Рішення

від 09.09.2013 по справі 910/12733/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/12733/13 09.09.13

За позовом ФОП ОСОБА_1

до приватного підприємства "Пан Коцький"

про стягнення 29176 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники:

Від позивача - ОСОБА_2С.( дов. від 26.07.2013)

Від відповідача ОСОБА_3О.(дов. від 01.01.2013)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості у зв"язку з неналежним виконанням умов договору-доручення на транспортно-експедиційне обслуговування №1/04/13 від 01.04.2013 у розмірі 29176,00 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 08.07.2013 порушено провадження у справі №910/12733/13 та призначено до розгляду на 18.07.2013.

Представники сторін 18.07.2013 в судове засідання не прибули, розгляд справи було відкладено на 01.08.2013.

В судове засідання 01.08.2013 прибули представники позивача та відповідача, дали пояснення по справі. З метою отримання додаткових доказів розгляд справи було відкладено на 09.09.2013

В судове засідання 09.09.2013 прибули представники сторін, дали додаткові пояснення на надали додаткові докази.

Представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечив та просив відмовити в їх задоволенні з тих підстав, що за здійснене за допомогою позивача перевезення строк оплати ще не настав у зв»язку з тим, що відповідач до цього часу в порушення п.3.2 Договору не направив йому податкову накладну.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

01.04.2013 між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі позивач, повірений) та приватним підприємством "Пан Коцький" (далі відповідач, довіритель) було укладено договір-доручення №1/04/13 на транспортно-експедиційне обслуговування перевезення вантажів в міжнародному сполученні(далі договір).

Відповідно до п. 1.1. договору повірений, діючи по дорученню довірителя в межах даного договору-доручення надає послуги по пошуку та підбору перевізників чи їх довірених осіб, тобто організовує перевезення найманим вантажним транспортом, а довіритель зобов'язується оплатити послуги повіреного.

Згідно з п.2.1.1 Договору позивач зобов»язався за плату організувати та виконати перевезення вантажу автомобільним транспортом по заявці відповідача та за рахунок останнього.

В подальшому між позивачем та відповідачем було укладено договір-заявку на перевезення вантажу, згідно якої відповідач доручив позивачу здійснити доставку вантажу з міста Парма, Італія до міста Києва, датою завантаження товару визначено 02.04.2013, дата розвантаження - 05.04.2013, отримувач вантажу ДП "Фрутаром Юкрейн". В заявці сторони узгодили ціну послуг(вартість перевезення) в сумі 2800 євро по факту отримання оригіналів документів.

На виконання вказаних договору транспортного експедирування та заявки позивач 20.02.2013 уклав з ТОВ "Лагуна" договір перевезення , предметом якого було обумовлено умови перевезення вантажу на замовлення позивача.

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання даного договору за замовленням позивача ТОВ «Лагуна» було здійснено перевезення вантажу згідно до заявки ПП "Пан Коцький" за маршрутом м. Парма (Італія) - м.Київ (Україна) автомобілем НОМЕР_1/ АМ 6378 ХХ. Автомобіль було розвантажено 09.04.2013 з відміткою вантажоотримувача, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною CMR(копія в матеріалах справи).

На оплату послуг по перевезенню вантажу згідно заявки ПП "Пан Коцький" позивачем було виставлено рахунок-фактуру № 135 від 09.04.2013 на суму 29176,00 грн. Окрім цього на виконання п.3.2 Договору позивач 19.06.2013 направив пощтою відповідачу оригінали договору, рахунку, міжнародної накладної СМР, що підтверджується поштовим повідомленням про його вручення №03040 0640638 5 ( в матеріалах справи).

Станом на день розгляду справи ПП "Пан Коцький" транспортно-експедиційні послуги згідно рахунка взагалі не сплатив, в судовому засіданні представник відповідача цей факт підтвердив..

Відповідно до п. 3.1. договору розмір оплати за транспортні послуги визначається сторонами в заявках чи додатках при погодженні виконання перевезень по факсу(електронній пошті), які являються невід"ємною частиною даного договору. Узгоджена сума включає в себе плату як за транспортні так і за експедиторські послуги.

