Рішення

від 10.09.2013 по справі 922/3507/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" вересня 2013 р.Справа № 922/3507/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Френдій Н.А.

при секретарі судового засідання Алексєєвій Т.О.

розглянувши справу

за позовом відкритого акціонерного товариства "АТП - 16351", 62300, Харківська область, м. Дергачі, вул. Залізнична, 4, код ЄДРПОУ 14084041; до Дергачівської районної державної адміністрації, 62300, Харківська область, м. Дергачі, м-н Перемоги, 5-А, код ЄДРПОУ 24129939; про стягнення 5974,77грн. за участю представників:

позивача - Ісаєва Я.В., довіреність №01/79 від 02.09.2013р.;

відповідача - не з"явився.

В розпочатому судовому засіданні представнику позивача роз'яснено права і обов'язки сторін, передбачені ст. ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.

За відсутності клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснювалась.

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство "АТП - 16351" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Дергачівської районної державної адміністрації про стягнення 3% річних за період з 14.02.2013р. по 14.04.2013р. у розмірі 5974,77грн.

Свої вимоги мотивує тим, що відповідачем не виконано рішення господарського суду Харківської області у справі 61/142-09 від 07.04.2010р., яким стягнуто з відповідача на користь позивача 1211550,00грн., в якості правових підстав вказує на приписи ст.ст. 15, 16, 526, 598, 599, 612, 625 ЦК України.

Суд перейшов до розгляду справи по суті.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав повністю та просить суд позовні вимоги задовольнити, вказуючи на те, що відповідачем не виконуються зобов"язання, що виникли на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, яким присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача грошові кошти, які відповідачем не сплачені, в зв"язку з чим останньому, на підставі ст. 625 ЦК України, нараховані 3% річних за період з 14.02.2013р. по 14.04.2013р.; звернувся до суду з клопотанням №01/89 від 09.09.2013р. про долучення до матеріалів справи, поданих позивачем документів, які досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

Відповідач свого повноважного представника в судове засідання не направив, але 09.09.2010р. звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи без участі представника відповідача та просить суд врахувати при вирішенні справи обставини, викладені у відзиві на позовну заяву, поданому 09.09.2013р., в якому відповідач заперечує проти позову та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що грошовими коштами, на які позивач нараховує річні, відповідач не користувався оскільки останній є бюджетною установою і фінансується виключно з Державного бюджету України, отже підстав для застосування ст. 625 ЦК України в даному разі немає. Також відповідач вказує на те, що інфляційні та річні від простроченої суми за укладеними між сторонами договорами не передбачені, а також зазначає, що до відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні, а також до податкових, бюджетних відносин не застосовується цивільне законодавство, якщо інше не встановлено законом. Крім того, відповідач вказує на те, що стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних від простроченої суми не входять до компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян, а тому не підлягають відшкодуванню. Разом з відзивом були надані документи, на виконання ухвали суду про порушення провадження у справі, які долучені судом до матеріалів справи.

За висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору та є необхідними для прийняття повного і обґрунтованого судового рішення, внаслідок чого справа розглядається відповідно до норм ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Відповідно до ст.ст. 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, договір укладений (підписаний сторонами) є обов'язковим для виконання кожної із сторін.

У серпні 2005 року Відкрите акціонерне товариство "АТП-16351" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до: 1) Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області, 2) Управління соціального захисту населення Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області, третя особа - Головне управління промисловості, транспорту та зв'язку Харківської обласної державної адміністрації про стягнення компенсації за безкоштовний проїзд пільгової категорії пасажирів в сумі 1211550,00 грн. за договорами б/н від 26.02.2003р. та 26.01.2004р. на виплату компенсації за перевезення пільгового контингенту пасажирів.

Рішенням господарського суду Харківської області від 07.04.2010 р. у справі №61/142-09, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 15.11.2010 р., позов задоволено частково. Стягнуто з Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області на користь ВАТ "АТП-16351" 1211550, 00 грн. заборгованості, 12115 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення набрало законної сили 15.11.2010 р.

Постановою Вищого господарського суду України від 01.02.2011р. у справі № 61/142-09 (42/91-08, 53/441-06, 08/288-05) постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15.11.2010 р. залишено без змін.

Господарським судом Харківської області 09.12.2010р. було видано відповідний наказ про примусове виконання рішення господарського суду Харківської області від 07.04.2010 року у справі №61/142-09 та 27.05.2011р. відділом державної виконавчої служби головного управління юстиції у Харківській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 26779403.

Станом на момент розгляду даної справи рішення господарського суду Харківської області від 07.04.2010 р. у справі №61/142-09 не виконане, відповідачем доказів погашення існуючої заборгованості перед позивачем у розмірі 1211550,00 грн. до суду надано не було.

