Рішення

від 09.09.2013 по справі 913/2217/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

09 вересня 2013 року Справа №913/2217/13

Провадження №32/913/2217/13

за позовом: Приватного підприємства «Іст-Оіл Луганськ», м.Луганськ, ЄДРПОУ 35156326

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛП Укртеплострой», м.Луганськ, ЄДРПОУ 35629553

про стягнення 500000 грн.

Суддя: Паляниця Ю.О.

Секретар судового засідання: Антонова І.В.

У засіданні брали участь:

від позивача: Рачок Р.В. - по дов.

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Приватне підприємство «Іст-Оіл Луганськ», м.Луганськ звернувся до господарського суду Луганської області з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛП Укртеплострой», м.Луганськ про стягнення вартості переданої за договором №1/1 від 12.06.2013р. продукції в сумі 500000 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору №1/1 від 12.06.2013р. в частині проведення оплати поставленої за вказаною угодою продукції.

Відповідач в судове засідання не з'явився, у відзиві б/н від 04.09.2013р. позовні вимоги визнав у повному обсязі.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

За висновками суду, незважаючи на те, що відповідач у судове засідання на виклик суду не з'явився, справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Крім того, судом прийнято до уваги, що відповідачем вже викладено власну правову позицію по суті спору, а також заявлено клопотання б/н від 04.09.2013р. про розгляд справи без участі представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛП Укртеплострой».

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно із ст.655 вказаного нормативно-правового акту за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як свідчать матеріали справи, 12.06.2013р. між Приватним підприємством «Іст-Оіл Луганськ» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛП Укртеплострой» (покупець) був укладений договір №1/1.

У відповідності до п.1.1, п.1.2 вказаного договору продавець зобов'язується передати у власність покупця певну продукцію, а покупець прийняти цю продукцію та оплатити її на умовах даного договору. Найменування продукції: рудстійка хвойних порід дв.4-6 м, д.14 24 см, ГОСТ 9463-88 229288.

За приписами п.2.2 підписаного сторонами договору загальна кількість продукції: 500 куб.м.

Пунктом 5.2 договору №1/1 від 12.06.2013р. сторони узгодили суму договору - 500000 грн. без ПДВ.

За змістом п.8.1 укладеного позивачем та відповідачем правочину договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2013р.

Згідно із ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Тобто, враховуючи зміст вказаних статей, при зверненні до суду з позовом про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу, позивачем має бути доведено, в тому числі, факт передання відповідачу товару за договором, невиконання якого є підставою позовних вимог, а також настання строку виконання покупцем за договором обов'язку стосовно оплати придбаного товару.

Виходячи зі змісту матеріалів справи, на підставі видаткової накладної №12061 від 12.06.2013р. позивачем відповідачу було передано рудстійку хвойних порід дов.4-6 м, діам.14-24 см, ГОСТ 9463-88 229288, в кількості 500 куб.м на суму 500000 грн.

Зазначена видаткова накладна підписана та скріплена печатками сторін, внаслідок чого приймається судом в якості належного доказу передання відповідачу товару у відповідності до умов договору №1/1 від 12.06.2013р.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, за висновками суду, позивачем доведено належними та допустимими у розумінні норм ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказами факт передання відповідачу товару на загальну суму 500000 грн. за вказаним правочином.

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За правилами ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Виходячи зі змісту п.6.1 договору №1/1 від 12.06.2013р. покупець зобов'язався здійснити розрахунок за поставлену продукцію в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця протягом 1 банківського дня з моменту підписання документів, що підтверджують факт поставки.

Як зазначалося вище, видаткову накладну №12061 щодо передання товару на суму 500000 грн. було підписано продавцем та покупцем 12.06.2013р., внаслідок чого судом встановлено, що строк виконання відповідачем зобов'язання з оплати за договором №1/1 від 12.06.2013р. настав.

Проте, за поясненнями позивача, всупереч умовам укладеного договору і положенням ст.ст.526, 692 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛП Укртеплострой» за одержаний товар не розрахувалося з позивачем.

Ухвалою господарського суду від 21.08.2013р. зобов'язано сторони провести звірку розрахунків (з ініціативи позивача) за предметом позову з визначенням періодів нарахування заборгованості та первісних документів, на підставі яких проведена відповідна операція. Акт звірки надати до суду.

03.09.2013р. сторонами було підписано акт звірки розрахунків за договором №1/1 від 12.06.2013р., за змістом якого заборгованість відповідача перед позивачем становить 500000 грн.

Крім того, як вказувалося вище, відповідач у відзиві б/н від 04.09.2013р. позовні вимоги визнав повністю.

Згідно із ч.5 ст.78 Господарського процесуального кодексу України в разі визнання відповідачем позовних вимог господарський суд приймає рішення про задоволення позову.

Наразі, судом не встановлено в діях відповідача, пов'язаних з визнанням позову, конкретних порушень закону, а також фактів, які б доводили порушення визнанням позову прав і законних інтересів інших осіб.

Таким чином, приймаючи до уваги, що позивач зобов'язання за договором №1/1 від 12.06.2013р. виконав належним чином, враховуючи, що відповідачем порушені взяті на себе за договором обов'язки в частині строку їх виконання та у повному обсязі, суд дійшов висновку, що вимоги Приватного підприємства «Іст-Оіл Луганськ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛП Укртеплострой» про стягнення 500000 грн. є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Задовольнити позовні вимоги Приватного підприємства «Іст-Оіл Луганськ», м.Луганськ до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛП Укртеплострой», м.Луганськ про стягнення вартості переданої за договором №1/1 від 12.06.2013р. продукції в сумі 500000 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛП Укртеплострой» (91021, м.Луганськ, вул.А.Ліньова, буд.75, офіс 144, код ЄДРПОУ 35629553) на користь Приватного підприємства «Іст-Оіл Луганськ» (91047, м.Луганськ, вул.Краснодонская, буд.4А, код ЄДРПОУ 35156326) заборгованість в сумі 500000 грн., а також судовий збір в розмірі 10000 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 09.09.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 11.09.2013р.

Суддя Ю.О. Паляниця