Постанова

від 30.08.2013 по справі 811/2118/13-а

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(в порядку письмового провадження)

30 серпня 2013 року Справа № 811/2118/13-а

Кіровоградський окружний адміністративний суд, у складі судді Хилько Л.І., розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в місті Кіровограді адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернулась до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби (надалі - відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення: №00000580171 від 28.01.2013 року про збільшення грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 70244,83 грн., в тому числі: за основним платежем у сумі 57662,55 грн. та застосуванням штрафних санкцій в розмірі 12582,28 грн., №00000590171 від 28.01.2013 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 27632,86 грн., в тому числі за основним платежем: у сумі 22319,94 грн.; №0000600171 від 28.01.2013 р. про застосування штрафних санкцій у розмірі 510,00 грн.; №000002870171 від 08.05.2013 року щодо сплати суми штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість у сумі 5307,92 грн., та за основним платежем 22319,94 грн., що разом складає 27627,86 грн..

В обґрунтування позивних вимог позивач зазначила, що в період з 21.12.2012 по 04.01.2013 року відповідачем було проведено планову невиїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФОП ОСОБА_1, реєстраційний номер НОМЕР_1, за період з 01.01.2011 по 31.12.2011 р. Про результати вказаної перевірки було складено акт №3\17-1\2975214846 від 14.01.2013 р.. Підставою перевірки зазначено план-графік проведення планових виїзних перевірок, Наказ №2736 від 21.12.2012 р. «Про залучення до документальної планової виїзної перевірки», та повідомлення №500\17-1 від 20.11.2012 р. вручене 21.12.2012 р.. Перевірку було розпочато 21.12.2012 р., та фактично завершено 03.01.2013 року підписанням акту №3\17-1\2975214846 від 14.01.2013 року.

Згідно акту, під час перевірки відповідачем встановлено наступні порушення, допущені позивачем, а саме:

- п.п.«а» п.19.1 ст.19 Закону України від 23.05.03 №889-ІУ «Про податок з доходів фізичних осіб» (із змінами та доповненнями), - неналежне ведення книги обліку доходів та витрат;

- ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.92 №13-92 (із змінами та доповненнями), п.138.2 ст.138, п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України - донараховано податок з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності за 1 квартал 2010 року у сумі 7333,42 грн. та за 2011 рік в сумі 50329,13 грн.;

- ч.1 та 5 ст.203, ч.1 та 2 ст.215, ч.2 ст.216, ч.2 ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків;

- п.п.7.2.8, п.п.7.2 ст.7 Закону «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 №168/97-ВР (із змінами та доповненнями) - не ведення реєстрів отриманих та виданих податкових накладних за період з 01.01.2010 по 31.03.2010 р.;

- п.п.3.1.1, п.3.1 ст.3, п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 №168/97-ВР (із змінами та доповненнями) та п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України - донараховано податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в загальній сумі 22319,94 грн.;

- п.44.1, 44.3 ст.44, п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України - не надання в повному обсязі на перевірку документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законом.

Позивач вважає, що грубо порушено її права, свободи та інтереси у сфері публічно-правових відносин, а тому вона змушена звернутись до адміністративного суду для їх захисту.

Представник позивача у судовому засіданні 30.08.2013 р. позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити. Крім того, представником подано заяву про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідачем подано письмові заперечення проти позову, згідно змісту яких зазначено, що враховуючи те, що перевіркою не можливо ідентифікувати походження отриманих підприємцем коштів, які надійшли на розрахунковий рахунок від контрагентів-споживачів (в зв'язку з ненаданням на перевірку первинних документів), то фактично не можливо встановити суму понесених валових витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням валового доходу за 1 квартал 2010 року. Крім того, за відсутності первинних документів, які засвідчують та підтверджують використання придбаних товарно-матеріальних цінностей в провадженні господарської діяльності не можливо обрахувати валові витрати, які прямо відповідають отриманій підприємцем сумі валового доходу з 1 квартал 2010 року. Таким чином, в порушення вимог ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» №13-92 від 26.12.92 р. (зі змінами та доповненнями) та додатку №7 до Інструкції про прибутковий податок з громадян (в редакції наказу ДПАУ від 14.02.2001 р. №53, із змінами внесеними згідно із наказами ДПАУ від 28.12.2001 р. №523, від 16.07.2003 р. №352, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 09.06.1993 р. за №64) перевіркою встановлено завищення суми валових витрат на суму 46575,47 грн. за 1 квартал 2010 року.

