Рішення

від 09.09.2013 по справі 910/9539/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9539/13 09.09.13

За позовом Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк»

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламне агентство «ЕД-ВОРЛД»;

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Ед-Ворлд Прінт»

Треті особи, які не заявляють самостійний вимог на предмет спору на стороні

відповідача-1 1) Репа Володимир Миколайович, 2) Ромащук Олександр Миколайович

про стягнення 387575 євро 35 євроцентів.

Суддя Сташків Р.Б.

Представники сторін:

від позивача - Куцький Д.В. (представник за довіреністю);

від відповідачів - 1) Процюк О.В. (представник за довіреністю);

2) не з'явилися;

від третіх осіб - не з'явилися.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» (далі - Позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламне агентство» «ЕД-ВОРЛД» (далі - Відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Ед-Ворлд Прінт» (далі - Відповідач-2) про стягнення заборгованості та штрафних санкцій за Договором кредиту № CRL-SME007/020/2007 від 16.01.2007 всього в сумі 537114,80 євро (екв. 5568226,16 грн.), з яких 315466,64 євро заборгованість по кредиту, 45731,60 євро заборгованості по відсоткам та 175916,56 євро пені, як з солідарних боржників, враховуючи положення Договору поруки №SR-SME_009/333/2011 від 12.12.2011.

20.08.2013 від Позивача через відділ діловодства суду надійшла заява про зміну розміру позовних вимог, а фактично - про збільшення розміру нарахованих процентів та про зменшення розміру пені, та отже Позивач заявляє до стягнення 387575 євро 35 євроцентів, з яких заборгованість по кредиту в розмірі 315466 євро 64 євроценти, заборгованість по відсоткам в розмірі 65514 євро 46 євроцентів та пеню в розмірі 6594 євро 25 євроцентів.

Судом вищевказана заява Позивача прийнята до розгляду, та отже у відповідності до ст.ст. 22, 55 ГПК України має місце нова ціна позову, з якої підлягає вирішенню спір по даній справі.

Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням Відповідачем-1 своїх зобов'язань за кредитним договором, та невиконанням Відповідачем-2 своїх зобов'язань як поручителя за договором поруки.

Відповідачі проти позову заперечували, вказуючи на непідвідомчість даного спору господарському суду через наявність третейського застереження, а також неправомірність нарахування пені у іноземній валюті.

Треті особи письмових пояснень по суті спору не подали.

В судове засідання 09.09.2013 представники Відповідача-2 та третіх осіб не з'являлися, хоча судом були вчинені всі дії щодо належного повідомлення їх про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення, оскільки ухвали суду були надіслані на їх поштові адреси, зазначені в позовній заяві, в заяві про залучення третіх осіб, та згідно відомостей з ЄДРЮО та ФОП.

Судом враховано, що відповідно до пункту 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.

Обставин, які б перешкоджали чи не дозволяли розглянути спір у даному судовому засіданні не встановлено, а відтак суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи на іншу дату.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Позивача та Відповідача-1, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

16.01.2007 між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» (правонаступником якого є Позивач, Банк) та Відповідачем-1 (Позичальник) було укладено Договір про надання кредиту № CRL-SME007/020/2007 (далі - Кредитний договір), у відповідності до п. 1.1 якого, Банк надав Позичальнику Кредит у розмірі 364000 євро, а Позичальник його прийняв та зобов'язався належним чином використати та повернути Банку суму отриманого Кредиту, а також сплатити відповідну плату за користування Кредитом і виконати всі інші зобов'язання, які визначені у Кредитному договорі.

Надання Відповідачу-1 Кредиту у розмірі 364000 євро підтверджується залученими до справи копіями меморіальних валютних ордерів № 2 від 16.01.2007 та виписками по банківських рахунках останнього, і отримання Кредиту Відповідачем-1 також не заперечується.

Відповідно до п. 2.1.3.1 Додаткового договору № 1 від 11.10.2010 до Кредитного договору, повернення відповідної частини Кредиту та сплата процентів здійснюється шляхом сплати Позичальником Платежів у розмірі, строки та з періодичністю, що визначені у Графіку Платежів.

В подальшому, зміна розмірів процентної ставки, порядок сплати процентів, повернення Кредиту та подальші зміни до Графіку Платежів вносили сторонами шляхом укладення Додаткових договорів № 2 від 12.02.2010, № 3 від 21.04.2011 та № 4 від 22.12.2011.

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України, статтею 193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з залучених до матеріалів справи виписок по рахунках Відповідача-1, повернення кредитних коштів та сплата процентів за користування ними здійснювалась з порушенням встановлених Кредитним договором та Графіком платежів строків сплат, і здійснювалась не в повному обсязі.

