Рішення

від 10.09.2013 по справі 925/1386/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 45-24-38, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2013 року Справа № 925/1386/13

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Спаських Н.М., із секретарем судового засідання Буднік А.М., за участі представників сторін:

від позивача: Чижов К.Л. - за довіреністю;

від відповідача: Войнич В.Е. - директор;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Каштан-Плюс" до Приватного малого науково-інформаційного підприємства "Фактограф" про стягнення 4 095,62 грн.

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 4 095,62 грн. з яких: 3 647,69 грн. основного боргу за поставлений товар, 175,08 грн. як 3 % річних від простроченої суми та 272,85 грн. пені на підставі договору поставки № 42 від 26 серпня 2011 року, укладеного між сторонами.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просить суд їх задовольнити.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечив з мотивів ненадання йому сертифікатів відповідності якості поставлених йому товарів та просить залишити позов без розгляду.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши наявні у справі письмові докази й оцінивши їх у сукупності, суд позов задовольняє частково з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору поставки № 42 від 26 серпня 2011 року (далі Договір, а.с. 10-11), за умовами якого позивач (далі - Постачальник) зобов'язався на умовах та в порядку, визначених цим Договором, систематично поставляти відповідачу (далі - Покупцю) (передавати у власність, повне господарське відання Покупця) визначений цим Договором товар, а Покупець зобов'язався на умовах та в порядку, визначених цим Договором, приймати товар та оплачувати його (п. 1.1 Договору).

Відповідно до п. 5.1 Договору Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2011 року та підлягає пролонгації на невизначений термін, якщо за один місяць до дати завершення дії Договору ні одна зі Сторін не заявить про намір його розірвання.

Представниками обох сторін в засіданні підтверджено, що всі поставки за накладними, копії яких є у справі, були здійснені позивачем ( а товар отримано відповідачем) саме на виконання умов договору поставки № 42 від 26 серпня 2011 року, хоча накладні не містять прямого посилання на цей договір. У відзиві на позов відповідач підтверджує укладення договору та отримання за цим договором товарів на суму 4035,48 грн., які за його доводами вже частково оплачені.

Зазначені договірні відносини по своїй суті мають ознаки договору поставки, за яким продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 712 Цивільного кодексу України).

Загальні умови виконання господарських зобов'язань визначені статтею 193 Господарського кодексу України, згідно з якою суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначена стаття узгоджується з приписами статті 526 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статей 599 та 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, яке припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Крім того, в силу статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За твердженням позивача, він на виконання умов Договору за період з 12 грудня 2011 року по 10 лютого 2012 року поставив на адресу відповідача продукти харчування на загальну суму 3 647,69 грн., що підтверджується накладними, підписаними уповноваженими особами з обох сторін, копії яких є у справі:

- № 41802 від 12.12.2011 р. на суму 575,43 грн. (а.с. 15);

- № 42353 від 15.12.2011 р. на суму 150,00 грн. (а.с. 15);

- № 43682 від 29.12.2011 р. на суму 164,10 грн. (а.с. 16);

- № 43681 від 29.12.2011 р. на суму 588,25 грн. (а.с. 16);

- № 1464 від 16.01.2012 р. на суму 310,20 грн. (а.с. 17);

- № 1460 від 16.01.2012 р. на суму 457,78 грн. (а.с. 17);

- № 4759 від 10.02.2012 р. на суму 624,48 грн. (а.с. 18);

- № 4752 від 10.02.2012 р. на суму 777,45 грн. (а.с. 18).

Заперечень проти неотримання товару на вказану суму відповідач суду не надав і факт отримання товару підтвердив у відзиві на позов.

Як встановлено статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 2.1 Договору загальну суму цього Договору складає сума загальних вартостей товару, що вказані в накладних, згідно яких Покупець отримав партії товару від Постачальника.

Відповідно до п. 2.2. Договору розрахунки за поставлену продукцію здійснюються у національній валюті України готівковим та безготівковим розрахунком, шляхом перерахування Покупцем коштів платіжним дорученням на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 7 календарних днів з моменту поставки.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем на момент подачі позову становила 3 647,69 грн. За доводами позивача, сума основного боргу в розмірі 3 647,69 грн. відповідачем не сплачена і він просить стягнути цей борг із відповідача примусово.

