Рішення

від 04.09.2013 по справі 914/3118/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.09.2013 р. Справа № 914/3118/13

Господарський суд Львівської області у складі судді Р.Матвіїва, при секретарі судового засідання М.Скірі розглянув матеріали

за позовом: Приватного підприємства «Болеро-Сервіс», м. Львів;

до відповідача 1: Приватного підприємства «Болеро», м. Львів;

до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Дистрибуційна компанія Мартекс», м. Рівне;

про: стягнення 5 307 грн. 83 коп.

У судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: Антоненко В. - представник на підставі доручення;

відповідача 1: не з'явився;

відповідача 2: не з'явився.

Обставини розгляду справи: Ухвалою господарського суду від 13.08.2013 року прийнято до розгляду позовну заяву Приватного підприємства «Болеро-Сервіс» до Приватного підприємства «Болеро» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Дистрибуційна компанія Мартекс» про стягнення заборгованості в розмірі 5 307 грн. 93 коп. Розгляд справи призначено на 04.09.2013 року.

У судовому засіданні 04.09.2013 року представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві. Представники відповідачів в судове засідання не з'явилися. Конверт, адресований відповідачу - 2, повернувся із позначкою «адресат вибув».

Відповідно до представленого позивачем витягу з єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців серія АВ № 390568 адреса, зазначена в позовній заяві, є місцезнаходженням юридичної особу згідно Витягу.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови пленуму Вищого господарського суду України 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відтак, суд виходить з того, що про час, дату та місце судового розгляду справи № 914/3118/13 учасники судового процесу були повідомлені своєчасно та належним чином.

Відповідно до п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України суд вважає, що справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Представнику сторони, що брав участь у судовому засіданні, роз'яснено зміст ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України щодо його прав та обов'язків, зокрема про право заявляти відводи судді.

Від фіксації судового процесу технічними засобами представник позивача відмовився.

04.09.2013 року судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Болеро-Сервіс» звернулося до суду з позовною заявою до Приватного підприємства «Болеро» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Дистрибуційна компанія Мартекс» про стягнення заборгованості в розмірі 5307 грн. 83 коп. солідарно.

Позивач у позовній заяві зазначив, що уклав договір із відповідачем - 2 на виконання якого поставив товар, вартість якого останнім не оплачена.

Крім цього, позивач уклав договір поруки із відповідачем - 1, який став підставою звернення до суду про стягнення коштів, передбачених цим договором, з обох відповідачів солідарно.

На момент звернення з позовом до суду та розгляду справи по суті сума основного боргу складає 4356 грн. 61 коп. та 951 грн. 22 коп. складають нараховані позивачем 20% річних, що передбачено умовами основного договору.

Відповідачами докази спростування чи оплати вищезазначеної суми не представлено.

У процесі розгляду справи суд встановив наступне. Приватним підприємством «Болеро-Сервіс» (надалі по тексту рішення - продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дистрибуційна компанія Мартекс» (надалі по тексту рішення - покупець, відповідач-2) 21.05.2012 року було укладено договір БС 25422.

Відповідно до п. 1.1.1. договору продавець зобов'язався передати у власність покупця продукти харчування в асортименті відповідно до переданої покупцем комерційної пропозиції та/або Прайс-листа, надалі - «товар», а відповідач-2 зобов'язався прийняти та оплатити товар.

На виконання умов даного договору позивач поставив, а відповідач -2 одержав товар на суму 4356 грн. 61 коп., що підтверджується товарно-транспортною накладною від 01.06.2012 року, та довіреністю № 0041 від 30.05.2012 року на ім'я Луцика Олександра Ярославовича на одержання товару.

Відповідно до п. 1.7.1. покупець зобов'язався оплатити продавцю прийнятий від останнього товар протягом 21 календарного дня з моменту прийняття цього товару.

25.03.2013 року між позивачем (кредитором згідно договору) та Приватним підприємством «Болеро» (надалі по тексту рішення - поручителем, відповідачем -1 ) було укладено договір поруки.

