Постанова

від 04.09.2013 по справі 811/2194/13-а

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(в порядку письмового провадження)

04 вересня 2013 року Справа № 811/2194/13-а

Кіровоградський окружний адміністративний суд, у складі судді Хилько Л.І., розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в місті Кіровограді адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Газінтех» до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «Газінтех» (далі - позивач) звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби (далі - відповідач), в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 19.06.2013 року №0001232240 та №0001242240. В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання ним вимог податкового законодавства в частині правомірності нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість та правомірності декларування валових витрат з податку на прибуток по взаємовідносинах із Приватним підприємством «Анубіс» за період з 01.11.2010 року по 31.12.2011 року. За результатами проведеної перевірки складено акт №108/22-4/34629270 від 04.06.2013 року.

19.06.2013 року на підставі акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення за №0001232240 на підставі якого збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 46987,00 грн. за порушення п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.97 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» та застосовано штрафну санкцію в сумі 11747,00 грн., та податкове повідомлення-рішення за №0001242240 на підставі якого збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 58734,00 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 14684,00 грн. за порушення п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року №334/94-ВР.

Позивач не погоджується з податковими повідомленнями-рішеннями та викладеними в акті перевірки порушеннями, оскільки відповідачем неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, висновки викладені в акті перевірки не відповідають чинному законодавству, є необґрунтованими та бездоказовими.

Представники позивача у судовому засіданні 04.09.13 р. позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити. Крім того, представником позивача Бондар О.В. заявлено клопотання про слухання справи в порядку письмового провадження /а.с.209/.

Відповідачем подано заперечення на заявлені позивачем вимоги, згідно яких зазначено, що у зв'язку з не підтвердженням податкового кредиту з ПДВ та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств позивача по взаємовідносинам з ПП «Анубіс» (код ЄДРПОУ 36654182), відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток підприємств. Враховуючи викладене, надані до перевірки первинні бухгалтерські та податкові документи позивача не підтверджують факт придбання та використання у господарської діяльності товарів (робіт, послуг) з урахуванням результатів перевірок контрагентів, доказів фактичної не реальності проведення таких операцій, що відображені як придбані у ПП «Анубіс» (код ЄДРПОУ 36654182) за листопад, грудень 2010 року.

Враховуючи сказане, відповідач просить відмовити в задоволенні позову /а.с.175-176/.

Представник відповідача у судовому засіданні 04.09.13 р. заперечення підтримав, просив суд їх врахувати та відмовити в задоволенні позову. Щодо подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечував /а.с.209/.

Згідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відтак, згідно вимог ч.6 ст.128 КАС, справа розглянута в порядку письмового провадження.

Дослідивши подані сторонами документи і матеріали, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

ПП «Газінтех» (код 34629270), зареєстроване виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради 21.09.2006 р. як юридична особа, перебуває на податковому обліку з 14.02.2008 року та станом на дату підписання акту перевірки перебувало на обліку в Кіровоградській ОДПІ.

Судом встановлено, що посадовою особою відповідача, згідно наказу Кіровоградської ОДПІ Кіровоградської області ДПС від 22.05.2013 р. №1092 та на підставі вимог п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.79.1, п.79.2 ст.79 Податковою кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-УІ (із змінами за доповненнями), проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Приватною підприємства «Газінтех» (код ЄДРПОУ 34629270) з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податковою кредиту з податку на додану вартість, валових доходів та валових витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства по взаємовідносинах з Приватним підприємством «Анубіс» (код ЄДРПОУ 36654182) за період з 01.11.2010 по 31.12.2011 року. За результатами перевірки складено акт №108/22-4/34629270 від 04.06.2013 року /а.с.14-32/.

Перевіркою правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість та правомірності декларування валових доходів та валових витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток по взаємовідносинах з ПП «Анубіс» за листопад, грудень 2010 року встановлено порушення:

1) п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.97 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (зі змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок на додану вартість за перевіряємий період всього в сумі 46 987,00 грн., в тому числі:

- листопаді 2010 року в сумі 22 032,00 грн.;

- грудні 2010 року в сумі 24 955,00 грн.;

2) п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 р. №334\94-ВР (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 58 734,0 грн., в тому числі:

- за 4 квартал 2010 року на суму 58 734,0 грн..

