Постанова

від 16.08.2013 по справі 826/9281/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 серпня 2013 року 09:45 № 826/9281/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шулежка В.П.,

при секретарі Пасічнюк С.В.,

за участю сторін:

представника позивача - Ярмола А.Ю.,

представника відповідача - Ярошинський І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Бриклейерз» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Бриклейерз» (далі-позивач, ТОВ «Бриклейерз») до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві (далі-відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.06.2013 р. №0001112250, № 0001122250, від 21.03.2013 р. № 0001002260, № 0001012260.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, відповідачем у порушення норм податкового законодавства України, прийняті протиправні податкові повідомлення-рішення, яким позивачу неправомірно збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість, зменшено розмір від'ємного значення та застосовані штрафні (фінансові) санкції, що призвело до порушення його прав та законних інтересів.

Відповідач проти позову заперечував, вважаючи оскаржувані рішення законними та обґрунтованими, винесеними на підставі та на виконання норм податкового законодавства за результатами перевірки позивача, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Також, судом під час розгляду справи замінено неналежного відповідача - Державну податкову інспекцію у Дніпровському районі Державної податкової служби на належного відповідача - Державну податкову інспекцію у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ у Дніпровському районі м. Києва).

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їхніх представників, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, судом встановлено наступне.

ТОВ «Бриклейерз» зареєстроване Дніпровською районною в м. Києві державною адміністрацією за № 1 067 102 0000 010846 від 16.04.2007 р. Код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ: 35012690, місцезнаходження суб'єкта господарювання відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію: 02090, м.Київ, вул.Бутлерова, 1.

ТОВ «Бриклейерз» взято на податковий облік в органах державної податкової служби за № 13388 від 19.04.2007 р., перебуває на обліку в ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС.

Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 07.05.2007 р. № 100039445, виданого ДПІ Дніпровського р-ну м. Києва індивідуальний податковий номер - НОМЕР_1 ТОВ «Бриклейерз» зареєстроване платником податків ПДВ з 07.05.2007 р.

ДПІ у Дніпровському районі м. Києва на підставі направлення від 21.02.2013 р. № 390 згідно п.78.1.1, п.78.1, ст.78 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ (із змінами та доповненнями), а також інших законів України та відповідно до наказу ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС від 19.02.2013 р. № 393 проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «Бриклейерз» з питань своєчасності, достовірності та повноти сплати до бюджету податку на додану вартість за період грудень 2011 р. та податку на прибуток за ІV квартал 2011 р. по взаємовідносинах з ТОВ «ГК «Укрфасадмонтаж» (код ЄДРПОУ 36956583).

За результатами перевірки складено акт від 06.03.2013р. №845/22621/35012690 про результати документальної позапланової виїзної документальної перевірки (надалі - Акт перевірки від 06.03.2013 р.).

Згідно з висновками, викладеними в акті перевірки, встановлено порушення ТОВ «Бриклейерз» пп.198.3, 198.6 ст.198, п. 201.1, 201.2, 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, які призвели до завищення ТОВ «Бриклейерз» податкового кредиту за грудень 2011 року у сумі 189 596,00 грн.

Висновки акту перевірки обґрунтовані тим, що первинні та бухгалтерські документи ТОВ «ГК «Укрфасадмонтаж», що засвідчують здійснення господарської діяльності з суб'єктами господарювання -контрагентами, в тому числі і з ТОВ «Бриклейерз», за листопад, грудень 2011 р., лютий, травень 2012 р. відсутні.

Також перевіркою встановлено, що основним постачальником ТОВ «ГК «Укрфасадмонтаж» є Товариство з обмеженою відповідальністю «Альфакем Україна» ( далі - ТОВ «Альфакем Україна») (код ЄДРПОУ 36678727), а в провадженні СВ ДПІ в Оболонському районі м.Києва ДПС знаходиться кримінальна справа № 75-00197, порушена за фактом фіктивного підприємства при створенні деяких підприємств, зокрема ТОВ «Альфакем Україна» за ознаками злочину передбаченого ст. 205 ч.1 КК України.

Таким чином, взаємовідносини між ТОВ «Бриклейерз» та ТОВ «ГК «Укрфасадмонтаж» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже, відповідно до ст.203, ст.215, ст.216, ст.236 Цивільного кодексу України, є недійсними з моменту їх вчинення.

Не погоджуючись із висновками, викладеними в акті перевірки, позивач звернувся до ДПІ у Дніпровському районі м. Києва із запереченнями до акту, які були залишені без задоволення про що позивачу було повідомлено листом від 19.03.2013 р. № 5363/10/22-611.

