Рішення

від 11.09.2013 по справі 22-ц/796/10320/2013

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,

факс 284-15-77 e-m ail: inbox@kia.court.gov.ua

Апеляційне провадження

№22-ц/796/10320/2013 Головуючий у 1-й інстанції: Васалатій К.А.

Доповідач: Українець Л.Д.

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

11 вересня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі :

Головуючого - Українець Л.Д.

суддів - Оніщука М.І.,

- Шебуєвої В.А.,

при секретарі - Товарницькій А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та Публічного акціонерного товариства трест «Київміськбуд-1» ім. М.П. Загороднього

на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 18 червня 2013 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства трест «Київміськбуд-1» ім. М.П. Загороднього про стягнення витрат в рахунок відшкодування шкоди на санаторно-курортне лікування

в с т а н о в и л а :

У травні 2013 року позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про стягнення в рахунок відшкодування шкоди коштів на санаторно-курортне лікування.

Свої вимоги мотивував тим, що працюючи у відповідача він отримав виробничу травму, унаслідок чого став інвалідом 1-ї групи. Попередніми судовими рішеннями на відповідача покладено обов'язок по відшкодуванню шкоди, заподіяної внаслідок трудового каліцтва, в тому числі і на санаторно-курортне лікування.

Відповідач відмовляється добровільно перераховувати йому кошти на санаторно-курортне лікування, та у зв'язку з труднощами отримання путівки в літній період, просив стягнути кошти на санаторно-курортне лікування, а також на транспортні витрати завчасно на 2014 рік, а саме : витрати на придбання путівок на двох осіб у сумі 105982 грн., 5643,73 грн. в рахунок транспортних витрат на двох осіб. Затрати пов'язані з переводом грошових коштів покласти на ПАТ трест «Київміськбуд-1» ім. М.П. Загороднього.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 18 червня 2013 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ трест „Київміськбуд - 1" ім. М.П. Загороднього на користь ОСОБА_2 суму в розмірі 57112 грн. витрат на придбання путівки на 1 особу для санаторно-курортне лікування за 2014 рік, яка підлягає перерахуванню ДП «Спеціалізований спинальний санаторій ім. акад. М.Н.Бурденко» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» (і.к.32369954, р/р 26005174270500 в ПАТ «УкрСиббанк», м. Харків, МФО 351005).

Стягнуто з ПАТ трест „Київміськбуд - 1" ім. М.П. Загороднього на користь ОСОБА_2 у розмірі 5643,73 грн. витрат на транспорт під час проходження санаторно-курортного лікування у 2014 році.

Витрати пов'язані із переказом ОСОБА_2 грошових коштів стягнутих рішенням суду, покладено на ПАТ трест „Київміськбуд - 1" ім. М.П. Загороднього.

Стягнуто з ПАТ трест „Київміськбуд - 1" ім. М.П. Загороднього судовий збір на користь держави у розмірі 571,12 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити рішення суду в частині стягнення з відповідача суми по оплаті путівок на його санаторно-курортне лікування в 2014 році, зазначивши, що стягненню також підлягає сума в 48870 грн. для оплати путівки на супроводжуючу особу. В іншій частині рішення залишити без змін.

Зазначає, що судом безпідставно відмовлено в стягненні з відповідача на його користь вартості санаторно-курортного лікування на супроводжуючу особу, що суперечить ряду попередніх рішень, які в силу ст.61 ЦПК України є обов'язковими.

Крім того, судом неправомірно застосовано Постанову Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.1992 року, оскільки всі процесуальні дії відбуваються в 2013 році.

Не погоджуючись з рішенням суду, ПАТ трест „Київміськбуд - 1" ім. М.П. Загороднього подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Зазначає, що розмір витрат на санаторно-курортне лікування позивача у 2014 році та пов'язаних з цим транспортних витрат - не визначений.

Вказує, що особам, які супроводжують інвалідів І та ІІ групи до санаторіїв спинального профілю, путівки не видаються, лише оплачується проїзд.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з"явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що скарга ОСОБА_2 не підлягає задоволенню, а скарга ПАТ трест „Київміськбуд - 1" ім. М.П. Загороднього підлягає задоволенню.

Задовольняючи частково позов суд першої інстанції виходив з законодавчо закріпленого обов'язку відповідача по оплаті вартості санаторно-курортного лікування. Проте з таким висновком суду в повній мірі погодитися неможливо, з огляду на таке.

