Ухвала

від 03.09.2013 по справі 801/1729/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 801/1729/13-а

03.09.13 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дугаренко О.В.,

суддів Дадінської Т.В. ,

Мунтян О.І.

секретар судового засідання Миронова Є.А.

за участю сторін:

представник позивача- Приватного підприємства "Фірма "АТОМ-В"- не з'явився,

представник відповідача- Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби- Чакал Айше Реджепівна, довіреність № 39/10-10 від 02.09.13,

розглянувши матеріали справи № 801/1729/13-а за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кузнякова С.Ю. ) від 26.03.13

за позовом Приватного підприємства "Фірма "АТОМ-В" (вул. Вузлова, 18, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95047/вул. Дибенка, 46, кв. 14, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95000)

до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (вул. М. Залки, 1/9, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.03.2013 адміністративний позов Приватного підприємства "Фірма "АТОМ-В" до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 23.01.2013 №0001162204; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 23.01.2013 №0001152204. Стягнуто на користь Приватного підприємства "Фірма "АТОМ-В" судовий збір в розмірі 120,00 грн. з Державного бюджету України шляхом безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби.

Не погодившись з даним рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.03.2013 скасувати та прийняти нове рішення по справі, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що з 04.12.2012р. відповідачем проведена позапланова невиїзна перевірка ПП «Фірма «Атом-В» (ЄДРПОУ 24690535) з питань відносин з ПП "Ньютехнолоджи " (ЄДРПОУ 36951648) за серпень 2011р., за результатами якої складено акт перевірки № 10184/22-3/24690535 від 17.12.2012р. (22-37).

Висновки акту перевірки були покладені в основу податкових повідомлень-рішень від 23.01.2013р., а саме: № 0001152204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за податком на прибуток в сумі 5750 грн. (а.с.40), № 0001162204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за податком на додану вартість в сумі 5000 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 1250 грн. (а.с. 41).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем правомірно здійснювалося формування податкового кредиту на підставі отриманої податкової накладної від 02.08.2011р. № 40, яка засвідчує факт придбання платником податку товарів, та є єдиним документом на підставі якого платник податку може включати до податкового кредиту відповідні суми.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на таке.

Між позивачем (покупець) з ПП " Ньютехнолоджи" (продавець) був укладений договір купівлі-продажу від 29.06.2011р. Згідно із п. 1.1- п. 1.4 вказаного договору продавець зобов'язується передати у власність покупцю товар, а покупець зобов'язується прийняти та сплатити його на умовах договору. Найменування товару - пиломатеріал, столярні вироби, вартість товару - відповідно видаткової накладної, повна вартість договору - 70601-00 грн. (а.с.44).

На виконання вимог цього договору ПП "Ньютехнолоджи" поставило позивачу товар згідно рахунку-фактурі № СФ-0058/08 від 02.09.2011р. на загальну суму з ПДВ 300000,01 грн., де ПДВ -5000,00 грн. (а.с. 45) та видаткової накладної № РН-00034/08 від 02.08.2011р. на загальну суму з ПДВ 300000,01 грн., де ПДВ -5000,00 грн. (а.с.46).

ПП "Ньютехнолоджи" виписало позивачу податкову накладну № 40 від 02.08.2011р. на загальну суму з ПДВ 300000,01 грн., де ПДВ -5000,00 грн. (а.с. 47).

З урахуванням норм Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" зазначені документи є первинними.

Оплата придбаного товару у безготівковій формі підтверджено платіжним дорученням № 921 від 18.08.2011р. на суму 30000,00 грн. (а.с. 48).

Вивезення придбаного товару здійснювалось транспортним засобом позивача на підтвердження чого надано свідоцтво про реєстрацію ТЗ (а.с.114) та зберігалося у орендованих позивачем приміщеннях, про що свідчить договір № 7/01-11 оренди нежилих приміщень із актом прийому-передачі № 1 до договору (а.с.111-112, 113).