Також, перевіркою не можливо ідентифікувати походження отриманих підприємцем коштів, які надійшли на розрахунковий рахунок від контрагентів-споживачів (в зв'язку з ненаданням на перевірку первинних документів) в 1 кварталі 2011 року та за відсутності первинних документів, які засвідчують та підтверджують використання придбаних товарно-матеріальних цінностей в провадженні господарської діяльності, то фактично не можливо встановити суму понесених валових витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням валового доходу в зазначеному періоді. Крім того, за відсутності первинних документів, які засвідчують та підтверджують використання придбаних товарно-матеріальних цінностей (усіх за винятком придбаних тонерів та чорнил) в провадженні господарської діяльності не можливо обрахувати валові витрати, які прямо відповідають отриманому підприємцем валовому доходу в період з 01.04.2011 по 31.12.2011 р. від надання послуг з регенерації, відновлення та ремонту картриджів та ремонту принтерів.

Наступне, в ході перевірки повноти декларування податкового зобов'язання з ПДВ за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року встановлено, що в порушення вимог п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.97 р. (із змінами та доповненнями) позивачем (на підставі банківських виписок) занижено податкових зобов'язань з ПДВ за 2010 р. на загальну суму 144,66 грн.. Крім того, в ході перевірки повноти декларування податкового зобов'язання з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року встановлено, що в порушення вимог п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України від 02.12.10 р. №2755-VI (зі змінами та доповненнями) позивач (на підставі банківських виписок) занизив податкові зобов'язання з ПДВ за 2011 р. на загальну суму 849,19 грн.. Враховуючи це, позивачем в порушення вимог п.п.3.1.1 п.3.1. ст.3, п.п.73.1 п.73 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.97 р. (із змінами та доповненнями) та п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями) занижено податкове зобов'язання з ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 993,85 грн..

Крім того, в порушення вимог п.п7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.97 р. (із змінами та доповненнями) та п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.10 р. №2755-VI (зі змінами та доповненнями) позивачем включено до податкового кредиту суми ПДВ, які фактично не підтверджені податковими накладними та іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.10 р. №2755-VI (зі змінами та доповненнями).

З огляду на вказане, відповідач просить суд в задоволені позову відмовити /а.с.121-123 т.5/.

Представник відповідача у судовому засіданні 30.08.2013 р. заперечення підтримав, просив суд їх врахувати при винесені рішення та відмовити в задоволенні позову. Щодо розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечував.

У відповідності до ч.6 ст.128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відтак, суд вважає за недоцільне відкладати розгляд справи на іншу дату, а розглянути її в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.

Дослідивши подані сторонами документи і матеріали, всебічно й повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Державна податкова інспекція є органом державної влади і, відповідно, її діяльність підпорядковуватись вимогам наведеної норми Конституції України та аналогічним вимогам статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Позивач зареєстрований фізичною особою-підприємцем, відомості про що внесено до ЄДР, з 10.09.2008 р. перебуває на податковому обліку в Кіровоградській ОДПІ як платник податку на додану вартість /а.с.209-211 т.1/. З 07.03.2010 р. є платником єдиного податку /а.с.212-213 т.1/.

Встановлено, що посадовими особами відповідача, на підставі п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.77.4 ст.77 Податкового кодексу України від 02.12.10 р. №2755-УІ (зі змінами та доповненнями), відповідно до направлень та плану графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, проведена документальна планова невиїзна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання ОСОБА_1 вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2011 року відповідно до затвердженого плану перевірки. Перевірка проводилась з 21.12.2012 по 04.01.2013 року.

За результатами даної перевірки складено акт №3/17-1/НОМЕР_1 від 14.01.2013 року /а.с.13-69 т.1/.

Документальною плановою виїзного перевіркою встановлені порушення позивачем:

- п.п.«а» п.19.1 ст.19 Закону України від 22.05.03 р. №889-ІУ «Про податок з доходів фізичних осіб» (із змінами та доповненнями), п.176.1 ст.І76, п.177.10 ст.177 Податкового кодексу України від 02.12.10 р. №2755-УІ (зі змінами та доповненнями) - неналежне ведення обліку доходів та витрат;

- ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» №13-92 від 20.12.92 р. (зі змінами та доповненнями), п.138.2 ст.138, п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України від 02.12.10 р. №2755-У1 (зі змінами та доповненнями) - донараховано податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності в загальній сумі 57662,55 грн., в тому числі: за 1 квартал 2010 року в сумі 7333,42 грн. та за 2011 рік в сумі 50329,13 грн.;