На підставі цього, 19.06.2013 р. відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:

- №0001232240 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в розмірі 58734 грн., з яких 46987 грн. основного платежу, 11747грн. штрафної (фінансової) санкції (штрафу) /а.с.10/;

- №0001242240 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток в розмірі 73418 грн., з яких 58734 грн. основного платежу, 14684грн. штрафної (фінансової) санкції (штрафу) /а.с.11/.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Дані положення кореспондуються з п.1 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» від 06.03.2008 р. №2. З огляду на зазначену вище норму, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім зазначеним вимогам. Встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності може бути підставою для задоволення позову за умови встановлення порушення прав, свобод та інтересів позивача.

Надаючи оцінку податкових повідомлень-рішень, суд виходить із наступних обставин справи.

1. Щодо порушення вимог п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. №168/97-ВР, у зв'язку з чим винесено податкове повідомлення-рішення №0001232240 від 19 червня 2013 року.

В ході перевірки встановлено завищення податкового кредиту на суму 46 987 грн., в тому числі за листопад 2010 р. в сумі 22 032 грн., за грудень 2010 р. в сумі 24 955 грн., по взаємовідносинах між позивачем та ПП «Анубіс» (код 36654182).

Згідно до п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. №168/97-ВР (чинного на час виникнення спірних правовідносин), далі - Закон №168/97, бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до вимог п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168/97, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є сам факт придбання таких товарів та послуг з метою їх подальшого використання у власній господарській діяльності (або подальшої реалізації). При цьому, податковим законодавством України (чинного на той час) встановлено єдиний випадок, що обґрунтовує підставність включення платником ПДВ до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку.

Зокрема, згідно з п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168/97, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Отже, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений та підтверджений належним чином оформленими первинними документами, складеними у відповідності до закону, що в свою чергу відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Слід зазначити, що чинне на той час та сьогодні (згідно вимог Податкового кодексу України) законодавство України не ставило і не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

У відповідності до вимог п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону №168/97, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Фактично, розглянувши зміст акту перевірки №108/22-4/34629270 від 04.06.13 р. та письмових заперечень, доводи відповідача про допущення позивачем порушень п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168/97 ґрунтуються на тому, що ДПІ у Калінінському районі м. Донецька Донецької області ДПС було проведено перевірку та складено акт №1066/22-9/36654182 від 30.11.2012 р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Анубіс» (код 36654182) щодо документального підтвердження господарських відносин з ПП «Титан-Кір» (код 33316657) та ПП «Буд-Імпекс» (код 36812476) за період з 01.01.2010 року по 30.06.2012 р.», згідно висновків якого не встановлено факту реального здійснення господарських операцій ПП "Анубіс" (код 37096730) за період з 01.01.2010 по 30.06.2012 р.. Даним актом, з позиції відповідача, було встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг).

Слід зазначити, що позивач не перебував у господарських взаємовідносинах з ПП «Титан-Кір» (код 33316657) та ПП «Буд-Імпекс» (код 36812476).

Відтак, на думку відповідача, у зв'язку з не підтвердженням податкового кредиту з ПДВ та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств у позивача по взаємовідносинам з ПП «Анубіс» (код 36654182) відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток підприємств.

Суд не погоджується з даною позицією.

Згідно Витягу з ЄДР, станом на 16.07.2013 р. ПП «Анубіс» (код 36654182) зареєстроване як юридична особа, відомості про яку внесено до ЄДР /а.с.49-51/.

