Рішення

від 09.09.2013 по справі 910/12900/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/12900/13 09.09.13

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Модель Пак» доПриватного підприємства «Крафт-Пак» простягнення 278 916,42 грн. Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:Германович І.М. від відповідача:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Модель Пак» (надалі - «Товариство») звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства «Крафт-Пак» (надалі - «Підприємство») про стягнення 278 916,42 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору поставки №27 від 14.06.2012 р. позивач здійснив поставку товару, а відповідач належним чином грошове зобов'язання по оплаті поставленого товару не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 194 282,80 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 21 426,62 грн., 30% річних у розмірі 43 195,87 грн., інфляційних у розмірі 582,85 грн. та штрафу у розмірі 19 428,28 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.07.2013 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 31.07.2013 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 31.07.2013 р. розгляд справи відкладено до 09.09.2013 р. у зв'язку із неявкою представника відповідача та невиконанням ним вимог ухвали суду.

В судове засідання представник позивача з'явилася, вимоги ухвали суду виконала, надала пояснення стосовно суті спору, позовні вимоги підтримала повністю.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, до канцелярії суду надав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із призначення до розгляду справи в господарському суді Львівської області.

Клопотання відповідача про відкладення слухання справи на інший час не підлягає задоволенню, оскільки на підставі ст. 28 Господарського процесуального кодексу України та ст. 244 Цивільного кодексу України відповідач не позбавлений права уповноважити іншу особу представляти його інтереси в суді.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

14.06.2012 р. між Товариством (постачальник) та Підприємством (покупець) було укладено договір поставки №27 (надалі - «Договір»).

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов'язується на підставі замовлень покупця поставити та передати у власність покупця товари, найменування та ціна яких визначається у специфікації, що є невід'ємною частиною даного договору, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити їх на умовах цього договору.

Пунктом 3.1 Договору визначено, що загальна ціна договору складається з сум, зазначених у видаткових накладних, які надані на підставі договору.

Згідно з п. 3.2 Договору оплата за товар здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника на протязі 14 календарних днів після отримання товару, якщо інше не зазначено в специфікації до договору.

Специфікаціями №3 від 29.08.2012 р. та №4 від 29.08.2012 р. до Договору сторони погодили, що відтер мінування по платежах на комплект SE (комплект гідроящик + решітка) та на гофролоток становить 90 календарних днів.

На виконання умов Договору позивачем поставлена, а відповідачем прийнята продукція на суму 194 282,80 грн., що підтверджується видатковими накладними №329 від 17.09.2012 р. №358 від 28.09.2012 р.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті поставленого згідно Договору товару, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 194 282,80 грн.

Договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи (видаткові накладні №329 від 17.09.2012 р. №358 від 28.09.2012 р.) підтверджується передача відповідачу товару за видатковими накладними згідно Договору на суму 194 282,80 грн.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, п. 3.2 Договору та специфікацій №3 та №4 до Договору, відповідач був зобов'язаний розрахуватися за поставлений товар протягом 90 календарних днів з дня отримання товару.

Таким чином, заборгованість відповідача за поставлений товар становить 194 282,80 грн., а строк виконання грошового зобов'язання на момент подання позовної заяви настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача на підставі Договору за переданий товар. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Підприємство обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства про стягнення з Підприємства заборгованості у розмірі 194 282,80 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 21 426,62 грн., 30% річних у розмірі 43 195,87 грн., інфляційних у розмірі 582,85 грн. та штрафу у розмірі 19 428,28 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання у період з 01.10.2012 р. по 01.07.2013 р.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Частиною 2 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Викладене підтверджується постановами Верховного Суду України від 28.02.2011 р. у справі №23/225 та 27.04.2012 р. у справі №06/5026/1052/2011.

Відповідно до п. 7.3 Договору за порушення строку оплати товару, визначеного п. 3.2 Договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на той період, та яка нараховується від суми заборгованості за кожен день прострочення виконання своїх зобов'язань за весь період прострочення.

За змістом п. 7.4 Договору у разі порушення покупцем строку оплати поставленого товару на термін понад 30 календарних днів, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.

Таким чином, умовами Договору та Господарського кодексу України передбачено цивільно-правову (господарсько-правову) відповідальність за порушення умов Договору у вигляді сплати пені та штрафу.

Враховуючи, що судом встановлено факт прострочення виконання зобов'язання з поставки товару більше ніж на 30 календарних днів, то правомірним є стягнення з відповідача штрафу у розмірі 19 428,28 грн. (194 282,80 грн.*10%).

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 21 426,62 грн., нарахованої за період з 01.10.2012 р. по 01.07.2013 р., проте суд здійснює перерахунок з огляду на наступне.

По-перше, судом встановлено, що згідно з п. 3.2 Договору та специфікацій №3 та №4 до Договору, відповідач був зобов'язаний розрахуватися за поставлений товар протягом 90 календарних днів з дня отримання товару, в той час як позивач починає нараховувати пеню, інфляційні та 30% річних після сплину 14 календарних днів з моменту поставки.

По-друге, відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Тобто, пеня нараховується за перші шість місяців прострочення, а не за весь період прострочення до подачі позову.

Отже, з урахуванням викладеного за перерахунком суду, правомірним є стягнення пені у розмірі 14 436,16 грн. В іншій частині (6 990,46 грн.) пеня нарахована безпідставно, а тому в задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 7.7 Договору визначено, що сторони, керуючись нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, домовились, що за прострочення виконання грошового зобов'язання, передбаченого договором, винна сторонам зобов'язана сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також тридцять процентів річних від простроченої суми.

За перерахунком суду, враховуючи встановлений судом момент, з якого відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання, розмір інфляційних та 30% річних, що підлягають стягненню з відповідача становить 388,37 грн. та 30 841,88 грн. відповідно. В іншій частині (інфляційні у розмірі 194,48 грн. та 30% річних у розмірі 12 353,99 грн.) обраховані невірно.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з Підприємства на користь Товариства заборгованості у розмірі 194 282,80 грн., штрафу у розмірі 19 428,28 грн., пені у розмірі 14 436,16 грн., інфляційних у розмірі 388,37 грн. та 30% річних у розмірі 30 841,88 грн.

В задоволенні позову в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 6 990,46 грн., інфляційних у розмірі 194,48 грн. та 30% річних у розмірі 12 353,99 грн. необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Модель Пак» задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Крафт-Пак» (01133, м. Київ, вул. Щорса, 32-Г, кв. 240; ідентифікаційний код 31893922) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Модель Пак» (79049, м. Львів, просп. Червоної калини, 62-А; ідентифікаційний код 36739024) заборгованість у розмірі 194 282 (сто дев'яносто чотири тисячі двісті вісімдесят дві) грн. 80 коп., штраф у розмірі 19 428 (дев'ятнадцять тисяч чотириста двадцять вісім) грн. 28 коп., пеню у розмірі 14 436 (чотирнадцять тисяч чотириста тридцять шість) грн. 16 коп., інфляційні у розмірі 388 (триста вісімдесят вісім) грн. 37 коп., 30% річних у розмірі 30 841 (тридцять тисяч вісімсот сорок одна) грн. 88 коп. та судовий збір у розмірі 4 798 (чотири тисячі сімсот дев'яносто вісім) грн. 98 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 12.09.2013 р.

Суддя В.П. Босий