В зв"язку з невиконанням вищевказаного судового рішення позивач неодноразово звертався до суду з відповідними позовними заявами і рішенням господарського суду Харківської області від 12.03.2012 р. у справі №5023/10649/11, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21.05.2012 р., постановою Вищого господарського суду України від 26.10.2012р. позов ВАТ "АТП-16351" про стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних задоволено частково. Стягнуто з Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області на користь ВАТ "АТП-16351" за період з 23.12.2008 р. по 23.12.2011 р. 340599,91 грн. інфляційних нарахувань та 3% річних в сумі 109139,08 грн.; рішенням господарського суду Харківської області від 19.03.2013р. у справі №922/661/13, залишеним без змін постановою господарського суду Харківської області від 22.05.2013р. та постановою Вищого господарського суду України від 24.07.2013р., стягнуто з Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області на користь ВАТ "АТП-16351" 3% річних в сумі 41624,21 грн. та 1720,50 грн. судового збору.

На момент розгляду даної справи, як зазначив позивач, рішення господарського суду Харківської області від 19.03.2013р. у справі №922/661/13 не виконано.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням вимог та заперечень по суті спору, суд керується наступним.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Положення даної статті застосовуються до боржника у разі порушення ним грошового зобов'язання в незалежності від наявності вини в його діях. Приписи ст. 625 ЦК України застосовуються незалежно від застереження у договорі - у договорі сторони лише можуть погодити інший розмір процентів, ніж три проценти, встановлені цією статтею.

У зв"язку з чим суд вважає безпідставними посилання відповідача на те, що грошовими коштами, на які позивач нараховує річні, останній не користувався та на те, що інфляційні та річні від простроченої суми за укладеними між сторонами договорами не передбачені, а також стосовно того, що до відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні, а також до податкових, бюджетних відносин не застосовується цивільне законодавство.

Також безпідставними є посилання відповідача на те, що стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних від простроченої суми не входять до компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян, а тому не підлягають відшкодуванню. Вказане випливає з наступного.

В інформаційному листі ВГСУ № 01-8/685 від 20.11.2008 року зазначено, що право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Згідно зі статтями 598-609 ЦК України рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов'язання.

Водночас, приписи статті 625 ЦК України не заперечують звернення кредитора з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, суми, на яку заборгованість за грошовим зобов'язанням підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за невиконання грошового зобов'язання, зокрема, за період після прийняття судом відповідного рішення (постанова Верховного Суду України від 30.09.2008 №1/384-07).

Три відсотки річних - це частина грошового зобов'язання боржника, як спеціальна відповідальність перед кредитором за порушення грошового зобов'язання; стягнення трьох відсотків річних є правом кредитора, встановленим законом. Три відсотки річних не є штрафом, неустойкою або способом забезпечення виконання зобов'язань.

Частиною 1 ст. 175 ГК України прямо встановлено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься і в ч. 1ст. 193 ГК України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. Предмет позову повинен мати правовий характер і випливати з певних матеріально-правових відносин.

Підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що стверджують позов, зокрема факти матеріально-правового характеру, що визначаються нормами матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, їх виникнення, зміну, припинення.

Предмет і підстава позову сприяють з'ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов'язку.

09.12.2010р. господарським судом Харківської області, як вже зазначалося вище, було видано відповідний наказ про примусове виконання рішення господарського суду Харківської області від 07.04.2010 року у справі №61/142-09, проте цей наказ залишається не виконаним (докази виконання суду не було надано).

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Зазначена норма Конституції України кореспондується зі ст. 115 ГПК України, якою передбачено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому ГПК України та України "Про виконавче провадження".

Тобто, за загальними принципами чинного законодавства, виконання судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, наведені обставини справи, з урахуванням приписів чинного цивільного законодавства, дають підстави суду дійти висновку про те, що між сторонами, а саме між ВАТ "АТП-16351" та Дергачівською районною державною адміністрацією існують договірні зобов'язання, що виникли на підставі договорів від 26.02.2003 року та від 26.01.2004 року, які укладені між Дергачівською районною державною адміністрацією та ВАТ "АТП-16351" на виплату компенсації за перевезення пільгового контингенту пасажирів, які мають виконуватись відповідно до умов договору та приписів чинного законодавства.

На підставі вказаного, Дергачівська районна державна адміністрація у даних відносинах є рівноправним учасником договірних відносин, який відповідно до погоджених сторонами умов договорів мав певні зобов'язання перед своїм контрагентом, а саме, обов'язок сплатити компенсації за перевезення пільгового контингенту пасажирів.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних за період з 14.02.2013 року по 14.04.2013 року у розмірі 5974,77грн. є правомірними, обгрунтованими, вірно нарахованими (розрахунок, а.с.7) та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судові витрати з цієї справи покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 22, 32, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області (майдан Перемоги, 5А, м. Дергачі, Дергачівський район, Харківська область, код ЄДРПОУ 24129939) на користь Відкритого акціонерного товариства "АТП-16351" (62300, вул. Залізнична, 4, м. Дергачі, Харківської області, код ЄДРПОУ 14084041, р/р 26008799990458 (валюта - українська гривня), МФО банку 380838, ПАТ КБ "Правекс-Банк") 3% річних за період з 14.02.2013 року по 14.04.2013 року у розмірі 5974,77грн. та 1720,50грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 12.09.2013 р.

Суддя Френдій Н.А.