Ухвала

від 11.09.2013 по справі 0907/2-7715/2011

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

2

4

Справа № 0907/2-7715/2011

Провадження №22ц/779/2298/2013

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Шамотайло О.В.

Суддя-доповідач Горблянський Я.Д.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2013 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Горблянського Я.Д.

суддів Горейко М.Д., Ковалюка Я.Ю.

секретаря Петріва Д.Б.

з участю: представників апелянта - Орловського Ю.І., Голіндей І.Р.

представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_5 та його

представника - ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будінвестсервіс» до ОСОБА_4 про розірвання договору дольової участі у будівництві багатоквартирного житлового будинку з приміщеннями громадського призначення, - за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Будінвестсервіс» на рішення Івано-Франківського міського суду від 02 липня 2013 року,-

в с т а н о в и л а :

В жовтні 2011 року ТзОВ «Будінвестсервіс» звернулось в суд з позовними вимогами до ОСОБА_4 про розірвання договору №1203 дольової участі у будівництві багатоквартирного житлового будинку з приміщеннями громадського призначення, поруч станції швидкої допомоги на вул. Надрічній,221 від 08 січня 2006 року зі змінами внесеними додатковою угодою від 19 червня 2008 року та додатковою угодою від 09 лютого 2009 року в зв'язку з порушенням відповідачкою його умов.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 02 липня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням, представник ТзОВ «Будінвестсервіс» подав апеляційну скаргу, оскільки важає, що рішення суду грунтується на неправильному застосуванні норм матеріального та процессуального права, не відповідає фактичним обставинам справи, судом не повно з'ясовано обставини, що мають значення для справи.

Вказує, що при укладенні договору від 08 січня 2006 року сторонами був погоджений чіткий графік внесення коштів, на які товариство розраховувало при будівництві будинку та які до цього часу не оплачені. Згідно п.3.1. ОСОБА_4 повинна була сплатити 130792,53 грн. до 12.03.2008 року, а решту коштів в сумі 242900,40 грн. - щоквартальними платежами до п'ятого числа наступного місяця з кінцевим терміном оплати 05.10.2008 року. Також встановлений графік оплати вартості гаража згідно п.4 додаткової угоди від 09.02.2009 року. Договором передбачено, що остаточний розрахунок ОСОБА_4 повинна була провести на протязі 10 днів після здачі будинку в експлуатацію, тобто 10 січня 2010 року.

Проте, розрахунки по договору відповідачкою здійснювались невчасно, внаслідок чого виникла заборгованість, що є порушенням зобов'язання та надає право позивачу на розірвання договору.

Не обґрунтованими є посилання суду на рішення Івано-Франківського міського суду від 11 лютого 2013 року, яким визнано право власності на квартиру за відповідачкою, оскільки воно оскаржується позивачем в касаційному порядку.

Зважаючи на зазначені доводи, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов ТзОВ «Будінвестсервіс» до ОСОБА_4 задовольнити повністю.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, оцінивши зібрані докази, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно вимог ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Даним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того,що відсутні підстави для розірвання договору, оскільки посилання позивача на несвоєчасне виконання умов договору не знайшли свого підтвердження при розгляді справи.

Судом першої інстанції встановлено, що 08 січня 2006 року між сторонами був укладений договір №1203 дольової участі у будівництві багатоквартирного житлового будинку, а 19.06.2008 року - додаткова угода до нього. Згідно п.1.1. та 1.3. Договору ТзОВ «Будінвестсервіс» прийняв ОСОБА_4 у дольову участь у будівництві багатоквартирного житлового будинку з закладами громадського призначення та зобов'язувався збудувати відповідачу за його кошти трьохкімнатну квартиру №80 на п'ятому поверсі загальною площею 94,87 м.кв. в будинку за адресою м. Івано-Франківськ по вул. Надрічна.

Відповідно до п.2.1. та 2.7. Договору остаточний розрахунок має бути проведений згідно ціни за 1 м.кв. загальної площі об'єкту в сумі 3939 грн. та уточнених площ приміщень об'єкта згідно даних БТІ.

Як вбачається бухгалтерської довідки, наданої позивачем (а.с.6) та копій квитанцій (а.с.112-114), відповідачем відповідно до зазначених умов договору сплачено 379325 грн. вартості будівництва (96,3 м.кв. площі квартири згідно технічного паспорта Х 3939 грн. за м.кв). Дані обставини встановлені також рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 11.02.2013 року, залишеним в силі ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 20.05.2013 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ТзОВ «Будінвестсервіс» про визнання права власності на нерухоме майно, стягнення неустойки (пені) за несвоєчасне виконання умов договору, зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будінвестсервіс» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором.

Вважаючи, що у відповідача залишилась непогашена заборгованість по договору в сумі 146024,20 грн. позивачем всупереч ст.60 ЦПК України не надано розрахунку, утворення саме такої заборгованості, а тому дані доводи є безпідставними та не приймаються судом до уваги.

Зі змісту ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України умовою розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї з сторін є істотність порушення договору іншою стороною, тобто, якщо внаслідок такого порушення сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору, отже істотність порушення доводиться ініціюючою стороною і визначається судом виключно за об'єктивними обставинами. Позивачем не доведено, що несвоєчасністю здійснень розрахунків за повної оплати ціни будівництва, завдало такої шкоди, що він позбувся того, на що розраховував при укладенні договору.

Крім того, п.6.1 Договору №1203 щодо розірвання договору в разі систематичного порушення його умов відповідачем не може бути застосоване в даному випадку, оскільки, як встановлено, ОСОБА_4 вчасно вносила платежі. Перший платіж в сумі 140000 грн. здійснено 12.03.2008 року, наступні - щоквартальними платежами до п'ятого числа наступного місяця, як встановлено п.3.1. Договору (03.07.2008 року, 03.10.2008 року та 02.12.2008 року). Внесення останнього платежу в сумі 31433 грн. 11.06.2010 року, а не 10.01.2010 року, на чому наполягає позивач, не може бути визнано систематичним порушенням умов договору та підставою його розірвання.

Отже, рішення судом першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують його законності та обґрунтованості.

Тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення колегія суддів не вбачає.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 307,308,313-315,317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будінвестсервіс» - відхилити.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 02 липня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили після її проголошення, однак може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Судді: Я.Д. Горблянський

М.Д. Горейко

Я.Ю. Ковалюк