Рішення

від 20.08.2013 по справі 917/1088/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.08.2013 р. Справа №917/1088/13

за позовом Публічного акціонерного товариства "Машзавод" м.Новогродівка, вул.Вуглезбірна,1, м.Новогродівка, Донецька область, 85483

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-БОТ", пров.Рибальський, 18, кв.55, м.Полтава, 36037

про стягнення 83 400,95 грн.

Суддя Погрібна С.В.

Представники:

від позивача: Кіляновський В.С. довіреність б/н від 17.06.2013р.

від відповідача: не з"явився.

У судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частини рішення, додано до справи та повідомлено про строк виготовлення повного тексту рішення згідно ст.85 ГПК України.

Суть спору: Розглядається позов про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 83 400,95 грн., з яких 32061,00 грн. - основний борг за Договором поставки №21 від 12.02.2010р., в т.ч. 33456,96 грн. - 18 % річних та 17882,99 грн. - інфляційні втрати.

Представник позивача позовні вимоги підтримує в повному обсязі, посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов Договору поставки №21 від 12.02.2010р.

Відповідач в судове засідання не з'явився, ухвала від 04.06.2013 року повернулася до суду з відміткою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання". У відповідності до наданого представником позивача витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, станом на 02.04.2013 року місцезнаходженням відповідача є: пров. Рибальський, 18, кв.55, м.Полтава, 36037, що співпадає з адресою, вказаною у позовній заяві.

Згідно п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Зокрема, відповідно до ст. 64 ГПК України, в разі якщо ухвалу було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеному в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 ГПК України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Ухвалою від 02.07.2013 р. суд продовжив строк вирішення спору на 15 днів.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, ратифікованої Законом від 17.07.97р. гарантує кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Оскільки, необхідних для вирішення спору доказів наявних в матеріалах справи достатньо, і господарський суд повідомив належним чином позивача та відповідача про час, дату і місце проведення судового засідання, згідно з п. 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України (від 10.12.2002р. №75), а неявка відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, тому справа розглядається за наявними матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, дослідивши та оцінивши наявні у матеріалах справи докази, суд встановив:

Між Закритим акціонерним товариством "Машзавод" (постачальник, позивач по справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Бот" (покупець, відповідач по справі) було укладено 12.02.2010р. договір поставки №21 (а.с.13-14).

Відповідно до умов даного договору постачальник (позивач по справі) зобов"язується в порядку та на умовах визначених Договором передати у власність покупця (відповідач по справі) товар, а покупець зобов"язується прийняти товар та оплатити його вартість на умовах передбачених даним договором. (п.1.1. Договору).

Пунктом 2.1. Договору сторони узгодили, що поставка кожної партії товару здійснюється позивачем автомобільним транспортом в строк і на умовах вказаних у Специфікації, складеної на основі заявок відповідача.

Відповідно до заявки відповідача та Специфікації №1 від 29.03.2010р. (а.с.16-17) предметом поставки є апарати газового опалення, у кількості 89 шт. на загальну суму 142 560,00 грн.

Оплата вказаного товару відповідно до Договору та Додаткової угоди №1 від 24.03.2010р. (а.с.15) до даного Договору здійснюється Покупцем в строк указаний в Специфікації.

Відповідно до Специфікації №1 від 29.03.2010р. оплата вищезазначеного товару здійснюється з відстрочкою платежу 90 календарних днів з моменту отримання товару.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов спірного договору та відповідно до узгодженої Специфікації №1 від 29.03.2010р., ПАТ "Машзавод" поставлено відповідачу товар на загальну суму 142 560,00 грн.

Факт здійснення поставки товару на вказану суму підтверджується засвідченою копією видаткової накладної №РН-0000168 від 29.03.2010 р. (а.с. 18). Вказана накладна підписана представником відповідача без жодних зауважень та скріплена печатками.

Однак відповідач свої зобов'язання за договором в частині здійснення оплати у визначені договором та додатками до нього, строки, виконав частково на суму 11 050,00 грн.

Відповідно до акту звірки розрахунків №АС-0000006 від 28.03.2011р. заборгованість ТОВ "Сервіс-Бот" перед позивачем складає 131 510,00 грн. (а.с.19).