- ч.1 та 5 ст.203, ч.1 та 2 ст.215, ч.2 ст.216, ч.2 ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків;

- п.п.7.2.8 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.97 р. (зі змінами та доповненнями) - не ведення реєстрів отриманих та виданих податкових накладних за період з 01.01.2010 року по 31.03.2010 року;

- п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.97 р. (із змінами та доповненнями), п..185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.10 р. №2755-VI (зі змінами та доповненнями.) - донараховано податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в загальній сумі 22319,94 грн.. в т.ч.: за 1 квартал 2010 року в сумі 2810,01 грн., за 2 квартал 2010 року в сумі 3722,69 грн., за 3 квартал 2010 року в сумі 3573,57 грн., за 4 квартал 2010 року в сумі 10505,43 грн., за січень 2011 року в сумі 69,17 грн., за лютий 2011 року в сумі 73,33 грн., за березень 2011 року в сумі 8,34 грн., за квітень 2011 року в сумі 847,05 грн., за травень 2011 року в сумі 57,00 грн., за червень 2011 року в сумі 37,35 грн., за липень 2011 року в сумі 10,00 грн., за серпень 2011 року в сумі 396,17 грн., за вересень 2011 року в сумі 23,33 грн. та за листопад 2011 року в сумі 186,50 грн.;

- п.44.1, 44.3 ст.44, п.85.2 ст.85 Податкового Кодексу України від 02.12.10 р. №2755-УІ (зі змінами та доповненнями) - не надання в повному обсязі на перевірку документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законом.

На підставі зазначеного акту, відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:

- №00000580171 від 28.01.2013 року про збільшення грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 70244,83 грн., в тому числі: за основним платежем в сумі 57662,55 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 12582,28 грн. /а.с.74-75 т.1/,

- №00000590171 від 28.01.2013 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 27632,86 грн., в тому числі: за основним платежем в сумі 22319,94 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 5312,92 грн. /а.с.76-78 т.1/;

- №0000600171 від 28.01.2013 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) в сумі 510,00 грн. /а.с.79-80 т.1/.

Позивач оскаржив податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку.

За результатами розгляду 08.05.2013 року відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення форми №000002870171 про сплати суми штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість у сумі 5307,92 грн., та за основним платежем 22319,94 грн. /а.с.81-90 т.1/.

Згідно вимог ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Дані положення кореспондуються з п.1 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» від 06.03.2008 р. №2. З огляду на зазначену вище норму, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім зазначеним вимогам. Встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності може бути підставою для задоволення позову за умови встановлення порушення прав, свобод та інтересів позивача.

Надаючи оцінку податковому повідомленню-рішенню від 28.01.2013 року за №00000580171, №00000590171, №0000600171, від 08.05.2013 року за №000002870171, суд виходить із наступних фактичних обставин справи.

1. Податок на додану вартість.

Як вбачається з акту №3/17-1/НОМЕР_1 від 14.01.2013 року, перевіркою декларування позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість встановлено його заниження за перевіряємий період на загальну суму 993,85 грн. (дане порушення виникло за рахунок не включення до податкового зобов'язання з ПДВ коштів, які надійшли на розрахунковий рахунок позивача з призначенням платежу «за заправку картриджа»); перевіркою встановлено завищення податкового кредиту з ПДВ за перевіряємий період на загальну суму 21326,09 грн. (за рахунок укладення нікчемних правочинів з ФОП ОСОБА_2 на суму ПДВ - 2015,98 грн., та за рахунок не підтвердження податковими накладними на суму ПДВ - 19310,11 грн.).

Таким чином, перевіркою донараховано позивачу податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 22319,94 грн. (993,85 + 21326,09 = 22319,94) та застосовано штрафні санкції в сумі 5307,92 грн. .

Дане твердження обґрунтовано відповідачем наступним фактами.

Відділом податкового контролю фізичних осіб управління оподаткування фізичних осіб Кіровоградської ОДП1 Кіровоградської області ДПС складено акт документальної позапланової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_2 від 07.09.2011 року №65/1710/НОМЕР_2, яким встановлено нікчемність правочинів з платниками податків-контрагентами. Зазначено, що в ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупці, а саме від ТОВ «Автодорінвест» (код 36025370), ТОВ «Міксбуд» (код 34426191), ТОВ «Н.Т.К. Октан» (код 35900535), ТОВ «Сінергія-С»(код 36867085), ТОВ «Промінь Л» (код 3635872), ТОВ «Проагролізінг» (код 35840214), ТОВ «Житлобуд БК» (код 37378324), ТОВ «Веркона Плюс» (код 36792057), ТОВ «Будпромкоплект М» (код 35386108) до ФОП ОСОБА_2 до споживачів в зв'язку із відсутністю (не наданням до перевірки) актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, сертифікатів якості, тощо.

