Рішення

від 22.08.2013 по справі 263/7480/13-ц

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МАРІУПОЛЯ

№2/263/2974/2013

№ 263/7480/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 серпня 2013 року місто Маріуполь

Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Ковтуненко В.О.,

при секретарі Русаковій Н.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр-Капітал» (далі за текстом ТОВ «Укр-Капітал») про захист прав споживачів, визнання недійсним договору та стягнення матеріальної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася до суду з позовом до відповідача, посилаючись на Закон України «Про захист прав споживачів» та Цивільний кодекс України, про визнання недійсним договору №301306 від 16 серпня 2011 року, а також про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 6000 гривень.

В обґрунтування своїх вимог позивачка зазначила, що 16 серпня 2011 року між нею та ТОВ «Укр-Капітал» був укладений договір №301306 про надання послуг з метою отримання грошової позики у сумі 200000 гривень. В день укладання договору за вимогою адміністратора позивачка сплатила ТОВ «Укр-Капітал» грошову суму у розмірі 6000 гривень, але позику позивачці не було надано. В подальшому відповідачем на адресу проживання позивачки спрямовувались платіжні доручення щодо сплати грошових коштів, які позивачка не сплачувала, оскільки позику їй так і не було надано. Оскільки позика ОСОБА_1 не була надана, вона звернувся до відповідача з вимогою про розірвання договору та повернення внесених грошових коштів, але їй було відмовлено у усній формі. Вважає, що при складанні договору, відповідачем відносно неї був застосований обман, в зв'язку з тим, що позивачці не роз'яснили призначення платежів та порядок отримання позики. Просить визнати недійсним договір №301306 від 16.08.2011 року та стягнути з відповідача матеріальну шкоду у розмірі 6000 гривень.

В судове засіданні позивачка не з'явилась, але надала суду заяву про розгляд справи в її відсутність, наполягала на задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, але надав заперечення проти позову. Відповідно до заперечень відповідача за правилами програми «Укркапітал», яка діє на підставі типового договору та додатків до нього, групи включають членів програми, які мають намір придбати товар залежно від його вартості. При цьому внески, отримані від учасників програми не є власністю підприємства та не використовуються у господарській діяльності підприємства. Зазначає, що у даному випадку немає підстав для визнання укладеного між ТОВ «Укр-Капітал» та ОСОБА_1 недійсним, оскільки посилання позивачки на порушення при його укладанні норм ЦК України та використання у даному випадку нечесної конкуренції не підтверджено об'єктивними доказами. Всі обов'язки по виконанню умов договору відповідач виконав у повному обсязі, а саме: сформував групу учасників, забезпечив її адміністрування, присвоїв учаснику код у групі, організовував та проводив щомісяця фінансові заходи тощо. Зазначає, що ОСОБА_1 була в повному обсязі ознайомлена з умовами договору та погодилась на них, з огляду на що у даному випадку не має місця введення в оману позивачки при укладанні оскаржуваного договору.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

16 серпня 2011 року між ТОВ «Укр-Капітал» та ОСОБА_1 було укладено договір №301306, за умовами якого адміністратор, за згодою клієнта, зобов'язується вчинити від імені та за рахунок клієнта певні юридичні дії, спрямовані на придбання товару, зазначеному у додатку №1 до даного договору, на умовах діяльності програми «Укркапітал».

До вказаного договору додано акт додаткових відомостей клієнта, де зазначено особисті дані позивачки та додаток до договору №301306 від 16 серпня 2011 року, яким визначені наступні відомості: порядок розрахунків, вартість товару, отримання товару, порядок проведення Фінансового заходу, передача прав та зобов'язань, відповідальність сторін розірвання договору тощо.

Відповідно до квитанції, копію якої додано до матеріалів справи, ОСОБА_1 здійснила на користь ТОВ «Укр-Капітал» виплату у розмірі 6000 гривень в якості оплати за послуги за договором №301306, як зазначено у квитанції.

Необхідність відповідності будь-яких цивільно-правових договорів, укладених між фізичною особою та суб'єктом господарювання також і законодавству про захист прав споживачів є вимогою закону. Таким чином, та обставина, що між сторонами були погоджені умови договору з точки зору цивільно-правових норм не спростовує їх відповідність Закону України «Про захист прав споживачів», який містить норми прямої дії для визнання правочинів недійсними, що закріплено у п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».

Відповідно до ст.18, ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів» умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Несправедливими умовами договору є, зокрема, умови договору про встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця. Виконавець послуг не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Забороняються, як такі, що вводять в оману: утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції.

Саме така правова позиція викладена Верховним Судом України в постанові від 23 травня 2012 року по справі N 6-35цс12 та в постанові від 16.01.2013 року по справі №6-161цс12, яка відповідно до вимог ч.1 ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.

Отже, Закон України «Про захист прав споживача» установив недійсність правочинів, здійснених із використанням нечесної підприємницької діяльності, яка полягає, зокрема у введенні в оману споживачів шляхом залучення їхніх коштів з метою реалізації діяльності пірамідальної схеми.

