Ухвала

від 23.05.2013 по справі 9101/15678/2011

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" травня 2013 р. справа № 2а-7249/10/0470

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.

суддів: Добродняк І.Ю Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новоженіна І.Є.,

представників сторін:

позивача : - Дьяченко Н.В., дов. від 01.03.13 р.

відповідача-1: - Семейко Н.Ю., дов. від 25.03.13 р.

відповідача-2: - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Приватного підприємства "Енергія"

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2010 р. у справі № 2а-7249/10/0470

за позовом Приватного підприємства "Енергія"

до В-1 Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Дніпропетровська,

В-2 Головного управління Державного казначейства України в Дніпропетровській області

про скасування податкових повідомлень - рішень та стягнення грошових коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Енергія" (далі - ПП "Енергія", Підприємство) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому визначило наступні вимоги:

- визнати незаконними дії Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська (далі - ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська) щодо встановлення, визначених актом від 30.09.2009 р. № 1228/23-2/31459397, порушень ПП "Енергія" (код ЄДРПОУ 31459397) діючого законодавства України;

- визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0010092302/0 від 30.06.09 р., № 0010102302/0 від 30.06.09 р., № 0001181701/0 від 30.06.09 р., винесені ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська ;

- стягнути з Державного бюджету через Головне управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДКУ у Дніпропетровській області) на користь ПП "Енергія" (код ЄДРПОУ) незаконно нараховану та сплачену, погашену до бюджету суму у розмірі 69 167,73 грн.

Позов обґрунтовано тим, що висновки, викладені в акті перевірки від 30.09.2009 р. №1228/23-2/31459397, на підставі якого ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська приймались податкові повідомлення-рішення №0010092302/0 від 30.06.09 р., № 010102302/0 від 30.06.09 р., № 0001181701/0 від 30.06.09р., не відповідають дійсності та суперечать чинному законодавству.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2010р. у справі № 2а-7249/10/0470 (суддя Олійник В. М.) в задоволенні вищевказаного адміністративного позову відмовлено.

Постанову суду першої інстанції мотивовано тим, що Підприємством не дотримано вимог п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме позивач не скористався правом додати до податкової декларації за звітний податковий період скаргу на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту, оскільки підприємством до складу податкового кредиту в березні 2009 р. віднесена податкова накладна від 25.03.09 № 228031 на суму ПДВ 86 201,50 грн., яка отримана від постачальника - ЗАТ "ДМЗ "Комінмет" і заповнена з порушеннями п.п.7.2.1 п. 7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме: невірно указаний індивідуальний податковий номер покупця і відсутня печатка підприємства-постачальника. Крім того, ПП "Енергія" не надані документи на підтвердження того що видані робітникам премії є відшкодуванням робітникам витрат на відрядження та відшкодуванням господарських витрат, понесених робітниками за підприємство. Сума у розмірі 69 167,73 грн., яку просить стягнути позивач, не є бюджетним відшкодуванням - сумою, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у розумінні п.1.8 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість".

Не погодившись з постановою суду, ПП "Енергія" подано апеляційну скаргу, згідно якої скаржник просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2010 р. у справі № 2а-7249/10/0470, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржник вважає, що суд не дослідив належним чином докази, надані позивачем на підтвердження своєї позиції, невірно застосував норми законодавства, зазначаючи про сплату постачальником позивача податку на додану вартість за виданими накладними.

ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська проти задоволення апеляційної скарги заперечує, зазначаючи, що вимоги скаржника взагалі не ґрунтуються на діючому законодавстві, а лише містять посилання на практику розгляду справ судом касаційної інстанції 2005 року.

Представник позивача та відповідача -1 в судовому засіданні апеляційної інстанції підтримали визначені по даній справі та сформовані сторонами правові позиції по спірним питанням, надали пояснення та заперечення щодо доводів апеляційної скарги.

Управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області направило клопотання про розгляд справи без участі представника управління.

Відповідно до матеріалів справи встановлено наступне: ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська проведено планову виїзну перевірку ПП «Енергія» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.08 р. по 31.03.09 р., за результатами якої складено акт № 1228/23-2/31459397 від 30.06.09 р. (т.1, а.с.15-25).