Відповідно до п. 1.1. договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, поручитель поручається перед кредитором щодо виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Дистибуційна компанія Мартекс» обов'язку, який виник при виконанні божником зобов'язань за договором № БСБС25422 від 21.05.2012 року, укладеним між Боржником та кредитором (надалі «Основний договір»), в обсязі, передбаченому цим договором, а зокрема в частині сплати заборгованості перед кредитором за основним договором, сума якої станом на 25.03.2013 року становить 4356 грн. 61 коп.

Передбачений цим договором обов'язок поручителя перед кредитором обмежується сплатою заборгованості боржника перед кредитором за основним договором в сумі 1000 грн. 00 коп. При цьому, поручитель не відповідає за сплату боржником процентів, за відшкодування збитків, за сплату неустойки (штрафу, пені) відповідно до п. п. 2.1, 2.2 договору.

Відповідно до п. 4.1 договору плата у разі невиконання боржником обов'язку за основним договором в обсязі, визначеному цим договором, - боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Відповідачі позов не заперечили, наявність боргу не спростували.

В матеріалах справи відсутні докази сплати боржником (відповідачем -2) суми основної заборгованості в розмірі 4356 грн. 61 коп.

Дані факти матеріалами справи підтверджується, сторонами не заперечувались та документарно не спростовувались.

Дослідивши представлені суду докази, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення повністю з огляду на наступне.

Частина 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зазначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні положення містяться і в ч. ч. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом, відповідач-2 зобов'язався оплатити товар протягом 21 дня з моменту прийняття товару. Також судом встановлено, що датою прийняття відповідачем - 2 товару було 01.06.2012 року.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України. А відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як зазначено у п. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає його вимогам, зокрема статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України (постанова Вищого господарського суду України від 21.04.2011 N 9/252-10).

Відповідно до ч. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України якщо покупець не виконує свого обов'язку щодо оплати переданого йому товару в установлений договором купівлі-продажу строк, продавець набуває право вимоги такої оплати.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Частина 1 ст. 554 Цивільного кодексу України зазначає, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Договір поруки за змістом приписів статей 553, 554 Цивільного кодексу України укладається кредитором за зобов'язанням, яке забезпечується порукою, і поручителем. Що ж до боржника, то він стороною договору поруки не виступає, а є учасником (стороною) в зобов'язанні, забезпеченому порукою. Законодавством України не передбачено і не випливає зі змісту правовідносин поруки обов'язку кредитора або поручителя за договором поруки отримувати згоду боржника на укладення такого договору.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Відповідно до п. 3. ст. 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до п. 1.7.1 договору № БС 25422 від 21.05.2013 року у випадку прострочення оплати продавець має право вимагати оплати товару і сплати покупцем 20% річних за користування чужими грошовими коштами від простроченої суми за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 2 ст. 554 Цивільного кодексу України поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до п. 2.2. договору поруки від 25.03.2013 року поручитель не відповідає за сплату боржником процентів, за відшкодування збитків, за сплату неустойки (штрафу, пені).

Відтак, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача -1 951 грн. 22 коп. відсотків річних обґрунтована та підлягає до задоволення. Розрахунок здійснений позивачем математично правильно.

Із врахуванням викладеного, суд вважає за необхідне задоволити позов в повному обсязі.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покласти на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в :

Позов задоволити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дистрибуційна компанія Мартекс» (33024, м. Львів, вул. Старицького, 32, код ЄДР 34638221) на користь Приватного підприємства «Болеро-Сервіс» (79037, м. Львів, вул. Б.Хмельницького, 212, корп. 2, код ЄДР 31073655) 3356 грн. 61 коп. основного боргу, 951 грн. 22 коп. відсотків річних та 1393 грн. 60 коп. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дистрибуційна компанія Мартекс» (33024, м. Львів, вул. Старицького, 32, код ЄДР 34638221) та Приватного підприємства «Болеро» (79014, м. Львів, вул. Пекарська, 7 код ЄДР 30053203) на користь Приватного підприємства «Болеро-Сервіс» (79037, м. Львів, вул. Б.Хмельницького, 212, корп. 2, код ЄДР 31073655) 1000 грн. 00 коп. основного боргу та 326 грн. 90 коп. судового збору солідарно.

Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91 - 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складене та підписане 05.09.2013 року.

Суддя Р.Матвіїв