Ухвала

від 24.07.2013 по справі 265/1760/2013

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Головуючий у 1 інстанції Мельник І.Г.

Категорія 31 Суддя - доповідач Ткаченко Т.Б.

У х в а л а

І м е н е м У к р а ї н и

24 липня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області в складі:

Головуючого - Песоцької Л.І.,

Суддів - Ткаченко Т.Б., Сорока Г.П.,

При секретарі - Бєльченко Б.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі цивільну справу за позовом Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області Державної податкової служби до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно отриманих коштів, за апеляційною скаргою Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області Державної податкової служби, в особі її представника ОСОБА_2, на рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 21 червня 2013 року,-

В с т а н о в и л а :

У березні 2013 року Маріупольська об'єднана державна податкова інспекція, правонаступником якоє є Маріупольська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Донецькій області Державної податкової служби (далі Маріупольська ОДПІ) звернулась до суду із даним позовом до ОСОБА_1, просила стягнути з відповідачки в дохід держави грошові кошти в розмірі 1008794 грн - несплачені суми податку на прибуток підприємств, а також несплачені суми податку на додану вартість в розмірі 422267,00 грн.

Позивач посилався на те, що постановою Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 09 вересня 2011 року у кримінальній справі №1-289/11, яка набрала законної сили 17 вересня 2011 року, відносно відповідачки про вчинення нею злочину, передбаченого ст. 212 ч.1, 366 ч.2 КК України, встановлено, що ОСОБА_1 є засновником товариства з обмеженою відповідальністю «Гріг» та працюючи фінансовим директором цього підприємства, ухилилась від сплати податків, внаслідок чого до Державного бюджету не надійшли грошові кошти в розмірі 1008794 грн - несплачені суми податку на прибуток підприємств, а також несплачені суми податку на додану вартість в розмірі 422267,00 грн.

Кримінальну справу відносно ОСОБА_1 закрито на підставі п. «є» ст.1 та ст. 6 Закону України «Про амністію у 2011 році».

Позивач зазначає, що вказані грошові кошти підлягають стягненню з ОСОБА_1 у дохід держави.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 21 червня 2013 року у задоволенні позову Маріупольської ОДПІ до ОСОБА_1 відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач, в особі його представника ОСОБА_2, в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, необґрунтованість судового рішення, не повне з'ясування обставин справи, що мають істотне значення для справи.

Зокрема зазначає, що суд ухвалив рішення у порушення ст.1166 ЦК України, оскільки шкоду, заподіяну з вини відповідачки, і саме вона повинна відшкодувати її.

Даний позов випливає з кримінальної справи, тому суд не повинен обговорювати вину відповідача, а лише вирішує питання про розмір відшкодування.

Рішення суду суперечить ст. 208 ГК України, відповідно до якої, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства, та наявності наміру лише у однієї із сторін, усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в дохід держави.

Судом порушені приписи ст.ст.203, 215 та 228 ЦК України, так як правочини, спрямовані на ухилення від сплати податків, вчинені відповідачкою, як службовою особою та керівником ТОВ «Гріг», факти чого встановлені постановою, що набрало чинності, є такими, що порушують публічний порядок та моральні засади суспільства, тобто є нікчемними. А тому всі отримані внаслідок вчинення цих протиправних правочинів грошові кошти в розмірі 1431061 грн. відповідно до ч.1 ст.208 ГК України підлягають стягненню в дохід держави.

Суд ухвалив рішення у порушення ст.ст. 4, 208 та 213 ЦПК України.

У відповідності до ч.2 ст. 305 ЦПК України суд розглядає справу у відсутності відповідача, яка належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача - Пємова В.І., який просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов Маріупольської ОДПІ, перевіривши матеріали справи в межах апеляційного оскарження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач необгрунтовано звернувся до суду з даним позовом, оскільки стягнення коштів, які не надійшли до бюджету в результаті скоєння злочину, передбаченого ст.212 КК України, відбувається не з особи, винної у скоєнні цього злочину, а з платника податків, податкові зобов'язання якого не були сплачені, і таким платником податків є юридична особа.

З такими висновками суду першої інстанції колегія судів повністю погоджується, оскільки вони відповідають обставинам справи та вимогам матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, і це підтверджується матеріалами справи, що постановою Орджоникідзевського районного суду міста Маріуполя від від 09 вересня 2011 року у кримінальній справі №1-289/11, встановлено, що ОСОБА_1 є засновником товариства з обмеженою відповідальністю «Гріг» та працюючи фінансовим директором цього підприємства, занижувала податкове зобов'язання у деклараціях з податку на додану вартість, а також валові доходи у деклараціях з податку на прибуток, чим ухилилась від сплати податків, внаслідок чого до Державного бюджету не надійшли грошові кошти в розмірі 1008794 грн. - несплачені суми податку на прибуток підприємств, а також несплачені суми податку на додану вартість в розмірі 422267,00 грн.

