Рішення

від 03.09.2013 по справі 910/15617/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/15617/13 03.09.13

За позовом Публічного акціонерного товариства «Український науково-дослідний інститут авіаційної технології»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційно-аналітичний центр «ЕКСОР»

про стягнення 61 366,35 грн.

Суддя Якименко М.М.

Представники сторін:

від позивача: Корнійчук Л.М. - довіреність № 239 від 05.06.2013 року;

від відповідача: Якобюк Р.В. - директор;

Обставини справи :

Публічне акціонерне товариство «Український науково-дослідний інститут авіаційної технології» звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційно-аналітичний центр «ЕКСОР» про стягнення 61 366,35 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо повноти та своєчасності внесення орендної плати за користування приміщенням згідно умов Договору № 1313 оренди нежитлового приміщення від 01.04.2013 року та плати за послуги по утриманню, обслуговуванню та експлуатації орендованого приміщення згідно умов Договору № 1313-1 про відшкодування фактичних накладних витрат по утриманню, обслуговуванню та експлуатації орендованого приміщення.

З цих підстав, позивач просив задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 61 032,67 грн. - основного боргу (заборгованості по орендній платі та платі за отримані комунальні послуги), 333,68 грн. - 3% річних, 1 720,50 грн. - судового збору.

Ухвалою від 19.08.2013 року порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 03.09.2013 року.

Представник позивача в судовому засіданні 03.09.2013 року позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 03.09.2013 року позовні вимоги визнав.

Відповідно до статті 85 ГПК України в судовому засіданні 03.09.2013 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності, та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.04.2013 року між Публічним акціонерним товариством «Український науково-дослідний інститут авіаційної технології» (далі по тексту - позивач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інформаційно-аналітичний центр «ЕКСОР» (далі по тексту - відповідач, орендар) було укладено Договір № 1313 оренди нежитлового приміщення (далі по тексту - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне (без права викупу) користування нежитлове приміщення загальною площею 149,59 м 2 , під офіс , другий поверх, з правом використання на загальних засадах місць загального користування) - надалі "Приміщення" - що знаходяться на балансі Орендодавця за адресою: 04080 м. Київ, вул. Фрунзе,12, вартість яких визначена у відповідності з висновком незалежного оцінювача про вартість нежитлових приміщень, згідно якого загальна ринкова вартість складає 904 736,00 грн.

Згідно з п. 3.1. Договору орендна плата за користування Приміщення визначається за домовленістю Сторін і становить: без ПДВ: 12 715 (дванадцять тисяч сімсот п'ятнадцять) гривень 15 копійок на місяць, крім того ПДВ - 2 543 (дві тисячі п'ятсот сорок три) гривні 03 копійки. Разом: 15 258 (п'ятнадцять тисяч двісті п'ятдесят вісім ) гривень 18 копійок.

Відповідно до п. 3.2. Договору Орендна плата за перший календарний місяць оренди сплачується на рахунок Орендодавця у розмірі 100% передоплатою протягом 10-и календарних днів з моменту підписання даного договору Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Зобов'язання по сплаті орендної плати виникають у Орендаря з моменту підписання Акта приймання-передачі Майна по Договору оренди.

Згідно з п. 3.3. Договору орендна плата сплачуються Орендарем Орендодавцю щомісячно незалежно від результатів фінансово-господарської діяльності Орендаря.

Відповідно до п. 3.4. Договору Орендар зобов'язаний сплатити орендну плату не пізніше 10 (десятого) числа кожного поточного місяця на підставі п. 3.1. даного Договору в розмірі орендної плати за місяць. Оплата здійснюється у безготівковій формі на розрахунковий рахунок Орендодавця.

Згідно з п. 7.1. Договору цей Договір укладено на строк з 01.04.2013 року до 01.04.2014 року.

Суду не надано жодних доказів припинення дії Договору.

01.04.2013 року на виконання умов Договору позивач передав, а відповідач прийняв в строкове, платне користування Приміщення, на підтвердження чого позивач надав суду Акт прийому-передачі орендованого майна від 01.04.2013 року.

01.04.2013 року між Орендодавцем та Орендарем було укладено Договір № 1313-1 про відшкодування фактичних накладних витрат по утриманню, обслуговуванню та експлуатації орендованого приміщення (далі по тексту - Договір-2).

Відповідно до п. 1.1. Договору-2 Орендодавець надає послуги по утриманню, обслуговуванню та експлуатації орендованого Приміщення (вода, теплоенергія, електроенергія, охорона будівлі, вивіз побутових відходів) із розрахунку на 149,59 кв.м. орендованих приміщень.

Згідно з п. 2.7. Договору-2 Орендар оплачує (компенсує) фактичні накладні витрати на підставі рахунків, виставлених Орендодавцем, протягом 3 (трьох) банківських днів від дати одержання рахунку або на підставі Акта відшкодування витрат протягом 3-х (трьох) банківських днів з моменту його підписання Сторонами.

Однак, як слідує з матеріалів справи, внаслідок порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасності та повноти здійснення орендної плати та плати за отримані послуги відповідно до умов Договору та Договору-2, у відповідача перед позивачем за період з квітня 2013 року по липень 2013 року виникла заборгованість в розмірі 61 063,24 грн.

На підтвердження свої позовних вимог позивач надав суду Акти відшкодування витрат (за період з квітня 2013 року по липень 2013 року), та Аналіз взаєморозрахунків за період з 01.04.2013 року по 31.07.2013 року, згідно якого відповідач визнав заборгованість перед позивачем в розмірі 61 063,24 грн. на підтвердження іншого суду не надано жодних доказів.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Договори, укладені між позивачем та відповідачем за своєю правовою природою є договором найму (оренди) та договором про надання послуг.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 ст. 760 ЦК України встановлено, що предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Згідно ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Частинами 1, 4 ст. 286 ГК України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, надав відповідачеві у тимчасове платне користування Приміщення на певний строк та за відповідну плату згідно умов Договору та надавав послуги по утриманню, обслуговуванню та експлуатації орендованого Приміщення згідно умов Договору-2, а відповідач в порушення умов Договору та Договору-2 з квітня 2013 року по липень 2013 року не сплатив на користь позивача орендні платежі та отримані послуги в розмірі 61 063,24 грн.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач визнав позовні вимоги, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 61 063,24 грн. нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Також позивач, керуючись статтею 625 ЦК України, просить суд стягнути з відповідача на свою користь 333,68 грн. - 3% річних.

Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 333,68 грн. - 3% річних нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача .

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32, 33, 49 , 82 - 85 ГПК України, суддя, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційно-аналітичний центр «ЕКСОР» (04080, м. Київ, Подільський район, ВУЛИЦЯ ФРУНЗЕ, будинок 12, код ЄДРПОУ 01034159) на користь Публічного акціонерного товариства «Український науково-дослідний інститут авіаційної технології» (04080, м. Київ, Подільський район, ВУЛИЦЯ ФРУНЗЕ, будинок 19-21, код ЄДРПОУ 14308552) 61 032 (шістдесят одну тисячу тридцять дві) грн. 67 коп. - основного боргу, 333 (триста тридцять три) грн. 68 коп. - 3% річних, 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. - судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя М.М. Якименко

Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 09.09.2013 року.