30.06.2009 р. на підставі зазначено акту ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська винесені податкові повідомлення-рішення:

- № 0010092302/0, яким Підприємству за порушення п.п.7.3.3, п.п.7.3.5 cт.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" донараховано суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 50 011,5 грн., з них основний платіж - 45465 грн. та штрафні санкції у розмірі 4546,5 грн. згідно п.п.17.1.3. п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (т.1, а. с.26);

- № 0010102302/0, яким Підприємству за порушення п.п.7.2.1, 7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4 cт.7 Закону України "Про податок на додану вартість" донараховано суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 74750 грн., з них основний платіж - 57500 грн. та штрафні санкції - 17 250 грн. згідно п.п.17.1.3. п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (т.1, а. с.27);

- № 0001181701/0, яким Підприємству за порушення п.п.4.2.1 п.4.2 ст.4, п.7.1 ст.7, п.п.8.1.1, 8.1.2 ст.8, ст.16, п.19.2 ст.19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" донараховано суму податкового зобов'язання з податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 1906,23 грн., з них основний платіж - 635,41 грн. та штрафні санкції - 1270,82 грн. згідно п.п.17.1.9. п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (т.1, а.с.28). Підстав для скасування зазначених податкових повідомлень -рішень суд першої інстанції не знайшов.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла висновку про правомірність та обґрунтованість постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2010 р. у даній справі, і про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги ПП "Енергія", виходячи з наступного:

Згідно приписів ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 30.06.2009 р. № 0010092302/0

Перевіркою встановлено завищення валових витрат у 1 квартал 2009 р. на загальну суму 331 869,99 грн. (299556,64 грн. + 32313,35 грн.) в порушення п.п.7.3.3, 7.3.5 п.7.3 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до завищення Підприємством від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 1 квартал 2009 року на суму 150 010 грн. та заниження податку на прибуток за 1 кв. 2009 року на суму 45 465 грн.

Спірним є питання відображення у податковому обліку балансової вартості заборгованості в іноземній валюті.

Так, згідно акту перевірки завищення валових витрат на суму 299556,64 грн. виникло внаслідок того, що Підприємством невірно відображена балансова вартість проданої валюти.

В 1 кварталі 2009 р. на розподільчий рахунок позивача у ВАТ «Сведбанк» 29.01.09 р. та 30.01.09 р. згідно документу № F06 637-1 надійшли кошти від компанії GLOBAL PIPE INC (США) в сумі 647610, 00 дол. США та 44000 дол. США, відповідно, як повернення передплати по контракту від 03.10.08 р. № 588, які зараховані на поточний рахунок позивача (29.01.09 згідно документу № F06 637-2 в сумі 647610 дол. США, 30.01.09 згідно документу № F06 637-2 в сумі 44000 дол. США).

Частка повернутої валюти у розмірі 105096,53 дол. США згідно заявки № 2 від 30.01.09 р. перерахована ВАТ «Сведбанк» для вільного продажу на МВРУ і продана за курсом 7,75 грн. за 1 дол. США. Дохід від продажу вищевказаної валюти склав - 814498,11 грн.

Сума 105096,53 дол. США позивачем була перерахована нерезиденту GLOBAL PIPE INC (США) як передплата по контракту від 03.10.08 р. № 588 згідно платіжних доручень від 21.11.08 р. № 13064 в сумі 394500,00 дол. США, балансова вартість якої відповідно до п.п.7.3.3 п.7.3. ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» складає 509686,64 грн. по курсу 4,8 грн. за 1 дол. США.

За позицією податкового органу позивачем неправомірно до складу валових витрат віднесено суму у розмірі 809243,28 грн. як балансову вартість проданої валюти по курсу 7,7 грн. за 1 дол. США, розраховану по даті повернення передплати, а не по даті її оприбуткування (виникнення), як передбачено п.п.7.3.3 п. 7.3 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

За позицією позивача балансова вартість проданої Підприємством валюти у сумі 105096,53 дол. США у відповідності до п.п.7.3.3 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» складає 105096,53 дол. США 4,8497 (курс долара до гривні станом на 26.06.08 р., адже продана позивачем валюта є тою валютою, яку 26.06.08 р. Підприємство одержало від АКБ «ТАС-Комерцбанк» (ВАТ «Сведбанк») в рамках Кредитного договору №4-НК/07 від 31.01.07 р. та яка є оприбуткованою станом на дату її одержання, тобто 26.06.08 р.) = 509 686,64 грн. Позивачем до складу валових витрат віднесено саме суму 509686,64 грн., розраховану по даті одержання валютного кредиту, а не суму, зазначену відповідачем-1 у розмірі 80 9243,28 грн. як балансову вартість проданої валюти по курсу 7,7 грн. за 1 дол. США, розраховану по даті повернення передплати.