Також, відповідач посилається на матеріали кримінальної справи №58-479.

Спираючись на вищевказане, відповідач робить висновок, що податковий кредит позивача сформовано на підставі неіснуючих, безтоварних операцій по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_2 (р.н. НОМЕР_2), які відповідно не можуть використовуватись в оподатковуваних операціях, чим порушено вимоги п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.97 р. (із змінами та доповненнями), в результаті чого позивачем завищено дозволений податковий кредит на загальну суму податку на додану вартість 2015,98 грн., в тому числі: за 1 квартал 2010 року на суму 1678,40 грн. та за 2 квартал 2010 року на суму 337,58 грн..

З даним суд не може погодитьсь.

Відповідно до п.1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. №168/97-ВР (в редакції чинній на час виникнення права на податковий кредит), податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. №168/97-ВР встановлено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

При цьому в п.п.7.5.1 п.7.5 зазначеної статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Аналіз наведених норм дає підстави дійти висновку, що у Законі України «Про податок на додану вартість» передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної.

Акт перевірки від 07.09.2011 року №65/1710/НОМЕР_2 не може бути підставою вважати, що позивачем допущено порушення норм податкового законодавства, тим більше, що позивач не перебувала у правовідносинах з ТОВ «Автодорінвест», ТОВ «Міксбуд», ТОВ «Н.Т.К. Октан», ТОВ «Сінергія-С», ТОВ «Промінь Л», ТОВ «Проагролізінг», ТОВ «Житлобуд БК», ТОВ «Веркона Плюс», ТОВ «Будпромкоплект М» та не має відношення до діяльності згаданих підприємств. Посилання в акті на матеріали кримінальної справи №58-479 та в подальшому брати відомості, зібрані в ході досудового розслідування, є неприпустимим, оскільки їх оцінку вправі надавити виключно і тільки компетентний суд, а не податковий орган. Про наявність обвинувального вироку не зазначено.

Відповідно до п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; ґ) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Положення п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України передбачають, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідності до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є сам факт придбання таких товарів та послуг з метою їх подальшого використання у власній господарській діяльності (або подальшої реалізації).

Згідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належними первинними документами, складеними у відповідності до закону, що в свою чергу відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України); ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Суд не погоджується з доводами відповідача в частині порушення вимог п.п7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.97 р. (із змінами та доповненнями), п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями) щодо включення до податкового кредиту сум ПДВ, які фактично не підтверджені податковими накладними та іншими документами по взаємовідносинам з: - ТОВ «РМ Трейдінг» (код ЄДРПОУ 35428378) /а.с.194-233 т.3, а.с.30-78, 163-191, 227-250 т.4, а.с.1-15, 31-57 т.5/; - ТОВ «Сінт» (код 16285789) /а.с.29-77, 81-119, 140-193, 234-250 т.3, а.с.1-29, 79-162, 196-226 т.4/; - ПП зі 100% іноземною інвестицією «Монблан» (код 32671445) /а.с.136-139 т.3/; - ТОВ «В.М.» (код 24095427) /а.с.38-81 т.5/; - ФОП ОСОБА_2 (р.н. НОМЕР_2) /а.с.78-80, 120-135 т.3, а.с.192-194 т.4/; - ТОВ «Універсалпромсервіс» (код 30363594) /а.с.26-28 т.3/; - ТОВ «Компанія Глорія ЛТД» (код 30675914) /а.с.16-30 т.5/; - ТОВ «Альянс Холдинг» (код 34430873) /а.с.82-108 т.5/; - ПАТ «АО Техніка» (код 22009846) /а.с.109-113 т.5/, оскільки дані відносини відображено позивачем в первинній документації, наданій суду.

Що стосується правовідносин між позивачем та підприємствами ПП «Комп'ютер плюс», код ЄДРПОУ 32777370 (ПДВ - 1197 грн. в 2 кв. 2010 р.), ПП «Офсетік-Сервіс», код ЄДРПОУ 23873216, (ПДВ - 24 грн. в 4 кв. 2010 р.), ВКП у формі ТОВ «Техноком», код ЄДРПОУ 24148150 (ПДВ - 50 грн. в 4 кв. 2010 р.), ТОВ «АСН Трейдінг», код ЄДРПОУ 36798284 (ПДВ - 1169,33 грн. в 4 кв. 2010 р.), то підтвердити їх реальність суд не має можливості, у зв'язку з ненаданням первинної документації. Відтак, позивачем не доведено правомірності формування податкового кредиту з ПДВ по відносинах з даними суб'єктами господарювання.