На підтвердження реальності господарських взаємовідносин з підприємством-контрагентом ПП «Анубіс» (код 36654182) за період з 01.11.2010 по 31.12.2010 року позивачем надано засвідчені копії первинної документації, в тому числі: - договори надання послуг: №11-10 від 01.11.2010 р., №11-10 від 02.11.2010 р., №01\11\10 від 01.11.2010 р., №01\11 від 01.11.2010 р., №01\11 від 01.12.2010 р., №11/10 від 02.12.2010 р. /а.с.58-70/; - акти: №ОУ-00106\1, №ОУ-00123\1, №ОУ-00114\1, №ОУ-00115\1 /а.с.71-74/; - податкові накладні: №192.3 від 01.11.2010 р., №205 від 08.11.2010 р., №212 від 11.11.2010 р., №210 від 10.11.2010 р., №289 від 10.12.2010 р., №313 від 20.12.2010 р., №271 від 01.12.2010 р. /а.с.75-81/; - квитанції до прибуткового касового ордера №№: 380, 381, 382, 374, 375, 376, 377, 378, 379, 383, 384, 385, 386, 387, 388, 464, 465, 466, 461, 462, 463, 460, 457, 459, 456, 457, 458, 453, 454, 455, 467 /а.с.82-92/; - видаткові накладні: №РН-0000254 від 10.12.2010 р., №РН-0000261 від 20.12.2010 р., №РН-0000253 від 01.12.2010 р. /а.с.93-96/.

Придбаний товар (роботи, послуги) використано позивачем у власній господарській діяльності /а.с.96-145/.

Виписані ПП «Анубіс» (код 36654182) податкові накладні внесено до реєстру отриманих та виданих накладних №11 за листопад 2010 р. та №12 за грудень 2010 р. /а.с.155-157, 166-168/.

Відтак, суд приходить до висновку про спростування тверджень відповідача щодо порушення вимог п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168/97 та заниження податку на додану вартість за листопад 2010 р. в сумі 22 032 грн., за грудень 2010 р. в сумі 24 955 грн.. Тому, податкове повідомлення-рішення від 19.06.2013 р. №0001232240 є необґрунтованим, протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

З огляду на це, суд задовольняє в повному обсязі позовні вимоги позивача в цій частині.

2. Щодо порушення вимог п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 р. №334/94-ВР, у зв'язку з чим винесено податкове повідомлення-рішення №0001242240 від 19 червня 2013 року.

Згідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 р. №334/94-ВР (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), далі - Закон №334/94, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

П.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону №334/94 передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідності п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334/94, не включаються до складу валових витрат витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Водночас, відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: 1) придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; 2) придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Враховуючи відомості, встановлені в ході дослідження питання по податку на додану вартість по взаємовідносинах позивача з ПП «Анубіс» в період листопад-грудень 2010 року, суд вважає, що позивачем підтверджено правомірність формування валових витрат по податку на прибуток за 4 квартал 2010 року в сумі 234 935 грн..

З огляду на вищевказане, суд приходить до висновку про спростування доводів відповідача в частині порушення позивачем вимог п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334/94. З огляду на це, податкове повідомлення-рішення від 19.06.2013 року №0001242240 є протиправним та підлягає скасуванню.

Отже, позовні вимоги позивача в цій частині теж підлягають до задоволення.

Відтак, в ході судового розгляду та дослідженні первинної документації судом встановлено, що господарська операція між позивачем та ПП «Анубіс» мала реальний фінансово-господарський характер. Укладені між сторонами цивільно-правових відносин договори у встановленому порядку нікчемними не визнано, господарські правовідносини підтверджені належним чином складеними та оформленими первинними документами, а тому суд приходить до висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Згідно до частини 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на зміст зазначеної норми, при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків визначені податкові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше. Всупереч ст.71 КАС України відповідач не надав суду доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення. З огляду на зміст доказів в їх сукупності, а також враховуючи відсутність з боку відповідача додаткових аргументів в обґрунтування своєї правової позиції, у судовому засіданні знайшов підтвердження факт реальності господарських операцій, здійснених позивачем.

Відповідачем не доведено наявності фактів допущення позивачем, як платником податків, порушень податкового законодавства, зміст яких викладено в акті перевірки.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Згідно з п.п.3 п.9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Відтак, сплачений позивачем судовий збір в сумі 1321,52 грн. /а.с.2, 47/ підлягає присудженню з держбюджету шляхом його безспірного списання з рахунків відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.71, 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби від 19 червня 2013 року №0001232240.

3.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби від 19 червня 2013 року №0001242240.

4.Стягнути на користь Приватного підприємства «Газінтех» (код 34629270), судові витрати по справі, що складаються із судового збору в сумі 1321,52 грн., шляхом їх безспірного списання із рахунка Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області ДПС.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 254 КАС України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її оголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Л.І. Хилько