Таким чином, суд прийшов до висновку про те, що діяльність ТОВ «Укр-Капітал» вводить споживача в оману, оскільки програма «Укркапітал» формується виключно на коштах учасників програми, без залучення коштів ТОВ «Укр-Капітал». Оплата товару здійснюється за кошти, внесені учасниками програми, в подальшому учасник, який отримав товар, сплачує внески, які фактично компенсують кошти іншим учасникам програми, тобто один учасник програми за свої власні кошти, без інвестування коштів відповідача оплачує товар іншому учаснику програми. При цьому, позивачка сплачувала відповідачу не за одержання товару чи послуги, а фактично за можливість одержання права на отримання позики, яке надавалось не за рахунок відповідача, а за рахунок залучення інших споживачів і їх коштів до такої ж схеми, право отримати товар позивачкою залежить від розміру фонду і внесення коштів іншими учасниками програми.

Умовами діяльності програми «Укркапітал», а саме, статтею 5 додатку до договору №301306 передбачений порядок проведення заходу по розподілу грошового фонду: коли фонд осередку є достатнім, адміністратор організовує фінансовий захід, санкції на отримання товару надаються у кількості, встановленій адміністратором, із врахуванням фонду осередку, сформованого не пізніше двох днів до дати проведення заходу; на отримання товару санкції надаються у кількості, встановленій адміністратором, із врахуванням фонду осередку, сформованого не пізніше двох днів до дати проведення заходу. Аналізуючи вказані норми додатку до оскаржуваного договору, суд приходить до висновку, що за умовами програми «Укркапітал» рішення про передачу позивачці товару залежить лише від волі відповідача, який сам, на власний розсуд приймає таке рішення. Процедура прийняття рішення про передачу товару є непрозорою, а інформація щодо результатів проведених конкурсів та осіб, які отримали право на товар не може бути перевірена позивачкою.

Пунктами 2.1 та 2.2 статті 2 додатку до договору №301306 передбачено обов'язок позивачки (клієнта) щомісяця не пізніше 15 числа сплачувати сукупний або мінімальний платіж на зазначений адміністратором поточний рахунок, зобов'язання по сплаті сукупного або мінімального платежів виникає у клієнта з наступного місяця, який іде за тим, у якому був укладений договір.

Таким чином, на позивачку згідно з договором покладено обов'язок суворо дотримуватись умов договору, а виконання умов договору з боку відповідача залежить від власної волі відповідача, до того ж для відповідача не існує будь яких негативних наслідків невиконання позивачкою обов'язку по договору. Такий істотний дисбаланс договірних прав завдає шкоди позивачці, оскільки останній не вважаючи на сумлінне ставлення до своїх зобов'язань за договором, все ж таки позбавлений права отримати інформацію про фінансовий стан інших учасників групи, для того щоб вплинути на результати розгляду його заяви, зробивши найбільший внесок.

Відповідно до ч.5 ст.203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Таким чином, даний правочин не спрямований на реальне настання наслідків, а надання послуги відповідачем носить характер вірогідності та випадковості.

У спірному договорі умова про надання грошей у позику залежить від певних обставин, однією з яких є сплата позивачкою найбільшої суми, тобто, позивачка для отримання грошей у позику повинна сплатити грошову суму, яка значно перевищує суми грошей сплачених іншими учасниками, при тому, що позивачка не може знати, яку саме суму необхідно сплатити, оскільки позбавлена права отримувати інформацію про фінансовий стан учасників групи. Таким чином, обставина, за якою відповідач надасть позивачці гроші у позику може взагалі не настати, навіть, якщо позивачка сплатить суму, яку вона має намір отримати у позику.

Така умова договору є несправедливою та вказує на те, що цей правочин не направлений на реальне настання правових наслідків обумовлених ним.

Отже, умови договору №301306 та додаток до нього містять несправедливі умови, та не відповідають вимогам ч.2 ст. 18, п.3 ч.2 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Разом з цим не можна погодитись з позовними вимогами в частині задоволення вимоги про визнання спірного договору недійсним, виходячи з наступного.

Як роз'яснено у п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

У разі якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину.

Відповідно до ч.6 ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів» правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Частиною 2 статті 215 ЦК України встановлено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Таким чином, оспорюваний договір є нікчемним внаслідок того, що його недійсність передбачена законом.

Оскільки за змістом ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, а кожна із сторін такого правочину зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, то з відповідача на користь позивачки слід стягнути 6000 гривень, сплачених за спірним договором відповідає вимогам закону.

Відповідно до ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів» захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом. Споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.

Відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у сумі 229,40 гривень.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним кодексом України, Законом України «Про захист прав споживачів», ст.ст. 8, 11, 60, 88, 212, 215 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр-Капітал» про захист прав споживачів, визнання недійсним договору та стягнення матеріальної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр-Капітал» (ідентифікаційний код 37200104) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) матеріальну шкоду у сумі 6000 гривень.

В задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 ,- відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр-Капітал» (ідентифікаційний код 37200104) у дохід держави судовий збір у сумі 229,40 гривень.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя В.О. Ковтуненко