На підставі висновків, викладених у Акті перевірки від 06.03.2013 р., ДПІ у Дніпровському районі м. Києва винесено податкові повідомлення-рішення від 21.03.2013 р. № 0001002260, яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ за грудень 2011 р. в розмірі 110 946,00 грн. та № 0001012260, яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ за грудень 2011 р. в розмірі 78 650,00 грн.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач в порядку адміністративного оскарження звернувся зі скаргою до Державної податкової служби у м. Києві.

Рішенням ДПС у м. Києві від 01.06.2013р. №650/10/12-1-03 скаргу позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.

Також, ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС на підставі направлень від 12.04.2013 р. № 815, № 791, № 792, № 819, № 845 згідно із пп.20.1.4 п. 20.1 ст.20 розділу І та пп.75.1.2 п. 75.1 ст.75 розділу ІІ Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI, відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання та наказу начальника ДПІ У Дніпровському районі м. Києва від 02.04.2013 р. № 733 проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Бриклейерз» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2012 р.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 17.05.2013 р. № 1581/22-520/35012690 (далі - Акт перевірки від 17.05.2013р.), яким зафіксовані виявлені під час перевірки порушення позивачем норм податкового законодавства України, а саме: пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.1, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого завищено від'ємне значення (ряд.19 Декларації) на загальну сум 157 304,00 грн., в т.ч. за березень 2012 року на суму 157 304 грн., занижено суму ПДВ. Що підлягає сплаті до бюджету всього у розмірі 1450676 грн., в т.ч. за квітень 2010 р. на суму 15000 грн., за травень 2010 р. на суму 26000 грн., за червень 2010 р. на суму 26601 грн., за липень 2010 р. на суму 33455 грн., за серпень 2010 р. на суму 20969 грн., за жовтень 2011 р. на суму 52307 грн., за листопад 2011 р. на суму 72377 грн., за грудень 2011 р. на суму 78650 грн., за січень 2012 р. на суму 116172 грн., за лютий 2012 р. на суму 168 769 грн., за квітень 2012 р. на суму 63733 грн., за травень 2012 р. на 96856 грн., за червень 2012 р. на суму 103009 грн., за липень 2012 р. на суму 81281 грн., за серпень 2012 р. на суму 95916 грн., за вересень 2012 р. на суму 98796грн., за жовтень 2012 р. на суму 87546 грн., за листопад 2012 р. на суму 114931 грн., за грудень 2012 р. на суму 98308 грн.;

пп.4.2.12 п.4.2 ст.4, п.7.1. ст.7, п.8.1. ст..8, «а» п.17.2 ст.17, «а» п.19.2 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», пп.164.2.19 п.164.2 ст.164, п.167.1 ст.167, пп.168.1.2 п. 168.1 ст.168, пп.168.4.4 п.168.4 ст.168, пп. «а» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України внаслідок чого занижено податок на доходи фізичних осіб у лютому-грудні 2010 р.,мічень-грудень 2011 р. та січень-грудень 2012 р. на суму 12465,00 грн. в тому числі по роках: 2010 р. - 2670,08 грн., 2011 р. - 4561,24 грн., 2012 р. - 5233,68 грн.;

частини ІІ п. 3 «Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку» щодо неповідомлення державні податкові органи про суми виплачених доходів фізичним особам протягом 2 кв. 2011 р., 3 кв. 2011 р.. 4 кв. 2011 р., 1кв. 2012 р., 2 кв. 2012 р., 3 кв. 2012 р., 4 кв. 2012 р.

Висновки Акту перевірки від 17.05.2013р. обґрунтовані тим, що до ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС надійшла довідка від ДПІ у Дарницькому районі м.Києва ДПС № 719/2220/36956583 від 26.09.2012 р. про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «ГК «Укрфасадмонтаж» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків-контрагентами за період з 18.02.2010 р. по 30.06.2012 р.», якою встановлено проведення ТОВ «ГК «Укрфасадмонтаж» транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру. Також встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за листопад, грудень 2011 р., лютий, травень 2012 р., які підпадають під визначення ст.185 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р.

Таким чином, податковий орган дійшов до висновку, що операції між ТОВ «ГК «Укрфасадмонтаж» та контрагентами, зокрема й ТОВ «Бриклейерз», не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання таких видів робіт, послуг, постачання ТМЦ або здійснення діяльності. Про це свідчить відсутність у суб'єкта господарювання необхідних умов результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Не погоджуючись із висновками, викладеними в акті перевірки, позивач звернувся до ДПІ у Дніпровському районі м. Києва із запереченнями до акту від 17.05.2013 р. № 1581/22-520/35012690.