Відповідно до п. 2.1.4.1 Додаткового договору № 4 від 22.12.2011 до Кредитного договору, Банк має право вимагати дострокового виконання Боргових зобов'язань в цілому або у визначеній Банком частині у випадку невиконання Позичальником своїх Боргових зобов'язань. При цьому, зобов'язання Позичальника щодо дострокового виконання Боргових зобов'язань в цілому настає з дати відправлення Банком на адресу Позичальнику відповідної письмової вимоги та повинно бути проведено Позичальником протягом 7 календарних днів з Дати відправки Вимоги.

02.07.2012 Відповідачу-1 було направлено вимогу вих. №22-2-2/201278 від 25.06.2012 про погашення заборгованості та сплату пені за Кредитним договором, і належні докази направлення такої вимоги залучені Позивачем до позову, проте дана вимога виконана Відповідачем-1 не була (в матеріалах справи відсутні докази протилежного).

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Так, для забезпечення виконання Позичальником його боргових зобов'язань за Кредитним договором, 12.12.2011 між Позивачем та Відповідачем-2 (Поручитель) було укладено Договір поруки № SR-SME_009/333/2011 (далі - Договір поруки), відповідно до п. 1.1 якого Поручитель зобов'язується відповідати за повне та своєчасне виконання Боржником його Боргових зобов'язань перед Кредитором за Кредитним договором в повному обсязі.

Під «борговими зобов'язаннями» сторони встановили, що розуміються зобов'язання Боржника перед Кредитором щодо повернення суми кредиту, плати за користування кредитом, сплати комісій, штрафних санкцій, витрат та збитків Кредитора (включаючи, але не обмежуючись, неодержані доходи) у зв'язку з неналежним виконанням Боржником своїх зобов'язань перед Кредитором за Кредитним договором та інших платежів, якщо такі матимуть місце.

Відповідно до п. 1.2 Договору поруки, Поручитель та Боржник відповідають як солідарні боржники, що означає, що Кредитор може звернутися з вимогою про виконання Боргових зобов'язань як до Боржника, так і до Поручителя, чи до обох одночасно.

Статтею 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ч. 1 ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Згідно п. 3.1 Договору поруки, у випадку невиконання Боржником Боргових зобов'язань перед Кредитором за Кредитним Договором, Кредитор має право звернутися до Поручителя з вимогою про виконання Боргових зобов'язань в повному обсязі чи в частині. А за п. 3.2 Договору поруки, Поручитель приймає на себе зобов'язання, у випадку невиконання Боржником Боргових Зобов'язань перед Кредитором за Кредитним договором, здійснити виконання Боргових Зобов'язань в обсязі, заявленому кредитором протягом 3-ох банківських днів з дати отримання відповідної письмової вимоги Кредитора.

Відповідно до п. 3.4 Договору поруки, обов'язок Поручителя виконати Боргові зобов'язання виникає при отриманні від Кредитора відповідної вимоги, і така вимога вважається отриманою Поручителем, якщо Кредитор надіслав її поштою за адресою, вказаною в цьому Договорі.

Таким чином, Позивач, користуючись наданим йому законом та Договором поруки правом, направив Відповідачу-2 вимогу за вих. № 22-2-2/201395 від 27.11.2012 про погашення заборгованості та сплату пені за Кредитним договором, і належні докази направлення такої вимоги залучені Позивачем до позову, проте дана вимога виконана Відповідачем-2 не була (в матеріалах справи відсутні докази протилежного).

Як зазначалось вище, згідно зі статтями 525, 526 ЦК України, статтею 193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Перевіривши доданий Позивачем до заяви від 20.08.2013 розрахунок станом на 12.08.2013 заборгованості по кредиту та по нарахованих процентах за користування кредитом, суд дійшов висновку про його арифметичну правильність, обґрунтованість, відповідність вимогам закону та умовам Кредитного договору, а тому, враховуючи все вищенаведене, суд визнає обґрунтованими вимоги Позивача про солідарне стягнення з Відповідачів, як з Позичальника за Кредитним договором та з його Поручителя за Договором поруки, заборгованості за кредитом в розмірі 315466,64 євро та за нарахованими і несплаченими процентами за період 16.01.2007-12.08.2013 в розмірі 65514,46 євро.

Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши доданий Позивачем до заяви від 20.08.2013 розрахунок пені за несвоєчасну сплату процентів за період 12.02.2013-12.08.2013, суд дійшов висновку про його арифметичну правильність, обґрунтованість, відповідність вимогам закону, в тому числі положенням Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» і ч. 6 ст. 232 ГК України, та умовам Кредитного договору, а тому, враховуючи все вищенаведене, суд визнає обґрунтованими вимоги Позивача про солідарне стягнення з Відповідачів, як з Позичальника за Кредитним договором та з його Поручителя за Договором поруки, 6594,25 євро пені.