Суд відхиляє заперечення відповідача по справі про те, що він має право не оплачувати товар позивача, оскільки той був не належної якості, бо на товар не було передано сертифікати якості. При цьому суд виходить з такого:

У відповідності до розділу 3 договору якість товару повинна відповідати стандартам, технічним умовам та іншій діючій нормативно-технічній документації (ГОСТ, ДСТУ). Підтвердженням якості та комплектності товару є сертифікати відповідності виробника товару, що надається покупцю постачальником.

Відповідач вказує, що він не отримав жодного сертифіката ні на один поставлений позивачем товар.

В той же час позивач звертає увагу, що в кожній накладній біля назви товару зазначено про посвідчення, сертифікати, ГОСТ, ветеринарні свідоцтва з номерами та іншими реквізитами і підписання відповідачем накладної в графі про отримання товару засвідчує і факт отримання всіх вказаних супровідних документів на цей товар. Позивач заперечує пред"явлення йому претензій відповідачем з приводу ненадання сертифікатів на товар.

З матеріалів справи також не вбачається, що відповідач вимагав у позивача передати сертифікати на товар відразу після його отримання - натомість у справі є відповіді відповідача на претензії позивача про оплату товару від 29.10.2012 року (а.с. 22) та від 09.08.2013 року ( а.с. 26), в яких відповідач пояснює неможливість проведення оплати за товар через непогашення дебіторської заборгованості та через пограбування офісу підприємства. При цьому жодного слова про те, що причиною не оплати товару є саме ненадання позивачем сертифікатів на товар - у відповідях на претензії немає.

На запитання суду відповідач повідомив, що весь отриманий у позивача товар відповідачем було знищено як непридатний.

Суд погоджується із доводами позивача про те, що у даному випадку відповідач на підставі ст. 678 ЦК України мав право вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару. У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару.

Жодної із цих дій відповідач не вчинив, натомість відмовляється від оплати товару з мотивів його неналежної якості, не повертаючи при цьому товар позивачу.

У відповідності до умов п. 3.5. договору, приймання товару по якості та кількості здійснюється на складі покупця-відповідача згідно Інструкцій П-6 та П-7 про порядок приймання продукції по кількості та якості.

Суд вважає, що якщо надання на товар сертифікатів якості було істотною умовою договору муж сторонами, то відповідач мав право відмовитися від прийняття товару без цих документів. Натомість, як визнає сам відповідач, товар від позивача ним було прийнято, тому всі ризики неотримання на товар супровідних документів та сертифікатів якості покладаються на відповідача.

Доводи відповідача про те, що він мав право очікувати в майбутньому отримання документів від позивача і тому прийняв товар, суд відхиляє як неспроможні та такі, що суперечать положенням чинного законодавства та договору між сторонами.

Стаття ст. 268 Господарського Кодексу, на яку посилається відповідач, не надає права покупцю прийнявши товар, відмовитися від його оплати, якщо товар виявився неналежної якості.

Навпаки дана стаття визначає, що у разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо товари уже оплачені покупцем - вимагати повернення сплаченої суми. Якщо поставлені товари відповідають стандартам або технічним умовам, але виявляться більш низького сорту, ніж було зумовлено, покупець має право прийняти товари з оплатою за ціною, встановленою для товарів відповідного сорту, або відмовитися від прийняття і оплати поставлених товарів (ч. 5,6).

В даному ж випадку відповідач товар прийняв, але взагалі відмовляється його оплачувати через невідповідність якості і при цьому товар не повернув позивачу, що суперечить вимогам чинного законодавства.

Крім того, і положеннями договору між сторонами також не передбачено, що відповідач має право відтермінувати або взагалі не проводити оплату за отриманий від позивача товар, якщо йому не було передано сертифікати якості на товар.

При цьому належних доказів про те, що позивач дійсно передав відповідачу товар неналежної якості, відповідач суду не надав.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що він власними силами склав АКТ (висновок) від 24.12.2012 року, що при виробництві молочної продукції ЗАТ "Юрія" м. Черкаси використовується вода із канцерогенними речовинами, яку у воду додає Черкасиводоканал і даний документ є доказом неякісності продукції, переданої позивачем за договором. Такі доводи є припущеннями та не мають прямого відношення до конкретного товару, поставленого позивачем.

Експертні висновки ліцензованих установ про неякісність товару у відповідача відсутні.

На підставі викладеного, відповідач не довів наявність підстав, які б його звільняли від обов'язку оплатити отриманий товар. Визнання відповідачем факту отримання товару, яким він розпорядився на власний розсуд (знищив) є доказами виникнення обов'язку по оплаті товару.

