Рішення

від 09.09.2013 по справі 910/14165/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/14165/13 09.09.13

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Еффіс» доТовариства з обмеженою відповідальністю «Коммерс Енерджи Компані» простягнення 16 013,33 грн. Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:Спіцина О.П. від відповідача:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Еффіс» (надалі - ТОВ «Еффіс») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Коммерс Енерджи Компані» (надалі - ТОВ «Коммерс Енерджи Компані») про стягнення 16 013,33 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору поставки №12 від 09.08.2012 р. позивач здійснив поставку товару, а відповідач належним чином грошове зобов'язання по оплаті поставленого товару не виконав, в зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 14 073,60 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 1 555,80 грн., 3% річних у розмірі 313,47 грн. та інфляційних у розмірі 70,46 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.07.2013 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 09.09.2013 р.

В судове засідання представник позивача з'явилася, на виконання вимог ухвали суду надала документи та пояснення стосовно суті спору, надала клопотання, в якому просила суд припинити провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу у зв'язку з його повною оплатою відповідачем.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення №25034965 та №25034973, отриманими представниками відповідача 16.08.2013 р. та 15.08.2013 р. відповідно.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

09.08.2012 р. між ТОВ «Еффіс» (постачальник) та ТОВ «Коммерс Енерджи Компані» (покупець) було укладено договір поставки №12 (надалі - Договір»).

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов'язується поставити у власність покупця передбачений договором товар, а покупець зобов'язується прийняти його та оплатити.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що загальна вартість договору складається з сум специфікацій до даного договору.

Згідно з п. 4.3 Договору кінцевий строк оплати вартості товару протягом 21 робочого дня з моменту отримання товару.

На виконання умов Договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 29 073,60 грн., що підтверджується видатковою накладною №61 від 12.09.2012 р.

Відповідач частково оплатив поставлену продукцію на суму 15 000,00 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті поставленого згідно Договору товару, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 14 073,60 грн.

Договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи (видаткова накладна №61 від 12.09.2012 р.) підтверджується передача відповідачу товару згідно Договору на загальну суму 29 073,60 грн.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, п. 4.3 Договору, відповідач був зобов'язаний розрахуватися за поставлений товар протягом 21 робочого дня з моменту отримання товару.

Відповідач частково оплатив поставлену продукцію на суму 15 000,00 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Таким чином, з урахуванням часткової оплати відповідачем вартості поставленого товару, заборгованість відповідача за поставлений товар становить 14 073,60 грн., а строк виконання грошового зобов'язання на момент подання позовної заяви настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача на підставі Договору за переданий товар у розмірі 14 073,60 грн.

В судовому засіданні 09.09.2013 р. представником позивача клопотання про припинення провадження у справі у зв'язку із повною оплатою відповідачем суми основної заборгованості за Договором у розмірі 14 073,60 грн.

Суд відзначає, що відповідач погасив суму основної заборгованості у розмірі 14 073,60 грн. після подання позовної заяви.

Відповідно до п.1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 14 073,60 грн. підлягає припиненню згідно п.1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки погашення боргу здійснено після звернення позивача до суду.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 1 555,80 грн., 3% річних у розмірі 313,47 грн. та інфляційних у розмірі 70,46 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання у період з 12.10.2012 р. по 10.07.2013 р.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 1 555,80 грн., нарахованої за період з 12.10.2012 р. по 10.07.2013 р., проте суд здійснює перерахунок з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Тобто, пеня нараховується за перші шість місяців прострочення, а не за весь період прострочення до подачі позову.

Отже, з урахуванням викладеного за перерахунком суду, правомірним є стягнення пені у розмірі 1 049,75 грн. В іншій частині (506,05 грн.) пеня нарахована безпідставно, а тому в задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Положення вказаної норми не передбачають можливості вибіркового обрання особою індексів інфляції за окремі періоди в межах заявленого періоду за який нараховуються інфляційній, а тому мають враховуватися всі індекси інфляції (в т.ч. з від'ємним значенням). Наведене додатково підтверджується листом Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р.

Аналогічні висновки містяться в постановах Вищого господарського суду України від 27.01.2011 р. у справі №37/345 та від 28.02.2011 р. у справі №37/340.

Із поданого розрахунку вбачається, що позивачем неправомірно не враховані індекси інфляції за листопад 2012 року та лютий 2013 року, які мають від'ємне значення, а тому з урахуванням викладеного за перерахунком суду розмір інфляційної складової боргу становить 42,21 грн.

В іншій частині заявлених до стягнення інфляційних у розмірі 28,25 грн. необхідно відмовити, оскільки вони обраховані невірно.

Суд перевірив та, враховуючи відсутність підстав для виходу за межі позовних вимог, вважає за можливе задовольнити вимогу позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 313,47 грн.

За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ТОВ «Коммерс Енерджи Компані» на користь ТОВ «Еффіс» пені у розмірі 1 049,75 грн., 3% річних у розмірі 313,47 грн. та інфляційних у розмірі 42,21 грн.

В іншій частині заявлених позовних вимог (пеня у розмірі 506,05 грн. та інфляційні у розмірі 28,25 грн.) необхідно відмовити з викладених підстав.

Провадження у справі в частині стягнення суми основної заборгованості у розмірі 14 073,60 грн. підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Еффіс» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авантюрин» (01103, м. Київ, бул. Дружби народів, 18/7; ідентифікаційний код 37242914) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Еффіс» (65033, м. Одеса, вул. Мельника, 29; ідентифікаційний код 32782993) пеню у розмірі 1 049 (одна тисяча сорок дев'ять) грн. 75 коп., 3% річних у розмірі 313 (триста тринадцять) грн. 47 коп., інфляційні у розмірі 42 (сорок дві) грн. 21 коп. та судовий збір у розмірі 1 663 (одна тисяча шістсот шістдесят три) грн. 09 коп. Видати наказ.

3. Провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 14 073,60 грн. припинити на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

4. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 12.09.2013 р.

Суддя В.П. Босий