Рішенням ДПІ у Дніпровському районі м. Києва № 26/10/22-511 від 05.06.2013 p. про результати розгляду заперечень до акту перевірки висновки акту залишено без змін.

У зв'язку з виявленими порушеннями, зафіксованими в Акті перевірки від 17.05.2013р., відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 10.06.2013 р. № 0001112250, яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ в розмірі 157304,00 грн., № 0001122250,яким визначено зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1450676,00 грн. та штрафні санкції в розмірі 362669,00 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 01.01.2010 р. по 31.12.2012 р. позивач мав договірні взаємовідносини з контрагентом - ТОВ «ГК «Укрфасадмонтаж» на підставі наступних договорів: Договір підряду № 01/07-2011-ф про виконання робіт по влаштуванню вентильованого фасаду від 01.07.2011 р. з відповідними додатками та укладеними додатковими угодами; Договір підряду № 01/09-2011-ф про виконання супутніх робіт по влаштуванню вентильованого фасаду від 01.09.2011 з відповідними додатками та укладеними додатковими угодами; Договір підряду № 01/12-2011-ф про виконання будівельно-монтажних робіт по ремонту парапету від 01.12.2011 р. з відповідними додатками та укладеними додатковими угодами; Договір підряду № 20/01-2012-ф про виконання будівельно-монтажних робіт по ремонту парапету від 01.12.2011 р. з відповідними додатками та укладеними додатковими угодами.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Судам слід ураховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини: результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Окрім того, необхідно зазначити, що згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в Постанові від 26.09. 2006 року правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч.1 ст.203, ч.2 ст.215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до Листа від 02.06.2011р. встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Ведення податкового обліку відповідно до ст.10 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного в періоді, що підлягав перевірці) та ст. ст. 1, 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (чинного в періоді, що підлягав перевірці) покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку.

Згідно з п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного в період, що підлягав перевірці), не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Отже, законодавцем визначено підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених Законом України "Про податок на додану вартість" (чинного в період, що підлягав перевірці), та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.

Статтею 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено порядок обчислення і сплати податку. Відповідно до п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.3.1 п. 7.3 та п.п. 7.4.1 п. 7.4 зазначеної статті податкова накладна є єдиною підставою для визначення сум податкового кредиту, оскільки тільки цей документ підтверджує одну з подій, що її здійснено покупцем: чи то оплату покупцем товару чи отримання товару від продавця, що є підставою для виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань (п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного в період, що підлягав перевірці).

Відповідно до п.п.7.2.6 п. 7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного в період, що підлягав перевірці) податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Згідно з п.п. 7.2.4 п. 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного в період, що підлягав перевірці) право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних надається особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону, відповідно до якої особи, що підпадають під визначення платників податку згідно із статтею 2 Закону України "Про податок на додану вартість", зобов'язані зареєструватися як платники податку на додану вартість.

Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Аналогічні норми містяться також і в Податковому кодексі України.

Відповідно до ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Суд також звертає увагу на те, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи.

Відповідно до положень ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 р. № 165, чинного в момент складання податкових накладних контрагентами позивача, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 5 цього Порядку визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 Порядку.

За правилами заповнення податкової накладної, встановленими у п. 18 Порядку, всі кладені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів (послуг) і не скріплюється його печаткою.

Аналогічні правові норми містяться також у Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України 21.12.2010р. № 969 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 р. за № 1401/18696.

Також, відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88, визначені вимоги, що пред'являються до первинних документів, зокрема, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції ( пп.2.1. п.2 Положення); первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа" ( пп.2.4. п.2 Положення); забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам (пп.2.16. п.2 Положення).

Як зазначалось вище, відповідачем від ДПІ у Дарницькому районі м.Києва ДПС отримано довідку № 719/2220/36956583 від 26.09.2012 р. про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «ГК «УФМ» (код ЄДРПОУ 36956583) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків-контрагентами, в якій зазначено, що первинні та бухгалтерські документи: договори, податкові та видаткові накладні, акти виконаних робіт, розрахункові банківські документи, товарно-транспортні накладні, реєстри виданих та отриманих податкових накладних та будь-які ніші первинні бухгалтерські документи, що засвідчують здійснення господарської діяльності з суб'єктами господарювання-контрагентами відсутні.

Податковий орган прийшов до висновку, що правочини укладені між ТОВ «ГК «УФМ» та підприємствами-покупцями не спричинили реального настання юридичних наслідків, виходячи з наступного.

