєстрації.

Також, 06.08.2009 р. тими ж сторонами було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки № 92, площею 1,62 га, що розташована за адресою: масив № 16 Усатівської сільської ради Біляївського району Одеської області, кадастровий номер 5121085200:01:001:0036, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства і посвідчений тим же нотаріусом та зареєстрований за № 160 у реєстрі нотаріальних дій, номер правочину 3563899 за ціною 1 650 132,00 грн. на аналогічних умовах проведення розрахунків, переходу права власності та ін.

У ході здійснення ліквідаційної процедури, зокрема вчинення дій з виявлення активів боржника, ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогресивні технології плюс" було встановлено, що описані вище договори ні покупцем, ні продавцем не виконано.

Згідно з відомостями, отриманими ліквідатором боржника від відділу Держкомзему у Біляївському районі Одеської області Головного управління Держкомзему у Одеській області за даними державного реєстру земель Біляївського району Одеської області за Товариством з обмеженою відповідальністю "Прогресивні технології плюс" зареєстровано право власності на шість земельних ділянок у межах указаного району з різним цільовим призначенням земель, серед яких і земельні ділянки, що стали предметом купівлі-продажу за оскаржуваними договорами (відповідь на запит ліквідатора № 6-6-09/1190 від 13.06.2012 р. в матеріалах справи).

Відділ Держкомзему у Біляївському районі Одеської області Головного управління Держкомзему у Одеській області за даними державного реєстру земель Біляївського району Одеської області також підтверджує укладання боржником 06.08.2009 р. договорів купівлі-продажу спірних земельних ділянок та зазначає, що новий державний акт на право власності на них не виготовлявся та надає копії двох державних актів на право власності на земельну ділянки від 12.08.2008 р., виданих на ім'я Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогресивні технології плюс".

Як стверджує ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогресивні технології плюс", станом на момент звернення до суду з заявами про визнання спірних договорів недійсними та станом на час їх вирішення по суті, покупець - Товариство з обмеженою відповідальністю "Сі Ті Девелопмент" не перерахувало продавцю грошові кошти з оплати вартості земельних ділянок, право власності за собою не зареєструвало, тобто, Товариство з обмеженою відповідальністю "Прогресивні технології плюс" досі значиться власником цих земельних ділянок, що свідчить про фіктивний характер угод, які підлягають визнанню недійними.

Станом на час вирішення заяв про визнання договорів недійсними доказів вибуття спірних земельних ділянок з власності боржника суду не подано, документи, які підтверджують перехід права власності на них до покупця за оспорюваними договорами чи будь-якої іншої особи до матеріалів справи не приєднано.

Вивчивши усі суттєві моменти спірних правовідносин, суд відхиляє вимоги арбітражного керуючого Корольова В.М. як ліквідатора боржника щодо визнання недійсними договорів купівлі-продажу від 06.08.2009 р. через відсутність встановлених нормами матеріального або ж процесуального права підстав для її задоволення, зважаючи на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Так, у ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч. 1), особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2), волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3), правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5), правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч. 6).

Згідно зі ст. 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

Виходячи з приписів чинного законодавства, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Тобто, дії особи, що вчинені без наміру створити будь-які юридичні наслідки, не призводять до правочинів і вони визначаються законодавцем як фіктивні.

Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаний. При вчиненні фіктивного правочину сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. При чому, такі цілі можуть бути протизаконними, або фіктивний правочин може взагалі не мати правової мети. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків, незалежно від того, в якій формі він вчинений, його нотаріального посвідчення та державної реєстрації.

Разом з тим, факт невиконання сторонами умов правочину не робить правочин фіктивним. Невиконання або неналежне виконання угоди не може бути підставою для визнання її недійсною.

Зважаючи на викладене, особа, яка звертається з вимогою про визнання правочину фіктивним, має довести відсутність в учасників правочину наміру створити юридичні наслідки.

Для визнання правочину фіктивним ознака вчинення його лише для вигляду має бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише для вигляду, а інша - намагалася досягти правового результату, такий правочин не можна визнати фіктивним.

Як підтверджується матеріалами справи № 46/147-б ліквідатор боржника не отримував від керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогресивні технології плюс" печатку, фінансово-господарські, правоустановчі та статутні документи підприємства, не співпрацював з боржником на стадії розпорядженням майна з об'єктивних причин - відсутності активних дій з боку боржника та його керівництва, ігнорування ними вимог суду та законодавства.

Так само, ігнорування вимог суду та законодавства виявило Товариство з обмеженою відповідальністю "Сі Ті Девелопмент", яке не отримує поштову кореспонденцію суду за своїм місцезнаходженням, не направляє уповноваженого представника у судове засідання, не подає витребувані судом документи і докази.

Відсутність правової позиції сторін оспорюваних договорів з приводу вимог, заявлених ліквідатором та відсутність будь-яких документів, що стосуються їх господарської діяльності, пояснень посадових осіб, тощо не дають можливості встановити причини, що зумовили невиконання ними умов таких договорів, а саме: не перерахування коштів в оплату земельних ділянок, не вчинення дій з їх перереєстрації та набуття права власності. А тому, одні лише припущення ліквідатора боржника щодо відсутності у сторін таких договорів бажання настання правових наслідків, невідповідності волі сторін зовнішньому прояву не можуть слугувати належними і достатніми доказами обставин, на які посилається ліквідатор.

Таким чином, ліквідатор боржника не довів суду наявності обставин, з якими законодавець пов'язує підстави для визнання правочину недійсним, перелік яких є вичерпним.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Крім того, у ч. 1 ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що Ліквідатор з дня свого призначення, з підстав, передбачених ч. 10 ст. 17 цього Закону, подає до господарського суду заяви про визнання недійсними угод боржника.

Так, у ч. 10 ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" зазначено, що керуючий санацією в трьохмісячний строк з дня прийняття рішення про санацію має право відмовитися від виконання договорів боржника, укладених до порушення провадження у справі про банкрутство, не виконаних повністю або частково, якщо виконання договору завдає збитків боржнику; договір є довгостроковим (понад один рік) або розрахованим на одержання позитивних результатів для боржника в довгостроковій перспективі, крім випадків випуску продукції з технологічним циклом, більшим за строки санації боржника; виконання договору створює умови, що перешкоджають відновленню платоспроможності боржника.

Сторона договору, щодо якого прийнято рішення керуючим санацією про відмову від його виконання, має право в тридцятиденний строк з дня прийняття рішення керуючим санацією вимагати в установленому порядку відшкодування збитків, які виникли у зв'язку з відмовою від виконання договору, в процедурі провадження у справі про банкрутство.

Як слідує із заяв ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогресивні технології плюс", правові підстави для їх заявлення не відповідають підставам, встановленим у процесуальному законодавстві, що також унеможливлює їх задоволення.

На підставі викладеного, керуючись Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 32, 36, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Прогресивні технології плюс" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Корольова В.М. у задоволенні заяв від 15.04.2013 р. про визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок.

Суддя Л.В. Омельченко