Рішення

від 09.09.2013 по справі 919/756/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2013 року справа № 919/756/13

Господарський суд міста Севастополя у складі судді Грицай О.С. при секретарі Коцюбі Д. С. , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо - комерційна фірма „Мормехсервіс"

(99014, м. Севастополь, бухта Камишова)

до Військової частини А4424

(99035, м. Севастополь, бухта Стрілецька)

(99007, м. Севастополь, вул. Дибенко 1А)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України

про стягнення заборгованості 18 732,48 грн

за участю представників сторін:

позивача - Бєлова В.В., довіреність б/н від 20.06.2013;

- Бєлової К.В., довіреність б/н від 20.06.2013;

відповідача - не прибув;

третьої особи - Полякова О.Е., довіреність №15-09/ від 31.07.2013 .

в с т а н о в и в:

У липні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо - комерційна фірма „Мормехсервіс" звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Військової частини А4424, просило стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 18 732,48 грн., з яких: сума боргу -17 987,83 грн, пеню - 672,70 грн., неустойку - 71,95 грн, посилаючись на невиконання останнім умов договору про надання послуг по поточному ремонту насосу системи прісної побутової води, насосу системи забортної води на судно ср «Балта».

Заперечуючи проти позову представник відповідача зазначив, що оскільки фінансування цього договору передбачено за спеціальним фондом бюджету та здійснюється за умов фактичних надходжень коштів спеціального фонду бюджету на рахунки замовника, а оскільки в поточному році кошторисні призначення на дані видатки не надходили, відповідач порушення умов договору військовою частиною А4424 не вбачає, тому просив у позовних вимогах відмовити (а.с 59-60).

Розгляд справ відбувався у судових засіданнях 17.07.2013 року, 07.08.2013 року, 02.09.2013 року та 09.09.2013 року.

У судовому засіданні 17.07.2013 судом було оглянуто оригінали документів доданих до позовної заяви.

Ухвалою суду від 17.07.2013 до участі у справі було залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України.

У судове засідання 09.09.2013 представник відповідача не прибув, уповноважених представників не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового засідання повідомлений своєчасно та належним чином, вимоги ухвали суду від 02.09.2013 не виконав.

Отже, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю відповідача за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Крім викладеного судом встановлено, що 22.10.2012 року між сторонами укладено договір № 355 відповідно до пункту 1.1 якого виконавець (позивач) зобов'язується у 2012 році надати послуги, зазначені у протоколі узгодження обсягу надання послуг (далі ПУОНП), а замовник (відповідач) - прийняти та оплатити такі послуги.

У пункті 1.2 договору вказано найменування послуги: 29.12.9 (послуги з монтажу, технічного обслуговування, ремонту насосів та компресорів) поточний ремонт насосу системи прісної побутової води, насосу системи забортної води на судно ср «Балта» (надалі судно).

Розділ 3 договору передбачає строки виконання робіт.

Виконавець зобов'язується прийняти обладнання в ремонт протягом 3 робочих днів з дати підписання цього договору, пункт 3.1 договору.

Відповідно до пункту 3.2 договору строк надання послуг по цьому договору встановлюється 45 календарних діб з дати підписання акту про прийняття обладнання в ремонт.

Згідно пункту 3.3 договору сторони встановлюють, що підставою повного закінчення надання послуг в обсязі прийнятих виконавцем зобов'язань по даному договору є підписання акту приймання та здавання наданих послуг (форма 16 додатку № 3 до Положення про організацію ремонту,переобладнання і модернізації бойових кораблів, допоміжних суден і базових плавучих засобів ВМФ, введення в дію наказом ГКВМФ від 23.05.1973 № 195) із зазначенням в ньому ціни, яка визначена у п. 4.3 даного договору.

Тверда договірна ціна за цим договором і за затвердженням Протоколом узгодження твердої договірної ціни складає 17 987 грн 83 коп. (Сімнадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят сім гривень 83 коп.), у тому числі ПДВ 20% в сумі 2997,97 грн. (дві тисячі дев'ятсот дев'яносто сім грн.. 97 коп) (пункт 4.3 договору).

