Рішення

від 10.09.2013 по справі 905/4845/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10.09.2013 Справа № 905/4845/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Величко Н.В.

при помічнику судді Юрової Ю.С. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за позовом: Жданівської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Донецькій області (№ 3), смт. Вільхівка, м. Жданівка Донецької області

до відповідача: Державного відкритого акціонерного товариства «Енергетичне управління» Дочірнього підприємства Державної холдингової компанії «Жовтеньвугілля», смт. Золотарівка, Шахтарський район Донецької області

про: спонукання до укладення договору про технічне забезпечення електропостачання споживача

за участю представників:

від позивача: Мельник Т.С.- за дов. № 8-3163 від 09.09.2013 р., Васильченко І.В.- за дов. № 2411 від 05.07.2013 р., Остроухова С.І. - за дов. № 8-2781 від 08.08.2013р.

від відповідача: Вердієва С.Г. - за дов. № 01-07/303 від 23.07.2013р., Бесєдін - за дов. № 01-07/302 від 23.07.2013р.

СУТЬ СПОРУ:

Жданівська виправна колонія управління Державної пенітенціарної служби України в Донецькій області (№ 3) звернулась до господарського суду з позовом про спонукання Державного відкритого акціонерного товариства «Енергетичне управління» Дочірнього підприємства Державної холдингової компанії «Жовтеньвугілля» до укладення безоплатного договору про технічне забезпечення електропостачання в редакції позивача.

Нормативно позов обґрунтований пунктами 1.7, 1.10, 6.29, 6.30 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ України від 31.07.1996р. № 28 (з наступними змінами), ст. 5 Закону України «Про електроенергетику».

На підтвердження вимог позивач надав суду: договір про закупівлю товарів (робіт, послуг) за державні кошти № 3019/К-12 від 19.04.2013р., договір про постачання електричної енергії № 3019/Г-61 від 01.04.2013р. з додатками, супровідні листи № 15/357 від 24.01.2013р., № 12/1797 від 21.05.2013р. з додатками та докази їх направлення відповідачу, супровідні листи № 01-07/54 від 01.02.2013р., № 01-12/245 від 05.06.2013р. з додатками, лист відділу НКРЕ у Донецькій області від 14.11.2012р. № 30-04-18/843, лист Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 19.07.2013р. № 32-01/03-1741, статутні документи підприємства.

Відповідач проти задоволення позову заперечує посилаючись на відсутність обумовлених законодавством вимог щодо необхідності укладання договору про технічне забезпечення енергопостачання за рішенням суду. Відповідач зазначає, що пунктом 1.5 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ України від 31.07.1996р. № 28, встановлено, що у випадку підключення електроустановок споживача до електричних мереж, власник яких не є постачальником електричної енергії, і виникненням у споживача згідно із законодавством України обов'язків сплачувати за перетікання реактивної електроенергії між споживачем і цим власником електричних мереж на основі типового договору (додаток №1) укладається договір про технічне забезпечення електропостачання користувача. Згідно з постановою НКРЕ України № 309 від 10.03.1999р. зі змінами, установи виконання покарань у частині оплати спожитої електроенергії прирівнюються до населення. Пунктом 3.1 Методики обчислення плати за перетікання електроенергії між електропередавальною організацією та її споживачами, затвердженою наказом Міністерства палива та енергетики України від 17.01.2002р. № 19 встановлено, що розрахунки за перетікання реактивної електроенергії в мережі електропередавальної організації та за генерацію її в мережу здійснюється з усіма споживачами крім населення. На думку відповідача, оскільки позивач не сплачує за перетікання реактивної електроенергії, тому відсутні підстави для укладання спірного договору. Також відповідач зазначає, що Законом України «Про електроенергетику» не передбачено укладання безоплатного договору про технічне забезпечення електропостачання користувача. У випадку укладення такого договору відповідач буде позбавлений можливості відновити свою платоспроможність.

Крім того відповідач повідомив, що між ним та енергопостачальником не укладався ані договір про постачання електричної енергії щодо підстанції «ПС-6кВ Давыдовка Западная №1», від якої живиться позивач, ані договір про спільне використання технологічних електричних мереж, оскільки відповідач не є основним споживачем і не має власного електроспоживання.