З огляду на вищевказане, суд вважає податкове повідомлення-рішення №0000590171 від 28 січня 2013 року, №0002870171 від 08 травня 2013 року таким, що підлягає частковому скасуванню, а саме на суму 19 879,61 грн. основного платежу, 5303,92 грн. штрафної (фінансової) санкції (штрафу).

Суду також не може погодитись з позицією відповідача в частині недодержання позивачем вимог цивільного законодавства в момент вчинення правочинів.

Згідно до вимог ч.2, 3 ст.215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з ч.1 ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

При цьому підставою недійсності правочину у відповідності до ч.1 ст.215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, ч.1 ст.203 цього Кодексу.

У відповідності до ст.228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» нікчемні правочини характеризуються таким ознаками як спрямованість на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина або знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за ст.228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами.

Складений відповідачем акт не містить жодних посилань на наявність ознак, які передбачені ч.1 ст.228 ЦК України.

Крім того, з урахуванням положень п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4 Податкового кодексу України, яка визначає презумпцію правомірності рішень платника податку, самостійно визначені платником податку валові витрати і податковий кредит вважаються сформованими правомірно, доки контролюючим органом в установленому порядку не буде доведено факту невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Податкові органи не позбавлені права звернутися до суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено частиною третьою статті 228 ЦК України. Право на звернення податкових органів із відповідними позовами встановлено п.11 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання позивачем в момент укладення правочинів вимог, встановлених ч.1-3, 5, 6 ст.203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.

Згідно статті 216 ЦК України, до моменту визнання правочину недійсним або нікчемним правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю - не настають.

Недійсність правочинів між позивачем та контрагентом не визнана в судовому порядку, у зв'язку з чим, факти, викладені в акті перевірки, не можуть бути належними доказами наявності фактів того, що укладені правочини не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Згідно до ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У відповідності до ч.1 ст.627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відтак, суд спростовує факти порушення позивачем ч.1, 5 ст.203, ч.1, 2 ст.215, ч.2 ст.216, ч.2 ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків.

2. Податок на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності.

Як зазначено відповідачем, позивачем в порушення вимог п.44.1, 44.3 ст.44, п.85.2 ст.85 Податкового Кодексу України від 02.12.10 р. №2755-УІ (із змінами та доповненнями) документи на перевірку надані не в повному обсязі, а саме: податкові накладні на реалізацію товарів (робіт, послуг) за період 1-4 кв. 2010 р., акти виконаних робіт за період: 1-4 кв. 2010 року, з 01.01.2011 по 31.03.2011 року, жодного первинного документу, який засвідчує використання придбаних матеріалів в здійсненні господарської діяльності.

Враховуючи, що перевіркою не можливо ідентифікувати походження отриманих позивачем коштів, які надійшли на розрахунковий рахунок від контрагентів-споживачів (в зв'язку з ненаданням на перевірку вищевказаних первинних документів), то фактично не можливо встановити суму понесених валових витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням валового доходу за 1 кв. 2010 р.. Крім того, за відсутності первинних документів, які засвідчують та підтверджують використання придбаних товарно-матеріальних цінностей в провадженні господарської діяльності не можливо обрахувати валові витрати, які прямо відповідають отриманій підприємцем сумі валового доходу з 1 кв. 2010 р..

Отже, в порушення вимог статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» №13-92 від 26.12.92 р. (зі змінами та доповненнями) та додатку №7 до Інструкції про прибутковий податок з громадян (в редакції наказу ДПАУ від 14.02.01 №53, із змінами внесеними згідно із наказами ДПАУ від 28.12.01 №523, від 16.07.03 №352, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 09.06.93 за №64) перевіркою встановлено завищення суми валових витрат на суму 46575,47 грн. за 1 квартал 2010 року.

Також, враховуючи те, що перевіркою не можливо ідентифікувати походження отриманих підприємцем коштів, які надійшли на розрахунковий рахунок від контрагентів-споживачів (в зв'язку з ненаданням первинних документів) в 1 кварталі 2011 року та за відсутності первинних документів, які засвідчують і підтверджують використання придбаних товарно-матеріальних цінностей в провадженні господарської діяльності, то фактично не можливо встановити суму понесених валових витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням валового доходу в зазначеному періоді.

