Рішення

від 29.08.2013 по справі 922/3192/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" серпня 2013 р.Справа № 922/3192/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Макаренко О.В.

при секретарі судового засідання Яровому А.С.

розглянувши справу

за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м. Харків до Приватного підприємства "ОМЕЛА", м. Харків про стягнення 15 876,02 грн. за участю представників:

позивача - Гроссу Г.В., довіреність №38-2071/471 від 10.05.2012 р.

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" (позивач) звернулося до господарського суду із позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Приватного підприємства "ОМЕЛА" (відповідача) заборгованість в розмірі 15 876,02 грн., посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором №8308 про постачання теплової енергії від 01.08.2002 р. Позивач також просить суд покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 720,50 грн.

29.08.2013 року від позивача надійшла заява (вх.№31553) про припинення провадження у справі в частині стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 2 500,00 грн. у зв'язку зі сплатою зазначеної суми відповідачем на користь позивача після його звернення до суду з даним позовом. На підтвердження сплати відповідачем частини боргу позивач надав банківську виписку від 31.07.2013 р.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав подану заяву та просить суд стягнути з відповідача решту боргу в розмірі 13 376,02 грн. та судовий збір в сумі 1 720,50 грн.

Розглянувши заяву позивача про припинення провадження у справі, господарський суд дійшов висновку про те, що подана позивачем заява за своєю правовою природою є заявою про зменшення розміру позовних вимог. Такий висновок суду повністю узгоджується із правовою позицією Вищого господарського суду України, викладеною у п.4.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2012 року, в якій, окрім іншого, зазначено, що зменшення позивачем суми позову, в тому числі й з підстав необґрунтованості первісного розрахунку ціни позову, не є відмовою від позову. В такому випадку припинення провадження в частині зменшення відповідної суми не здійснюється, - про таке зменшення зазначається в описовій частині судового рішення, а предметом спору залишається вимога про стягнення суми в зменшеному розмірі. Якщо таке зменшення пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судові витрати у відповідній частині з урахуванням припису частини другої статті 49 ГПК України покладаються на відповідача. Виходячи з наведеного, суд не вбачає підстав для припинення провадження у справі в частині сплаченої суми заборгованості.

Враховуючи те, що ст. 22 ГПК України наділяє позивача правом зменшити розмір позовних вимог до прийняття рішення по суті спору, а також те, що такі дії позивача не суперечать законодавству та не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, господарський суд прийняв заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог та розглянув позовні вимоги у зменшеному розмірі - 13 376,02 грн.

Відповідач про дату, час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, в судові засідання, призначені на 20.08.2013 р. та 29.08.2013 р., не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, витребуваних судом документів до суду не подав.

Враховуючи те, що судом вжито всіх передбачених законом заходів для належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до вимог ст. 75 ГПК України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно оцінивши надані позивачем докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

01.08.2002 р. між позивачем (Енергопостачальна організація) та відповідачем (Споживач) було укладено договір №8308 про постачання теплової енергії.

Відповідно до п.1.1. даного договору позивач зобов'язався постачати відповідачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а відповідач зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

На підставі п.10.4. договір пролонгований на 2013 рік.

Відповідно до п.6.3. договору відповідач зобов'язався за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачувати позивачу попередню оплату вартості, необхідного обсягу теплової енергії, що і є заявкою на наступний розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок розрахункового періоду.

Розрахунковим періодом в розумінні п.6.2. договору є календарний місяць, по результатами якого підписується акт звірки розрахунків (в 3-х примірниках).

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання Розпорядження Харківського міського голови про початок та кінець опалювального сезону 2012-2013 р.р. та договору №8308 про постачання теплової енергії від 01.08.2002 р., позивач здійснив постачання теплової енергії до приміщення відповідача, розташованого за адресою: м. Харків, вул. Шарикова, 37.

КП "Харківські теплові мережі" позбавлено технічної можливості відключити приміщення відповідача від централізованої системи опалення будинку, в якому вони знаходяться, оскільки система опалення всього будинку єдина з системою опалення приміщення відповідача і не має окремого теплового вводу.

Факт споживання відповідачем теплової енергії підтверджується актом підключення вбудованого споживача до джерела теплової енергії №170/6939-В від 15.10.2012 р. (а.с.11), актом відключення вбудованого споживача до джерела теплової енергії №170/16 від 14.04.2013 р. (а.с. 12), актом звірки відпуску-отримання і рахунків за її використання (а.с.19) та актом виконаних робіт по відпуску теплової енергії за квітень 2013 р.

На адресу відповідача позивачем було направлено відповідні рахунки на оплату спожитої теплової енергії (а.с. 13-18), які відповідачем оплачено не в повному обсязі. Дані рахунки підписані з боку відповідача та скріплені його печаткою.

Таким чином у відповідача станом на 25.07.2013 р. утворилась заборгованість перед позивачем за спожиту теплову енергію за період з жовтня 2012 року по квітень 2013 рік в розмірі 15 876,02 грн. за договором №8308 про постачання теплової енергії від 01.08.2002 р.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Разом з тим, як свідчать надані до матеріалів справи докази (банківська виписка від 31.07.2013 р.), відповідач після звернення позивача з позовом до суду частково погасив існуючу заборгованість в розмірі 2 500,00 грн. На підставі зазначеного позивач зменшив позовні вимоги в цій частині та просить суд стягнути з відповідача решту позовних вимог в розмірі 13 376,02 грн.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду доказів на підтвердження сплати ним решти боргу в розмірі 13 376,02 грн. у встановлений договором строк, суд вважає позовні вимоги позивача в цій частині обґрунтованими, підтвердженими наданими суду доказами і такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 ГПК України та пунктом 4.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" та вважає, що оскільки спір доведено до суду саме з вини відповідача і частину заборгованості він погасив вже після звернення позивача із позовом до суду, судовий збір у повному обсязі слід покласти на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 509, 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 3, 4-3, 12, 22, 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства "ОМЕЛА" (61047, м. Харків, вул. Шарикова, 37, код ЄДРПОУ 14091472) на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Доброхотова, 11, код ЄДРПОУ 31557119, п/р 260333012313 в ВАТ "Державний ощадний банк України" м. Харкова, МФО 351823) заборгованість в розмірі 13 376,02 грн. та 1 720,50 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 02.09.2013 р.

Суддя Макаренко О.В.