Згідно п.п.7.3.5. п.7.3 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» 28.12.94 р. № 334/94-ВР (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон № 344) у разі продажу іноземної валюти за гривні валові доходи платника податку збільшуються на суму гривень, отриманих від покупця у зв'язку з таким продажем, а валові витрати такого платника податку збільшуються на суму балансової вартості такої іноземної валюти.

Відповідно до положень п.п.7.3.3. п.7.3 ст.7 Закону № 344 балансова вартість заборгованості, основна сума якої (без процентів, комісій та винагород) виражена в іноземній валюті, відображається у податковому обліку платника податку шляхом перерахунку її суми в гривні за офіційним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату її оприбуткування (виникнення).

Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції та податкового органу, що в даному випадку датою виникнення є дата, коли ця валюта була отримана як виручка, тобто 07.07.2008 p., і офіційний курс на цю дату -4,8 грн. за 1 дол. США.

Згідно акту перевірки завищення валових витрат на суму 32313,35 грн. виникло також внаслідок невірно визначеної балансової вартості валюти, а саме: в 1 кварталі 2009 р. на розподільчий рахунок позивача у КБ «ПриватБанк» 12.03.09 р. згідно документу №1203EL0045 надійшли кошти від GLOBAL PIPE INC (США) в сумі 150000 дол. США, як повернення передплати по контракту від 03.10.08 р. № 588, які зараховані на поточний рахунок Позивача (12.03.09 p. згідно документу № 004 в сумі 150000, 00 дол. США).

Повернута валюта у розмірі 150000 дол. США конвертована в 116731,52 ЄВРО і згідно заявки № 1 від 12.03.09 р. перерахована КБ «ПриватБанк» для вільного продажу на МВРУ і продана за курсом 10,35 грн. за 1 ЄВРО. Дохід від продажу вищевказаної валюти склав 1208171,23 грн.

Сума 150000 дол. США позивачем перерахована нерезиденту GLOBAL PIPE INC (США) як передплата по контракту від 03.10.08 р. № 588 згідно платіжних доручень від 19.12.08 р. № 19/12-1 в сумі 900050 дол. США, балансова вартість якої відповідно до п.п.7.3.3 п.7.3 ст.7 Закону № 334 складає 1147406, 65 грн. по курсу 7,65 грн. за 1 дол. США.

За позицією податкового органу позивачем неправомірно до складу валових витрат віднесено суму у розмірі 1 179 720 грн. як балансову вартість проданої валюти по курсу 7,86 грн. за 1 дол. США, розраховану не по даті її оприбуткування (виникнення), як передбачено п.п.7.3.3 п.7.3 ст.7 Закону № 334.

За позицією позивача балансова вартість Підприємством валюти у сумі 116731,52 ЄВРО, що є еквівалентною 150000 дол. США у відповідності до п.п.7.3.3 п.7.3 ст.7 Закону №334 складає 150000 дол. США 7, 8648 (курс долара до гривні станом на 18.12.08 р., адже продана позивачем валюта є тою валютою, яку 18.12.08 р. Підприємство одержало як передплату за контрактом купівлі-продажу № 910 від 10.09.08 р. від компанії МІRЕХ LTD, (США) в сумі 900 050 дол. США та яка є оприбуткованою станом на дату її одержання, тобто на 18.12.08 р.) = 1 179 720 грн. Позивачем до складу валових витрат правомірно віднесено суму 1179 720 грн., розраховану по даті одержання передплати за контрактом купівлі-продажу № 910 від 10.09.08 р.

Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції та податкового органу, що в даному випадку датою виникнення є дата, коли ця валюта була отримана як виручка, тобто 16.12.08 p., і офіційний курс на цю дату - 7,65 грн. за 1 дол. США.

Виходячи з викладеного, є обґрунтованим донарахування податковим органом 45 465 грн. податкового зобов'язання з податку на прибуток за порушення позивачем п.п.7.3.3, п.п.7.3.5 п.7.3 ст.7 Закону № 334.

Згідно п.п.17.1.3. п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ (далі - Закон № 2181) у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Як вбачається з наданого відповідачем-1 розрахунку штрафна санкція за порушення п.п.7.3.3, п.п.7.3.5 п.7.3 ст.7 Закону № 334 обчислена податковим органом у відповідності до п.п.17.1.3. п.17.1 ст.17 Закону № 2181 у розмірі 4546,5 грн. (45465 грн. х 10 %) (т.1, а. с.25).