Крім того, за відсутності первинних документів, які засвідчують та підтверджують використання придбаних товарно-матеріальних цінностей (усіх за винятком придбаних тонерів та чорнил) в провадженні господарської діяльності не можливо обрахувати валові витрати, які прямо відповідають отриманому підприємцем валовому доходу в період з 01.04.2011 року по 31.12.2011 року від надання послуг з регенерації, відновлення та ремонту картриджів та ремонту принтерів.

З даним суд не погоджується з наступних причин.

Відповідно до вимог ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» №13-92 від 26.12.1992 року (із змінами та доповненнями) оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.

До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно вимог п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до п.177.1-177.2 ст.177 Податкового кодексу України, доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

У відповідності до вимог п. 177.4 ст.177 Податкового кодексу України, до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Судом встановлено, що в період з 01.01.2010 по 31.03.2010 року та з 01.01.2011 по 31.12.2011 року позивач здійснювала діяльність з ремонту і технічного обслуговування офісної техніки на загальній системі оподаткування, а в період з 01.04.2010 по 31.12.2010 року на спрощеній системі оподаткування, шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку.

Для здійснення господарської діяльності позивач орендовано автомобіль, що підтверджує договір оренди автомобіля 13-ор-11 від 01.03.11 (із рахунками та доказами їх оплати), договір оренди автомобіля від 26.05.11, подорожні листи (квитанції про заправку) /а.с.152-208 т.1/.

Факт здійснення позивачем господарської діяльності в частині надання послуг контрагентам-споживачам підтверджено договорами про надання послуг із технічного обслуговування оргтехніки: №8 від 12.01.2011, №6 від 17.01.2011, №7 від 17.01.2011, №26 від 01.01.2011, №11 від 10.01.2011, №132 від 20.06.2011, №3 від 14.01.2011, б\н від 01.06.2010, б\н від 14.04.2011, №33 від 01.02.2011, №89 від 28.02.2011, №108 від 27.04.2011, №20 від 24.01.2011, №25 від 03.02.2010, №29 від 10.02.2011, б\н від 26.01.2010, б\н від 10.01.2011, б\н від 03.01.2011, №16 від 24.01.2011, №15 від 04.01.2011, №12 від 10.01.2011; первинними документами, виданими клієнтам (рахунки-фактури, акти виконаних робіт, податкові накладні) /а.с.221-250 т.1, а.с.1-252 т.2, а.с.1-25 т.3/.

Відтак, податкове повідомлення-рішення №0000580171 від 28.01.2013 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Отже, в ході судового розгляду та дослідженні первинної документації встановлено, що фінансово-господарські операції між позивачем та підприємствами-споживачами, підприємствами-постачальниками мала реальний характер. Укладені між сторонами цивільно-правових відносин договори у встановленому порядку нікчемними не визнано, фінансово-господарські правовідносини підтверджені первинними бухгалтерськими документами, а тому суд приходить до висновку про безпідставність висновків відповідача, як контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 14 січня 2013 року №3/17-1/НОМЕР_1.

Всупереч ст.71 КАС України відповідач не надав суду доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення. З огляду на зміст доказів в їх сукупності, а також враховуючи відсутність з боку відповідача додаткових аргументів в обґрунтування своєї позиції, у судовому засіданні знайшов підтвердження факт реальності господарських операцій, здійснених позивачем.

Відтак, перевіривши відповідно до вимог Конституції України, ст.2 КАС України оскаржене податкове повідомлення-рішення, суд дійшов висновку, що воно винесено відповідачем з порушенням принципів законності та обґрунтованості, а тому є протиправним і підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.3 ст.94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено..

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 69-72, 86, 94, 158-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов задовольнити частково.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби від 28 січня 2013 року №0000580171.

3.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби від 28 січня 2013 року №0000590171, від 08 травня 2013 року №0002870171, в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 19879,61 грн. основного платежу, 5303,92 грн. штрафної (фінансової) санкції (штрафу).

4.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби від 28 січня 2013 року №0000600171.

5.Присудити фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (код НОМЕР_1) з Державного бюджету України судові витрати по справі, що становлять судовий збір в сумі 492,00 грн., шляхом зобов'язання Державну казначейську службу України безспірно списати їх з рахунків Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області ДПС.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 254 КАС України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її оголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Л.І. Хилько