Судом встановлено, що 14.02.1974 року з позивачем стався нещасний випадок на виробництві, де генпідрядною організацією була організація трест „Київміськбуд-1", правонаступником якої є ВАТ трест „Київміськбуд-1" імені М. П. Загороднього.

З акту огляду МСЕК від 07.03.2013 року №807208 вбачається, що ОСОБА_2 встановлена перша група інвалідності з 01.10.2007 року, причина інвалідності трудове каліцтво, інвалідність встановлена безстроково та зазначено, що він потребує санаторно-курортного лікування із супроводжуючою особою в обидва кінці (а.с.9).

З довідки від 05.09.2012 року №591 для одержання путівки на санаторно-курортне лікування, виданої Центральною поліклінікою Деснянського району м. Києва вбачається, що позивач потребує супроводу, перебування в санаторії з супроводжуючою особою, рекомендоване місце лікування санаторій ім. Бурденко, ім. Пирогова м. Саки, санаторій «Україна» Форос, рекомендована пора року - влітку (а.с.10).

Згідно ст. 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

На підтвердження вартості необхідних йому витрат на санаторно-курортне лікування позивачем було надано: рахунок -фактуру № №С/М-000027 від 19 березня 2013 року щодо вартості для нього путівки в 2-х містний номер на 90 днів, що становить 57112 грн., та путівки на супроводжуючу особу на 90 днів вартістю 48870 грн., станом на 17.01.2012 р.

Також позивачем було надано рахунок-фактуру № С-00000133 від 20.03.2013 р. про надані йому санаторієм ім. академіка М.Н.Бурденка транспортні послуги на суму 508,48 грн., квитанції про оплату авіа перельотів сполученням «Київ-Сімферополь», «Сімферополь-Київ» вартістю 4672,00 грн., а також послуг таксі «Київ-Бориспіль», «Бориспіль-Київ» вартістю 448,00 грн. (а.с.17-23).

Відповідно до ст. 1202 ЦК України стягнення додаткових витрат, передбачених частиною першою статті 1195 цього Кодексу, може бути здійснене наперед у межах строків, встановлених на основі висновку відповідної лікарської експертизи, а також у разі необхідності попередньої оплати послуг і майна (придбання путівки, оплата проїзду, оплата спеціальних транспортних засобів тощо).

ОСОБА_2 просив стягнути з відповідача вартість санаторно-курортного лікування протягом 90 днів і відповідно до цього надав розрахунок витрат на санаторно-куротне лікування в 90 днів.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції не звернув увагу, що в матеріалах справи відсутній висновок лікарсько-консультативної комісії щодо необхідної тривалості санаторно-курортного лікування позивача терміном саме в 90 днів, що впливає на вартість лікування.

Згідно п.10 «Порядку забезпечення санаторно-курортними путівками деяких категорій громадян органами праці та соціального захисту населення» затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2006р. № 187,: Інваліди із захворюванням нервової системи (з наслідками травм і захворюваннями хребта та спинного мозку) забезпечуються путівками: І та II групи до санаторіїв спинального профілю з лікуванням строком на 45 днів (відповідно до медичних рекомендацій) у порядку черговості в міру надходження путівок.

Надана позивачем довідка санаторію ім. академіка М.Н.Бурденка про рекомендацію повторного санаторно-курортного лікування строком 90 днів не є допустимим доказом на підтвердження зазначених обставин, оскільки підставою для надання такої путівки є рішення санаторно-курортної відбіркової комісії або лікарсько-консультаційної комісії для одержання путівки на санаторно-курортне лікування або оздоровлення до санаторію-профілакторію.

На підставі такого рішення закладом охорони здоров»я видається довідка форми №070/о.

З наданих апеляційному суду Центральною районною поліклінікою Деснянського району м. Києва щоденника від 05.09.2012 року медичної карти амбулаторного хворого (ф.025/о) ОСОБА_2; протоколу №167 від 05.09.2012 року журналу (ф.35/о) запису висновків лікарсько-консультаційної комісії (видачі довідок ф.070/о на санаторно-курортне лікування) вбачається, що комісією не визначено необхідність одержання ОСОБА_2 путівки на санаторно-курортне лікування терміном в 90 днів, що позбавляє суд правових підстав для стягнення наперед витрат на таке лікування терміном в 90 днів.

Також колегія суддів вважає необґрунтованими вимоги позивача щодо відшкодування йому витрат на авіаперевезення, за відсутності у нього протипоказань на поїздки залізничним, автомобільним транспортом, при наявності прямого потягу «Київ-Саки», на що суд першої інстанції уваги не звернув,.