На підтвердження заперечень надав поштові квитанції від 01.02.2013р. та від 05.06.2013р. про направлення позивачу листування з приводу укладання спірного договору та статутні документи підприємства.

Розгляд справи неодноразово відкладався згідно ст. 77 ГПК України.

В судовому засіданні, що відбулось 10.09.2013р., позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі та заявив клопотання про залучення до участі у справи у якості третьої особи ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго».

Відповідач підтримав свої заперечення.

Суд відхиляє клопотання позивача щодо залучення до участі у справи у якості третьої особи ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» за необгрунтованістю підстав.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін суд виходить з наступного.

Частиною 3 статті 179 Господарського кодексу України встановлено, що укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів.

При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі у тому числі примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст чи на основі типового договору , затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови (ч.4 ст.179 ГК України)

Відносини, що виникають у зв'язку з виробництвом, передачею, постачанням і використанням енергії регулюються Законом України "Про електроенергетику" . Відповідно до статті 5 цього Закону державна політика в електроенергетиці базується, зокрема, на принципі додержання єдиних державних норм, правил і стандартів усіма суб'єктами відносин, пов'язаних з виробництвом, передачею, постачанням і використанням енергії. За змістом частини першої статті 7 Закону, у редакції, чинній на час вирішення спору, експлуатація об'єктів електроенергетики, регламентується нормативно-правовими актами, обов'язковими для виконання всіма суб'єктами електроенергетики. Відповідно до статті 1 Закону нормативний документ - норми, правила, інструкції та стандарти, прийняті та зареєстровані в порядку, встановленому законодавством, щодо забезпечення належного технічного стану електричних, теплових, тепловикористальних установок та мереж.

Органом державного регулювання діяльності в електроенергетиці є Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, до компетенції якої віднесено розроблення та затвердження правил користування електричною енергією (статті 11 і 12 Закону України "Про електроенергетику" ). Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 року № 28 затверджені Правила користування електричною енергією , зареєстровані в Міністерстві юстиції України 2 серпня 1996 року за N 417/1442, дія яких поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).

Абзацами третім і четвертим пункту 1.7. Правил встановлено, що у разі використання технологічних електричних мереж електропередавальною організацією відносини між власником цих мереж та електропередавальною організацією, у тому числі їх взаємна відповідальність, регулюються договором про спільне використання технологічних електричних мереж, що укладається між ними на основі типового договору (додаток 2).

Основний споживач не має права відмовити електропередавальній організації, яка здійснює ліцензовану діяльність на закріпленій території, в укладенні (переукладенні) договору про спільне використання технологічних електричних мереж, а субспоживачу у разі дотримання ним вимог цих Правил в укладенні (переукладенні) договору про технічне забезпечення електропостачання споживача в передбачених цими Правилами випадках .

У пункті 1.2 Правил визначено, що договір про технічне забезпечення електропостачання споживача - це домовленість двох сторін (споживач та електропередавальна організація або основний споживач), яка є документом певної форми, що встановлює зміст та регулює правовідносини між сторонами під час технічного забезпечення постачання електричної енергії;

Основний споживач - споживач електричної енергії або власник електричних мереж, який передає частину електроенергії своїми технологічними електричними мережами субспоживачам та/або електропередавальній організації. Під власником мереж розуміється юридична або фізична особа, якій на праві користування належать електроустановки, призначені для передачі та/або розподілу електричної енергії.

Технічне забезпечення електропостачання споживача (субспоживача) - це забезпечення власником електричних мереж технічної можливості передачі (транзиту) електричної енергії в точку приєднання електроустановок споживача (субспоживача) в певних обсягах у межах дозволеної потужності споживача (субспоживача) з показниками параметрів якості електричної енергії в точці приєднання електроустановок споживача (субспоживача) відповідно до умов договору.

Пунктом 1.5 Правил встановлено, що у разі підключення електроустановок споживача до електричних мереж, власник яких не є постачальником електричної енергії, та виникнення у споживача відповідно до законодавства України зобов'язань уносити плату за перетікання реактивної електроенергії, між споживачем та цим власником електричних мереж на основі типового договору (додаток 1) укладається договір про технічне забезпечення електропостачання споживача .