Подальше використання придбаного товару у власній господарській діяльності позивача в операціях наступного продажу на користь покупців ПРАТ «Кримська Фруктова компанія», ПСК АВС, ПАТ «Кримелектромашторг», ТОВ «Виноградний», ТОВ «СЕЗ», підприємства «Будматеріали-люкс», ПАТ «Бурлюк», ТОВ «Професіонал», ПАТ «Сімферопольська макаронна фабрика» підтверджено видатковими та податковими накладними (а.с. 49-82).

Проведені операції вплинули на права, обов'язки позивача та на його майновий стан, що підтверджує реальність таких операцій.

Надані суду першої інстанції первинні документи також є належним доказом реальності господарських операції між позивачем та ПП «Ньютехнолоджи» та є достатніми, в силу закону, для виникнення права на формування податкового кредиту.

Згідно із п.п. 134.1.1. п.134.1 ст. 134 Податкового кодексу України (далі ПК України), об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до пп.138.8.1 п.138.8 ст.138 ПК України - до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України передбачено, що не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 (далі по тексту - Положення № 88) первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Колегія суддів звертає увагу, що ні Податковий кодекс України, ні правила ведення податкового обліку, ні Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом МФУ від 24.05.95 р. № 88, не передбачають вичерпного переліку документів, що підтверджують зв'язок понесених витрат платника податку з господарською діяльністю, а лише вказують на необхідність мати первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Норми вказаних нормативно-правових актів, за своїм змістом, у якості підстав для не включення до витрат, витрат суб'єкта господарювання передбачають випадки повної відсутності любих розрахункових, платіжних та інших документів.

Підпунктом 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (ПК України) встановлено, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

У відповідності до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно п. 198.1 ст. 198 ПК України виникає у разі здійснення операцій в т.ч. з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку в т.ч. з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, з необхідними реквизитами.

Пунктом 201.6 ст. 201 ПК України встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу. Податкова накладна згідно п. 201.7 ПКУ виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Доводи відповідача, щодо формування «сумнівного» податкового кредиту за серпень 2011р., що вказує на неможливість фактичного здійснення господарської діяльності та унеможливлює продаж товарів (надання робіт, послуг) контрагенту - ПП «Фірма «Атом-В» (ЄДРПОУ 24690535) по ланцюгу постачання, колегією суддів не приймається до уваги, оскільки порушення порядку здійснення господарської діяльності контрагента тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

За умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників по ланцюгу для одержання підприємством незаконної податкової вигоди, правовідносини учасників попередніх поставок не можуть впливати на оцінку реальності операції, вчиненої останнім у ланцюгу постачання платником (позивачем у справі) та його безпосереднім контрагентом.

Відповідно до норм діючого законодавства не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом і не мають причинного зв'язку.

Позивач, як добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше не встановлено законом.

До того ж, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання, передбаченого податковим законодавством, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум ПДВ до податкового кредиту, якщо останній виконав передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Колегія суддів зазначає, що матеріалами справи не підтверджується допущення порушень при оформленні податкової накладної, виписаних вказаним вище контрагентом позивача, а реальність та товарність взаємовідносин позивача з ПП «Ньютехнолоджи» у серпні 2011р. та подальше використання придбаних позивачем товарів у своїй господарській діяльності підтверджено наведеними вище первинними документами.

З урахуванням всього вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що податковим органом неправомірно було збільшено суму грошового зобов'язання податковими повідомленнями-рішеннями від 23.01.2013р., а саме: № 0001152204 за податком на прибуток в сумі 5700 грн. та № 0001162204 від 23.01.2013р. за податком на додану вартість в сумі 5000,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 1250,00 грн., оскільки це суперечить податковому законодавству України та не ґрунтується на фактичних обставинах.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.03.13 у справі № 801/1729/13-а залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.03.13 у справі № 801/1729/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 09 вересня 2013 р.

Головуючий суддя підпис О.В.Дугаренко

Судді підпис Т.В. Дадінська

підпис О.І. Мунтян

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.В.Дугаренко