Рішення

від 10.09.2013 по справі 911/3142/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" вересня 2013 р. Справа № 911/3142/13

Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАТ" до Трипільського комунального підприємства про стягнення боргу,

за участю представників:

позивача : Христенко О.О. (дов. б/н від 08.08.2013)

відповідача: не з'явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАТ" до Трипільського комунального підприємства про стягнення боргу.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 1-д про надання поворотної фінансової допомоги від 15.11.2011

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.08.2013 було порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 27.08.2013.

Ухвалою від 27.08.2013 розгляд справи було відкладено на 10.09.2013.

В судовому засіданні 10.09.2013 суд заслухав пояснення представника позивача. Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. (Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»)

Враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про судове засідання та те, що реалізація норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом у сторін документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб'єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права подавати та витребовувати через суд докази, а також враховуючи положення п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, який визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом в межах наданих повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Оскільки, про розгляд справи відповідач був належним чином повідомлений, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

Установив:

15.11.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДАТ" (кредитор) та Трипільським комунальним підприємством (позичальник) було укладено договір № 1-д про надання поворотної фінансової допомоги. Відповідно до п.1.1. договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, кредитор зобов'язується надати позичальнику поворотну фінансово допомогу, а останній зобов'язується повернути її кредиторові в обумовлений договором строк. Поворотна фінансова допомога позичальнику надається на безвідсотковій (безоплатній) основі. Сума поворотної фінансової допомоги за цим договором становить 50000,00 грн (п.п. 1.2., 3.1. договору).

Кредитор зобов'язаний надати поворотну фінансову допомогу протягом 5 банківських днів з дати підписання сторонами цього договору. Поворотна фінансова допомога надається у безготівковому порядку на розрахунковий рахунок позичальника (п.п. 4.1., 4.2. договору).

Дослідивши умови даного договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором позики, а отже до нього застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші

речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з поданих матеріалів, позивач належним чином виконав свої договірні зобов'язання, перерахувавши на рахунок позичальника 50000,00 грн. Вказаний факт підтверджується банківською випискою з рахунку позивача за 16.11.2011, наданою Акціонерним товариством «Банк «Таврика».

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Отже, оскільки позивач належним чином виконав свої зобов'язання за договором, у відповідача відповідно виник обов'язок повернути суму позики у строк обумовлений договором.

Строк використання поворотної фінансової допомоги позичальником до 31.12.2011. По закінченні строку, вказаного в п. 5.1. цього договору, позичальник зобов'язується протягом 3 банківських днів повернути кредитору суму поворотної фінансової допомоги. Позичальник має право дострокового повернення поворотної фінансової допомоги (п.п. 5.1., 6.1. договору).

Відповідно до ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

В порушення умов договору та приписів Цивільного кодексу України відповідач не виконав свого зобов'язання за договором та не повернув суму позики у встановлений договором строк. Вказаний факт також підтверджується довідкою підписаною директором та скріпленою печаткою позивача, та не спростовується відповідачем.

Відповідач звертався до позивача з листом № 8 від 12.07.2013, в якому просив продовжити строк дії договору до 31.12.2013 у зв'язку з скрутним фінансовим становищем та неможливістю виконання зобов'язання за договором.

Відповідно до п. 5.2. договору строк, вказаний у п. 5.1. договору, може бути продовжений за згодою сторін. Вказана умова договору має диспозитивний характер та не створює обов'язку для кредитора щодо прийняття пропозиції позичальника.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відтак, суд вважає доведеним факт існування заборгованості у відповідача перед позивачем у розмірі 50000,00 грн, а отже вимогу про стягнення з відповідача 50000,00 грн суд вважає обґрунтованою, підтвердженою належними та допустимими доказами, відповідачем належним чином не спростованою, а відтак такою, що підлягає задоволенню.

Крім того у позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача 2412,33 грн 3% річних та 7419,86 грн пені.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

З аналізу даних норм вбачається, що сторони повинні передбачити розмір пені та можливість її стягнення у договорі.

Відповідно до п. 7.1. договору у випадку порушення своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним законодавством України.

Отже, судом встановлено, що сторони у договорі не конкретизували характер відповідальності за невиконання або неналежне виконання своїх збов'язань.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін .

Якщо сторони у відповідному договорі не встановили конкретного розміру відповідальності, передбаченої статтями 1 та 2 Закону, пеня стягненню не підлягає, за винятком випадків, коли розмір пені встановлений чинними актами законодавства (Аналогічна правова позиція викладена в Роз'ясненні Вищого Арбітражного суду України № 02-5/293 від 29.04.1994 «Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань»).

За таких обставин суд вважає нарахування позивачем пені безпідставним, а відтак в задоволенні вимоги про стягнення з відповідача 7419,86 грн пені суд відмовляє.

Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, у позивача виникло право нарахування 3% річних за весь період прострочення боржником свого зобов'язання щодо поверхня суми позики.

Перевіривши розрахунок, наданий позивачем, суд дійшов висновку, що останній є арифметично вірним.

А отже, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 2412,33 грн 3% річних обґрунтованою, підтвердженою належними та допустимими доказами, а відтак такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 38 Господарського процесуального кодексу України сторонами доказів.

В порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Трипільського комунального підприємства (код ЄДРПОУ 30350799) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАТ" (код ЄДРПОУ 24253562) 50000,00 грн боргу, 2412,33 грн 3% річних, а також 1720,50 грн судового збору.

3. В решті заявлених позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ.

Суддя А.Ф. Черногуз