На підставі акту амністії ОСОБА_1 було звільнено від кримінальної відповідальності за ст. 212 ч.2, ст.366 ч.2 КК України, а провадження по справі закрито.

Позивач звернувся до суду на підставі ст.228 ЦК України, вказуючи, що злочинні дії відповідача з ухилення від сплати податків, є діяльністю, яка порушує публічний порядок та моральні засади суспільства, а дії відповідача, спрямовані на набуття, зміну та припинення цивільних прав та обов'язків щодо отримання зазначених грошових коштів (правочини), є нікчемними, тому отримані внаслідок протиправних правочинів грошові кошти в розмірі 1431061 грн. підлягають стягненню з останньої в доход держави.

Статтею 212 ч.2 КК України визначена кримінальна відповідальність за умисне ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчинене службовою особою підприємства, установи, організації, незалежно від форми власності або особою, що займається підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи чи будь-якою іншою особою, яка зобов'язана їх сплачувати, якщо ці діяння призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у великих розмірах. Тобто, склад такого злочину має спеціального суб'єкта - посадову особу, функціональні обов'язки якої пов'язані з веденням податкового обліку, і шкода державі у вигляді фактичного ненадходження коштів у бюджет внаслідок ухилення від сплати податків заподіяна в такому випадку посадовою особою під час виконання службових обов'язків.

Відповідно до положень ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Згідно з ст. 61 ЦПК України, якою визначено підстави звільнення від доказування, вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, є обов'язковим для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Постановою Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 09 вересня 2011 року встановлено, що ОСОБА_1 на час скоєння злочину була засновником та працювала директором ТОВ «Гріг» (а.с.15-17).

Відповідно до довідки про взяття на облік платника податків ЄДРПОУ 23982891 ТОВ «Гріг» узятий на облік в органах державної податкової службі 29 листопада 1995 року за № 0656 (а.с.14).

Згідно з положеннями п.58.4. ст.58 Податкового кодексу України у разі, коли судом за результатами розгляду кримінального провадження про кримінальне правопорушення, предметом якого є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена судовим рішенням, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов'язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених цим Кодексом.

Складання та надсилання платнику податків податкового повідомлення-рішення за податковими зобов'язаннями платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена судовим рішенням, забороняється до набрання законної сили судовим рішенням у кримінальному провадженні або винесення ухвали про закриття такого кримінального провадження за нереабілітуючими підставами.

Відповідно до правил п.20.1.18. ст. 20 Податкового кодексу органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини. За положеннями п.102.2. ст. 102 Податкового кодексу України грошове зобов'язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті, якщо: 102.2.2. посадову особу платника податків (фізичну особу - платника податків) засуджено за ухилення від сплати зазначеного грошового зобов'язання або у кримінальному провадженні винесено рішення про його закриття з нереабілітуючих підстав, яке набрало законної сили.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що стягнення коштів, які не надійшли до бюджету в результаті скоєння злочину, передбаченого ст.212 КК України, відбувається не з особи, винної у скоєнні цього злочину, а винятково з платника податків, податкові зобов'язання якого не були сплачені, і таким платником податків є юридична особа.

Доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції приписів ст.ст.208, 216, 1166 ЦК України колегія суддів до уваги не приймає, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і відповідні їм правовідносини, поясненням сторін та наданим доказам дав належну оцінку, і дійшов обґрунтованого висновку про відмову в позові. Тому посилання позивача в апеляційній скарзі на порушення судом норм матеріального права неспроможні, оскільки не ґрунтуються на вимогах закону та не впливають на правильність висновків суду першої інстанції.

З огляду на наведене, переглядаючи справу відповідно до вимог ст.303 ЦПК України в межах заявлених в суді першої інстанції позовних вимог, в межах апеляційного оскарження та на підставі доказів, наданих сторонами, які відповідно до вимог ст.ст.10,60 ЦПК України, зобов'язані довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, колегія суддів не вбачає апеляційних підстав для скасування чи зміни рішення суду, тому рішення суду підлягає залишенню без зміни, у зв'язку з чим апеляційна скарга позивача підлягає відхиленню.

Керуючись ст.ст.307,308,313,314 ЦПК України, колегія суддів,

У х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області Державної податкової служби відхилити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 21 червня 2013 року залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий

Судді