Постанова

від 06.09.2013 по справі 804/11163/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2013 р. Справа № 804/11163/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Юркова Е.О.

при секретарі - Сап'яні С.А.

за участю: представник позивача - Паращенко О.Г.

представник відповідача - Касаткін Д.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «ВАРАН» до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «ВАРАН» до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області з вимогами:

- податкове повідомлення-рішення Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби від 30.05.2013 р. № 0000342250, яким ТОВ фірмі «ВАРАН» нараховано грошові зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 17596 грн. за основним платежем та 4399 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, скасувати;

- податкове повідомлення-рішення Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби від 30.05.2013 р. № 0000352250, яким ТОВ фірмі «ВАРАН» нараховано грошові зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 18476 грн. за основним платежем та 4619 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, скасувати.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 № 229 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» визначено територіальні органи Міністерства доходів і зборів, які утворюються шляхом приєднання до відповідних територіальних органів Міністерства доходів і зборів територіальних органів Державної податкової служби та Державної митної служби

З урахуванням цих підстав, та у відповідності до вимог ст. 55 КАС України суд вважає за необхідне замінити неналежного відповідача Західно-Донбаську об'єднану державну податкову інспекцію Дніпропетровської області Державної податкової служби на належного відповідача Західно-Донбаську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, яка є правонаступником Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на безпідставність та необґрунтованість висновків акту перевірки від 16.05.2013р. № 132/225-20216618, на підставі якого прийняті спірні податкові повідомлення-рішення, які винесені без урахування фактичних обставин справи та в порушення приписів податкового законодавства.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги із викладених вище підстав підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні адміністративного позову просив відмовити, зазначивши, що перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «ВАРАН» була проведена на виконання повноважень податкового органу, при наявності порушень позивачем податкового законодавства та спірні податкові повідомлення-рішення прийняті правомірно, у зв'язку із чим підстави для задоволення позову відсутні.

Вислухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до акту перевірки від 16.05.2013р. № 132/225-20216618 - Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «ВАРАН» (далі за текстом - ТОВ фірма «ВАРАН») зареєстрована Виконавчим комітетом Павлоградської міської ради народних депутатів 03.09.1993 року. Товариством отримано 19.03.2008 року нове свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серія А01 №577045 у зв'язку зі зміною місцезнаходження юридичної особи. Код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ: 20216618. Податкова адреса ТОВ фірма «ВАРАН» відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію: Україна, 51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Поштова, буд. 1А-1. Взято на податковий облік в органах державної податкової служби № 198 від 22.04.1994. У зв'язку зі зміною місцезнаходження юридичної особи, товариством отримано нову Довідку про взяття на облік платника податків від 26.03.2008 № 164/10. Станом на день початку перевірки - 25.04.13 перебуває на обліку в Західно-Донбаській ОДПІ Дніпропетровської області ДПС.

Судом встановлено, що на підставі наказу №321 від 25.04.2013 року виданого Західно-Донбаською ОДПІ Дніпропетровської області ДПС фахівцем Західно-Донбаської ОДПІ Дніпропетровської області ДПС згідно із п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, ст. 79 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року за № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) проведено документальну позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю фірма «ВАРАН» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за червень, липень, серпень 2012 року, податку на прибуток за 3 квартали 2012 року, реальність здійснення господарських операцій з ПП «Транс-Атлантика Сервіс», код ЄДРПОУ 32694389.

За результатами проведення вказаної вище перевірки, було складено акт документальної позапланової невиїзної перевірки від 16.05.2013 року за № 132/225-20216618 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ фірма «ВАРАН», код за ЄДРПОУ 20216618, з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за червень, липень, серпень 2012 року, податку на прибуток за 3 квартали 2012 року, реальність здійснення господарських операцій з ПП «Транс-Атлантіка Сервіс», код за ЄДРПОУ 32694389» (далі за текстом - Акт перевірки), висновками якого встановлені порушення:

- п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, завищено розмір податкового кредиту на загальну суму 17 596 грн., в тому числі у розрізі податкових періодів: червень 2012 на суму 8355 грн.; липень 2012 на суму 2224 грн.; серпень 2012 на суму 7017 грн.;

- пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138, пп.139.1.9, п.139.1 ст. 139, п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України, занижено об'єкт оподаткування податком на прибуток за весь перевірений період на суму 87982 грн., чим занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 18 476 грн. в тому числі у розрізі періодів: півріччя 2012 року на суму 8773 грн.; окремо третій квартал 2012 року на суму 9703 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення:

- від 30.05.2013р. № 0000342250, яким підприємству нараховано грошові зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 17596 грн. (за основним платежем) та 4399 грн. (за штрафними (фінансовими) санкціями);

- від 30.05.2013р. № 0000352250, яким підприємству нараховано грошові зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 18476 грн. (за основним платежем) та 4619 грн. (за штрафними (фінансовими) санкціями).

Згідно зі ст. 3 Господарського кодексу України господарська діяльність - діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно із ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Отже, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Так, судом встановлено, що ТОВ фірма «ВАРАН» (замовник) з ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» (підрядник) було укладено Договір підряду на виконання ремонтно-будівельних робіт №2/78-Пр-2012 від 25.05.2012р.

Відповідно до якого підрядник зобов'язується по завданню замовника виконати ремонтно-будівельні роботи, а замовник зобов'язується прийняти ці роботи та сплатити їх.

Реальність здійснення господарських відносин між ТОВ фірма «ВАРАН» (замовник) з ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» (підрядник) підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи ТОВ фірми «ВАРАН» (А01 № 577045); копією довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) Управління статистики у Павлоградському районі ТОВ фірми «ВАРАН» (АБ № 559685); копією свідоцтва № 156358 про реєстрацію платника ПДВ ТОВ фірми «ВАРАН» (НБ № 156358); копією статуту ТОВ фірми «Варан»; копією наказу № 2/ОК від 20.12.2011р.; копія договору підряду № 2/78-Пр-2012 від 25.05.2012р.; копією довідки про вартість виконаних робіт за червень 2012р.; копією акту приймання виконаних будівельних робіт за червень 2012р. (форма № КБ-2в); копією договірної ціни червень 2012р.; копією довідки про вартість виконаних робіт за липень 2012р.; копією акту №1 приймання виконаних будівельних робіт за липень 2012р. (форма № КБ-2в); копією договірної ціни за липень 2012р.; копією довідки про вартість виконаних робіт за серпень 2012р.; копією акту приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2012р. (форма № КБ-2в); копією договірної ціни за серпень 2012р.; копією податкової накладної № 1098 від 27.06.2012р.; копією податкової накладної № 1322 від 30.07.2012р.; копією податкової накладної № 1385 від 30.08.2012р.; копією виписки по банківському рахунку за 18.07.2012р.; копією виписки по банківському рахунку за 31.08.2012р.; копією виписки по банківському рахунку за 04.09.2012р.; копією виписки по банківському рахунку за 16.10.2012р.; копією виписки по банківському рахунку за 27.11.2012р.

Таким чином, сторонами були дотримані вимоги чинного законодавства України у спосіб передбачений законом, що в свою чергу підтверджує здійснення господарської операції та правомірно сформований податковий кредит та валові витрати про вказану вище господарську операцію.

На час укладання згаданого договору обидві його сторони були зареєстровані як суб'єкти господарювання - юридичні особи та як платники ПДВ, установчі та інші реєстраційні документи в судовому порядку недійсними не визнавалися. Тобто, обидві сторони договору мали повну спеціальну правосуб'єктність, необхідну для укладання та виконання договору. Вищевказаний договір мав на меті настання цілком реальних юридичних наслідків для кожної з сторін договору: для підприємства як замовника - виконання підрядником обумовленого сторонами договору обсягу ремонтних робіт на об'єктах ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», для підрядника - виконання доручених робіт та отримання відповідної грошової винагороди. І внаслідок виконання вищезгаданого договору для кожної з його сторін настали бажані правові наслідки. Результати виконаних ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» робіт реально існують.

Кожна господарська операція підтверджена документами первинного бухгалтерського та податкового обліку, складеними відповідно до встановлених вимог, підписаними повноважними представниками сторін та скріплених печатками сторін. Усі документи були в розпорядженні перевіряючих.

