Рішення

від 10.09.2013 по справі 262/3538/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Головуючий у 1 інстанції - Панас Н.Л.

Доповідач - Осипчук О.В.

Категорія 27

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

„10" вересня 2013 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого: Осипчук О.В.,

суддів: Ткачук С.С.,Смєлік С.Г.,

при секретарі: Трибраті О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1, про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Пролетарського районного суду м. Донецька від 27 червня 2013 року, -

В С Т А Н О В И В:

05 лютого 2013 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитом у розмірі 29 714 грн.45 коп. та сплачений судовий збір у сумі 297 грн. 14 коп.

В обґрунтування позову посилався на те, що 04.02.2007 року між ним та відповідачем був укладений кредитний договір №DOXRRC00950152 на суму 2719 грн. 19 коп. з обов'язком відповідача сплачувати відсотки за користування кредитом у розмірі 12% річних з кінцевим терміном повернення кредиту 04.02.2008 року. У порушення норм закону та умов договору відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав у зв'язку з чим станом на 29.01.2013 року відповідач має заборгованість 29714 грн. 45 коп., яка складається з наступного: 2719 грн.20 коп. - заборгованість за кредитом; 11253 грн. 37 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 478 грн. 61 коп. - заборгованість по комісії за користування кредитом; 13372 грн. 11 коп. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; 500 грн. - штраф (фіксована частина); 1391 грн.16 коп. - штраф (процентна ставка).

Рішенням Пролетарського районного суду м. Донецька від 27 червня 2013 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

З вказаним рішенням суду не погодився позивач ПАТ КБ «ПриватБанк» та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають суттєве значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм процесуального та матеріального права.

В обґрунтування доводів скарги посилається на те, що суд помилково дійшов висновку, що під час укладення договору паспорт відповідача використала інша особа. Суд не зважив на принципи цивільного судочинства, що привело до винесення необґрунтованого рішення, при дослідженні доказів порушив норми ст.179 ЦПК України та не прийняв до уваги наявні докази, що обґрунтовують позов. Висновки суду ґрунтуються на припущеннях щодо не підписання відповідачем кредитного договору та використання сторонньою особою паспорта відповідача, що нічим не доведено. Суд не зважив на те, що відповідач не звертався з заявою про порушення кримінальної справи по факту використання його втраченого паспорту сторонньою особою з метою отримання кредиту.

В апеляційному суді представник ПАТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_2 підтримав доводи скарги у повному обсязі.

ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 заперечували проти скарги, просили рішення суду залишити без змін.

Апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - скасуванню з ухваленням нового рішення з таких підстав.

Відповідно до п.п.2,4 ч.1 ст. 309 ЦПК України недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права є підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення.

Судом першої інстанції визнано встановленим, що з анкети позичальника, заповненої від імені ОСОБА_1, вбачається що документом, який посвідчує особу є паспорт громадянина України НОМЕР_1 виданий Пролетарським РВ ДМУ УМВС України в Донецької області 09.08.2000 року, місце роботи - ТОВ «Скарлет Донецьк», посада - регіональний менеджер місячний доход за довідкою - 1500 грн., стаж роботи - 11 місяців (а.с. 7). Згідно довідки, виданої СГІРФО Пролетарського РВ ДМУ УМВС України в Донецької області 26.04.2007 року, ОСОБА_1, дійсно документувався паспортом серії НОМЕР_2, виданим 02.03.2004 року Пролетарським РВ ДМУ УМВС України в Донецької області, замість втраченого паспорту НОМЕР_3, виданого Пролетарським РВ ДМУ УМВС України в Донецької області 09.08.2000 року (а.с. 29).

З листа Управління пенсійного фонду України в Пролетарському районі м. Донецька № 7197/06 від 30.05.2013 року вбачається, що згідно бази даних WEB-OK ОСОБА_1 з 01.05.2008 року по 31.12.2008 року працював на приватному підприємстві «Ода» (ЄДРПОУ 30962885), а відомості на ОСОБА_1 за період з 01.06.2006 року по 30.04.2008 року у базі даних WEB-OK відсутні (а.с.69).

З заяви позичальника № DOXRRC00950152 вбачається що договір укладається від імені ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, що проживає за адресою: АДРЕСА_1, паспорт серія НОМЕР_3 виданий Пролетарським РВ ДМУ УМВС України у Донецькій області 09.08.2000 року, що діє на підставі особистого волевиявлення, який просить надати йому кредит у сумі 2719,2 грн. на строк 12 місяців з 04.02.2007 року по 04.02.2008 року включно з умовами сплати за користування кредитом відсотків у розмірі 1,0% на місяць на суму залишку заборгованості по кредиту, щомісячної винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 43,51 грн., та єдиноразової винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 247,2 грн., в обмін на зобов'язання позичальника з повернення кредиту, сплати відсотків, винагороди, комісії в зазначені в заяві та умовах надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») («Стандарт») строки (а.с.8). Таким чином на момент укладення кредитного договору № DOXRRC00950152 від 04.02.2007 року, документ, що посвідчував особу ОСОБА_1, був втрачений паспорт.

19.02.2013 року відповідач звертався до директора Донецького РУ ПАТ КБ ПАТ «ПриватБанк» з проханням провести службове розслідування за вказаним кредитним договором, оскілки вказаний кредит був отриманий шахрайськими діями за втраченим у 2002 році паспортом.(а.с. 38).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не укладав з позивачем договору № DOXRRC00950152 від 04.02.2007 року.

Проте апеляційний суд не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Висновки суду про те, що відповідач не укладав кредитного договору від 04.02.2007 року є тільки припущенням, зробленим судом без повного і всебічного з'ясування обставин справи, прав та обов'язків сторін у цих правовідносинах і не підтверджено будь-якими належними та допустимими доказами. Відповідач клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи не заявляв, факт підписання кредитного договору не відповідачем, а іншою особою нічим не доведено суду.

Разом з тим апеляційний суд вважає, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Відповідно до частин 3-5 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Згідно п.5.5 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») («Стандарт») терміни позовної давності по вимогам про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за даним Договором встановлюється сторонами тривалістю 5 років.

З заяви позичальника вбачається, що кредитний договір був укладений 04 лютого 2007 року строком на 12 місяців, тобто до 04 лютого 2008 року.

З позовною заявою до суду ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося 05 лютого 2013 року (вівторок), про що свідчить штемпель Пролетарського районного суду м. Донецька( а.с.2), тобто з пропуском встановленої у договорі позовної давності у 5 років.

Щодо спливу позовної давності зазначено в заяві відповідача ОСОБА_1 від 3 травня 2013 року ( а.с.45-46), а також в письмових поясненнях його представника ( а.с.68-69).

Позивач ані в позовній заяві, ані в окремій заяві чи клопотанні не просив суд поновити строк позовної давності і не зазначав причин пропуску строку.

Пунктом 31 постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз'яснено, що враховуючи положення пункту 7 частини 11 статті 11 закону України «Про захист прав споживачів», суди мають виходити з того, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв'язку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі. Оскільки зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги ( стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо), положення пункту 7 частини 11 статті 11 закону України «Про захист прав споживачів» застосовуються й до додаткових вимог банку (іншої фінансової установи).

З огляду на наведене, апеляційний суд вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволені позову внаслідок спливу позовної давності.

Керуючись ст.ст.307,309,314,316 ЦПК України, апеляційний суд -

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Рішення Пролетарського районного суду м. Донецька від 27 червня 2013 року скасувати.

У задоволені позову публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1, про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити внаслідок спливу позовної давності.

Рішення набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржено безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: