Рішення

від 05.09.2013 по справі 905/5463/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05.09.2013 Справа № 905/5463/13

Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., при секретарі судового засідання Макогон Я.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю «Промцемент», Донецька область, м.Амвросіївка,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Віалстрой», м.Донецьк

про : стягнення 122696грн.01коп.

за участю уповноважених представників:

від Позивача - Якубовська С.Г. (довіреність №2 від 10.01.2013р.);

від Відповідача: - не з'явився;

СУТЬ СПОРУ

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Промцемент», Донецька область, м.Амвросіївка, звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Віалстрой», м.Донецьк про стягнення суми основного боргу в розмірі 120783грн.85коп., пені в сумі 1574грн.88коп. та 3% річних в сумі 337грн.28коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором поставки товару №12 від 14.03.2012р. щодо своєчасної та повної оплати поставленого товару.

13.08.2013р. позивач посилаючись на ст. 22 ГПК України звернувся до суду із заявою про уточнення суми позовних вимог № 417 від 12.08.2013р., в якій просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 120783грн.85коп., 3% річних у сумі 3433грн.76коп., всього 124217грн.61коп. Збільшення вимог в частині стягнення 3% річних пов'язано зі збільшенням періоду нарахування 3% річних. До заяви доданий остаточний розрахунок 3 % річних та докази доплати судового збору. Крім того, за змістом заяви позивач повідомив, що відповідачем частково на суму 5162грн. 29коп. сплачена накладна № П-00002561 від 26.07.2012р., за видатковою накладною № П-00002557 від 26.07.2012р. заборгованість відсутня.

02.09.2013р. позивач в порядку ст. 22 ГПК України звернувся до суду із заявою про уточнення суми позовних вимог № 465 від 29.08.2013р., в якій просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 120783грн.85коп., 3% річних у сумі 3433грн.76коп., всього 124217грн.61коп. Відповідно до змісту заяви позивач також відмовляється від позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 1574грн. 88коп.

Суд приймає до розгляду вказану заяву позивача та у подальшому розглядає позовні вимоги з її урахуванням.

У зв'язку з неявкою відповідача, з метою надання йому права на захист, справа слуханням відкладалась, востаннє на 05.09.2013р., але відповідач у судові засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, витребуваних документів не надав, своїм процесуальним правом, передбаченим статтею 22 ГПК України , не скористався.

Судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судових засідань. Ухвали суду направлялися Товариству з обмеженою відповідальністю «Віалстрой» (код ЄДРПОУ 37719360) за адресами, вказаними у позові, Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 08.08.2013р. - юр. адреса: 83054, м.Донецьк, вул. Економічна, 18А. Достовірність відомостей з Єдиного державного реєстру встановлена ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

В матеріалах справи є докази обізнаності відповідача про розгляд справи, що унеможливлює порушення його процесуальних прав в цій частині.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Численними рішеннями Європейського суду з прав людини у справах проти України визнано порушення пункту 1 статті 6 "Право на справедливий суд" Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що, зокрема, полягало у тому, що національними судами не забезпечено розгляд справи заявника в "розумний строк" через затримки у провадженні, в основному з вини судів першої інстанції.

Суд відзначає, що відсутність представника відповідача в судовому засіданні не може перешкоджати здійсненню судом правосуддя в установлені законом строки. Про необхідність витребування від сторін будь-яких інших доказів, без яких неможливо розглянути дану справу, до суду не заявлялося.

Під час судового засідання 05.09.2013р. позивач підтримав позовні вимоги. Усно стверджував, що передача товару вантажоперевізнику здійснювалась у день складання видаткових накладних, поставка товару за спірними накладними здійснювалася за Специфікацією оформленою у якості Додатку № 5 до договору №12 від 14.03.2012р. Також позивач повідомив, що через те що оплати здійснювалися відповідачем з посиланням на договір, відповідно до бухгалтерського обліку позивача сплачені грошові кошти відносилися в першу чергу на погашення більш ранніх поставок. Також відповідач повідомив про відсутність будь-яких додаткових доказів в обґрунтування власної позиції по суті спору.

З врахуванням вищенаведеного, суд визнав за можливе розглянути справу у відсутність представника відповідача за наявними в справі матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.81-1 ГПК України складено протокол судового засідання.

Вислухавши під час судових засідань представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд ВСТАНОВИВ:

14.03.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Промцемент» (постачальником) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Віалстрой» (покупцем) був укладений договір поставки №12 (далі-договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передавати у власність покупця, а покупець приймати та оплатити цемент різних марок (ДСТУ Б В.2.7-46-96), який йменується надалі товар, за цінами та у кількості, визначеними у погоджених сторонами специфікаціях, які оформлюються у вигляді додатків, які є невід'ємною частиною цього договору.

Пунктом 1.2 договору сторони погодили умови поставки оговорюються сторонами у відповідних додатках до даного договору, які є невід'ємною його частиною.

Відповідно до п. 4.1 договору оплата за товар здійснюється покупцем на підставі додатків до договору, які є невід'ємною частиною договору. У платіжних дорученнях, у графі «призначення платежу», покупець обов'язково зазначає номер додатку, за яким здійснює оплату.

Відповідно до п. 4.2. договору датою оплати є дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. При відсутності оплати постачання товару не виконується. .

Згідно із п. 9.4 договору набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін та діє до « 31» грудня 2012р., в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх обов'язків за договором.

На виконання п. 1.2. договору сторони уклали Специфікації у якості додатків № 1 від 14.03.2012р., № 2 від 01.04.2012р., № 3 від 01.05.2012р., № 4 від 01.06.2012р., № 5 від 01.07.2012р. до договору №12 від 14.03.2012р., якими визначили марку цементу, вид пакування, кількість, ціну за одиницю без ПДВ, ціну з ПДВ за 1 тону, період поставки. Також сторони визначили умови оплати товару за всіма специфікаціями - з відстроченням платежу 10 календарних днів з моменту передання товару вантажоперевізнику.

Вказане свідчить про те, що сторони узгодили предмет, ціну товару, строк поставки тобто всі істотні умови поставки.

Позивач усно у судовому засіданні 05.09.2013р. стверджував, що поставки за якими виникла заявлена сума боргу були здійснені відповідно до додатку № 5 від 01.07.2012р. до договору №12 від 14.03.2012р.

За змістом позову позивач стверджує, що у виконання умов договору №12 від 14.03.2012р. за період з 26.07.2012р. по 31.07.2012р. здійснив поставку товару відповідачу, але товар був оплачений лише частково, внаслідок чого виникла сума боргу у розмірі 120783грн. 85коп., яка і заявлена до стягнення

12.03.2013р. позивач направив відповідачу претензію №62 від 06.03.2013р. з вимогою сплатити виниклу заборгованість, яка залишилася без відповіді.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором (повністю та своєчасно не оплатив отриманий товар), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача до відповідача такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договорів.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Предметом позову, з урахуванням заяв № 417 від 12.08.2013р. та № 465 від 29.08.2013р., є стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 120783грн.85коп., 3% річних у розмірі 3433грн.76коп. Підставою позову є договір поставки товару №12 від 14.03.2012р.

Договір №12 від 14.03.2012р. є підставою для виникнення у його сторін прав і обов'язків визначених ним, за своїм змістом та правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона-постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні -покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Наявні в матеріалах справи видаткові накладні містять посилання у якості підстави здійснення господарської операції на договір №12 від 14.03.2012р.

Як свідчать наявні в матеріалах справи видаткові накладні №П-00002557 від 26.07.2012р., №П-00002561 від 26.07.2012р., №П-00002564 від 26.07.2012р., №П-00002579 від 27.07.2012р., №П-00002584 від 27.07.2012р., №П-00002632 від 31.07.2012р., №П-00002635 від 31.07.2012р. позивач у виконання умов договору №12 від 14.03.2012р. здійснив поставку товару обумовленого Додатком № 5 від 01.07.2012р. до вказаного договору відповідачу загальною вартістю 143327грн.47коп. У якості доказів поставки товару відповідачу позивачем також надані суду товарно-транспортні накладні.

Вказані видаткові накладні містять підписи осіб, які приймали товар від позивача, скріплені печаткою ТОВ «Віалстрой» в графі «отримав».

Господарський суд приймає до уваги, що покупцем при отриманні товару не подавалося жодних заперечень щодо неналежності виконання постачальником прийнятих за договором зобов'язань з поставки товару, отже суд дійшов висновку, що свої зобов'язання позивач виконав у відповідності з умовами договору №12 від 14.03.2012р.

Відповідно до заяви № 417 від 12.08.2013р. та додатку до неї позивач визначив остаточний перелік спірних видаткових накладних: №П-00002561 від 26.07.2012р., №П-00002564 від 26.07.2012р., №П-00002579 від 27.07.2012р., №П-00002584 від 27.07.2012р., №П-00002632 від 31.07.2012р., №П-00002635 від 31.07.2012р.

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до п.2 Додатку № 5 від 01.07.2012р. сторони погодили умови оплати поставленого товару, а саме з відстроченням платежу 10 календарних днів з моменту передання товару вантажоперевізнику.

Враховуючи передбачені п. 2 Додатку № 5 від 01.07.2012р. умови щодо строків оплати: граничний строк оплати за накладними №П-00002561, №П-00002564 від 26.07.2012р. настав 05.08.2012р., а з 06.08.2012р. почалося прострочення виконання зобов'язання; за накладними №П-00002579, №П-00002584 від 27.07.2012р. граничний строк оплати настав 06.08.2012р., а з 07.08.2012р. почалося прострочення виконання зобов'язання; за накладними №П-00002632, №П-00002635 від 31.07.2012р. граничний строк оплати настав 10.08.2012р., а з 11.08.2012р. почалося прострочення виконання зобов'язання.