В суді апеляційної інстанції представник відповідача пояснив, що за зверненням позивача, залізниця зобов»язана забезпечити його переїзд поїздом в спеціально обладнаному вагоні.

Зазначає, що на даний час Публічне акціонерне товариство трест «Київміськбуд-1» ім. М.П. Загороднього перебуває в скрутному становищі, а тому суд має враховувати інтереси, як позивача, так і тих працівників, які на даний час працюють.

Крім того, витрати на переїзд до санаторію можуть бути стягнуті наперед при доведеності переліку та виду необхідних послуг.

Таким чином судом першої інстанції неповно досліджено обставини справи, та в рішенні не наведено законної підстави для стягнення з відповідача на користь позивача майбутніх витрат на санаторно-курортне лікування та пов'язані з лікуванням транспортні витрати за відсутності інформації про їх майбутню вартість.

Враховуючи те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів щодо його позовних вимог та розрахунків, тому рішення суду в частині задоволених позовних вимог підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в їх задоволенні, оскільки судом стягнуто з відповідача кошти на користь позивача на 2014 рік за цінами 2013 року та терміном лікування в 90 днів, що суперечить вимогам закону.

Разом з тим, суд першої інстанції вірно зазначив, що вартість путівки на санаторно-курортне лікування супроводжуючої особи відшкодовуються відповідно до законодавства про службові відрядження, що узгоджується з вимогами Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання які спричинили втрату працездатності» та роз'ясненнями, викладеними у пп. «в» п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.1992 р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди».

Так у п.п. «в» п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» зазначено, що інвалідам І групи - щорічно надається безоплатно путівка для санаторно-курортного лікування…. У разі необхідності супроводжувати потерпілого особі, яка це робить, компенсуються витрати на проїзд і житло відповідно до законодавства про службові відрядження.

Згідно п.10 «Порядку забезпечення санаторно-курортними путівками деяких категорій громадян органами праці та соціального захисту населення» затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2006р. № 187: Особам, які супроводжують інвалідів І та II групи до санаторіїв спинального профілю, путівки не видаються, лише оплачується проїзд (двічі до санаторію і двічі в зворотньому напрямку) у транспорті загального користування (залізничному та автомобільному) згідно з поданими проїзними квитками. У випадку проїзду залізничним транспортом відшкодовуються вартість квитка у плацкартному вагоні.

З огляду на наведене, рішення суду про відмову в задоволені частини позовних вимог є законним та обґрунтованим і підстави для його скасування в цій частині відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 304,307,309, 313-314,316 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Апеляційну скаргу ПАТ трест „Київміськбуд - 1" ім. М.П. Загороднього задовольнити.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 18 червня 2013 року скасувати в частині :

часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_2;

стягнення з Публічного акціонерного товариства трест „Київміськбуд - 1" ім. М.П. Загороднього на користь ОСОБА_2 витрат на придбання путівки на 1 особу для санаторно-курортного лікування за 2014 рік в розмірі 57112 грн., які підлягають перерахуванню Державному підприємству «Спеціалізований спинальний санаторій ім. акад. М.Н.Бурденко» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» (і.к.32369954, р/р 26005174270500 в ПАТ «УкрСиббанк», м. Харків, МФО 351005);

стягнення з Публічного акціонерного товариства трест „Київміськбуд - 1" ім. М.П. Загороднього на користь ОСОБА_2 витрат на транспорт під час проходження санаторно-курортного лікування у 2014 році у розмірі 5643,73 грн.;

покладення на Публічне акціонерне товариство трест „Київміськбуд - 1" ім. М.П. Загороднього витрат, пов'язаних із переказом ОСОБА_2 грошових коштів стягнутих рішенням суду;

стягнення з Публічного акціонерного товариства трест „Київміськбуд - 1" ім. М.П. Загороднього судового збору на користь держави у розмірі 571,12 грн.

та ухвалити в цій частині нове рішення.

Відмовити ОСОБА_2 в задоволені вимог про стягнення на його користь з ПАТ треста «Київміськбуд-1» ім. М.П.Загороднього суму в розмірі 57112 грн. на придбання путівки на 1 особу для санаторно-курортного лікування за 2014 рік та 5 643,73 грн. витрат на транспорт під час проходження санаторно-курортного лікування у 2014 році.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги до цього суду.

Головуючий:

Судді: