Постанова

від 11.09.2013 по справі 827/2145/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 вересня 2013 рокуСправа №827/2145/13-а

Суддя Окружного адміністративного суду міста Севастополя Майсак О.І. , розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у Балаклавському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-виробнича фірма «Паіс» про стягнення заборгованості перед бюджетом в розмірі 118 689,29 грн.,

в с т а н о в и в:

Державна податкова інспекція у Балаклавському районі Головного управління мін доходів у м. Севастополі звернулась до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-виробнича фірма «Паіс» про стягнення заборгованості перед бюджетом в розмірі 118 689,29 грн. Вказує, що у період з 19.07.2012 року по 25.07.2012 року податковою інспекцією була проведена позапланова невиїзна документальна перевірка відповідача з питань правових відносин з ПП «Ротонда Торг», ПП «Укрторгпартнер», ПП «Комманд» та ПП «Визит торг» за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року. За результатами перевірки було складено акт перевірки від 27.07.2012 року № 225/22-032/37126890. На підставі акту перевірки було позивачем були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000192200 від 02.08.2012 року про донарахування суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 53 937,75 грн., у томі числі: основний платіж - 46 004,00 грн. та штрафні санкції - 7 933,75 грн.; № 0000182200 від 02.08.2012 року про донарахування суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 61 748,75 грн. у тому числі: основний платіж - 52 681,00 грн. та штрафної (фінансової) санкції - 9 067,75 грн. У зв'язку із надходження на облікову картку відповідача переплати в розмірі 33,26 грн., сума боргу в загальному розмірі складає 118 689,29 грн., яка на час звернення позивача до суду не погашена.

Просить стягнути з відповідача заборгованість перед бюджетом в розмірі 118 689,29 грн.

Ухвалою від 21 серпня 2013 року відкрито провадження по адміністративній справі. Ухвалою від 21 серпня 2013 року закінчено підготовче провадження і справу призначено до судового розгляду.

Представник позивача до початку судового засідання надав заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження (а.с.53).

Відповідач, явку уповноважених представників у судове засідання не забезпечив, письмові заперечення на позовну заяву не надав, про час та місце проведення судових засідань повідомлений належним чином за місцем реєстрації.

В порядку статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає можливим розглянути справу у відсутності відповідача за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено наступне. Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-виробнича фірма «Паіс» зареєстровано Балаклавською районною державною адміністрацією м. Севастополя та перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Балаклавському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі як платник податків, код ЄДРПОУ 37126890 (а.с.7).

В період з 19.07.2012 року по 25.07.2012 року Державною податковою інспекцією у Балаклавському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі була проведена позапланова невиїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-виробнича фірма «Паіс» з питань правових відносин з ПП «Ротонда Торг», ПП «Укрторгпартнер», ПП «Комманд» та ПП «Визит торг» за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року. За результатами перевірки складений акт перевірки № 225/22-032/37126890 від 27.07.2012 року (а.с.11-26). Перевіркою встановлено порушення з боку відповідача: ч. 1, ч. 5 ст. 203, ст. 215, ч. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «ТВФ «Паіс» з зазначеним в акті перевірки постачальниками з ПП «Укрторгпартнер», ПП «Ротонда торг», ПП «Визит Торг», ПП «Комманд»; п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в частині завищення суми податкового кредиту на суму 46 004,00 грн. за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року; п.п. 14.1.228 п. 14.1 ст. 14, п.п. 139.1.9. п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України в частині завищення валових витрат на суму 230 020,00 грн., у тому числі за 2-4 квартали 2011 року в сумі 218 820,00 грн., за 1 квартал 2012 року в сумі 11 200,00 грн.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - Кодекс № 2755) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Кодексу № 2755 датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Кодексу № 2755 передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Кодексу № 2755 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 ст. 14 Кодексу № 2755 встановлено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п.п. 14.1.191 ст. 14.1 ст. 14 Кодексу № 2755 постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Згідно з п.п. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 Кодексу № 2775 розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Пунктом 44.1 статті 44 передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Судом встановлено, що відповідачем в порушення вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Кодексу № 2755 занижено податок на додану вартість на загальну суму 46 004,00 грн., у тому числі: у квітні 2011 року - 5 483,00 грн., у травні 2011 року - 4 251,00 грн., у червні 2011 року - 4 539,00 грн., у липні 2011 року - 4 007,00 грн., у серпні 2011 року - 4 652,00 грн., у вересні 2011 року - 2 426,00 грн., у жовтні 2011 року - 6 827,00 грн., у листопаді 2011 року - 4 858,00 грн., у грудні 2011 року - 6 721,00 грн., у січні 2012 року - 769,00 грн., у лютому 2012 року - 1 471,00 грн.

Відповідно до п. 123.1 ст. 123 Кодексу № 2755, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

На підставі акту перевірки № 225/22-032/37126890 від 27.07.2012 року керівництвом ДПІ у Балаклавському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000192200 від 02.08.2012 року про донарахування суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 53 937,75 грн., у тому числі: основний платіж - 46 004,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 7 933,75 грн. (а.с.28). Вказане податкове повідомлення-рішення було отримано відповідачем 02.08.2012 року.

У зв'язку з знаходженням на обліковій картці відповідача, переплати з податку на додану вартість в розмірі 3,26 грн. заборгованість за податковим повідомленням-рішенням № 0000192200 від 02.08.2012 року складає 53 934,49 грн. (зворотній а.с.33).

Також, відповідачем до ДПІ у Балаклавському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі було надано податкову декларацію від 16.08.2012 року № 9049494762 з податку на додану вартість, відповідно до якої нараховане до сплати податкове зобов'язання в розмірі 3 006,00 грн.

На час розгляду справи по суті відповідач має заборгованість з податку на додану вартість у загальному розмірі 56 940,49 грн.

Відповідно до п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Кодексу № 2755, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ, до яких відносяться: а) процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу; б) комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління; в) від'ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів; г) від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу; ґ) суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу; д) суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; е) витрати з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг); є) витрати, пов'язані з реалізацією заставленого майна; ж) інші витрати, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг; з) інші витрати, передбачені цим розділом.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Кодексу № 2755, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Пунктом 138.4 статті 138 Кодексу № 2755, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до п.п. 138.5.1 п. 138. 5 ст. 138 Кодексу № 2755, інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку, з урахуванням наступного: датою здійснення витрат, нарахованих платником податку у вигляді сум податків та зборів, вважається останній день звітного податкового періоду, за який проводиться нарахування податкового зобов'язання з податку та збору.

Зі змісту вищевказаних нормативно-правових норм судом робиться висновок, що основною умовою для віднесення до складу валових витрат є подальше використання таких товарів у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п. 14.1.228 п. 14.1 ст. 14 Кодексу № 2755, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу - витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Кодексу № 2755, не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що відповідачем були завищені валові витрати в загальному розмірі 52 681,00 грн., утому числі: за 2 квартал 2011 року в розмірі 16 414,00 грн., за 3-4 квартал 33 915,00 грн., за 1 квартал 2012 року - 2 352,00 грн.

Відповідно до п. 123.1 ст. 123 Кодексу № 2755, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

На підставі акту перевірки № 225/22-032/37126890 від 27.07.2012 року керівництвом ДПІ у Балаклавському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000182200 від 02.08.2012 року про донарахування суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 61 748,75 грн., у тому числі: основний платіж - 52 681,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 9 067,75 грн. (а.с.28). Вказане податкове повідомлення-рішення було отримано відповідачем 02.08.2012 року.

У зв'язку з знаходженням на обліковій картці відповідача, переплати з податку на прибуток в розмірі 31,00 грн. заборгованість за податковим повідомленням-рішенням № 0000182200 від 02.08.2012 року складає 61 717,75 грн. (зворотній а.с.30).

Також, відповідачем до ДПІ у Балаклавському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі було надано податкову декларацію від 25.07.2012 року № 9043480641 з податку на прибуток, відповідно до якої нараховане до сплати податкове зобов'язання в розмірі 31,00 грн.

На час розгляду справи по суті відповідач має заборгованість з податку на прибуток в розмірі 61 748,75 грн.

Відповідно до п.п. 59.1 ст. 59 Кодексу № 2755 у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

На виконання п. 59.1 ст. 59 Кодексу № 2755 ДПІ у Балаклавському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі була сформована податкова вимога від 05.09.2012 року № 49 (а.с.29), яка повернута з позначкою поштового зв'язку «за зазначеною адресою не значиться» (зворотній а.с.29).

З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що заборгованість перед бюджетом з податку на додану вартість в сумі 56 940,49 грн. та з податку на прибуток в сумі 61 748,75 грн. підлягає стягненню з відповідача у судовому порядку, позовні вимоги - задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України №2747-ІV від 06.07.2005 року, суд

п о с т а н о в и в:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-виробнича фірма «Паіс» (99043, м. Севастополь, вул. Драпушка, буд. 20, код ЄДРПОУ 37126890, р/р 26058000017569, р/р 26002000094873 в ПАТ «Укрсоцбанк» МФО 300023) на користь Державної податкової інспекції у Балаклавському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі (99042, м. Севастополь, вул. 7-го Листопада, 3) в дохід Державного бюджету Балаклавського району м. Севастополя (р/р 31117029700002, банк одержувача - Головне управління Державного казначейства України у м. Севастополі, МФО 824509, код платежу: 14010100, код ЄДРПОУ 24035629) суму заборгованості перед бюджетом з податку на додану вартість в розмірі 56 940,49 грн. (п'ятдесят шість тисяч дев'ятсот сорок гривен 49 копійок).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-виробнича фірма «Паіс» (99043, м. Севастополь, вул. Драпушка, буд. 20, код ЄДРПОУ 37126890, р/р 26058000017569, р/р 26002000094873 в ПАТ «Укрсоцбанк» МФО 300023) на користь Державної податкової інспекції у Балаклавському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі (99042, м. Севастополь, вул. 7-го Листопада, 3) в дохід Державного бюджету Балаклавського району м. Севастополя (р/р 33215800700002, банк одержувача - Головне управління Державного казначейства України у м. Севастополі, МФО 824509, код платежу: 11010100, код ЄДРПОУ 24035629) суму заборгованості перед бюджетом з податку на прибуток в розмірі 61 748,75 грн. (шістдесят одна тисяча сімсот сорок вісім гривен 75 копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк, з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили у порядку та строки передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.І. Майсак