Постанова

від 10.09.2013 по справі 804/7761/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

копія ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2013 р. Справа № 804/7761/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Горбалінського В.В.

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська до приватного підприємства «Промсервіс» про стягнення податкового боргу та зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків , -

ВСТАНОВИВ:

05.06.2013 року державна податкова інспекція у Кіровському районі м. Дніпропетровська звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до приватного підприємства «Промсервіс», в якому просить :

- стягнути з рахунків у банках, обслуговуючих приватне підприємство «Промсервіс» (код ЄДРПОУ 31321314) на користь бюджету на р/р згідно бюджетної класифікації суму податкового боргу в розмірі 112 198, 27 грн.;

- зупинити видаткові операції на рахунках платника податків приватного підприємства «Промсервіс» (код ЄДРПОУ 31321314) шляхом накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків, що знаходяться у банках;

Позовні вимоги обґрунтовано несплатою приватним підприємством «Промсервіс» сум узгоджених податкових зобов'язань, що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 112 198, 27 грн.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав до суду клопотання про розгляд в порядку письмовому провадженні.

Представника відповідача в судовому засіданні надав заяву про визнання позовних вимог.

Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Отже, враховуючи зазначені вище підстави, суд вирішив розглянути справу у письмовому провадженні.

Вивчивши матеріали справи та письмові докази в ній суд встановив.

Приватне підприємство «Промсервіс» (код ЄДРПОУ 31321314) зареєстроване 23.01.2001 року виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради за юридичною адресою: м. Дніпропетровськ, Кіровський район, проспект Кірова, 24, кв.62.

З 24.01.2001року відповідач перебуває на податковому обліку в ДПІ в Кіровському районі м. Дніпропетровська.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, щодо визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов'язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України.

Відповідно до п. п. 16.1.4. п. 16.1. ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи, працівниками ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська 18.12.2012 року проведено фактичну перевірку ПП «Промсервіс» за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, за результатами якої складено акт № 0152/04/65/22/3132314, яким встановлено порушення п. 3.5 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ України від 15.12.2004 року № 637. На підставі вказаного акту позивачем 18.12.2012 року винесено податкове повідомлення-рішення № 0001132303, яким відповідачу визначено суму грошового зобов'язання в розмірі 50 198,00 грн., вказане рішення отримане відповідачем 28.12.2012 року, однак у встановлений строку грошове зобов'язання відповідачем не сплачено, тому враховуючи наявну в облікових картках відповідача суму переплати в розмірі 5 000,00 грн., у нього виник податковий борг в розмірі 45 198,00 грн.

Пунктами 56.1, 56.3 ст. 56 Податкового кодексу України встановлено, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. Доказів, щодо оскарження податкового повідомлення-рішення № 0001132303 до суду не надано.

З матеріалів справи вбачається, що у зв'язку з наявністю у відповідача податкового боргу в розмірі 45 198,00 грн., позивачем 08.01.2013 року було направлено податкову вимогу № 22 на суму 45 198,00 грн. Сума вказана у податковій вимозі відповідачем не сплачена, доказів оскарження вказаної вимоги не надано, тому податкова вимога не є відкликано.

Відповідно до п. 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Щодо податкового боргу з податку на додану вартість судом встановлено наступне.

Відповідачем було подано до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість (вх. № 9005551407 від 11.02.2013 року) за січень 2013 року, в якій самостійно визначено суму грошового зобов'язання з вказаного податку в розмірі 28 812,00 грн., строк сплати 02.03.2013 року, враховуючи те, що відповідачем вказано сума не була сплачена, у нього утворився податковий борг з вказаного податку, який з урахуванням наявної в обліковій картці переплати в розмірі 385,93 грн. склав - 28 426,07 грн.

Відповідно до п.46.1 ст.46 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України), податкова декларація, розрахунок - це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до п. 56.11 ст. 56 ПК України податкове зобов'язання, яке самостійно визначене платником податків, оскарженню не підлягає.

Згідно п. 57.1 ст. 57 ПК України, платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, визначену у поданій ним податковій декларації протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Податковим боргом відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визнається сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Щодо податкового боргу з податку на прибуток підприємства судом встановлено наступне.

Відповідачем було подано до податкового органу податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2012 рік (вх. № 9086568983 від 05.02.2013 року) в якій самостійно визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 919,00 грн., строк сплати 19.02.2013 року, враховуючи те, що відповідачем вказано сума не була сплачена, у нього утворився податковий борг з вказаного податку, який з урахуванням наявної в обліковій картці переплати в розмірі 5,80 грн. склав - 913,20 грн.