Отже, наведене свідчить про правомірність прийнятого ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська податкового повідомлення-рішення від 30.06.2009 р. № 0010092302/0 і відсутність підстав для його скасування.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 30.06.2009 р. № 0010102302/0

В акті перевірки зазначено про завищення податкового кредиту у березні 2009 р. на суму 86 202 грн., внаслідок того, що Підприємством до складу податкового кредиту в березні 2009 р. віднесена податкова накладна від 25.03.2009 р. № 228031 на суму ПДВ 86201,50 грн., яка отримана від постачальника - ЗАТ «ДМЗ «Комінмет» (код ЄДРПОУ 34364937, ІПН 343649304618) і заповнена з порушенням п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме невірно указаний індивідуальний податковий номер покупця і відсутня печатка підприємства постачальника. Вищевказана податкова накладна віднесена до реєстру отриманих накладних за березень 2009 р. за номером 2.

При цьому, податковий орган також зазначає про недотримання Підприємством вимог п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Згідно висновків акту перевірки вказане порушення призвело до заниження Підприємством податку на додану вартість за березень 2009 р. на суму 57 500 грн. та завищення залишку від'ємного значення ПДВ (ф.26 Декларації з ПДВ) за березень 2009 р. на суму 28 702 грн.

Позивач не заперечує проти того, що у вищевказаній податковій накладній невірно вказаний індивідуальний податковий номер покупця і була відсутня печатка підприємства постачальника, і скарги відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» на постачальника Підприємством не подано. Проте, на думку скаржника, ці обставини не є підставами для встановлення відповідачем-1 висновку щодо неправомірності віднесення понесених позивачем витрат до податкового кредиту.

Згідно п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.97 р. (далі - Закон № 168) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Підпункт 7.2.1. пункту 7.2 статті 7 Закону № 168 визначає реквізити, які має містити податкова накладна, серед яких, зокрема, податковий номер платника податку (продавця та покупця).

Системний аналіз правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем у податковому обліку до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що підлягають використанню в його господарській діяльності, має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної у порядку, встановленому Законом № 168 (який діяв на момент виписування вищевказаної податкової накладної).

Відповідно до п.п.7.2.6. п.7.2 ст.7 Закону № 168 податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.

Таким чином, податкова накладна складена з порушенням приписів вимог п.п.7.2.1. п.7.2 ст.7 Закону № 168 не може бути підставою для формування податкового кредиту платника податку.

Отже, колегія суддів вважає обґрунтованим донарахування Підприємству податкового зобов'язання з податку на додану вартість за порушення п.п.7.2.1, 7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4 cт.7 Закону №168 у розмірі 57 500 грн.

Як вбачається з наданого відповідачем-1 розрахунку штрафна санкція за порушення п.п.7.2.1, 7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4 cт.7 Закону № 168 обчислена податковим органом у відповідності до п.п.17.1.3. п.17.1 ст.17 Закону № 2181 у розмірі 17 250 грн. (57 500 грн. х 30 %) (т.1, а. с.25).

З огляду на вищевикладене, наведене свідчить про правомірність прийнятого ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська податкового повідомлення-рішення від 30.06.2009 р. № 0010102302/0 і відсутність підстав для його скасування.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 30.06.2009 р. № 0001181701/0

Перевіркою відомостей нарахування заробітної плати встановлено, що в порушення п.п.4.2.1 п.4.2 ст.4, п.7.1 ст.7, п.п.8.1.1, 8.1.2 ст.8, ст.16, п.19.2 ст.19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" Підприємством надано премію робітникам ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 без утримання податку з доходів фізичних осіб, що призвело до виникнення недобору податку у сумі 635,41 грн.

При цьому, податковий орган також зазначає, що директором підприємства ПП "Енергія" ОСОБА_7 були надані пояснення № 3006-1 від 30.06.09 р. до акту перевірки №1228/23-2/31459397 від 30.06.2009 р., згідно яких (мовою оригіналу): «вышеуказанные нарушения произошли в связи со сбоем в компьютерной системе и большого обьема документов, неоднозначного трактования законодательства. Нарушения били допущены неумышленно и не имеют систематического характера. Меры по предотвращению нарушений в налоговом учете предприятия приняты» (т.1, а. с.166).