Вказане спростовує наявне в акті перевірки ствердження, що укладаючи договір підряду № 2/78-Пр-2012 від 25.05.2012 р., його сторони не мали на меті настання реальних правових наслідків.

Суд не погоджується з висновками податкового органу щодо формального укладення договору та відсутності господарських операцій, оскільки позивачем в повній мірі документально підтверджено реальність виконання правочинів з контрагентом.

Судом встановлено, що у акті ДПІ у Бабушкінському р-ні м. Дніпропетровська від 21.12.2012р. № 7204/224/32694389, на який є посилання в акті перевірки (стор. 14), стверджується про відсутність реального здійснення господарських операцій між ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» та його контрагентами, перелік яких наведений в акті. Однак, правовідносини ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» з підприємством позивача не були предметом перевірки, оскільки у наведеному в акті переліку контрагентів ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» ТОВ фірма «ВАРАН» відсутнє.

Посилань на будь-які належні та допустимі докази незаконної діяльності підприємства ТОВ фірми «ВАРАН» у взаємовідносинах з ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» акт перевірки не містить.

Стосовно висновку відповідача щодо заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 18 476 грн. в тому числі у розрізі періодів: півріччя 2012 року на суму 8773 грн.; окремо третій квартал 2012 року на суму 9703 грн. - суд зазначає наступне.

Так, п. 135.1 ст.135 ПК України передбачено, що доходи, що враховуються при обчислені об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2, та складаються з: доходу від операційної діяльності та інших доходів, які визначаються відповідно до п. 135.5, за винятком доходів, визначених у пункті 135.4 та у статті 136.

Відповідно п.137.1 ст.137 ПК України, дохід від реалізації товарів визначається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар. Дохід від надання послуг та виконання робіт визначається за датою складання акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

У п. 135.2 ст.135 ПК України вказано, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено ведення бухгалтерського обліку, та інших документів.

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення (ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За пп. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139 ПК України, не належать до складу витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку.

Виходячи з положень пп. 14.1.181. п.14.1.ст. 14 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Суд вважає, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З наданих позивачем доказів вбачається, що укладені з контрагентами правочини мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними.

Таким чином, суд приходить до висновку, що правовідносини за спірними правочинами в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача, тобто позивачем дотримано принцип превалювання сутності над формою, який закріплений в ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми).

Згідно п.198.1, п.198.3. ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (робіт, послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів, послуг.

Таким чином, для підтвердження включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги) до складу податкового кредиту необхідні належним чином оформленні первинні документи.

З наведеного вбачається, що підставою для формування податкового кредиту та валових витрат, є саме наявність у платника податку - належно оформленої податкової накладної, та здійснення операцій з метою досягнення господарської мети.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2. ст.198 Кодексу).

Виходячи з положень п. 198.6. ст. 198 ПК України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

У відповідності з п. 201.10. ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виходячи із правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в інформаційному листі від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 02.03.2009 року по справі № К-21781/07 та від 06.11.2007 року.

Таким чином, наведеними нормами матеріального права визначено підстави для формування платником податкового кредиту і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата (нарахування) ПДВ, у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Отже, висновки відповідача про те, що позивач порушив пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138, пп.139.1.9, п.139.1 ст. 139, п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010р. №2755-VI (зі змінами та доповненнями) є безпідставними, не підтвердженими законодавством та фактичними обставинами справи.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність своїх дій та рішень.

Суд вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з порушенням використаного повноваження з метою, з якою це повноваження надано; необґрунтовано, тобто без врахування усіх обставин, які мають значення для прийняття рішення; не добросовісно та не розсудливо.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 11, 70-71, 86, 94, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «ВАРАН» до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби від 30.05.2013р. № 0000342250, яким ТОВ фірмі «ВАРАН» нараховано грошові зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 17596 грн. за основним платежем та 4399 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби від 30.05.2013р. № 0000352250, яким ТОВ фірмі «ВАРАН» нараховано грошові зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 18476 грн. за основним платежем та 4619 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Копію постанови направити сторонам по справі.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та в строки, встановленні статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови викладений 11.09.2013р.

Суддя Е.О. Юрков