Згідно з пунктом 5.8 Правил споживач, електроустановки якого приєднані до мереж

електропередавальної організації, яка не є постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, має укласти з електропередавальною організацією договір про технічне забезпечення електропостачання .

Умови договорів про постачання електричної енергії, про спільне використання технологічних електричних мереж, про технічне забезпечення електропостачання споживача виконуються з дати їх підписання, якщо інші дати не передбачені умовами відповідних договорів (п.1.8 Правил).

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем, як споживачем та замовником, укладено з ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго», як постачальником та виконавцем, договір № 3019/К-12 від 19.04.2012р. про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти (а.с.8-10). За умовами цього договору ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» зобов'язався у 2013 році поставити позивачу електричну енергію (як різновид товару) для забезпечення потреб електроустановок позивача, а позивач - прийняти та оплатити вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснювати інші платежі згідно з умовами цього договору та конкретизацією умов згідно договору про постачання електричної енергії № 3019/Г-61 від 01.04.2013р., який є невід'ємним додатком до цього договору.

У договорі про постачання електричної енергії № 3019/Г-61 від 01.04.2013р. (а.с.11-17) сторонами визначено, що точка продажу електричної енергії зазначається у додатку №1 «Однолінійна схема надання доступу до місцевої (локальної) електромережі» до цього договору (розділ 1 договору).

У пункті 9.2 цього договору сторони встановили, що межа відповідальності за стан та обслуговування електроустановок визначається відповідно до додатка № 2 «Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін».

Згідно додатку № 1 «Однолінійна схема надання доступу до місцевої (локальної) електромережі» (а.с.85) та додатку № 2 «Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін» (а.с.86) до договору про постачання електричної енергії № 3019/Г-61 від 01.04.2013р. встановлено балансову належність:

- постачальника (ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго») - ЛР-6кВ приєднання «Южная №1» у комірці 31 та приєднання «Вертикальний ствол ш. Тернопільська №2» у комірці 33 в РУ-6кВ ПС-110кВ «Давидівка Северна»;

- власника мереж (ДВАТ «Енергетичне управління» - ДП ДХК «Жовтеньвугілля», відповідача) - КЛ-6кВ «Южная №1», КЛ-6кВ «Вертикальний ствол ш. Тернопільська №2», обладнання 6кВ ПС «Давидівка Западна №1», комірки №№ 1, 9, 13, 20;

- споживача (позивача) - КЛ-6кВ, що відходять від комірок №№ 1, 9, 13, 20 ПС «Давидівка Западна №1»

Межу відповідальності встановлено:

- між постачальником та власником мереж на наконечниках кабельного вводу у місці підключення до лінійних роз'єднувачів у комірках №№ 31, 33 в РУ-6кВ ПС-110кВ «Давидівка Северна»;

- між власником мереж та споживачем на наконечниках кабельного вводу у місці підключення до лінійного роз'єднувача в комірках №№ 1, 9, 13, 20 та ПС-6кВ «Давидівка Западна №1»

Постачальник несе відповідальність за стан контактів в місці розмежування балансової належності, а власник мереж - за стан контактів в місці розмежування балансової належності.

Додаток № 2 «Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін» узгоджено з власником мереж - (ДВАТ «Енергетичне управління» - ДП ДХК «Жовтеньвугілля»), про що свідчить відповідна відмітка на цьому додатку (а.с.86 зворотній бік)

У пункті 2.4 договору № 3019/Г-61 від 01.04.2013р. сторони зобов'язались укласти додатково договори, передбачені чинним законодавством та Правилами користування електричною енергією, у разі обґрунтованої присутності у процесі забезпечення позивача електричною енергією третьої сторони (основного споживача, електропередавальної організації).

Отже, з огляду на наведені норми законодавства та умови договору про постачання електричної енергії суд дійшов висновку, що оскільки електроустановки позивача підключено до електричних мереж відповідача, який не є постачальником електричної енергії, то між позивачем та відповідачем повинно бути укладено договір про технічне забезпечення електропостачання споживача на основі типового договору, який затверджено у додатку 1 до Правил користування електричною енергією .

