Постанова

від 09.09.2013 по справі 812/7678/13-а

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

11.5

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 вересня 2013 року Справа № 812/7678/13-а

Луганський окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді Твердохліба Р.С.,

за участю

секретаря судового засідання Андріасяна Е.А.

та

представників сторін:

від позивача - Морозов П.В. (довіреність від 04.07.2013 № 1/9/10),

від відповідача - не прибув,

від третьої особи - не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську справу за адміністративним позовом Антрацитівської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Луганській області до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача дочірнє підприємство «Надєжда» комунального підприємства «Житлово-експлуатаціна контора № 6 УЖКГ» про скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 24 липня 2013 року ВП № 39473630,-

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2013 року відкрито провадження у справі №812/7678/13-а за адміністративним позовом Антрацитівської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Луганській області до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача дочірнє підприємство «Надєжда» комунального підприємства «Житлово-експлуатаціна контора № 6 УЖКГ» про скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 24 липня 2013 року ВП № 39473630.

Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог послався на те, що постановою відповідача від 27 липня 2013 року ВП № 39473630 відмовлено позивачеві у відкритті виконавчого провадження за виконавчим листом від 18 липня 2013 року у справі за № 812/3008/13-а, виданим Луганським окружним адміністративним судом. У якості підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження, з посиланням на пункт 6 частини 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем зазначено, що виконавчий документ не відповідає статті 18 Закону України «про виконавче провадження», а саме на ньому стоїть штамп та резолюція.

Стаття 18 Закону України «Про виконавче провадження» містить вимоги до виконавчого документа, але не обмежень щодо наявності на виконавчому документі відбитків штампів вхідної кореспонденції стягувача та наявності резолюції.

Тому позивач просить визнати дії відповідача щодо відмови у відкритті виконавчого провадження незаконним та скасувати постанову відповідача від 24 липня 2013 року ВП № 39473630 про відмову у відкритті виконавчого провадження та зобов'язати відкрити виконавче провадження.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, надав пояснення, аналогічні викладеному у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, про дату, місце та час розгляду справи повідомлявся належним чином. Правом надання заперечень проти позову та доказів на підтвердження своїх доводів не скористався, заяви про розгляд справи за його відсутності суду не надавав.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача дочірнього підприємства «Надєжда» Комунального підприємства «Житлово-експлуатаціна контора № 6 УЖКГ» у судове засідання не прибув, про дату, місце та час розгляду справи повідомлявся належним чином. Правом надання заперечень проти позову та доказів на підтвердження своїх доводів не скористався, заяви про розгляд справи за його відсутності суду не надавав.

З огляду на положення статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників відповідача та третьої особи. Відповідно до частини 6 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу на основі наявних в матеріалах справи доказів.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 КАС України, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з таких підстав.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Законом, який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку є Закон України «Про виконавче провадження».

Стаття 17 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює, що примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до частини 2 статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи:

1) виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті; 2) ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 3) судові накази; 4) виконавчі написи нотаріусів; 5) посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; 6) постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 7) постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу; 8) рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу; 9) рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Отже, з приписів статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» вбачається, що за загальним правилом постанова адміністративного суду виконується на підставі виданого судом виконавчого листа, а згідно пункту 2 частини 2 зазначеної статті постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення підлягають виконанню державною виконавчою службою у випадках, передбачених законом.

У відповідності до статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.

Судом встановлено, що Луганським окружним адміністративним судом 18 липня 2013 року видано виконавчий лист у справі за № 812/3008/13-а про звернення стягнення податкового боргу дочірнього підприємства «Надежда» комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора № 6 УЖКГ», м. Антрацит, смт. Кріпенське, вул. 40 років Жовтня, буд. 38-а, ідентифікаційний код 34166066 в сумі 167535,10 грн. на кошти Антрацитівської міської ради Луганської області, м. Антрацит, вул. Леніна, буд. 1, ідентифікаційний код 26100822 (а.с. 8).

Антрацитівська об'єднана державна податкова інспекція головного управління Міндоходів у Луганській області звернулась до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганської області із заявою про примусове виконання виконавчого листа, виданого 18 липня 2013 року Луганським окружним адміністративним судом у справі за № 812/3008/13-а (а.с. 9).

Постановою відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганської області від 24 липня 2013 року ВП № 39473630 на підставі пункту 6 частини 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» відмовлено позивачеві у відкритті виконавчого провадження за вказаним виконавчим листом. Підставою відмови стало те, що на виконавчому документі наявні штамп та резолюція (а.с. 7).

Суд вважає, що у даному випадку у відповідача не було підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження з огляду на таке.

Державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження за наявності підстав, передбачених частиною 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема у разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону.

Статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо;

4) резолютивна частина рішення;

5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням;

6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

2. У разі якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним.

3. Виконавчий документ повинен бути підписаний уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплений печаткою. Скріплення виконавчого документа гербовою печаткою є обов'язковим у разі, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, за законом зобов'язаний мати печатку із зображенням Державного Герба України.

4. Законом можуть бути встановлені також інші додаткові вимоги до виконавчих документів.

В свою чергу, частиною 2 статті 8 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.

Судом встановлено, що виконавчий лист виданий Луганським окружним адміністративним судом у межах своїх повноважень та в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України, постанова Луганського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2013 року у справі № 812/3008/13-а, набрала чинності.