Пунктом 5.1 договору визначено, що термін оплати протягом 10 банківських днів з моменту підписання акту приймання та здавання наданих послуг та надання рахунку.

Відповідно до пункту 5.4 договору, фінансування цього договору передбачено за спеціальним фондом бюджету та здійснюється умов фактичних надходжень коштів спеціального фонду бюджету на рахунки замовника (відкриття асигнувань).

Розділом 9 договору передбачено відповідальність сторін.

У відповідності з пунктом 9.3 договору передбачено відповідальність замовника у випадку затримки платежів більш ніж 7 банківських днів після отримання замовником рахунку виконавця та підпису акту приймання та здавання наданих послуг замовник сплачує на користь виконавця пеню за кожний прострочений день, яка обчислюється у відсотках (розмір облікової ставки НБУ) від суми простроченого платежу.

На час розгляду справи в суді відповідачем взяті зобов'язання не виконані, у зв'язку з чим заборгованість за надані послуги складає 17 987,83 грн., що підтверджено актом приймання та здавання робіт від 20.11.2012, який підписаний обома сторонами без зауважень ( а.с 16).

Аналіз правовідносин, які існували між сторонами свідчить, що за своєю юридичною природою між ними укладено договір про надання послуг, згідно до приписів статті 901 Цивільного кодексу України за яким одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу.

Відповідно до пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно до частини 7 статті 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання умов договору не допускається, а тому несплата відповідачем заборгованості в розмірі 17 987,83 грн. є порушенням господарських зобов'язань за вказаним договором.

Водночас, позивачем нарахована пеня в сумі 672,70 грн., відповідно до пункту 9.3 договору, нарахування якої є правомірним, оскільки згідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Відповідно до статті 231 того ж Кодексу законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Крім того, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок пені у розмірі 672,70 грн., за період з 01.12.2012 по 31.05.2013 року, нарахованих на суму заборгованості, господарський суд зауважує, що вказаний розрахунок має помилки та додає свій розрахунок виконаний відповідно до вимог чинного законодавства:

17 987, 83 грн. (сума заборгованості) х облікову ставку НБУ (7,50%) х 31 (дні прострочки) : 100 = 114,27 грн.

17 987, 83 грн. (сума заборгованості) х облікову ставку НБУ (7,50%) х 151 (дні прострочки) : 100 = 558,17 грн.

Розрахунок пені позивача є неточним, з врахуванням вищенаведеного, судом зроблений самостійних розрахунок пені за період з 01.12.2012 по 31.05.2013 року, яка складає 672,38 грн.

У судовому засіданні позивач уточнив, що сума 71,95 грн є інфляційними витратами, а не сумою неустойки, як помилково було зазначено у позові.

Судом під час перевірки розрахунку індексу інфляції враховувались положення пункту 2 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 року №01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" відповідно до якого сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд перевірив розрахунок інфляційних витрат який становить 72,01 грн.

Оскільки позивачем заявлено до стягнення інфляційних витрат у розмірі 71,95 грн, суд вважає за необхідне стягнути саме заявлену суму, оскільки відповідно до положень статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд може виходити за межі позовних вимог лише якщо про це є клопотання заінтересованої сторони.

Враховуючи положення статті 49 господарського процесуального кодексу України, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 1720,00 грн. судового збору.

На підставі вказаних правових норм і керуючись статтями 44, 49, 82-85 ГПК України,

в и р і ш и в :

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Військової частини А4424 (99035, м. Севастополь, бухта Стрілецька, ЄДРПОУ 24291870, реєстраційний рахунок 35224008000515 у ГУ ДКСУ у м. Севастополі, МФО 824509) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо - комерційна фірма „Мормехсервіс" (99014, м. Севастополь, бухта Камишова, р/р 26008013009079 в АО «Сбербанк Россії» МФО 320627, ЄДРПОУ 24506106) - борг у розмірі 17 987,83 грн, пеню у розмірі - 672,38 грн, інфляційні витрати у розмір 71,95 грн та 1720,00 грн. компенсації по сплаті судового збору.

3. Врешті позову відмовити.

4 . Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено - 11 вересня 2013 року

Суддя О.С. Грицай