Суд відхиляє як безпідставні твердження відповідача про те, що оскільки позивач не сплачує за перетікання реактивної електроенергії (згідно з постановою НКРЕ України № 309 від 10.03.1999р. установи виконання покарань у частині оплати спожитої електроенергії прирівнюються до населення), тому відсутні підстави для укладання спірного договору, а також твердження про те, що Законом України «Про електроенергетику» не передбачено укладання безоплатного договору про технічне забезпечення електропостачання користувача.

Як встановлено судом, і не спростовано відповідачем, в порушення приписів абз.3 п.1.7 Правил, між відповідачем (основним споживачем) та ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» (електропередавальною організацією) договір про спільне використання технологічних електромереж не укладено.

Згідно з п.6.29 Правил електропередавальні організації, які використовують технологічні електричні мережі інших власників електричних мереж, сплачують останнім плату за спільне використання технологічних електричних мереж , яка визначається відповідно до Методики обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж, затвердженої постановою НКРЕ від 12.06.2008 N 691, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 08.08.2008 за N 732/15423.

Відшкодування обґрунтованих витрат з утримання технологічних електричних мереж споживача (основного споживача) оплачується відповідно до договору про спільне використання технологічних електричних мереж і враховує фактичні обґрунтовані витрати основного споживача на утримання цих електричних мереж (п.6.30 Правил).

Пунктом 6.32 Правил встановлено, що фактичні обґрунтовані витрати на утримання

технологічних електричних мереж відшкодовуються власнику електричних мереж відповідно до його кошторису витрат на здійснення цієї діяльності.

Згідно п.1.5 Правил у разі підключення електроустановок споживача до електричних мереж, власник яких не є постачальником електричної енергії, та виникнення у споживача відповідно до законодавства України зобов'язань уносити плату за перетікання реактивної електроенергії , між споживачем та цим власником електричних мереж на основі типового договору (додаток 1) укладається договір про технічне забезпечення електропостачання споживача.

З наведених норм вбачається, що власник електричних мереж, який не є постачальником електричної енергії, має право на отримання від споживача плати саме за перетікання реактивної електроенергії у встановлених законом випадках, а зобов'язання споживача сплачувати власнику електричних мереж вартість послуг з передачі електроенергії технологічними електричними мережами останнього вимогами нормативних документів в галузі електроенергетики не передбачено.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України , іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Загальний порядок укладання господарських договорів, встановлений статтею 181 Господарського кодексу України . Так, згідно цієї норми господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей , про що робиться застереження у договорі , та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо

на це є згода другої сторони. У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо). Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору , заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону , або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими .

У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся) . Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються

нормами Цивільного кодексу України.

Крім того, згідно з пунктом 5.4 Правил користування електричною енергією, для укладення зокрема договору про технічне забезпечення електропостачання споживача заявник (споживач, власник технологічних електричних мереж (основний споживач) або субспоживач) має надати відповідній організації такі документи : 1) заяву щодо укладення відповідного договору із зазначенням роду виробничої діяльності, місцезнаходження та банківських реквізитів заявника; 2) акти про розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін (у разі укладення відповідного договору щодо об'єктів, які вводяться в експлуатацію вперше); 3) однолінійну схему електропостачання об'єкта (у разі укладення відповідного договору щодо об'єктів, які вводяться в

експлуатацію вперше); 4) відомості щодо розрахункових засобів обліку (тип, марка,

технічні характеристики тощо) (у разі укладення відповідного договору щодо об'єктів, які вводяться в експлуатацію вперше); 5) заявку на очікуваний обсяг споживання електричної енергії та величини споживання електричної потужності у години контролю максимального навантаження енергосистеми (за необхідності), довідку про укладені державні контракти (за наявності), відомості про величину приєднаної потужності і категорії надійності електропостачання струмоприймачів; 6) акти екологічної, аварійної та технологічної броні споживача (за наявності); 7) копію свідоцтва про державну реєстрацію та виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (для юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців); 8) копію документа, яким визначено право власності чи користування на об'єкт (приміщення) або копію документа, що підтверджує право власності чи користування на земельну ділянку (у