Відповідно до Листа відповідача та накладної на повернення №ВН-01 від 08.06.2011р. відповідач здійснив повернення товару на загальну суму 95 949,00 грн. (а.с. 20-21).

Як вбачається з позовної заяви, після повернення товару відповідачем було перераховано 3500,00 грн.

04.07.2012р. позивачем була направлена на адресу відповідача претензія з вимогою сплатити заборгованість в сумі 32 061, 00 грн. (а.с. 22), однак вказана претензія залишена відповідачем без реагування.

Позивачем заявлено до стягнення 32061,00 грн. основного боргу за поставлений товар за видатковою накладною №РН-0000168 від 29.03.2010 р.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 174 Господарського кодексу України підставою виникнення господарських зобов'язань є, зокрема, господарські договори та інші угоди, передбачені законом.

Згідно ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. ст. 509, 510 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

У відповідності до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, в установлений строк, відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, крім передбачених законом випадків.

Приписами ст. 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У відповідності до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. ст. 610-612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Наданими до справи доказами підтверджується факт наявності між сторонами правовідносин з приводу поставки товару, обсяги поставленого товару, факт наявності заборгованості в розмірі 32 061,00 грн. за поставлений на виконання умов договору товар та факт прострочення виконання грошових зобов'язань відповідачем, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу позивач просить суд стягнути з відповідача 33 456,96 грн. - 18 % річних та 17 882,99 грн. - інфляційних втрат.

Статтею 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3 % річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлено інший розмір відсотків.

Пунктом 8.3. договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати продукції згідно п. 3.7. договору Покупець сплачує відсотки в розмірі 18 % річних, нарахованих на суму заборгованості Покупця за весь період користування грошовими коштами.

На підставі викладеного, позивачем заявлено до стягнення 18 % річних в сумі 33 456,96 грн. за періоди з 28.06.10р. по 07.06.11р.; з 08.06.11р. по 11.07.11р.; з 12.07.11р. по 21.08.11р.; з 22.08.11р. по 15.05.13р.

Розглянувши заявлену вимогу судом встановлено, що у договорі поставки від 12.02.10р. пункт 3.7. умов договору відсутній.

Суд відмовляє позивачу в стягненні 18 % річних в сумі 33 456,96 грн. в зв"язку з необгрунтованістю.

Перевіривши за допомогою ІАЦ "Ліга" правильність нарахування позивачем 17 882,99 грн. інфляційних втрат ( за періоди з 28.06.2010р. по 07.06.2011р.; з 08.06.11р. по 11.07.11р.; з 12.07.11р. по 21.08.11р.; з 22.08.11р. по 15.05.13р. ) суд дійшов висновку частково задовольнити позовні вимоги в сумі 15 198,50 грн.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

За ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, господарський суд, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин справи, з'ясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спорів, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судові витрати, у відповідності до вимог ст. 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-БОТ", (пров.Рибальський, 18, кв.55, м.Полтава, 36037; код ЄДРПОУ 34962794; п/р №2600932604430 в ""Діамант Банк"; МФО 320854) на користь Публічного акціонерного товариства "Машзавод" м.Новогродівка (вул.Вуглезбірна,1, м.Новогродівка, Донецька область, 85483; код ЄДРПОУ 14310336; п/р №26007302747621 у філії Головного управління ПАТ "Промінвестбанк в Донецькій області; МФО 334635) 32 061,00 грн. - основного боргу та 15 198,50 грн. - інфляційних втрат.

Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-БОТ", (пров.Рибальський, 18, кв.55, м.Полтава, 36037; код ЄДРПОУ 34962794; п/р №2600932604430 в ""Діамант Банк"; МФО 320854) на користь Публічного акціонерного товариства "Машзавод" м.Новогродівка (вул.Вуглезбірна,1, м.Новогродівка, Донецька область, 85483; код ЄДРПОУ 14310336; п/р №26007302747621 у філії Головного управління ПАТ "Промінвестбанк в Донецькій області; МФО 334635) 974,92 грн. - судового збору

Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.

4. В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення складено 23.08.13 р.

Суддя Погрібна С.В.