В ході перевірки основного постачальника позивача - ТОВ «Альфакем Україна» (код ЄДРПОУ 36678727) та згідно акту про неможливість проведення зустрічної звірки від 10.09.2012 № 3645/22-4/36678727 за період з 01.10.2009 р. по 30.07.2012 р. встановлено, що ТОВ «Альфакем Україна» за період з 01.10.2009 р. по 30.07.2012 р. задекларовано податковий кредит з податку на додану вартість згідно поданої до ДПІ у Печерському районі м. Києва декларації з податку на додану вартість, згідно даних «Системи автоматизованого співставлення податкового зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» за період з 01.10.2009 р. по 30.07.2012 р. сформовано податковий кредит на загальну суму ПДВ - 15257639 грн.

В провадженні СВ ДПІ в Оболонському районі м. Києва ДПС, як уже зазначалось, знаходиться кримінальна справа № 75-00197, порушена за фактом фіктивного підприємства при створенні деяких підприємств, зокрема ТОВ «Альфакем Україна» за ознаками злочину, передбаченого ст.205 ч.1 КК України.

Постачальником ТОВ «Альфакем Україна» є підприємство ТОВ «Квік-Принт», на основі перевірки якого був складений акт ДПІ У Печерському районі м.Києва № 2179/22-3/24919819 від 03.07.2012 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Квік-Принт» щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01.10.2011 р. по 31.10.2011 р.

Згідно АІС «Реєстр платників податків» ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС відповідальним за фінансово-господарську діяльність суб'єкта господарювання ТОВ «Квік-Принт» є ОСОБА_4 (ідентифікаційний код НОМЕР_2), підприємство має стан (7) - до Єдиного державного реєстру внесено запис про відсутність підтвердження відомостей, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість анульоване 12.10.2011 р.

Управлінням податкового контролю від ГВПМ ДПІ у Печерському районі м.Києва ДПС отримано службову записку № 5761/07-06/52 від 21.06.2012 р. разом з висновком щодо наявності ознак «фіктивності» та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «Квік-Принт», до якої додавались пояснення ОСОБА_5, матері засновника та директора ОСОБА_4, відповідно до яких ОСОБА_5 пояснила, що у сина ОСОБА_4 в 2008 році вкрали паспорт. Їй не було відомо, що її син займався підприємницькою діяльністю, зокрема, заснуванням будь-якого підприємства, освіти для зайняття підприємницькою діяльністю не має, працює не офіційно по найму на будівельних об'єктах, фінансово-господарською діяльністю зазначеного підприємства займатися не міг.

Аналізом податкової звітності ПП «Квік-Принт», а саме декларації з ПДВ та додатку 5 до неї, встановлено, що податкові зобов'язання підприємства ПП «Квік-Принт» за жовтень 2011 р. сформовано на загальну суму 8 грн., а в базі АІС «Співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПА України» визначені контрагенти-покупці, якими відображено придбання ТМЦ у ПП «Квік-Принт» за жовтень 2011 р. та по яким розраховуються розбіжності на загальну суму 492 098,95 грн.

Також постачальником ТОВ «Альфакем Україна» є підприємство ТОВ «Тонкар», діяльність якого відповідно до встановлених у акті ДПІ у Печерському районі м.Києва від 31.05.2012 р. № 1612/22-9/35851404 обставин, здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної правоздатності, фінансово-господарські взаємовідносини між ПП «Тонкар» та контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

Враховуючи вищевикладене, суд погоджується із висновком податкового органу, що господарська діяльність контрагентів має ознаки нереальності здійснення господарських операцій, а укладені такими контрагентами угоди не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, отже, є нікчемними, а видані ними первинні документи складені всупереч вимогам діючого законодавства, у зв'язку з чим не можуть підтвердити факт здійснення господарських операцій.

Крім того, враховуючи наведені правові норми, а також ті обставини, що первинні документи видані позивачу контрагентами на виконання нікчемних правочинів, суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати подані позивачем первинні документи на підтвердження податкового кредиту та валових витрат, первинними бухгалтерськими документами в розумінні Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», тобто документами, які підтверджують фактичне отримання позивачем товарів (робіт, послуг) від контрагентів, фактичне здійснення господарських операцій та дають позивачу право на податковий кредит та включення до складу валових витрат на придбання товарі (робіт, послуг) контрагентів.

Таким чином, суд дійшов висновку про правомірність прийнятих відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 10.06.2013 р. №0001112250, № 0001122250, від 31.03.2013 р. № 0001002260, № 0001012260.

Згідно з ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Аналіз викладених законодавчих норм та обставин справи свідчить про те, що відповідач, приймаючи оскаржувані податкові-повідомлення рішення, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та Законами України.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1, 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, доведено правомірність та обґрунтованість прийнятих ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених ч.2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін, вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163, КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Бриклейерз» відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови складено та підписано 21.07.2013 року.

Суддя В.П. Шулежко