Тобто, станом на час звернення з позовом вже почалося прострочення виконання відповідачем свого грошового зобов'язання щодо повного розрахунку за отриманий товар.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи звітів про дебіторські та кредиторські операції по рахунку позивача за період з 29.05.2012р. по 29.05.2012р., 31.05.2012р. по 31.05.2012р., 01.06.2012р. по 30.06.2012р., 01.07.2012р. по 31.07.2012р., 01.08.2012р. по 31.08.2012р., 01.09.2012р. по 30.09.2012р., 01.10.2012р. по 31.10.2012р., 01.03.2013р. по 30.04.2013р.,01.05.2013р. по 30.06.2013р. перерахування коштів здійснювалося відповідачем з посиланням на договір №12 від 14.03.2012р., через що, за поясненнями позивача, кошти відповідно до бухгалтерського обліку Товариства з обмеженою відповідальністю «Промцемент» розподілялися перш за все в рахунок погашення заборгованості, яка виникла раніше. Враховуючи це, за бухгалтерським обліком позивача лише накладна №П-00002561 від 26.07.2012р. була частково оплачена на суму 5162грн. 29коп., інші спірні накладні №П-00002564 від 26.07.2012р., №П-00002579 від 27.07.2012р., №П-00002584 від 27.07.2012р., №П-00002632 від 31.07.2012р., №П-00002635 від 31.07.2012р. залишилися повністю неоплаченими відповідачем. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить 120783грн.85коп.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 цього ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Докази погашення боргу в сумі 120783грн.85коп. суду не надані, заявлений розмір боргу не спростований відповідачем, однак підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою за підписом директора та головного бухгалтера ТОВ «Промцемент» відносно заборгованості відповідача перед позивачем станом на 15.08.2013р., у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 120783грн.85коп. підлягають задоволенню.

Посилаючись на несвоєчасне виконання грошового зобов'язання відповідачем щодо оплати поставленої продукції позивач у позові просив суд стягнути з відповідача суму пені в розмірі 1574грн.88коп.

02.09.2013р. через канцелярію суду позивач посилаючись на ст.22 ГПК України звернувся з заявою про часткову відмову від позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 1574грн.88коп.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі відмовитись від позову. Згідно ч.ч. 1,4 ст. 78 цього Кодексу відмова від позову опосередковується письмовою заявою позивача та є підставою для припинення провадження у справі.

Заява про відмову від позову в частині стягнення пені подана за підписом директором ТОВ «Промцемент», у встановленій діючим законодавством формі.

Судом не встановлено підстав для неприйняття відмови від позову у вказаній частині вимог.

З урахуванням викладеного, суд приймає відмову позивача від позову в частині стягнення пені у розмірі 1574грн.88коп., відповідно до п. 4 ст. 80 ГПК України припиняє провадження по справі в цій частині вимог.

Посилаючись на несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивач просить суд також стягнути з відповідача 3% річних у сумі 3433грн.76коп., яка розрахована згідно із наданим суду 13.08.2013р. остаточним розрахунком наступним чином:

- за накладними №П-00002561 від 26.07.2012р. на суму 14441грн.17коп. (з урахуванням часткової оплати), №00002564 від 26.07.2012р. на суму 25935грн.01коп., №П-00002579 від 27.07.2012р. на суму 19983грн.96коп., №П-00002584 від 27.07.2012р. на суму 19527грн.36коп., всього на суму 79887грн.50коп. за період з 07.08.2012р. по 31.07.2013р.

- за накладними №П-00002632 від 31.07.2012р. на суму 23195грн.40коп., №П-00002635 від 31.07.2012р. на суму 17700грн.95коп., всього на суму 40896грн.35коп. за період з 12.09.2012р. по 31.07.2013р.

Системний аналіз законодавства свідчить, що обов'язок боржника відшкодувати кредитору причинені інфляцією збитки з нарахуванням процентів річних, випливає з вимог ст. 625 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевіривши арифметичних розрахунок позивача в частині стягнення 3% річних, за формулою: Сума санкції = С х 3 х Д : 365 : 100, де С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення, в межах обраних позивачем періодів, встановив, що заявлений розмір 3% річних не перевищує розмір, який може бути нарахований за обраний позивачем період, внаслідок чого вимоги в цій частині у розмірі 3433грн.76коп. підлягають задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 509, 525, 526, 530, 546, 549, 610, 625, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 216, 230, 231, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 75, п. 4 ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Промцемент», Донецька область, м.Амвросіївка, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Віалстрой», м.Донецьк про стягнення суми основного боргу в розмірі 120783грн.85коп., 3% річних в сумі 3433грн.76коп.- задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Віалстрой» (адреса: 83054, м.Донецьк, вул.Економічна, буд.18А, код ЄДРПОУ 37719360) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промцемент» (адреса: 87302, Донецька область, м.Амвросіївка, вул.. Заводська, буд., 1, код ЄДРПОУ 33320134) суму основного боргу в розмірі 120783грн.85коп., 3% річних у сумі 3433грн.76коп. та витрати на оплату судового збору в розмірі 2484грн.35коп.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Припинити провадження в частині стягнення пені в сумі 1574грн.88коп., у зв'язку з відмовою позивача від позовних вимог в цій частині.

У судовому засіданні 05.09.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Повний текст рішення складено та підписано 10.09.2013р.

Суддя Ю.В. Макарова