Згідно п. 3.2. договору довіритель оплачує на рахунок повіреного за виконані транспортно-експедиційні послуги після отримання оригіналів документів(договору, акту, рахунка, податкової накладної). Рахунок може бути наданий факсимільним чи електронним зв"язком.

Відповідач в судовому засіданні підтвердив, що перевезення за вищевказаним договором з Італії до України дійсно було здійснено ТОВ "Лагуна» і товар доставлено вантажоотримувачу, він отримав послуги транспортного експедирування від позивача, але строк виконання зобов»язань з оплати даних послуг ще не настав,так як договором не встановлений строк їх оплати і відповідач до цього часу на направив йому податкову накладну, а відтак у нього відсутній обов'язок плати.

Однак, вказані твердження суд оцінює критично та до уваги їх не приймає , вони спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, а саме:

-поясненнями позивача, в яких зазначено, що дійсно він не направляв відповідачу оригінал податкової накладної, так як не міг фізично це зробити тому, що являється фізичною особою-підприємцем та працює на спрощеній системі оподаткування, платником ПДВ не зареєстрований. Зазначене підтверджується довідкою Західної ОДПІ міста Харкова від 20.08.2013 №1863/Я/17-01 ( в матеріалах справи);

- копією договору-доручення №1/04/13 від 01.04.2013, з преамбули якого вбачається , що позивач є платником єдиного податку.Тобто на момент підписання вказаного договору відповідач був обізнаний про статус ФОП ОСОБА_1

Таким чином суд вважає, що доводи відповідача щодо відсутності юридичних підстав для оплати позивачу послуг транспортного експедирування із-за не направлення податкової накладної є необґрунтованими, на думку суду вказана обставина не є відкладальною в розумінні ст. 212 ЦК України. Вирішуючи даний спір суд враховує, що наявність зобов»язання у відповідача щодо проведення плати за отримані послуги транспортного експедирування випливає зі змісту ст.ст. 901, 903, 929 та 931 ЦК України, якими унормовано, що за договором про надання послуг одна сторона(виконавець) зобов»язується за завданням другої сторони (замовник) надати послугу, а замовник зобов»язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. А за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Матеріалами справи підтверджено, що свої зобов»язання за договором експедитор виконав повністю саме в тих обсягах, що передбачені умовами вищевказаного договору- організував перевезення вантажу автомобільним транспортом,вантаж доставлений своєчасно та отриманий вказаним відповідачем одержувачем.

Натомість, станом на день розгляду справи приватне підприємство "Пан Коцький" не виконало свого обов'язку щодо проведення плати за отримані послуги з транспортного експедирування.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги , якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Оцінюючи обставини справи, суд виходить з того, що між сторонами спору склалися правовідносини щодо надання послуг, зокрема перевезення, які регламентуються главами 63-64 ЦК України.

Так, відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 908 ЦК України визначено, що перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно зі статтею 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до п. 1. ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Цивільним кодексом України визначені загальні обв'язки сторін договору перевезення.

Так, згідно з ст. 917 ЦК України перевізник зобов'язаний надати транспортні засоби під завантаження у строк, встановлений договором.

Статтею 918 ЦК України визначено, що завантаження (вивантаження) вантажу здійснюється організацією, підприємством транспорту або відправником (одержувачем) у порядку, встановленому договором, із додержанням правил, встановлених транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст. 929 ЦК України, яка кореспондується зі ст..316 Господарського кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Згідно ст. 931 ЦК України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Відповідачем не надано до суду документів за період до подання позивачем до суду позову, які б свідчили про заперечення відповідачем наданих позивачем послуг чи зауваження щодо їх якості.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти позовних вимог.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності основного боргу у відповідача перед позивачем в сумі 29176,00 грн.. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а відтак, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості за вищевказаним договором транспортного експедирування визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 33, 43, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Стягнути з приватного підприємства "Пан Коцький" (03040, м. Київ, Голосіївський район, вул. Васильківська, буд. 15/14, код ЄДРПОУ 38316049) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (61019, АДРЕСА_1, реєстраційний номер 20092373821, код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) основну заборгованість в розмірі 29 176 (двадцять дев»ять тисяч сто сімдесят шість) грн. 00 коп., судовий збір в сумі 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення надіслати сторонам.

Суддя Головатюк Л.Д.

Дата підписання повного тексту рішення: 12.09.2013