Оскільки 7-денний термін для оплати товару за всіма накладними вже є таким, що настав, доказів проведення повного розрахунку за товар відповідач суду не надав, то до примусового стягнення з відповідача на користь позивача належить 3 647,69 грн. основного боргу за товар.

За змістом пункту 1 статті 199 Господарського кодексу України та пункту 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Зазначені статті узгоджуються з приписами пункту 6.2. Договору між сторонами, згідно з яким у разі несвоєчасного розрахунку за отриманий товар Покупець сплачує на користь Постачальника пеню за кожний день прострочення, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який стягується пеня, від суми прострочення платежу.

Право позивача на стягнення інфляційних та процентів річних закріплено у ст. 625 ЦК України з умовами про те, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заяв про застосування строку позовної давності до вимог за позовом відповідач суду не надавав.

Позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 272,85 грн. Вимогу про стягнення пені суд задовольняє частково, з урахуванням наступного:

Позивач нарахував пеню за період з 12.12.2011 р. по 10.02.2012 р. в сумі 272,85 грн. з розрахунку 365 днів у році, тоді як за частину періоду розрахунку в 2012 році треба було застосовувати 366 днів.

Тому за належним розрахунком пеня в загальній сумі становить лише 272,38 грн.:

575,43 х 15% : 365 х 182 = 43,04 грн.

150,00 х 15% : 365 х 182 = 11,22 грн.

588,25 х 15% : 365 х 182 = 44,00 грн.

164,10 х 15% : 365 х 182 = 12,28 грн.

310,20 х 15% : 366 х 182 = 23,13 грн.

457,78 х 15% : 366 х 182 = 34,14 грн.

777,45 х 15% : 366 х 182 = 57,99 грн.

624,48 х 15% : 366 х 182 = 46,58 грн.

Решту пені позивачем нараховано безпідставно.

Доказів проведення розрахунків по пені із позивачем відповідач суду не надав.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 175,08 грн. Вимогу про стягнення 3% річних суд задовольняє частково, з урахуванням наступного:

Позивач нарахував 3% річних за період з 19.12.2011 р. по 27.08.2013 р. в сумі 175,08 грн. з розрахунку 365 днів у році, тоді як за частину періоду в 2012 році треба було застосувати 366 днів.

Тому за належним розрахунком 3% річних в загальній сумі становить лише 174,68 грн.:

575,43 х 3% : 365 х 618 = 29,23 грн.

150,00 х 3% : 365 х 615 = 7,58 грн.

588,25 х 3% : 365 х 601 = 28,98 грн.

164,10 х 3% : 365 х 601 = 8,08 грн.

310,20 х 3% : 366 х 583 = 14,82 грн.

457,78 х 3% : 366 х 583 = 21,87 грн.

777,45 х 3% : 366 х 558 = 35,56 грн.

624,48 х 3% : 366 х 558 = 28,56 грн.

Решту 3% річних позивачем нараховано безпідставно.

Доказів проведення розрахунків по 3% річних із позивачем відповідач суду не надав.

З урахуванням викладеного, відповідно до обставин справи суд дійшов висновку про необхідність примусового стягнення з відповідача лише 3 647,69 грн. основного боргу за поставлений товар, 174,68 грн. 3 % річних від простроченої суми, 272,38 грн. пені на підставі договору поставки № 42 від 26 серпня 2011 року.

Підстав для залишення позову без розгляду згідно ст. 81 ГПК України у суду немає, зібрані у справі докази дозволяють вирішити спір по суті.

На підставі ст. 49 ГПК України, з урахуванням вини відповідача у виникненні спору, з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати повністю у розмірі 1 720,50 грн. судового збору.

Керуючись ст. 49, 82-85 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного малого науково-інформаційного підприємства "Фактограф" (ідентифікаційний код 21358964, м. Черкаси, вул. Волкова, 1 кв. 36) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Каштан-Плюс" (ідентифікаційний код 30955757, м. Черкаси, вул. Благовісна, 174) -- 3 647,69 грн. основного боргу за поставлений товар, 272,38 грн. пені, 174,68 грн. як 3% річних на підставі договору поставки № 42 від 26.08.2011 року та 1720,50 грн. на відшкодування сплаченого судового збору.

3. В решті позову відмовити повністю.

Наказ видати.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду протягом 10 днів.

Повне рішення складено 12 вересня 2013 року

Суддя Н.М. Спаських