разі відсутності на відповідній земельній ділянці об'єкта); 9) копію належним чином оформленої довіреності на право укладати договори особі, яка уповноважена підписувати договори; 10) копію акта допуску про підключення електроустановки та у визначених законодавством випадках - сертифіката відповідності, що видається Держархбудінспекцією та її територіальними органами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.10.2008 N 923 "Про Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів" (для новозбудованих та реконструйованих електроустановок); 11) паспортні дані силових трансформаторів, кабельних та/або повітряних ліній передачі електричної енергії (для споживачів, у яких розрахункові засоби обліку встановлені не на межі балансової належності) (у разі укладення відповідного договору щодо об'єктів, які вводяться в експлуатацію вперше); 12) довідку про перелік субспоживачів (у разі їх наявності), дані (зазначені у підпункті 4 цього пункту) розрахункових засобів обліку субспоживачів (у разі укладення відповідного договору щодо об'єктів, які вводяться в експлуатацію вперше). У разі укладення за двома та більше об'єктами споживача одного договору про постачання електричної енергії споживач подає

документи, передбачені підпунктами 2-6, 8, 10-12 цього пункту, за кожним із об'єктів споживача. Ініціатором укладення відповідного договору може бути будь-яка із сторін такого договору.

Сторонами підтверджено, що позивач 26.01.2013р. надіслав відповідачу пропозицію укласти безоплатний договір про технічне забезпечення електропостачання і два примірники цього договору без номеру та дати (а.с.18,20-22).

Відповідач зазначений договір не підписав та не склав протокол розбіжностей до цього договору, а супровідним листом від 01.02.2013р. № 01-07/54 (а.с.25,80) направив позивачу свій (інший) проект договору про технічне забезпечення електропостачання споживача від 01.01.2013р. № 5 у двох примірниках для підписання (а.с.27), доповнивши зміст договору пунктами 3.1.5 та 3.1.6, в яких залишив за собою право на нарахування позивачу плати за перетікання реактивної електричної енергії та на щомісячну компенсацію витрат на оперативне та технічне обслуговування обладнання, яким забезпечується передача електричної енергії позивачу в розмірі 16 824,00 грн. з ПДВ за місяць згідно з кошторисом, який додається, та пунктом 4.1.3, в якому визначено зобов'язання позивача протягом 5 банківських днів з моменту отримання рахунків, сплачувати платежі, передбачені п.3.1.5 та п.3.1.6 цього договору.

Названий договір від 01.01.2013р. № 5 позивачем підписано не було, протокол розбіжностей також не складався.

Супровідним листом № 01-12/245 від 05.06.2013р. відповідач направив позивачу у двох примірниках проект договору про технічне забезпечення електропостачання споживача від 01.01.2013р. № 10 (а.с.29-31) зі змістом, аналогічним проекту договору від 01.01.2013р. № 5. Зазначений супровідний лист отримано позивачем 10.06.2013р. згідно відповідної відмітки на цьому листі.

Договір від 01.01.2013р. № 10 позивачем також підписано не було, протокол розбіжностей не складався.

Відмова відповідача укласти з позивачем безоплатний договір про технічне забезпечення електропостачання спричинила спір.

Позивач наполягає на укладенні договору про технічне забезпечення електропостачання в редакції Жданівської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Донецькій області (№ 3).

З наявного у справі проекту договору про технічне забезпечення електропостачання споживача (а.с.21), наданого позивачем відповідачу, вбачається, що він не підписаний з боку уповноваженої особи позивача, не скріплений печаткою останнього та не містить дати складання . Отже, зазначений документ не може вважатися пропозицією укласти договір в розумінні ст. 181 Господарського кодексу України.

Також в матеріалах справи відсутні докази надання позивачем відповідачу переліку документів, передбаченого п.5.4 Правил користування електричною енергією для укладення договору про технічне забезпечення електропостачання споживача.

Таким чином, позивачем не дотриманий як загальний порядок укладення договору, встановлений ст. 181 Господарського кодексу України, так і приписи п.5.4 Правил.

Зазначені обставини унеможливлюють задоволення позову.

Відповідно до приписів статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на матеріали справи, норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

Судові витрати покладаються на позивача відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 32 - 34, 43, 44, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили через десять днів з дня його підписання та може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано 10.09.2013р.

Суддя Н.В. Величко

Надруковано 3 прим.:

1 - у справу

1 - позивачу

1 - відповідачу

(062) 381-91-20