Рішення

від 10.09.2013 по справі 922/3074/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" вересня 2013 р.Справа № 922/3074/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Френдій Н.А.

при секретарі судового засідання Алексєєвій Т.О.

розглянувши справу

за позовом комунального підприємства "Харківські теплові мережі", 61037, місто Харків, вулиця Доброхотова, 11, код ЄДРПОУ 31557119; до відкритого акціонерного товариства "Харківський завод електромонтажних виробів", 61001, м. Харків, вул. Смольна, б. 30, код ЄДРПОУ 01412822; про стягнення 96746,14грн. за участю представників:

позивача - Яновська В.С., довіреність №38-1871 від 28.05.2010р.;

відповідача - не з"явився.

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до відкритого акціонерного товариства "Харківський завод електромонтажних виробів" про стягнення заборгованості за неналежне виконання договірних зобов'язань у сумі 96746,14грн.

Свої вимоги позивач мотивує неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором про постачання теплової енергії №4590 від 01.03.2002р. в частині повної та своєчасної оплати вартості спожитої теплової енергії, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість за період з жовтня 2011 року по квітень 2013 року. В якості правових підстав позову вказує на приписи статей 161, 165, 525, 526, 625 ЦК України.

Суд перейшов до розгляду справи по суті.

В судовому засіданні 27.08.2013р. оголошено перерву до 10.09.2013р., для надання сторонам можливості провести звірку взаємних розрахунків.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в сумі 81746,14грн., зазначивши, що 15000,00грн. сплачені відповідачем після звернення позивачем із позовом до суду, просить суд позов задовольнити у вказаній сумі, посилаючись на те, що відповідач за період з жовтня 2011 року по квітень 2013 року, в порушення п.п. 3.2.2., 6.3. договору, не оплачував послуги з постачання теплової енергії, в зв"язку з чим у останнього перед позивачем утворилася сума заборгованості у розмірі 96746,14грн., на вимогу суду щодо дотримання п.4.2.3. договору пояснив, що інформація про прийняття нових тарифів розміщувалася у засобах масової інформації (офіційний друкований орган Харківської міської ради газета "Харьковские известия"), а також міститься у всіх платіжних дорученнях-вимогах, які щомісячно пред"являлися до оплати відповідачу; 27.08.2013р. надав до суду супровідним листом документи на виконання ухвали суду про порушення провадження у справі та пояснення №865/юр від 27.08.2013р.

Відповідач в судове засідання після перерви свого повноважного представника не направив, але звернувся до суду з заявою б/н від 09.09.2013р. (вх.№32662 від 09.09.2013р.) про долучення до матеріалів справи акту звірки взаємних розрахунків за станом на 28.08.2013р., з якого вбачається, що сума заборгованості відповідача перед позивачем за договором №4590 від 01.03.2002р. становила 86746,14грн.; у запереченнях проти позову, наданих до суду 27.08.2013р. відповідач зазначав, що позивачем невірно розрахована сума заборгованості і наявна необхідність проведення звірки розрахунків, в зв"язку з чим судом і було оголошено перерву в судовому засіданні. Крім того, відповідачем вже після складення акту звірки, 29.08.2013р., сплачено на користь позивача ще 5000,00грн. заборгованості, що підтверджується випискою банку, наданою позивачем 10.09.2013р. до суду для долучення до матеріалів справи.

За висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору та є необхідними для прийняття повного і обґрунтованого судового рішення, внаслідок чого справа розглядається відповідно до норм ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Відповідно до ст.ст. 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, договір укладений (підписаний сторонами) є обов'язковим для виконання кожної із сторін.

Між Комунальним підприємством "Харківські теплові мережі" (енергопостачальна організація) та відкритим акціонерним товариством "Харківський завод електромонтажних виробів" (споживач) 01.03.2002р. укладений договір №4590 про постачання теплової енергії, згідно умов якого енергопостачальна організація зобов'язалася постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних останньому обсягах на потреби, перелік яких вказано в п.2.1. відповідного договору, а Відповідач, в свою чергу, зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені договором, а саме розділом 6 даного договору.

Сторони погодили, що цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2002р. (п.10.1. договору), та якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін, договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік (п.10.4.). В п.10.2. сторони погодили випадки, з яких цей договір припиняє свою дію - закінчення строку, на який він був укладений; взаємна згода сторін; прийняття рішення господарським судом Харківської області та ліквідація сторін. Документи, що містяться в матеріалах справи, дають підстави вважати договір №4590 про постачання теплової енергії від 01.03.2002р. діючим.

Позивач свої зобов'язання за даним договором виконав у повному обсязі, здійснив відпуск теплової енергії відповідачу (арк. спр. 13-19).

Факт споживання відповідачем теплової енергії підтверджується актами на включення та відключення опалення у житловому будинку, в якому розташовані приміщення відповідача по вулиці Смольній, 26 у м. Харкові. Акт на включення опалення №171/9416 від 17.10.2011р., акт на відключення №171/9193 від 21.08.2012р., акт на підключення №171/9332 від 24.10.2012р. (арк.спр. 12).

За змістом п.6.3. договору відповідач зобов'язався за 10 днів до початку розрахункового періоду сплачувати попередню оплату вартості необхідного обсягу теплової енергії, що і є заявкою на наступний розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок розрахункового періоду. Розрахунковим періодом, відповідно до п.6.2. договору, є календарний місяць.

Пунктом 5.3. договору встановлено, що споживач, що має прилади обліку, щомісячно подає до енергопостачальної організації звіт про фактичне споживання теплової енергії, в терміни, передбачені в додатку 1 до договору.

Проте, в порушення п.6.3. договору, відповідач вартість отриманої теплової енергії своєчасно та в повному обсязі не сплачував, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість за період з жовтня 2011 року по квітень 2013 року в сумі 96746,14 грн.

Отже, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов висновку про повне задоволення відповідного позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

При цьому, належністю доказів є спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

При цьому, суд бере до уваги, що в п. 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12. 2011 року, зазначено, що якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Враховуючи викладене, та те, що після звернення позивача із даним позовом до суду (23.07.2013р.) відповідачем частково сплачено суму заборгованості, на загальну суму 15000,00грн. (10000,00грн. 29.07.2013р., банківська виписка за 30.07.2013р., а.с. 55, та 5000,00грн. 29.08.2013р., банківська виписка за 30.08.2013р., надана позивачем 10.09.2013р.), позовні вимоги про стягнення 15000,00грн. підлягають припиненню на підставі п.1.1. ст. 80 ГПК України, решта суми заборгованості в сумі 81746,14грн., відповідачем не сплачена, суд вважає заявлену вимогу нормативно та документально обґрунтованою, не спростованою відповідачем, та такою, що підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судові витрати з цієї справи покладаються на відповідача, з вини якого спір доведено до суду.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 22, 32, 33, 43, 44-49, 75, 80 п. 1-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Харківський завод електромонтажних виробів" (61001, м. Харків, вул. Смольна, б. 30, код ЄДРПОУ 01412822) на користь комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, місто Харків, вулиця Доброхотова, 11, код ЄДРПОУ 31557119) заборгованість за неналежне виконання договірних зобов'язань у сумі 81746,14 грн., 1720,50 грн. витрат зі сплати судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Припинити провадження у справі в частині 15000,00грн. на підставі п.1.1. ст. 80 ГПК України.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 12.09.2013 р.

Суддя Френдій Н.А.