Суд вважає, що висновки державного виконавця щодо невідповідності виконавчого листа, виданого 18 липня 2013 року Луганським окружним адміністративним судом у справі за № 812/3008/13-а не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, оскільки останній містить всі необхідні реквізити, визначені статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до положень Конституції України судові рішення, які набрали чинності підлягають виконанню на всій території України.

Наявність на виконавчому документі штампу вхідної кореспонденції та резолюції свідчить лише про те, що виконавчий лист надійшов до Антрацитівської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Луганській області. Проставляння на вхідних документах умовних позначень, таких як реєстраційний індекс, дата надходження та резолюція є фіксуванням факту надходження документу до позивача.

Суд зазначає, що ані норми Кодексу адміністративного судочинства, ані норми Закону України «Про виконавче провадження» не містять заборони щодо нанесення на виконавчий документ штампів вхідної кореспонденції та резолюцій.

Враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства, суд приходить до висновку про те, що наявність на виконавчому листі штампу вхідної кореспонденції та резолюції в даному випадку не є підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження, оскільки у ньому, відповідно до статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» зазначені всі необхідні відомості для виконання судового рішення.

При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідно до частини 2 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний здійснювати заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (виконавчому документі), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

В даному випадку, враховуючи вказані положення Закону України «Про виконавче провадження» наявність штампу вхідної кореспонденції та резолюції на виконавчому документі є лише формальною підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження, що може призвести до безпідставного затягування виконання судового рішення, оскільки у виконавчому документі вказані всі відомості щодо боржника, що виключає неможливість його виконання.

Таким чином суд зазначає, що наявність на виконавчому документі штампу вхідної кореспонденції та резолюції ніяким чином не ускладнює та не унеможливлює здійснення виконавчих дій.

Відповідно до частини третьої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» у разі відмови у відкритті виконавчого провадження на підставі пункту 6 частини першої цієї статті державний виконавець роз'яснює заявникові право на звернення до суду чи іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність із вимогами статті 18 цього Закону.

Частиною 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідного до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Незважаючи на те, що позивач просив тільки скасувати постанову відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганської області від 24 липня 2013 року ВП № 39473630 про відмову у відкритті виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчого листа, виданого Луганським окружним адміністративним судом 18 липня 2013 року у справі за № 812/3008/13-а (без визнання протиправною), суд дійшов висновку про необхідність виходу за межі позовних вимог для повного захисту прав позивача, та, з урахуванням положень пункту 1 частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, визнанти протиправним та скасувати оскаржувану постанову.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо скасування постанови відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганської області від 24 липня 2013 року ВП № 39473630 про відмову у відкритті виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчого листа, виданого Луганським окружним адміністративним судом 18 липня 2013 року у справі за № 812/3008/13-а про звернення стягнення податкового боргу дочірнього підприємства «Надежда» комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора № 6 УЖКГ», м. Антрацит (смт. Кріпенське, вул. 40 років Жовтня, буд. 38-а, ідентифікаційний код 34166066) в сумі 167535,10 грн. на кошти Антрацитівської міської ради Луганської області (м. Антрацит, вул. Леніна, буд. 1, ідентифікаційний код 26100822) є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позовні вимоги щодо визнання незаконними дій відповідача щодо відмови у відкритті виконавчого провадження та про зобов'язання відкрити виконавче провадження, залишається судом без задоволення з огляду на таке.

Вчинення дій суб'єктом владних повноважень є способом реалізації наданої суб'єкту владних повноважень компетенції. Здійснення дії являє собою процес реалізації наданих законом функцій суб'єкту владних повноважень. Самі по собі дії не тягнуть за собою будь-яких правових наслідків для особи. Правові наслідки для позивача несуть акти індивідуальної дії, у даному випадку постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження. Саме вони мають вплив на його права та інтереси. Виходячи із завдань Кодексу адміністративного судочинства України, як то захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, судовий захист права може бути здійснений лише за умови наявності порушення для фізичної особи прав (чи інтересів).

З огляду на вищевикладене, суд зазначає, що вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню через відсутність порушення прав діями відповідача, а обраний позивачем спосіб захисту в цій частині не відповідає об'єкту порушеного права.

Зважаючи на обставини справи, враховуючи положення статті 124 Конституції України щодо обов'язковості до виконання на всій території України судових рішень, ухвалених судами іменем України, суд вважає за необхідне скасувати постанову постанови відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганської області від 24 липня 2013 року ВП № 39473630 про відмову у відкритті виконавчого провадження, оскільки саме такий спосіб захисту порушених прав позивача відповідає об'єкту порушеного права і, на думку суду, у спірних правовідносинах є достатнім та необхідним.

Скасування у судовому порядку постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження обумовлює обов'язок відповідача за Законом України «Про виконавче провадження» відкрити виконавче провадження по виконанню в примусовому порядку виконавчого листа, виданого Луганським окружним адміністративним судом 18 липня 2013 року у справі за № 812/3008/13-а та провести дії, спрямовані на виконання рішення суду.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а статтею 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 09 вересня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 13 вересня 2013 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись ст. ст. 11, 71, 94, 159-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Антрацитівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача дочірнє підприємство «Надєжда» комунального підприємства «Житлово-експлуатаціна контора № 6 УЖКГ» про скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 24 липня 2013 року ВП № 39473630 - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганської області про відмову у відкритті виконавчого провадження від 24 липня 2013 року ВП № 39473630.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови складено та підписано 13 вересня 2013 року.

Суддя Р.С. Твердохліб