При цьому судом відхиляється заява Відповідача-1 про застосування строків позовної давності до вимог про стягнення пені, позаяк уточнивши позовні вимоги заявою від 20.08.2013 Позивач вже нараховує пеню на несплачені проценти за інший період: 12.02.2013-12.08.2013, щодо якого строк позовної давності Відповідачем-1 не заявлявся, та крім того, є таким, який ще не сплив.

Щодо заперечень Відповідача-1 на неправомірність обрахунку заявленої до стягнення суми пені в іноземній валюті, суд зазначає, що сторони Кредитного договору, у відповідності до встановленого законом принципу вільного волевиявлення встановили нарахування пені від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за Кредитним договором, а виконання зобов'язання по поверненню тіла кредиту та сплати процентів сторони встановили у іноземній валюті кредиту, якою є євро.

Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Частина 1 статті 533 ЦК України встановлює загальне правило, відповідно до якого грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Між тим, диспозиція норми частини 3 цієї статті дозволяє використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Аналогічний режим використання національної та іноземної валюти при виконанні грошових зобов'язань передбачений ГК України. Зокрема, частиною 2 статті 198 ГК України встановлено, що грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях; грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.

Спеціальне законодавство України у сфері банківської діяльності та діяльності небанківських фінансових установ не містить приписів, які б забороняли банкам або іншим фінансовим установам надавати кредити, приймати їх погашення та сплату штрафних санкції за ними в іноземній валюті, відтак заперечення Відповідача-1 в цій частині суд відхиляє.

Щодо посилань Відповідачів не непідвідомчість даного спору господарському суду, через наявність третейського застереження в Додаткових договорах № 1 від 11.10.2010, № 3 від 21.04.2011 та № 4 від 22.12.2011, то суд зазначає, що відповідно до третейського застереження, саме спори «щодо визнання Кредитного договору недійсним (частково недійсним) та/чи неукладеним, спори щодо розірвання та/чи припинення Кредитного договору або його умов, спори щодо спонукання Банку виконати умови Кредитного договору, спори щодо зміни Валюти Кредиту та/або валютного курсу погашення Кредиту, спори щодо зміни Сторони чи/та будь-яких умов Кредитного договору, та які становлять предмет спору (надалі - «Спори»), підлягають вирішенню шляхом проведення переговорів, а у випадку недосягнення згоди в постійно діючому Третейському суді при Асоціації українських банків».

Тобто, даний спір про виконання Позичальником умов Кредитного договору з повернення кредиту, сплати процентів та штрафних санкцій, не віднесено сторонами до спорів, які передбачено вищевказаним третейським застереженням, а відтак розгляд його господарським судом є правомірним.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачами не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Відтак, заявлені позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитом в розмірі 315466,64 євро, за процентами в розмірі 65514,46 євро та 6594,25 євро пені є законними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Беручи до уваги, що абзацом другим пункту 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року за № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» передбачено, що у разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення , суд зазначає, що станом на 09.09.2013 офіційний курс НБУ (http://www.bank.gov.ua) встановлював 1048,4418 грн. за 100 євро, відтак:

- заборгованість по кредиту в розмірі 315466 євро 64 євроценти в гривневому еквіваленті становить 3307484 грн. 12 коп.;

- заборгованість по відсоткам в розмірі 65514 євро 46 євроцентів в гривневому еквіваленті становить 686880 грн. 98 коп.;

- пеня в розмірі 6594 євро 25 євроцентів в гривневому еквіваленті становить 69136 грн. 87 коп.

Судовий збір відповідно до положень статті 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламне агентство» «ЕД-ВОРЛД» (м. Київ, вул. Гайдара, 27; ідентифікаційний код 31108420) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Ед-Ворлд Прінт» (м. Київ, вул. Смирнова-Ласточкіна, 3/5; ідентифікаційний код 36946245) на користь Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» (м. Київ, вул. Жилянська, 43; ідентифікаційний код 21685166) заборгованість по кредиту в розмірі 315466 (триста п'ятнадцять тисяч чотириста шістдесят шість) євро 64 євроценти, що в гривневому еквіваленті становить 3307484 (три мільйони триста сім тисяч чотириста вісімдесят чотири) грн. 12 коп., заборгованість по процентам в розмірі 65514 (шістдесят п'ять тисяч п'ятсот чотирнадцять) євро 46 євроценти, що в гривневому еквіваленті становить 686880 (шістсот вісімдесят шість тисяч вісімсот вісімдесят) грн. 98 коп., пеню в розмірі 6594 (шість тисяч п'ятсот дев'яносто чотири) євро 25 євроцентів, що в гривневому еквіваленті становить 69136 (шістдесят дев'ять тисяч сто тридцять шість) грн. 87 коп. та судовий збір в розмірі 68820 (шістдесят вісім тисяч вісімсот двадцять) грн.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 12.09.2013

Суддя Сташків Р.Б.