За позицією позивача вищезазначені суми грошових коштів не є наданням робітникам Підприємства премії, а є відшкодування робітникам витрат на відрядження та відшкодуванням господарських витрат, понесених робітниками за Підприємство та не підлягають оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб.

Пунктом 1.2 статі 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» №889-ІV від 22.05.2003 р. (зі змінами та доповненнями) (далі - Закон № 889) визначено, що дохід - сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Згідно п.п.4.2.1 п.4.2 ст.4 Закону № 889 до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються, в тому числі, доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.

Відповідно до п.1.15 ст.1 Закону № 889 податковий агент - це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи нерезидент або його представництво, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону (п.п.8.1.1 п.8.1 ст.8 Закону № 889).

У разі коли податковий агент до або під час виплати доходу на користь платника податку не здійснює нарахування, утримання або сплату (перерахування) цього податку, відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок таких дій, покладається на такого податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу (п.п.20.3.2 п.20.3 ст.2 Закону № 889).

Позивачем при проведенні перевірки не були надані документи, які підтверджують, що вказані виплати є відшкодуванням робіткам витрат на відрядження та відшкодуванням господарських витрат, понесених робітниками за підприємство, а саме: авансові звіти про використання даних коштів.

Позивачем документи, підтверджуючі понесення вищевказаними робітниками витрат за Підприємство, надано до суду. Проте, поважних причин ненадання вказаних звітів під час проведення перевірки позивачем суду не наведено.

Отже, колегія суддів вважає обґрунтованим донарахування Підприємству податкового зобов'язання з податку на додану вартість за порушення п.п.4.2.1 п.4.2 ст.4, п.7.1 ст.7, п.п.8.1.1, 8.1.2 ст.8, ст.16, п.19.2 ст.19 Закону № 889 у розмірі 635,41 грн.

Згідно п.п.17.1.9. п.17.1 ст.17 Закону № 2181 у разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу). Сплата зазначеного штрафу не звільняє платника податків від адміністративної або кримінальної відповідальності та/або конфіскації таких товарів (продукції) або коштів відповідно до закону.

Як вбачається з наданого відповідачем-1 розрахунку штрафна санкція за порушення п.п.4.2.1 п.4.2 ст.4, п.7.1 ст.7, п.п.8.1.1, 8.1.2 ст.8, ст.16, п.19.2 ст.19 Закону № 889 обчислена податковим органом у відповідності до п.п.17.1.9. п.17.1 ст.17 Закону № 2181 у розмірі 1270,82 грн. (635,41 грн. х 2) (т.1, а. с.25).

Отже, наведене свідчить про правомірність прийнятого ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська податкового повідомлення-рішення від 30.06.2009 р. № 0001181701/0 і відсутність підстав для його скасування.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає правомірною відмову суду першої інстанції у задоволенні позовних вимог про визнання незаконними дій ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська щодо встановлення, визначених актом від 30.09.2009 р. №1228/23-2/31459397, порушень ПП "Енергія" діючого законодавства України та про визнання незаконними і скасування податкові повідомлення-рішення від 30.06.09 р. №0010092302/0, № 0010102302/0, № 0001181701/0.

Щодо позовних вимог про стягнення з Державного бюджету через ГУ ДКУ у Дніпропетровській області на користь ПП "Енергія" незаконно нарахованої та сплаченої, погашеної до бюджету суми 69 167,73 грн. (126667,13 грн. загальна сума донарахування по спірним податковим повідомлення-рішенням - 57500 грн. сума ПДВ, виправлена податкова накладна по якій включена у наступному податковому періоді ), то в зв'язку тим, що дана вимога є похідною від основних вищевказаних вимог, які судом не задоволені, підстави для її задоволення також відсутні.

Крім іншого, відповідач-2 звернувся до суду апеляційної інстанції з клопотання про допущення заміни Головного управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області, правонаступником - Головним управлінням Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, надавши, при цьому, виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т.2, а. с.1-3), в зв'язку з чим вказане клопотання відповідача-2 підлягає задоволенню в силу приписів ст.55 КАС України.

За результатами апеляційного розгляду, судова колегія , з урахуванням наявних матеріалів справи, доводів, викладених в апеляційній скарзі та отриманих в процесі судового розгляду пояснень дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції та застосування ст. 202 КАС України.

Керуючись ст.196, п.1.ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Енергія" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2010 р. у справі № 2а-7249/10/0470 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2010р. у справі № 2а-7249/10/0470 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст.212 КАС України.

Головуючий: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Я.В. Семененко