Також за ПП «Промсервіс» рахується заборгованість зі сплати авансових платежів з податку на прибуток в розмірі 37 661,00 грн., яка виникла у зв'язку з несплатою сум податкових зобов'язань визначених у податкових деклараціях № 9068946306 від 06.11.2012 року, по строку сплати 18.01.2013 року - 13 667,00 грн., по строку сплати до 20.02.2013 року - 13 667,00 грн. та податкової декларації № 9086568983 від 05.02.2013 року, по строку сплати 29.03.2013 року - 10 327,00 грн.

Однак у встановлені строки авансові платежі з податку на прибуток сплачено не було, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість зі сплати вказаного податку в розмірі 37 661,00 грн.

У відповідності до п. 95.1 ст.95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Пунктом 95.3 ст.95 цього Кодексу передбачено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Орган державної податкової служби звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття органом державної податкової служби рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення органу державної податкової служби підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою органу державної податкової служби. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом державної податкової служби.

Отже, матеріалами справи підтверджено, що у відповідача рахується податковий борг на загальну суму 112 198,27 грн., а тому позовні вимоги в частині стягнення вказаної суми підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про зупинення видаткових операцій на рахунках платника податку приватного підприємства «Промсервіс» (код ЄДРПОУ 31321314) шляхом накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків, що знаходяться у банках суд вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Податковим кодексом України визначено особливий порядок накладення адміністративного арешту на кошти на рахунку платника податків.

Пунктом 94.2 статті 94 ПК України встановлено, що адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Відповідно до п.94.4 ст.94 ПК України арешт може бути накладено органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Згідно п.п.94.6.2 п.94.6 ст.94 ПК України керівник органу державної податкової служби (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається: платнику податків з вимогою тимчасового зупинення відчуження його майна; іншим особами, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження.

Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

Враховуючи положення вищезазначених норм ПК України, суд зазначає, що арешт коштів на рахунку платника податків є різновидом адміністративного арешту, який застосовуються виключно на підставі рішення суду (на відміну від адміністративного арешту іншого майна, який здійснюється за рішенням керівника податкового органу).

Разом з тим, підстави його застосування, що визначені п. 94.2. ст. 94 Податкового кодексу України, є загальними як для керівника податкового органу так і для суду.

Так, згідно із п. 94.2. ст. 94 Податкового кодексу України арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби; відсутні свідоцтва про державну реєстрацію суб'єктів господарювання, дозволи (ліцензії) на її здійснення, торгові патенти, сертифікати відповідності реєстраторів розрахункових операцій; відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу, та/або акта опису (виділення) майна для його продажу.

З огляду на зазначені норми чинного законодавства України, адміністративний арешт застосовується за наявності однієї із наведених обставин. Із матеріалів справи вбачається, що такі обставини у відповідача відсутні.

Факт надсилання позивачем листа від 14.01.2013 року та відсутність відповіді на нього не може свідчити про відсутність у відповідача майна, на яке може бути накладено адміністративний арешт за рішенням керівника податкового органу.

Наявність у відповідача податкового боргу в розмірі 112 198,27 грн., не є підставою застосування адміністративного арешту.

Суд звертає увагу позивача на те, що адміністративний арешт не є виключним та єдиним способом погашення податкового боргу. Винятковість адміністративного арешту законодавець чітко пов'язує із обставинами, визначеними п. 94.2. ст. 94 Податкового кодексу України, що виникли між платником податків та податковим органом.

Суд погоджується з посиланням позивача на те, що умова щодо відсутності майна, за рахунок якого можливо б було погасити податковий борг, встановлена п.п. 20.1.33. п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України, надає право податковому органу звертатися до суду з вимогою щодо накладенню арешту на кошти платника податків. Проте, реалізація цього права можлива лише за умови дотримання підстав, встановлених п. 94.2. ст. 94 Податкового кодексу України.

Статтею 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, водночас частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади (до яких належать органи державної податкової служби) та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом частин 4, 5 ст. 11 КАС України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що поданих позивачем доказів достатньо для встановлення обставин справи та для ухвалення судового рішення.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 КАС України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 КАС України, полягає в наступному: суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З урахуванням вищевикладеного позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 11, 14, 70, 71, 72, 86, 112 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська до приватного підприємства «Промсервіс» про стягнення податкового боргу та зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків - задовольнити частково.

Стягнути з рахунків у банках, обслуговуючих приватне підприємство «Промсервіс» (код ЄДРПОУ 31321314) на користь бюджету на р/р згідно бюджетної класифікації суму податкового боргу в розмірі 112 198, 27 грн. (сто дванадцять тисяч сто дев'яносто вісім гривень 27 коп.).

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Копію постанови направити сторонам по справі.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя (підпис) З оригіналом згідно. Постанова не набрала законної сили станом на 10.09.2013 року СуддяВ.В. Горбалінський В.В. Горбалінський